Ухвала суду № 38320410, 18.04.2014, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/5517/13-ц

Провадження №4-с/629/4/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2014 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Авраменко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження, -

встановив:

18.12.2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця Степанової О.С.

В обґрунтування скарги заявниця посилається на те, що рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 травня 2013 року з ліквідаційної комісії Державного закладу «Лозівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південній залізниці» на її користь стягнуто вихідну допомогу у сумі 2303 (дві тисячі триста три) гривні 40 копійок, компенсацію за невикористану відпустку у сумі 6122 (шість тисяч сто двадцять дві гривні) гривні 76 копійок, витрати на відрядження у сумі 252(двісті п'ятдесят дві) гривні 08 копійок, моральну шкоду у сумі 2000 (дві тисячі) гривень, а усього 10678 (десять тисяч шістсот сімдесят вісім) гривень 24 копійки.

30.08.2013 року на виконання вказаного рішення Лозівським міськрайонним судом Харківської області видано виконавчий лист №629/342/13ц.

13.11.2013 року вона звернулася до начальника ВДВС Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області з заявою про відкриття виконавчого провадження та надала до відділу державної виконавчої служби оригінал виконавчого листа №629/342/13ц.

18.11.2013 року, постановою заступника начальника ВДВС Лозівського МРУЮ Харківської області Степановою О.С., у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №629/342/13ц виданого 30.08.2013 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області про стягнення з ліквідаційної комісії Державного закладу «Лозівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південній залізниці» на її користь вихідної допомоги у сумі 2303,40 грн., компенсації за невикористану відпустку у сумі 6122,76 грн., витрат на відрядження у сумі 252,08 грн., моральної шкоди у сумі 2000 грн., а всього 10678,24 грн. їй відмовлено з підстав, передбачених п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження».

ОСОБА_1 вважає, що дії та рішення державного виконавця Степанової О.С. є незаконними та такими, що порушують її права.

В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, але надала заяву про розгляд справи за її відсутності на задоволенні скарги наполягає.

В судовому засіданні заінтересована особа - заступник начальника ВДВС Лозівського МРУЮ Харківської області Степанова О.С. проти задоволення скарги заперечувала, наполягала, що діяла виключно в межах законодавства та просила відмовити в задоволенні скарги, надала письмові заперечення з обґрунтуванням підстав відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №629/342/13ц виданого 30.08.2013 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області про стягнення з ліквідаційної комісії Державного закладу «Лозівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південній залізниці» на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги у сумі 2303,40 грн., компенсації за невикористану відпустку у сумі 6122,76 грн., витрат на відрядження у сумі 252,08 грн., моральної шкоди у сумі 2000 грн., а всього 10678,24 грн.

Заінтересована особа - голова ліквідаційної комісії Державного закладу «Лозівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південній залізниці» Сівацький С.А. в судове засідання не з'явився, але надав телефонограму про розгляд справи за його відсутності, скаргу ОСОБА_1 залишив на розсуд суду, між тим зазначив, що питанням оплати вихідної допомоги та компенсацій особам, які не працюють в установах відокремленого підрозділу та лінійних відділах підрозділу, в тому числі і скаржниці, займається Харківський відокремлений підрозділ ДП «Лабораторний центр на залізничному транспорті Держсанепідслужби України директором якого є Кузік Л.О. та направив до суду відповідні листи роз'яснення.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 травня 2013 року з ліквідаційної комісії Державного закладу «Лозівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південній залізниці» на її користь стягнуто вихідну допомогу у сумі 2303 (дві тисячі триста три) гривні 40 копійок, компенсацію за невикористану відпустку у сумі 6122 (шість тисяч сто двадцять дві гривні) гривні 76 копійок, витрати на відрядження у сумі 252(двісті п'ятдесят дві) гривні 08 копійок, моральну шкоду у сумі 2000 (дві тисячі) гривень, а усього 10678 (десять тисяч шістсот сімдесят вісім) гривень 24 копійки.

30.08.2013 року на виконання вказаного рішення Лозівським міськрайонним судом Харківської області видано виконавчий лист №629/342/13ц.

13.11.2013 року ОСОБА_1 звернулася до начальника ВДВС Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області з заявою про відкриття виконавчого провадження та надала до відділу державної виконавчої служби оригінал виконавчого листа №629/342/13ц.

18.11.2013 року, постановою заступника начальника ВДВС Лозівського МРУЮ Харківської області Степановою О.С., у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №629/342/13ц виданого 30.08.2013 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області про стягнення з ліквідаційної комісії Державного закладу «Лозівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південній залізниці» на її користь вихідної допомоги у сумі 2303,40 грн., компенсації за невикористану відпустку у сумі 6122,76 грн., витрат на відрядження у сумі 252,08 грн., моральної шкоди у сумі 2000 грн., а всього 10678,24 грн. ОСОБА_1 відмовлено з підстав, передбачених п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», посилаючись на ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та особливості виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, що стягнення коштів в цьому випадку здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Зазначену постанову ОСОБА_1 отримала 21.11.2013 року. ОСОБА_1 роз'яснено, що стягувачу для подальшого виконання рішення суду необхідно звернутися до Лозівського управління державної казначейської служби України в Харківській області.

Згідно до ст.14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів влади, посадових чи службових осіб і підлягають виконанню на всій території України, а їх невиконання є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст.383 ЦПК України, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Частиною 2 статті 384 ЦПК України передбачено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ, незалежно від місця виконання судового рішення.

Відповідно до роз'яснень, викладених в пункті 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», згідно зі статтею 26 ЦПК сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, як заінтересовані особи.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК з особливостями, встановленими статтею 386 ЦПК, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються. До участі у справі як заінтересованої особи залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси.

Відповідно до пункту 18 Пленуму, виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. При цьому суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст.6 цього ж Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу у порядку, передбаченому законом.

Частина 2 ст.387 ЦПК України зазначає, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права та свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи ДВС і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Стаття 1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» зазначає, що цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

В частині 1 статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» зазначено, що Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Статтею 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачені особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи, відповідно до частини 1 якої: виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Відповідно до частини 2 статті 4 зазначеного Закону, у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частина 3 розділу II прикінцевих та перехідних положень визначає, що виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 року, затверджено «Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до зазначеного Порядку боржниками є визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Статтею 3 зазначеного Порядку передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

В судовому засіданні встановлено, що боржником є Державний заклад «Лозівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південній залізниці» Міністерства охорони здоров'я України, який знаходиться в процесі припинення з 11.10.2012 року, головою ліквідаційної комісії з припинення (ліквідатором) є Сівацький Сергій Анатолійович.

Відповідно до вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

З урахуванням вищенаведеного, вислухавши доводи державного виконавця, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися заявник та заінтересовані особи, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено, що дії державного виконавця та постанова про відмову відкритті виконавчого провадження є неправомірними та такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та ст.ст.2,4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Тому, відповідно до вимог ст.388 ЦПК України, суд стягує з відділ державної виконавчої служби судові витрати, пов'язані з розглядом скарги.

Керуючись ст.ст.79,169,210,213,386-389 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», Постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 року, затверджено «Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», суд,-

вирішив:

Скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження - задовольнити.

Визнати дії державного виконавця та постанову заступника начальника ВДВС Лозівського МРУЮ Харківської області Степанової О.С. від 18.11.2013 року, про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) з примусового виконання виконавчого листа №629/342/13ц виданого 30.08.2013 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області про стягнення з ліквідаційної комісії Державного закладу «Лозівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південній залізниці» на її користь вихідної допомоги у сумі 2303,40 грн., компенсації за невикористану відпустку у сумі 6122,76 грн., витрат на відрядження у сумі 252,08 грн., моральної шкоди у сумі 2000 грн., а всього 10678,24 грн. неправомірними.

Зобов'язати заступника начальника ВДВС Лозівського МРУЮ Харківської області Степанову О.С. задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення.

Стягнути з відділу державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області судовий збір в дохід держави в розмірі 121 (сто двадцять одну) гривню 80 копійок (розрахунковий рахунок 31219206700015, код ЄДРПОУ 38053090, одержувач Лозівське УДКСУ Харківської області, банк ГУ ДКСУ Харківської області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001, судовий збір, код 02893953, пункт 1.1).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харкiвської областi шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятиденний строк з дня проголошення ухвали, а якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали виготовлений 18.04.2014 року.

Суддя О.А.Ткаченко