Ухвала суду № 38320136, 05.03.2014, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 05.03.2014

ЄУ № 420/1225/13-ц

Провадження №2/420/17/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Потапенко Р.Р.

при секретарі Войтенко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з останнього на свою користь заборгованість за кредитним договором № LGXRRX13790292 від 14.02.2007 року у розмірі 37725,30 грн., а також судові витрати у розмірі 377,25 грн. Свої вимоги мотивує тим, що 14.02.2007 року відповідач отримав кредит у розмірі 3192,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, однак належним чином не виконує зобов'язання за договором, в результаті чого станом на 18.09.2013 року утворилася заборгованість у розмірі 37725,30 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, на заявлених позовних вимогах наполягає.

Відповідач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав частково, згоден сплатити суму кредиту у розмірі, який брав у 2007 році. В наданому до суду запереченні відповідач зазначив, що кредит спочатку сплачував, однак після того, як влітку 2007 року тяжко захворіла його дружина, кредит перестав сплачувати. Також зазначив, що поніс значні матеріальні витрати на лікування членів своєї родини, у зв'язку з чим не мав змоги сплачувати кредит. Просив позов задовольнити частково, застосувавши до позовних вимог строк позовної давності.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 14.02.2007 року між позивачем ПАТ КБ «Приватбанк», що є правонаступником всіх прав та обов'язків ЗАТ КБ «Приватбанк», та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитно-заставний договір № LGXRRX13790292 (далі - Договір).

Зазначений Договір у чинність ст.1054 ЦК України є кредитним та складається з Заяви позичальника (далі - Заява), Умов надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка» (далі - Умови) та Тарифів.

Згідно умов Договору, позивач надав відповідачу строковий кредит у сумі 3192,00 грн. на строк 24 місяці з 14.02.2007 року по 14.02.2009 року включно зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 116,51 грн. та єдиноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 532,00 грн. в обмін на зобов'язання відповідача з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії в обумовлені строки.

Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з « 5» по « 10» число кожного місяця відповідач повинен надавати позивачу грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 267,02 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з Умовами.

Відповідно до п.п. 3.2.2., 3.2.3. Умов, відповідач зобов'язався погашати кредит у порядку та строки відповідно до Заяви, а також сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до Заяви та п.п. 4.1., 4.2. даних Умов та Тарифів. Повну сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту.

Згідно п. 4.2. Умов, при порушенні відповідачем зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених Заявою та п.п. 3.2.2, 3.3.3 Умов, відповідач сплачує позивачу відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі від розміру зазначеному у Тарифах та Заяві. Розраховані відповідно до цього пункту Умов відсотки сплачуються відповідачем окремо понад зазначену в Заяві суму щомісячного платежу по Кредиту, разом з несплаченим залишком попереднього щомісячного платежу.

Згідно п. 4.7. Умов, при непогашенні кредиту в строки, установлені в Заяві і п.п. 3.2.2, 3.3.3 Умов, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою. На залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту нарахування відсотків здійснюється згідно п.4.2 Умов з дати виникнення простроченої заборгованості.

Відповідно до п. 5.1. Умов, при порушенні відповідачем будь-якого із зобов'язань, передбачених Заявою та п.п. 3.2.2, 3.2.3 Умов, позивач має право нарахувати, а відповідач зобов'язується сплатити позивачу пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки платежу.

Судом встановлено, що відповідачем було порушено умови кредитного договору та графік погашення кредитної заборгованості, внаслідок чого утворилася заборгованість відповідача перед позивачем.

Так, відповідно до розрахунку заборгованості позивача за Договором, станом на 18.09.2013 року сума боргу відповідача перед позивачем склала 37725,30 грн., з яких: 2746,53 грн. - заборгованість за кредитом; 13682,64 грн. - заборгованість за відсотками; 2097,18 грн. - заборгованість з комісії; 16926,32 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1772,63 грн. - штраф (процентна складова).

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У чинність ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно ст. 546 ЦК України, одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка.

У чинність ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Судом встановлено, що п. 5.5 Умов передбачено, що термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним Договором встановлюється сторонами 5 років.

У чинність ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, зокрема стягнення неустойки.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки, від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності, суд вважає необхідним застосувати строк позовної давності по виконанню відповідачем зобов'язання за Договором.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з даним позовом 01.10.2013 року, то строк позовної давності, у чинність ст.530 ЦК України, підлягає застосуванню з 02.10.2008 року, та вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за період з 11.05.2007 року по 01.10.2008 року, не підлягають задоволенню у зв'язку із пропуском строку позовної давності, встановленого Умовами.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України по справі № 6-116 цс 13, перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що 11.05.2007 року відбулося перше порушення боржником (відповідачем) умов договору, тобто з даної дати позивач дізнався про порушення свого права, але доказів поважності причин пропуску строку позовної давності, позивачем не надано.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кожний прострочений платіж окремо з 02.10.2008 року: 722,47 грн. - заборгованість за кредитом (2746,53 грн. (сума заборгованості за кредитом станом на 18.09.2013 року) - 2024,06 грн. (сума заборгованості за кредитом станом на 02.10.2008 року)); 11052,47 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом (13682,64 грн. (заборгованість за відсотками станом на 18.09.2013 року) - 2630,17 грн. (заборгованість за відсотками станом на 02.10.2008 року)); 582,55 грн. - заборгованість з комісії за користування кредитом (2097,18 грн. (заборгованість з комісії станом на 18.09.2013 року) - 1514,63 грн. (заборгованість з комісії станом на 02.10.2008 року)); 15808,36 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором (16926,32 грн. (пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором з урахуванням списаної пені станом на 18.09.2013 року) - 1117,96 грн. (пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором станом на 02.10.2008 року).

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 2 ст. 616 ЦК України передбачено, що суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

З урахуванням тяжких життєвих обставин відповідача, хвороби його дружини, яка є інвалідом ІІІ групи, що потребує від нього додаткових витрат на її лікування, зважаючи на те, що згідно розрахунку заборгованості та виписки по рахунку про порушення зобов'язання банк дізнався 11.05.2007 року, але звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором лише 01 жовтня 2013 року, тобто більш ніж через шість років після початку порушення зобов'язання і більш ніж через чотири роки після закінчення 14.02.2009 року строку виконання зобов'язання, до цього будь - яких заходів щодо стягнення заборгованості з відповідача не приймав, чим сприяв збільшенню розміру неустойки за кредитним договором, суд, виходячи із засад цивільного судочинства, а саме розумності та справедливості, вважає можливим на підставі ч. 2 ст. 616 ЦК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням заборгованості за тілом кредиту станом на 18.09.2013 року у розмірі 2746,53 грн. зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача з 15808,36 грн. до розміру тіла кредиту, а саме до 2746,53 грн.

Пунктом 5.3. Умов передбачено, що при порушенні відповідачем строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених Договором, більш ніж на 30 днів, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.

Отже, з урахуванням перерахунку заборгованості відповідача перед позивачем за договором, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача штраф в розмірі 500 грн. а також 5% від суми заборгованості згідно п.5.3. Умов, у розмірі 755,20 грн., виходячи з наступного розрахунку: 722,47 грн. (заборгованість відповідача за кредитом) + 11052,47 грн. (заборгованість за відсотками за користування кредитом) + 582,55 грн. (заборгованість з комісії за користування кредитом) + 2746,53 грн. (пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором) = 15104,02 грн. х 5% = 755,20 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача у чинність ст.ст. 526, 530, 549, 610-612, 614, 1054 ЦК України, підлягає стягненню сума заборгованості у розмірі 16359,22 грн. (722,47 грн. (заборгованість за кредитом) + 11052,47 грн. (заборгованість за відсотками за користування кредитом) + 582,55 грн. (заборгованість з комісії за користування кредитом) + 2746,53 грн. (пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором) + 500 грн. (штраф фіксована частина) + 755,20 грн. (штраф процентна складова)).

Що стосується посилання представника позивача на початок строку позовної давності за договором з 14.02.2014 року (14.02.2009 року - строк дії договору плюс п'ять років), суд зазначає наступне.

За нормою ст. 261 ЦК України, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами, які свідчать про порушення прав особи, та співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Оскільки умовами Договору, укладеного між позивачем та відповідачем, передбачено погашення заборгованості щомісяця в період з « 5» по « 10» число кожного місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту невиконання відповідачем кожного із цих зобов'язань.

Отже, посилання представника позивача щодо початку перебігу позовної давності з 14.02.2009 року (строк закінчення дії договору) ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором №LGХRRX13790292 від 14.02.2007 року у розмірі 16359 (шістнадцять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 22 (двадцять дві) коп. та 162 (сто шістдесят дві) грн. 22 (двадцять дві) коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано апеляційному суду Луганської області через Новопсковський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: