Постанова № 38319936, 08.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1060/14 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Епель О.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про скасування податкового повідомлення - рішення від 30.12.2013 року №113726552207,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про скасування податкового повідомлення - рішення від 30.12.2013 року №113726552207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2014 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено невиїзну позапланову документальну перевірку Державного будівельного комбінату управління справами Верховної Ради України з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «МВП «Релос» за липень 2013 року; за наслідками перевірки складено акт від 13 грудня 2013 року №788/26552207/21586524.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 204 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2013 року на 62873,00 грн.

В обґрунтування заниження податкового зобов'язання орган державної податкової служби посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «МВП «Релос», оскільки згідно акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «МВП «Релос» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2013 року по 31.07.2013 року» від 19.11.2013 року №1961/26-59-22-01/16477069, зазначений контрагент відсутній за місцезнаходженням, у нього відсутні адміністративно - господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладенню угод та фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань.

30 грудня 2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №113726552207, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 94310,00 грн., у тому числі за основним платежем 62873,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 31437,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, тому останнім неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з «МВП «Релос».

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з вищенаведеним контрагентом, на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «МВП «Релос» були господарські операції на виконання яких останнім були виставлені рахунки - фактури від 03 липня 2013 року №СФ-0000102, від 19 липня 2013 року №СФ-0000132, від 23 липня 2013 року №СФ-0000142, від 23 липня 2013 року №СФ-0000145, від 23 липня 2013 року №СФ-0000146, на товар - дизельне паливо, бензин А-91, А-95, А-76.

Також, на виконання умов договору між сторонами було підписано видаткові накладні від 08 липня 2013 року №РН-0000112, від 19 липня 2013 року №РН-0000133, від 24 липня 2013 року №РН-0000139, від 24 липня 2013 року №РН-0000140, від 24 липня 2013 року №РН-0000141, та продавцем виписані податкові накладні від 23.07.2013 року №48 на загальну суму 20636,40 грн., у тому числі ПДВ 3439,40 грн., №49 на загальну суму 172557,00 грн., у тому числі ПДВ 28759,50 грн., №50 на загальну суму 33420,00 грн., у тому числі ПДВ 5570,00 грн., від 19.07.2013 року №36 на загальну суму 22415,40 грн., у тому числі ПДВ 3735,90 грн., від 05.07.2013 року №9 на загальну суму 128207,94 грн., у тому числі ПДВ 21367,99 грн.

На підтвердження безготівкової оплати отриманих паливно - мастильних матеріалів позивачем надано платіжні доручення.

Також, на підтвердження виконання умов договору позивачем надано витяг з журналу реєстрації довіреностей, відповідно до якого працівнику позивача видано довіреності на отримання у контрагента товарно - матеріальні цінності.

На підтвердження використання паливно - мастильних матеріалів позивачем надані копії карток на пальне.

Згідно витягу з оборотно - сальдової відомості по рахунку 105 за 2013 рік на балансі позивача перебуває 87 одиниць техніки загальною вартістю 11354087,61 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що господарські операції позивача з зазначеним вище контрагентом здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено колегією суддів, на дату підписання договорів та розрахункових документів контрагент позивача не був припинений та був платником податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначений вище правочин є таким, що спрямований на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення від 30.12.2013 року №113726552207 є протиправним, тому підлягає скасуванню.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 1 та 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2014 року та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві від 30.12.2013 року №113726552207.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 14.04.2014 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.В. Епель

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Епель О.В.

Федотов І.В.