Постанова № 38319529, 08.04.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2014 року 810/1856/14

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства завод «Цегла Трипілля» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства завод «Цегла Трипілля» (далі-позивач, товариство) до Державної податкової інспекції в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області (далі-відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки про обґрунтованість визначення податкових зобов’язань. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність послуг з навантаження та перевезення піску, а також щодо наявності окремих операцій по купівлі-продажу цього товару (піску) та оплатою послуг з його навантаження і перевезення. Позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

8 квітня 2014 року позивач подав до суду письмове клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Публічне акціонерне товариство завод «Цегла Трипілля» є юридичною особою, що зареєстрована 15.03.1994 Обухівською районною державною адміністрацією Київської області.

На підставі направлень №324, №329, №328, №348, №349 і наказу від 25.06.2013 №333 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання податковим органом проведено планову виїзну перевірку публічного акціонерного товариства заводу «Цегла Трипілля» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012. За результатами перевірки складено акт від 27.08.2013 №203/2201/05474949, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем вимог ПК України.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивач подав до податкового органу заперечення, за результатами якого висновки акту перевірки залишено без змін, а в подальшому податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 11.09.2013 №00001302201/287.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Рішенням ГУ Міндоходів у Київській області від 22.11.2013 часткове скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.09.2013 №00001302201/287. Цим рішенням було зменшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 113012 грн та зменшено частково штрафні фінансові санкції на суму 28253 грн. В іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без - задоволення.

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення до суду і постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 в адміністративній справі №810/6749/13-а адміністративний позов ПАТ завод «Цегла Трипілля» задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.09.2013 №00001302201/287, яким збільшеного грошове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 652597,50 грн. Вказана постанова суду набрала законної сили. Цим судовим рішенням визнано спростованим твердження відповідача про те, що виписані ТОВ «Трипільська колота цегла» податкові накладні оформлено з порушенням норм чинного законодавства (не розмежовано послуги, які надавалась контрагентом, а саме: операції з продажу піску, його транспортування та навантаження, зазначені як навантаження та перевезення піску), а відтак, позивач не мав права на формування податкового кредиту на підставі таких накладних.

18 грудня 2013 року податковим органом на підставі акту перевірки від 27.08.2013 №203/2201/054474949 винесено податкове повідомлення-рішення від 18.12.2013 №0001932201/1344, яким збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 652597,50 грн, у т.ч. за основним платежем - на суму 522078 грн та накладено штрафні фінансові санкції в розмірі 130519,50 грн.

В акті перевірки податковим органом зазначено, що в період з 01.07.2011 по 31.12.2012 ПАТ «Завод «Цегла Трипілля» здійснювало придбання піску у контрагентів для виготовлення власної продукції. Взаємовідносини між підприємствами оформлено договором поставки. Згідно з наданими до перевірки податковими накладними встановлено, що сума відвантаженого піску, транспортування та наданих послуг з навантажування піску не розділено. В рядку накладних «назва і сорт товару» вказано «транспортування та навантаження піску».

Як встановлено судом за наслідками дослідження наданих позивачем документів, ВАТ завод «Цегла Трипілля» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №Ц-1/16-06 від 03.01.2006 з ТОВ «Трипільська колонна цегла» (продавець) товару - піску. До договору укладено два протоколи погодження договірної ціни на пісок. Крім того, ВАТ завод «Цегла Трипілля» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №К-1/2-12 від 03.01.2012 з ТОВ «Трипільська колонна цегла» (продавець) товару (пісок). Факт виконання цих договорів оформлювався податковими, видатковими накладними та товарно-транспортними накладними. Всі документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача (т.1 а.с.92-101, а.с.164-173, т.2 а.с.9-102, а.с.220-250, т.3, т.4 а.с.1-194). При дослідженні цих податкових накладних судом встановлено, що їх виписано на підставі договорів купівлі-продажу від 03.01.2006 №К-9/1-06 та від 03.01.2012 №К-1/2-12. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента - ТОВ «Трипільська колота цегла», що підтверджується платіжними документами, в яких зазначено призначення платежу: за пісок (т.1 а.с.133-146).

Також позивачем (замовник) з ТОВ «Трипільська колота цегла» (виконавець) укладено договір №К-3/4-11 про надання послуг від 04.01.2011. Предметом цього договору є надання послуг по навантаженню піску в кар’єрі та доставка його до заводу, перевезення інших вантажів, а також надання послуг іншими механізмами виконавця. До цього договору сторонами укладено протокол погодження договірної ціни на послуги по навантаженню та перевезенню піску. Факт виконання цього договору оформлювався податковими накладними, актами здачі-приймання робіт та товарно-транспортними накладними на перевезення піску. При дослідженні податкових накладних судом встановлено, що дійсно в графі «номенклатура товарів/послуг продавця» зазначено про навантаження та перевезення піску. Також суд зазначає, що ці податкові накладні виписано на підставі договору про надання послуг від 04.01.2011 №К-3/4-11. При дослідженні актів здачі-приймання робіт судом встановлено, що ці акти складені по те, що виконавцем було проведено роботи по договору №К-3/4-11 від 04.01.2011, а саме навантаження та перевезення піску. Ці документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача (т.1 а.с.75-91, а.с.147-163, т.2 а.с.103-219).

Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента - ТОВ «Трипільська колота цегла», що підтверджується платіжними документами, в яких зазначено призначення платежу: перерахування за послуги по навантаженню та перевезенню піску (т.1 а.с.102-132).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у зв’язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються розділом V ПК України.

Так, п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3, ст.198 ПК України, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України).

Вимоги до податкової накладної визначено, зокрема, пунктом 201.1 статті 201 ПК України.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Суд бере до уваги, що первині документи позивача містять всі обов’язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Суд зазначає, що між позивачем та ТОВ «Трипільська колота цегла» укладено три договори, два з яких на купівлю-продаж товару (піску), а один - договір про надання послуг з перевезення піску та здійснення вантажних робіт з піском. Як по договорах купівлі-продажу піску, так і по вказаному договору про надання послуг сторонами належним чином оформлено первинні бухгалтерські документи. Зокрема, при цьому сторонами з одним і тим же контрагентом було оформлено окремі податкові накладні на купівлю піску та окремі податкові накладні на навантаження та перевезення піску.

Судом встановлено, що податкові накладні щодо надання послуг по навантаженню та перевезенню піску для позивача, виписані його контрагентом, стосується виключно послуг по навантаженню і перевезенню піску, які надавались на підставі договору по наданню послуг №К-3/4-11 від 04.01.2011. У цих податкових накладних з ПДВ зазначено саме ту інформацію, яка має бути у них зазначена та стосується надання послуг.

Що стосується вартості товару (піску) і суми ПДВ у цій вартості піску, про що в акті перевірки зазначав податковий орган, то цю інформацію зазначено в окремих податкових накладних, які оформлено по господарських операціях за договорами купівлі-продажу піску.

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують окремі факти: одні з них засвідчують факт придбання товару (піску), а інші - надання послуг (навантаження та перевезення піску до позивача). З дати отримання цих податкових накладених згідно з приписами ст. 201 ПК України у платника виникає право на формування податкового кредиту.

Про реальність наданих послуг свідчать й інші бухгалтерські документи, оформлені сторонами - товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт, платіжні доручення, які підтверджують виконання договору про надання послуг та факт навантаження та перевезення піску для позивача.

Отже, як встановлено судом, факт надання послуг ТОВ «Трипільська колота цегла» підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв’язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Отже, суд дійшов до висновку, що позивач правомірно не зазначив вартість товару (піску) у податкових накладних з ПДВ, які стосувалися виключно лише операцій з надання послуг по навантаженню і перевезенню піску, але не стосувалися купівлі-продажу піску. При цьому із наданих до перевірки податкових накладних можливо встановить суть здійсненої позивачем господарської операції та її кількісні і якісні параметри.

Суд зазначає, що твердження податкового органу про необхідність документального розділення вартості навантаження, розвантаження та перевезення піску не ґрунтується на приписах ПК України, а твердження податкового органу про не розділення у податкових накладених вартості товару (піску) та послуг по його навантаженню, розвантаженню і перевезенню є безпідставним і спростовується наявними у справі доказами.

Суд бере до уваги, що відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням постанови Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 в адміністративній справі №810/6749/13-а за позовом ПАТ завод «Цегла Трипілля» до того ж відповідача суд вважає встановленим факт належного оформлення бухгалтерських документів і податкових накладних пор господарських операціях як з купівлі-продажу позивачем піску, так і з надання послуг по його навантаженню, розвантаженню і транспортуванню, а також реальність цих господарських операцій та відсутність підстав для тверджень податкового органу про необхідність іншого оформлення податкових накладених по цих операціях.

Податковим органом всупереч вимог статті 71 КАС України не доведено суду належними та достатніми доказами фактів неправильного формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Трипільська колота цегла» та неправомірне віднесення коштів, сплачених за отримання послуг, до податкового кредиту, не спростовано твердження позивача з цих обставин справи, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача ґрунтується виключно на припущеннях, які не мають фактичного та правового обґрунтування, а відтак не доведено правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001932201/1344 від 18.12.2013, видане Державною податковою інспекцією в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства завод «Цегла Трипілля» судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.