Постанова № 3831839, 04.06.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.06.09Справа №2а-912/09/4/0170 о 09:16 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Заєвській Н.В., за участі представників сторін:

від позивача - Северненко Д.Л.;

від відповідача - Долгіх О.Л.;

від третьої особи - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Жнива"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання не чинним податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Жнива»(далі позивач) звернулось до адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим(далі відповідач) про визнання не чинним податкового повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість і штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 88596,00 грн. від 24.12.2008 року № 0015361502/0. Позов мотивовано тим, що висновок податкового органу про нікчемність правочину, укладеного позивачем і ТОВ «Партнер груп» (за яким суми податку на додану вартість, сплачені в ціні товарів, придбаних у ТОВ «Партнер груп», відображені у складі податкового кредиту позивача), не відповідає дійсним обставинам справи, вимогам ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, тому спірне податкове повідомлення-рішення винесено із порушенням положень пп. 7.2.1 п. 7.2 і пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Ухвалами суду від 19.01.2009 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача -ТОВ «Партнер груп» (далі третя особа).

Ухвалою суду від 27.04.2009 року у Державної податкової інспекції в м. Сімферополі витребувані письмові заперечення на адміністративний позов з їх документальним та нормативним обґрунтуванням та докази, які у неї є, а також письмові пояснення підстав проведення перевірки з нормативним та документальним обґрунтуванням, витяг з ЄДРПОУ щодо позивача та третьої особи, довідки про взяття позивача та третьої особи на податковий облік, про реєстрацію як платника податку на додану вартість, копії декларації за перше півріччя 2008 року з податку на прибуток, по податку на додану вартість, особовий рахунок позивача та третьої особи з податку на прибуток та з податку на додану вартість за період перевірки; договір поставки від 12.05.08 року, платіжні доручення № 232 від 24.06.08 року, 234, 236 від 25.06.08 року, № 238 від 27.06.08 року, 254 від 22.07.08 року, податкові та видаткові накладні, протокол вилучення документів.

Витребувані документи надані суду частково, зокрема, не надані копії декларацій з податку на прибуток і з податку на додану вартість третьої особи, договір поставки від 12.05.08 року, платіжні доручення № 232 від 24.06.08 року, 234, 236 від 25.06.08 року, № 238 від 27.06.08 року, 254 від 22.07.08 року, податкові та видаткові накладні за договором поставки від 12.05.08 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення, в яких вказав, що перевіркою проведеною податковим органом встановлено порушення платником податків вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168) у звязку із встановленням відсутності за місцезнаходженням ТОВ «Партнер груп». Крім того, встановлено відсутність у позивача трудових ресурсів, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання для здійснення виду діяльності, визначеного згідно із довідкою з ЄДРПОУ, що свідчить про відсутність у позивача адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобовязань, та про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобовязань, що в свою чергу свідчить про відсутність у позивача наміру на створення правових наслідків за укладеним правочином і про його нікчемність.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (далі Закон №2181) передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обовязкових платежів).

Враховуючи зазначене, відповідач здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічних відносин, справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код 20680439, державну реєстрацію якого проведено Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 17.09.2002 року, взятий на облік у якості платника податків, зборів (обовязкових платежів) у ДПІ в м. Сімферополі, зареєстрований у якості платника податку на додану вартість (свідоцтво від 29.06.2005 №00963225, індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 206804301291).

Судом встановлено, що в податковій декларації за травень 2008 року позивачем задекларовано від'ємне значення податкового зобов'язання, який включено до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за рядком 26 декларації у сумі 1120,00 грн.

Посадовими особами відповідача проведено невиїзну документальну перевірку податкової декларації позивача з податку на додану вартість за травень 2008 року з питань взаємовідносин з ТОВ «Партнер груп» та з питань повноти нарахування податку на додану вартість.

За наслідками перевірки встановлено порушення позивачем пп. 7.2.1 п. 7.2 і пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168), складено акт від 16.12.2008 року № 46496/10/15-2, за висновками якого підприємством завищено податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 60184,00 грн., відповідно підлягає зменшенню сума залишку відємного значення попереднього звітного податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду у сумі 1120,00 грн. та донарахування податкового зобовязання з ПДВ у сумі 59064,00 грн.

На підставі цього акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 59064,00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій у сумі 29532,00 грн. на загальну суму 88596,00 грн. від 24.12.2008 року № 0015361502/0.

Під час проведення перевірки встановлено взаємостосунки з ТОВ «Партнер груп» (ідентифікаційний код юридичної особи 35228264).

Згідно із актом перевірки та наданою ДПІ в м. Сімферополь копією свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, ТОВ «Партнер груп» є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 352282601096.

За даними акту перевірки ТОВ «Партнер груп» надає податкову звітність з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість (на час проведення перевірки останньою надана звітність з податку на прибуток за І квартал 2008 року і з податку на додану вартість за червень 2008 року). Дослідивши документи податкової звітності і дані інших джерел, податковий орган дійшов висновку, що у ТОВ «Партнер груп» відсутні трудові ресурси, виробниче, транспортне і торгівельне обладнання, сировина і матеріали для здійснення основного виду діяльності. Останнє, в свою чергу свідчить про фіктивний характер угоди із позивачем.

Крім того, в акті перевірки і запереченнях на адміністративний позов вказано, що посадовими особами податкової міліції складено повідомлення про відсутність платника податків за місцезнаходженням за формою 18-ОПП від 17.11.2008 року №411/29-0 і надано довідку від 14.11.2008 року такого ж змісту.

На підставі викладеного, в акті перевірки зазначено, що угоди, укладені між ТОВ «Партнер груп» і позивачем у справі мають протиправний характер, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства і є таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно із частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 передбачено обовязок платника податку надати покупцю податкову накладну і встановлено окремі вимоги щодо змісту податкової накладної, зокрема, згідно із пп. «д» пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна повинна містити окремим рядком місце розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник податків.

В акті перевірки вказано про відсутність платника податків за місцезнаходженням і, як наслідок, про невідповідність податкових накладних, вимогам вищезазначеної норми.

Згідно із розшифровкою податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з ПДВ) ТОВ «Жнива» за травень 2008 року, формування податкового кредиту у сумі 60184,00 грн. позивачем відображено за податковою накладною від контрагента із індивідуальним податковим номером 352282601096, саме у травні 2008 року, і є таким, що повязано із придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів.

Разом з тим, судом встановлено, що висновок податкового про невідповідність податкових накладних, виданих ТОВ «Партнер груп» вимогам пп. «д» пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 обґрунтований посиланням на довідку податкової міліції від 14.11.2008 і повідомлення за формою №18-ОПП про відсутність платника податків за місцезнаходженням, тобто на документи, складені більш ніж через півроку після складання цих податкових накладних.

Згідно із постановою про здійснення виїмки від 25.09.2008 року, протоколом виїмки від 01.10.2008 року і описом документів по взаємовідносинам із ТОВ «Партнер груп», договір поставки, податкові накладні, видані ТОВ «Партнер груп», вилучені у позивача посадовою особою відділу податкової міліції ДПІ в м. Сімферополь, ухвалою суду від 27.04.2009 року зазначені документи витребувані у відповідача, проте суду не надані.

За таких обставин, суд не приймає до уваги доводи відповідача про порушення позивачем правил, встановлених пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №169, як недоведені належними доказами у справі у встановленому КАС порядку.

Згідно із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

В акті перевірки вказано про нікчемність правочину укладеного позивачем із третьою особою, як такого, що суперечать моральним засадам суспільства і порушує публічний порядок, із посиланням на ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

На обґрунтування невідповідності укладених позивачем правочинів вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України відповідачем не вказано, які саме вимоги ЦК України або інших актів цивільного законодавства порушено позивачем і в чому полягає порушення моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість і несплату сум податку до бюджету ТОВ «Партнер груп».

Дані щодо розбіжностей сум задекларованого позивачем податкового кредиту і задекларованого третьою особою податкового зобовязання, відповідач мав можливість встановити під час проведення перевірки, в тому числі, за даними автоматизованої інформаційної системи «підсистема співставлення даних податкової звітності та розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів», відомості якої станом на 11.12.2008 року були використані податковим органом для проведення перевірки.

Проте жодних даних про такі розбіжності не наведено в акті перевірки і не надано під час судового розгляду.

Розглядаючи справу в межах доводів відповідача щодо нікчемності правочинів, судом не встановлено, яким має бути мінімальний обсяг трудових ресурсів, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання, сировини і матеріалів контрагентів для укладання та виконання правочину, за яким позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ у сумі 60184,00 грн. в травні 2008 року.

Крім того, керуючись принципом офіційного зясування усіх обставин у справі та приймаючи до уваги передбачений ч. 2 ст. 71 КАС України обовязок субєкта владних повноважень по доказуванню правомірності прийнятого рішення, ухвалою суду від 27.04.2009 року у відповідача були витребувані документи податкової звітності ТОВ «Партнер груп» за вказаний період, проте ці документи відповідачем суду надані не були. За даними облікової картки особового рахунку платника податку судом встановлено, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Партнер груп» нараховувались суми податкового зобов'язання, зокрема за податковою декларацією з податку на прибуток підприємств від 06.05.2008 року №58343 у розмірі 10233,00 грн.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність у ТОВ «Партнер груп» трудових ресурсів, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання, сировини і матеріалів для здійснення основного виду діяльності залишились не підтвердженими жодними документальними доказами у справі.

Більш того, зазначені доводи позивача обґрунтовують фіктивність правочину, а згідно із ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається недійсним судом, тож за відсутності рішення суду про визнання цього правочину недійсним, посилання відповідача на порушення правил оподаткування в цій частині не мають належного правового обґрунтування.

З наведених підстав суд не приймає до уваги доводів відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем і третьою особою.

Оскільки посилання податкового органу на порушення вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 мотивовані виключно нікчемністю укладеної угоди, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

Оскільки судом встановлено, що визначення платнику податків в спірному податковому повідомленні-рішенні суми податкового зобовязання суперечить вимогам закону, то і для застосування штрафних (фінансових) санкцій, на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у податкового органу не має правових підстав.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення не може бути визнане таким, що прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання податкового повідомлення-рішення відповідача не чинним, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачене для правових актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідне для повного захисту прав та інтересів сторони по справі.

У звязку зі складністю справи судом 03.06.2009 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 08.06.2009 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним і скасувати податковеповідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 24.12.2008 року № 0015361502/0 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Жнива» податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 59064,00грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 29532,00 грн., на загальну суму 88596,00 грн.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженої відповідальністю «Жнива» 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Циганова Г.Ю.