Постанова № 38318148, 03.04.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 квітня 2014 р. Житомир справа № 806/723/14

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лавренчук О.В.,

за участі секретаря - Стапанова П.В.,

за участі представників позивача Гуменюк С.О., Онищук Л.В.,

Камінського А.Ф., Черниш О.М.,

за участі представника відповідача Бех А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен-Полісся"

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.10.2013 р. №0001522201 і №0001512201,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рошен - Полісся» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001522201 та № 0001512201 від 08.10.2013 року, прийняті Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області .

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що Підприємство протягом перевіряємого періоду не допускало порушень п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.139.1 ст. 139, п.п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, зазначені в акті перевірки факти порушень закону є недостовірними та такими що суперечать фактичним обставинам. Також вважає, що висновок Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області є надуманим, безпідставним та таким, що грубо протирічить засадам податкового законодавства, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав письмові заперечення та просив в позові відмовити (Т.1, а.с.184 -185).

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Так, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено, що працівниками Житомирської ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Рошен-Полісся», (код за ЄДРПОУ 37390603), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки складено Акт «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен-Полісся", код за ЄДРПОУ 37390603, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року» №766/2202/37390603/0100 від 23 вересня 2013року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0001522201 від 08.10.2013 р., яким ТОВ «Рошен-Полісся» нарахована (збільшена) сума грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток, 11021000 на загальну суму 408 618 грн., з них 272 412 грн. за основним платежем та 136 206 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0001512201 від 08.10.2013 р., яким ТОВ «Рошен-Полісся» нарахована (збільшена) сума грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, 14010100 на загальну суму 2 301 467 грн., з них 1 534 311 грн. за основним платежем та 767 155,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Перевіряючи обґрунтованість, правомірність та наявність підстав у податкового органу для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, судом встановлено.

Підпунктом 138.10.3 п.138.10 ст.138 ПК України передбачено, що витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:

а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;

б) витрати на ремонт тари;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;

ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;

з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

Між ТОВ «Рошен Полісся» та ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» було укладено договори про надання послуг №22.1 від 01.02.2011 року (Т. 1, а.с. 109 - 111) та №113 від 01.06.2012 року (Т.1, а.с. 161 - 163).

Згідно умов вищевказаних договорів, ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» - виконавець за договорами, зобов'язалась надати ТОВ «Рошен Полісся» - замовник за договорами, комплекс послуг, які будуть сприяти реалізації продукції торгівельних марок «Roshen» та «Мрія», що продається замовником в точки продажу роздрібної торгівельної мережі на території замовника.

Сторони договорів передбачили, що надання обумовлених договорами комплексів послуг, має сприяти збільшенню об'ємів замовлень продукції роздрібними торгівельними точками у замовника, а відповідно і збільшенню його доходів від реалізації такої продукції.

За вищевказаними договорами про надання послуг виконавець зобов'язався надавати позивачу наступні послуги:

моніторинг наявності спеціального торгівельного обладнання для розміщення та безпечного зберігання продукції ТМ «Roshen», ТМ «Мрія» у точках продажу роздрібної торгівельної мережі на території замовника - ТОВ «Рошен-Полісся»,

моніторинг наявності площі під розміщення продукції ТМ «Roshen», ТМ «Мрія» в точках продажу роздрібної торгівельної мережі на території Замовника,

моніторинг наявності в точках продажу роздрібної торгівельної мережі на території замовника товарного асортименту,

визначення питомої ваги продажу продукції у загальному обсязі проданої аналогічної продукції конкурентів у точках продажу роздрібної торгівельної мережі на території замовника,

моніторинг та контроль за дотриманням точками продажу роздрібної торгівельної мережі на території замовника відпускних цін на продукцію ТМ «Roshen».

Судом встановлено, що з метою виконання умов договорів про надання послуг №22.1 від 01.02.2011 року та №113 від 01.06.2012 року їх сторонами були укладені Додатки до договорів, якими обумовлені переліки робіт, що мали бути виконані та їх вартість. Додатково, сторони договорів №22.1 від 01.02.2011 року та №113 від 01.06.2012 року підтвердили факт узгодження ними вартості робіт (послуг), шляхом підписання протоколів погодження вартості робіт (Т. 1 , а.с. 108, а.с. 112 - 124).

На підтвердження фактів виконання умов договорів про надання послуг №22.1 від 01.02.2011 року та №113 від 01.06.2012 року ТОВ «Рошен Полісся» та ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» були складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з додатками: № 25 від 31.01.2012, № 26 від 29.02.2012, №27 від 31.03.2012, №28 від 30.04.2012, №29 від 31.05.2012, № 1 від 30.06.2012, № 2 від 31.07.2012, №3 від 31.08.2012, №4 від 30.09.2012, №5 від 31.10.2012, №6 30.11.2012, №7 31.12.2012 (Т.1, а.с. 126 - 136, 138 - 142, 149 - 159, 164 - 174, 176 - 182, 187 - 196, 198 - 208, 210 - 220, 222 - 233), з зазначення всіх фактично встановлених числових даних щодо кожної точки роздрібного продажу, відповідно до обумовленого переліку послуг.

Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та звіти виконавця, наявні у Товариства, містять достатньо інформації щодо вартості, змісту та обсягу послуг.

Згідно пояснень представників позивача щодо пов'язаності виконаних робіт з господарською діяльністю товариства, відповідно до обумовлених сторонами видів робіт, судом встановлено наступне.

Так, "забезпечення фіксованого місця викладки товару" ТМ «РОШЕН» та ТМ «Мрія» та збільшення його кількості за допомогою спеціального обладнання напряму впливає на об'єм продажів ТОВ «Рошен-Полісся» та фінансові результати відповідно. Постійний контроль за місцем продажу забезпечує його наявність в кожному магазині, а також присутність топового асортименту продукції на ньому, що в свою чергу веде до постійного збільшення продажів продукції. Завдяки контролю за наявністю товарного асортименту досягається присутність максимального асортименту в кожній торговій точці. Наявність асортименту товару гарантує постійні високі продажі з кожної торгівельної площадки, шляхом вдоволення потреб широкого кола покупців.

"Наявність спеціального торгівельного обладнання для розміщення та безпечного зберігання продукції" ТМ «РОШЕН» та ТМ «Мрія» в роздрібній торговій мережі на території діяльності ТОВ «Рошен-Полісся» фіксується моніторингом та оформляється звітом, в якому детально зазначено назву торгівельної точки, юридичну назву, адресу, площу торгівельного залу, кількість кас, кількість кас із торговим обладнанням, кількість полиць, що займає продукція на при касовому обладнанні, перелік стійок, перелік по групах та асортименту товару, по яких проводився моніторинг.

"Моніторинг наявності товарного асортименту" в кожній точці продажу роздрібної торгівельної мережі на території Замовника. Це підтверджується звітом «Даних моніторингу наявності товарного асортименту ТМ «РОШЕН» і ТМ «Мрія», в якому детально зазначається назва торгівельної точки, юридична назва, адреса, договірна кількість, фактична кількість, процент відповідності по асортименту продукції. Дослідження питомої ваги продажу товару ТМ «РОШЕН» та ТМ «МРІЯ» в магазинах торгових мереж по відношенню до конкурентів дає можливість якісно спланувати об'єм продажу на наступний період. Моніторинг відпускних цін у роздрібних торгівельних мережах здійснюється з метою безпосереднього впливу на конкурентну перевагу продукції ТМ «РОШЕН» і ТМ «МРІЯ» перед аналогічними продуктами інших виробників. Моніторинг надається звітом, в якому детально приведені дані по моніторингу цін на окремі групи продукції ТМ «РОШЕН» або ТМ «Мрія» у точках продажу роздрібної торгівельної мережі на території Замовника, зазначається назва торгівельної точки, юридична назва, фактична адреса.

Інформація, що отримана ТОВ «Рошен Полісся» від ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» в результаті надання останнім послуг, використовувалась позивачем в його господарській діяльності для планування та здійснення процесів по доставці груп товарів у відповідні торгові точки, об'ємів закупівлі товарів у постачальника з метою своєчасного і повного виконання замовлень роздрібної мережі, комерційних зв'язків з керівництвом торгових точок тощо.

Позивачем згідно договорів про надання послуг №22.1 від 01.02.2011 року та №113 від 01.06.2012 року були отримані від ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" маркетингові (моніторингові) послуги на загальну суму 1 297 201 грн. 00 коп.

Зазначені витрати обґрунтовано відображені позивачем у складі витрат на збут як в податковому, так і в бухгалтерському обліку.

Всі первинні документи за спірними господарськими операціями складені у повній відповідності до вимог ст..9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", адже містять повну інформацію про назву документа, дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, що підтверджується результатами перевірки.

Згідно п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України стандартизовано термін "витрати" як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд вважає, що позивачем доведено прямий зв'язок понесених ним витрат із господарською діяльністю, їх спрямованість на отримання доходу та наявність ділової мети підтверджується фактичними показниками діяльності підприємства.

Зокрема, даними податкових декларацій з податку на прибуток (рядок 02) за 2011 рік, 2012 рік (Т. 1 а.с. 100 - 103, Т.2 а.с. 81-84) , а також регістром бухгалтерського обліку "Аналіз рахунку 70" (Т.1 а.с. 81-93, 98-99) за відповідні періоди підтверджується, що в 2012 році показник доходу від реалізації товарів становив 118.287.398 грн., абсолютний приріст в порівнянні із попереднім (2011) роком становив 13.573.721 грн., темп росту до попереднього (2011) року склав 113,0%.

Отже, суд приходить до висновку, що економічна доцільність та ефективність використання отриманих послуг в господарській діяльності позивача підтверджується об'єктивними показниками його податкової та фінансової звітності.

Отримані послуги сприяли досягненню цілей господарської діяльності (отримання прибутку), підтриманню динамічного рівня обсягів реалізації продукції та їх постійного зростання.

За рахунок отриманих послуг забезпечено стимулювання збуту товарів позивача та зростання їх присутності на ринку.

В обґрунтування фактів скоєння позивачем порушень податкового законодавства, які стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, відповідач вказав, що ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» є засновником ТОВ «Рошен-Полісся», що на думку контролюючого органу є підтвердженням порушення ТОВ «Рошен - Полісся» п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

В результаті дослідження належних та допустимих доказів, що містяться в матеріалах справи, судом встановлено, що ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» не є засновником ТОВ «Рошен-Полісся», що підтверджується Статутом ТОВ «Рошен-Полісся» (Т.1 а.с. 23-42).

Згідно п. 138.10.3. п.138.10 ст.138 ПК України витрати на збут включають в себе витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів. При цьому п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України містить обмеження щодо включення певних витрат до складу витрат, зокрема витрат, понесених (нарахованих) у звітному періоді у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами. Але Податковий кодекс не містить спеціалізованих обмежень щодо віднесення послуг з маркетингу (моніторингу) від резидента до складу витрат (незалежно від пов'язаності/ непов'язаності).

Також на обґрунтування правомірності своєї позиції відповідач стверджує, що товар, відносно якого ТОВ «Рошен-Полісся» замовляло послуги моніторингу у ДП «Кондитерська корпорація «Рошен», на час надання таких послуг належав не ТОВ «Рошен-Полісся», а покупцям, оскільки відповідно до договорів поставки/купівлі-продажу, які укладаються ТОВ «Рошен-Полісся» з його покупцями, право власності на товар переходить у момент передачі товару.

Таке обґрунтування контролюючого органу суперечить п.п. 14.1.108 п.14.1 ст. 14 ПК України, відповідно до якого послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги) та п.«г» пп. 138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, згідно якого платник має право включати до складу витрат на збут витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

З вищевикладеного вбачається, що Податковий кодекс України не пов'язує можливість віднесення до витрат платника податку витрат на маркетингові послуги з належністю товару платнику на праві власності у момент надання маркетингових послуг платнику стосовно такого товару.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що у відповідності до Наказу Державної податкової служби України №123 від 15.02.2012 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат» рекламні та маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватись та проводитись за ініціативи власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб'ютора, торговельної мережі. При цьому витрати на маркетингові та рекламні послуги несе безпосередньо замовник цих послуг. У зв'язку з чим вбачається, що ТОВ «Рошен-Полісся» мало повне право відносити витрати на придбання послуг маркетингу (моніторингу), які надавалися йому ДП «Кондитерська корпорація «Рошен», до витрат на збут.

Чинним законодавством не встановлено обмежень щодо типів та структури маркетингових послуг. Також відсутні нормативно встановлені порядок або рекомендації відносно визначення критеріїв таких послуг та їх документального оформлення.

Згідно п. 140.5. ст.140 ПК України встановлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі(розділ ІІІ Податкового кодексу), не дозволяється.

Отже, ТОВ «Рошен-Полісся» до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, цілком законно та обґрунтовано віднесені витрати, пов'язані з оплатою отриманих маркетингових (моніторингових) послуг.

Таким чином, отримані від ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» послуги маркетингу (моніторингу) були прямо і безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Рошен-Полісся», направлені на підтримування стабільного рівня реалізації товарів та збільшення обсягів реалізації товарів і отримання доходу.

Тому ТОВ «Рошен-Полісся» правомірно віднесло витрати на придбання даних послуг, за договором про надання послуг №22.1 від 01.02.2011 року та договором про надання послуг №113 від 01.06.2012 року, всього в сумі 1 297 201 грн. 00 коп. до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на підставі абз. «г» п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України та п.п.14.1.108 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Отже, з вищезазначеного вбачається безпідставність висновку Контролюючого органу щодо: завищення витрат на суму 1 297 201 грн. 00 коп., в т.ч. по періодах: 1 квартал 2012 року - 268 438 грн. 00 коп.,І півріччя 2012 року - 525 491 грн. 00 коп., 9 місяців 2012 року - 836 367 грн. 00 коп., 2012 рік - 1 297 201 грн. 00 коп.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість його висновків за актом перевірки, а позивачем шляхом надання належних та допустимих доказів доведено, що порушення не було, то податкове повідомлення - рішення № 0001522201 від 08.10.2013 року Житомирської ОДПІ про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток є протиправним та підлягає скасуванню

Оскільки у зв'язку із вищевикладеним послуги маркетингу (моніторингу) були придбані з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (а витрати на їх придбання були правомірно віднесені до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування), суд приходить до висновку, що і суми ПДВ правомірно включені до податкового кредиту в розмірі 259 440 гривень.

Отже, неправомірним є висновок відповідача, що по операціях придбання послуг маркетингу (моніторингу) позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 259 440 грн. по розрахунках з ДП "КК "РОШЕН та порушено п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, як це вказано у п.3.2.2 Акту перевірки.

Пакет документів, наданий виконавцем по наданню даних послуг, є повним і підтверджує факти надання послуг. Законність формування податкового кредиту з ПДВ підтверджується належним чином оформленими податковими накладними (Т.1 а.с. 125, 137, 148,160, 175,186, 197, 209, 221), що надавалися податковому органу в ході перевірки. Первинні бухгалтерські документи та податкові накладні оформлені без порушення вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Наказу Мінфіну від 01.11.2011, № 1379 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної".

Актом перевірки, що складений відповідачем, не встановлено відсутність податкових накладних, недостовірність даних, зазначених в них, або інші обставини, прямо визначені нормами ПК України, які б обмежили право ТОВ «Рошен-Полісся» на включення сум ПДВ, сплачених при придбанні послуг, до податкового кредиту.

Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду сладається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отже, висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту на суму 259 440 гривень, а відтак і висновок про заниження податку на додану вартість на суму 259 440 гривень є протиправним. Відповідно нарахування штрафних санкцій, що склали 129 720 гривень (податкове повідомлення-рішення № 0001512201 від 08.10.2013 р.), є безпідставним.

Щодо завищення податкового кредиту з ПДВ по придбаних кондитерських виробах у розмірі 1 274 870,65 грн., судом встановлено наступне.

Відповідач зазначив, що ТОВ «Рошен-Полісся» в порушення п.198.3. ст.198 Податкового кодексу завищило податковий кредит по придбаних кондитерських виробах у розмірі 1 274 870,65 гривень .

При цьому податковий орган ні в акті перевірки, ні в своєму запереченні на позов, не вказав в чому саме полягає таке порушення, з посиланням на конкретні факти та первинні документи.

Відповідач обмежився лише описом господарських відносини між ТОВ «Рошен-Полісся» та ДП «Кондитерська корпорація «Рошен», але не вказав і не довів, які саме норми закону порушені позивачем.

Судом встановлено, що позивачем за договором купівлі-продажу №8 від 24.01.2011 року (Т.2, а.с. 24 - 39), що укладений з ДП «Кондитерська корпорація «Рошен», придбавались кондитерські вироби, частина з яких в подальшому була реалізована на експорт за договором комісії № 134 від 14.07.2011 року (Т.2, а.с.40-41), укладеним між ТОВ «Рошен-Полісся» (Комітент) та ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» (Комісіонер).

Передача товару від продавця до покупця здійснювалася відповідно до норм чинного законодавства, зокрема статей 334, 532, 664 Цивільного кодексу України, та відповідно до умов договору купівлі-продажу № 8 від 24.01.2011 року, зокрема п.4.3 Договору.

Всі документи стосовно передачі товару покупцю, необхідні згідно умов договору, а також бухгалтерського та податкового обліку, оформлені належним чином (накладні, податкові накладні).

Передача товару на комісію та реалізація його на експорт здійснювалися відповідно до умов договору комісії № 134 від 14.07.2011 року , зокрема, пп. 2.1.,6.1.,8.1. договору комісії.

Всі документи, необхідні згідно умов договору комісії, а також бухгалтерського та податкового обліку, оформлені належним чином (акти передачі на реалізацію на експорт згідно договору комісії, товарні звіти, акти виконаних робіт).

В процесі розгляду справи судом досліджено оригінали та долучено до матеріалів справи копії документів бухгалтерського та податкового обліку, якими підтверджується отримання товару - кондитерських виробів за договором купівлі-продажу від 24.01.2011 року № 8, що в подальшому був реалізований на експорт, та виконання договору комісії №134 від 14.07.2011 р. (накладні, податкові накладні; акти передачі на реалізацію на експорт товарно-матеріальних цінностей; накази про відрядження, звіти про перебування у відрядженні; товарні звіти комісіонера; вантажні митні декларації; акти виконаних робіт), а саме: накладна № 749780 від 13.01.2012 р., податкова накладна № 41139 від 13.01.2012 року, акт передачі на реалізацію на експорт ТМЦ № 3007 від 13.01.2012 р., наказ № 42-В від 12.01.2012 р., звіт про перебування у відрядженні, товарний звіт № 4 від 31.01.2012 р., ВМД 086713, акт виконаних робіт № 4 від 31.01.2012 р.; накладні № 768476 та № 768470 від 19.04.2012 р., податкова накладна № 42495 від 19.04.2012 року, акти передачі на реалізацію на експорт ТМЦ № 3248 та № 3246 від 19.04.2012 р., наказ № 53-В від 18.04.2012 р., звіт про перебування у відрядженні, товарний звіт № 5 від 30.04.2012 р., ВМД 087859 та 087853, акт виконаних робіт № 5 від 30.04.2012 р.; накладна № 778331 від 15.06.2012 р., податкова накладна № 432629 від 15.06.2012 року, акт передачі на реалізацію на експорт ТМЦ № 3324 від 15.06.2012 р., наказ № 60-В від 14.06.2012 р., звіт про перебування у відрядженні, товарний звіт № 6 від 30.06.2012 р., ВМД 088552, акт виконаних робіт № 6 від 30.06.2012 р.; накладна № 783367 від 12.07.2012 р., податкова накладна № 43680 від 12.07.2012 року, акт передачі на реалізацію на експорт ТМЦ № 3368 від 12.07.2012 р., наказ № 67-В від 11.07.2012 р., звіт про перебування у відрядженні, товарний звіт № 7 від 31.07.2012 р., ВМД 088872, акт виконаних робіт № 7 від 31.07.2012 р.; накладна № 791623 від 20.08.2012 р., податкова накладна № 44229 від 20.08.2012 року, акт передачі на реалізацію на експорт ТМЦ № 5 від 20.08.2012 р., наказ № 74-В від 17.08.2012 р., звіт про перебування у відрядженні, товарний звіт № 8 від 31.08.2012 р., ВМД 089379, акт виконаних робіт № 8 від 31.08.2012 р.; накладні № 795568 та № 795574 від 06.09.2012 р., податкова накладна № 44494 від 06.09.2012 року, акти передачі на реалізацію на експорт ТМЦ № 45 та № 46 від 06.09.2012 р., наказ № 75-В від 05.09.2012 р., звіт про перебування у відрядженні, товарний звіт № 9 від 30.09.2012 р., ВМД 089670 та 089665, акт виконаних робіт № 9 від 30.09.2012 р.; накладна № 805902 від 15.10.2012 р., податкова накладна № 45014 від 15.10.2012 року, акт передачі на реалізацію на експорт ТМЦ № 147 від 15.10.2012 р., наказ № 87-В від 12.10.2012 р., звіт про перебування у відрядженні, товарний звіт № 10 від 31.10.2012 р., ВМД 090319, акт виконаних робіт № 10 від 31.10.2012 р. (Т.2 а.с. 13 -14, 23 - 47, 43 - 61, 63 - 77, 79 - 139, 142 - 143).

Обґрунтовуючи правомірність своїх висновків щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідач вказує, що в перевірених періодах реалізація придбаних кондитерських виробів від ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» на території України здійснювалась ТОВ «Рошен-Полісся» з націнкою в середньому за 2012 рік - 1,49 % (без врахування ПДВ), а за межі території України (експорт) з націнкою в середньому- 0,5 %, що, на думку Контролюючого органу, є підтвердженням факту порушення п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Суд вважає, що такий висновок Контролюючого органу є неправомірним та безпідставним, оскільки з огляду на абз. 3 ч. 1 ст. 3 ст. 627 Цивільного кодексу України ТОВ «Рошен-Полісся» має право самостійно визначати умови договорів поставки/купівлі-продажу, які воно укладає із своїми контрагентами, у тому числі розмір націнки на товар для кожного із своїх контрагентів. До того ж, контролюючий орган не наводить норми законодавства, які порушило ТОВ «Рошен-Полісся» при встановленні націнок і не наводить законних підстав, чому такі націнки не могли бути встановлені Товариством.

Також, доводячи правомірність своєї позиції, податковий орган зазначив, що загальна сума придбання кондитерських виробів від ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» становить 7 649 223,9 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 1274870 грн. 65 коп., сума реалізації даного товару на експорт становить 6 406 685,67 грн., що на думку відповідача є доказом порушення ТОВ «Рошен-Полісся» п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Суд вважає, що даний висновок є безпідставним, враховуючи наступне.

Витрати на придбання товару, який у подальшому передавався на комісію ДП «Кондитерська корпорація «Рошен», складають: 6 374 353 грн. 25 коп. - собівартість товару (без ПДВ) та 1 274 870 грн. 65 коп. - податок на додану вартість. Даний товар ТОВ «Рошен-Полісся» реалізувало (за договором комісії) на загальну суму 6 406 685 грн. 67 коп. (ПДВ на експорт 0 %) (ці цифри вказані і в Акті, стор. 20).

Згідно п.139.1.6 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: суми податку на прибуток; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

Згідно пп.138.6. ст.138 Податкового кодексу собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»: Собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Згідно затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів); інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Суми сплаченого при придбанні запасів ПДВ відображалися Товариством відповідно до вимог Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 1 липня 1997 р. N 141 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24 грудня 2004 р. N 818).

Отже, відповідно до затверджених норм і правил податкового та бухгалтерського обліку, на підставі первинних документів, які зафіксували факти здійснення операцій, ТОВ «Рошен-Полісся» відображало господарські операції з придбання кондитерських виробів та реалізації їх на експорт.

Тому підхід, який застосував контролюючий орган, не відповідає правилам податкового та бухгалтерського обліку, внаслідок чого твердження відповідача, що господарські операції з придбання та продажу товару на експорт вчинені без наміру отримати користь (прибуток, дохід), а з метою мінімізації податкових зобов'язань, є неправомірним і безпідставним. А порівняння цифр (6 374 353 грн. 25 коп. (придбання) і 6 406 685 грн. 67 коп (реалізація) на підставі вище викладених норм податкового та бухгалтерського обліку дають зовсім інший результат. За період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року за жоден звітний період ТОВ «Рошен-Полісся» не декларувало від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток. Крім того, суд бере до уваги, що Податковим кодексом взагалі не передбачена залежність права платника податку на включення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від фінансових результатів господарської діяльності платника податку.

Суд вважає за потрібне звернути особливу увагу на той факт, що актом перевірки не встановлено порушень при перевірці показників декларування доходів від продажу на експорт кондитерських виробів та показників декларування витрат на придбання кондитерських виробів.

Відповідно до пп. 138.4. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, відповідно до Податкового кодексу України визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, безпосередньо пов'язано із визнанням (отриманням) доходів від реалізації таких товарів.

У свою чергу, визнання доходів від реалізації кондитерських виробів та правильності їх декларування з боку контролюючого органу підтверджує, таким чином, і правильність формування витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, оскільки такі витрати понесені в ході здійснення господарської діяльності, від якої безпосередньо отримані такі доходи.

Отже, з огляду на приписи п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України у спірних господарських операціях, формуванню витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, продаж яких становить господарську діяльність платника податків, не може не кореспондувати право на формування відповідного податкового кредиту з ПДВ, сплаченого при придбання товарів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що немає жодних законних підстав для підтвердження висновку відповідача щодо завищення ТОВ «Рошен-Полісся» податкового кредиту у період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року по придбаних кондитерських виробах у розмірі 1 274 870,65 грн., а значить, враховуючи вищевикладене, висновок про заниження податку на додану вартість в сумі 1 274 870,65 гривень та відповідно нарахування штрафних санкцій на нього у розмірі 637 435,33 гривень, є неправомірним.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, якими платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності прийнятих ним податкових повідомлень - рішень, а тому вважає за можливе задовольнити позовні вимоги та скасувати спірні податкові повідомлення - рішення.

Керуючись статтями 158-163, 167, 254 КАС України, суд

постановив:

Адміністраптивний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен-Полісся" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 08.10.2013 р. №0001522201 і №0001512201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен-Полісся" (код ЄДРПОУ 37390603) суму сплаченого при зверненні до суду з позовом судового збору у розмірі 974,40 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.В. Лавренчук

Повний текст постанови виготовлено: 08 квітня 2014 р.