Постанова № 38317535, 09.04.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2014 р. Справа№ 925/141/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

За участю представників:

позивача: Сібільова О.В. - за дов. б/н від 24.01.14р.

відповідача: Богушинський Л.В. - за дов. № 2356 від 30.12.2013р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.02.2014 р.

у справі №925/141/14 (суддя - Чевгуза О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи автоматизації сервіс"

до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз"

про стягнення 209 508,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.02.2014 року у справі №925/141/14 позов задоволено повністю: підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" Публічного Акціонерного Товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи автоматизації сервіс" 201050,40 грн. - заборгованості; 7056,04 грн. - 3% річних; 1401,65 грн. - інфляційних втрат та 4190, 16 грн. - витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «Системи автоматизації сервіс» в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, у зв'язку з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті позовної заяви порушені норми процесуального права, а саме, порушені правила територіальної підсудності та не залучено до участі у справі юридичну особу - ПАТ «Укртрансгаз», у відношенні якої, як стверджує скаржник, прийнято судове рішення. Крім того, судом першої інстанції неповно з'ясовано момент оплати поставленої за Договором продукції, тобто, строк оплати, а термін оплати за поставлений товар згідно Договору № 1208000495 від 21.08.2012р. не настав, у зв'язку з тим, що позивач не пред'явив вимогу щодо здійснення оплати поставленого товару.

Судом першої інстанції, в порушення вимог п.5 ч.2 ст. 54 ГПК не витребувано у позивача обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, а саме, 3% річних та інфляційних втрат.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач звертає увагу на те, що позов був пред'явлений до належного відповідача за належною територіальною підсудністю, а сам відповідач в суді першої інстанції не заперечував стосовно розгляду справи саме Господарським судом Черкаської області. Позивач вказує, що підписанням видаткових накладних сторони підтвердили отримання товарно-матеріальних цінностей, а умовами Договору визначено строк оплати протягом 60 календарних днів з дати поставки. Стосовно розрахунку санкцій, то позивач зазначив, що чіткий розрахунок було надано відповідачеві у претензії, у позовній заяві та підтверджено розрахунок у судовому засіданні.

Ухвалою від 17.03.2014 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу до розгляду на 09.04.2014.

В судове засідання 09.04.2014 представники сторін з'явилися.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи з урахуванням правил ст.ст.99,101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Системи автоматизації сервіс" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" 201050,40 грн. - заборгованості за поставлений товар, відповідно до умов укладеного між сторонами Договору поставки товару №1208000495 від 21.08.2012 року, а, також, 7056, 04 грн. - 3% річних, 1401,65 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зобов'язання оплатити отриманий товар, відповідно до Договору, відповідачем не було виконано.

У відзиві на позов відповідач проти позову заперечує, мотивуючи тим, що термін оплати за поставлений товар за Договором не настав, отже, відсутні правові підстави стверджувати про наявність заборгованості та, відповідно, щодо прострочення виконання грошового зобов'язання. У випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, однак, позивач не скористався своїм правом, встановленим у ст. 530 ЦК України та не пред'явив вимогу замовнику щодо здійснення оплати поставленого товару, а отже, не підтвердив належними доказами своїх позовних вимог. Також, відповідач заперечує щодо розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, оскільки вони є необґрунтованими та не можуть розглядатись як належно здійснені. Відповідач спростовує твердження позивача про не надання відповіді на претензію та додає до відзиву копію відповіді на претензію №562/02 від 30,01,2014 та квитанцію про її відправку.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.08.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Системи автоматизації сервіс" (постачальник) та Дочірньою компанією "Укртрансгаз" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" (замовник) було укладено Догорів поставки № 2108000495 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов'язується передати за завданням замовника "Вузли та приладдя до контрольно-вимірювальної апаратури (Модуль центрального процесора FANUC IC 697 CPX935-CD)", код згідно з ДК016-97 - 33.20.8 (далі - товар), а замовник - прийняти та оплатити такий товар.

Кількість товару складає одна штука (п. 1.2 Договору).

За п. 3.1. Договору ціна становить 201050 грн. 40 коп., у т.ч. ПДВ - 33508 грн. 40 коп.

Як свідчать наявні у справі докази, позивач здійснив поставку товару на загальну суму 201 050,40 грн. в обумовлене місце поставки, що підтверджується первинними документами: видатковою накладною №343 від 24 вересня 2012 року, довіреністю №261 від 19 вересня 2012 року, товарно-транспортною накладною від 24 вересня 2012 року, а також податковою накладною.

Проте, відповідач одержаний від позивача товар не оплатив.

01.11.2013 року сторонами (головними бухгалтерами) було підписано Акт звірки розрахунків, згідно з документами первинного бухгалтерського обліку, за яким відповідач визнав заборгованість, у тому числі і за спірним Договором в сумі 201050,40 грн

Позивач звернувся до відповідача з Претензією вих. №7-598 від 25.12.2013, в якій просив негайно оплатити борг. В свою чергу, відповідач надав відповідь на вказану претензію в якій повністю заперечує щодо настання терміну оплати за поставлений товар та погашення заборгованості за Договором не здійснив.

Крім того, позивачем надано листування з відповідачем з приводу погашення заборгованості. Листами від 04.04.2013 №2061/11, від 08.07.2013 №3884/11, від 21.11.2013 №6490/13 відповідач повідомив позивача про тимчасові фінансові труднощі та наміри погасити заборгованість, але в добровільному порядку заборгованість так і не погасив, що змусило позивача звернутись з позовом до суду.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо задоволення позову, з огляду на наступне:

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, проміжними платежами по факту поставки товару протягом 60 календарних днів.

Згідно п. 5.1. Договору термін поставки товарів - 45 календарних днів з моменту направлення заявки від замовника постачальнику.

Слід зауважити, що сам факт поставки і отримання товару відповідачем не заперечується, а з матеріалів справи вбачається, що поставка згідно видаткової накладної відбулася 24.09.2012, отже, граничний 60-денний строк сплати за отриманий товар - з 23.11.2012, але після передачі позивачем товару у строк, передбачений Договором, відповідач обов'язок оплатити товар не виконав, тобто, порушив свої грошові зобов'язання, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимогу позивача про стягнення 201050,40 грн. - заборгованості.

Стосовно твердження скаржника щодо необхідності пред'явлення вимоги для оплати, то таке трактування є невірним, оскільки пред'явлення вимоги можливе лише у разі, коли Договором не передбачено строку виконання зобов'язання (ч.2 ст. 530 ЦК України). У даному Договорі строк з оплати чітко обумовлений, тому жодних вимог на оплату позивач не повинен був направляти до відповідача.

Крім того, у Постанові Пленуму ВГС України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013р. № 14 встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню, починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Між сторонами існувало листування, кожен з листів позивача можна розглядати як вимогу про погашення заборгованості, також, позивач окремо направляв Претензію відповідачу з вимогою погасити заборгованість.

Отже, граничний строк виконання зобов'язання відповідача з оплати за отриманий товар, обумовлений Договором, настав 23.11.2012р. і не має жодних підстав для ухилення від зазначеного обов'язку.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 7056,04 грн. - 3% річних (за період з 24.11.2012 по 24.01.2014); 1401,65 грн. - інфляційних втрат (за період з 24.11.2012 по 24.01.2014).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3 % річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлено договором або законом), так само як й інфляційні нарахування не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами належними до сплати кредиторові (див. правову позицію Вищого господарського суду України викладену в Постанові Пленуму "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013р. № 14 та Верховного суду України, викладену в Аналізі практики застосування ст. 625 ЦК України в цивільному судочинстві за 2011-2012 р.р.)

Судом першої інстанції перевірено наданий позивачем розрахунок (а.с.9) та визначено, що він є вірним, з чим погоджується суд апеляційної інстанції. Натомість, скаржником не надано власного контр- розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не було витребувано обґрунтованого розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, що стягуються, однак, матеріали справи свідчать про те, що відповідачу була надіслана рекомендованою кореспонденцією з описом вкладень копію поданої заяви з доданими до неї документами та з розрахунком загальної суми заборгованості (а.с.5), та, крім того, відповідно до вимог ст. 54 ГПК України розрахунок суми заборгованості був доданий позивачем до позовної заяви, що знаходиться в додатку до позовної заяви п/н 2.

Щодо до тверджень скаржника про те, що порушені правила територіальної підсудності, то вони є необґрунтованими, оскільки, у відзиві на позов відповідач сам визнав те що ПАТ «Укртрансгаз» є правонаступником Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Зокрема, розпорядженням Кабінет Міністрів України "Про реорганізацію дочірніх компаній НАК "Нафтогаз України" від 13.06.2012 №360-р, встановлено, що відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт" реорганізувати Дочірню компанію "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" шляхом перетворення в публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз". 18.07.2012 Міністерство енергетики та вугільної промисловості України прийняло Наказ №530, яким наказало припинити діяльність Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" шляхом її реорганізації - перетворення у Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз". Завершити у термін до 31.12.2012 виконання заходів з реорганізації ДК "Укртрансгаз", передбачених законодавством. Визначити Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" правонаступником Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Згідно Положення про філію "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", затвердженого головою правління ПАТ "Укртрансгаз" 28.12.2012, філія "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" є філією (відокремленим підрозділом) Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", філія не є юридичною особою та здійснює частину функцій Товариства, що відповідає статутним цілям та завданням Товариства, відповідно до чинного законодавства України та цього Положення.

Відповідно до п.3.1.3 Положення Управління має право, у тому числі, здійснювати від імені Товариства повноваження сторони, третьої особи та інших учасників процесу в судових справах.

З умов укладеного між сторонами Договору № 1208000495 від 21.08.2012р. замовником (покупцем) є Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Управління магістральних газопроводів" Черкаситрансгаз", тобто договір укладено у період реорганізації (перетворення) ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" у Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз".

Статтею 108 Цивільного кодексу України встановлено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Філія "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", згідно п.3.1.3 Положення має право здійснювати від імені товариства повноваження сторони в судових справах, місцезнаходженням філії є м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 3, отже, згідно ч.4 ст.15 ГПК України даний спір територіально підсудний господарському суду Черкаської області.

Таким чином, доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції при прийнятті позовної заяви порушені норми процесуального права, а саме, порушені правила територіальної підсудності розгляду справи та не залучено до участі у справі юридичну особу - ПАТ «Укртрансгаз», у відношенні якої прийнято рішення, колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, прийняте з дотриманням норм процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 20.02.2014 р. у справі № 925/141/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 925/141/14 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя Л.О. Кондес

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха