Постанова № 38316159, 17.04.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/4531/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н. Л. Суддя-доповідач: Граб Л.С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Граб Л.С.

суддів: Боровицького О. А. Сапальової Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області, Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області про зобов'язання провести перерахунок і виплату надбавки за вислугу років судді, з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, перерахування і виплати щомісячного грошового утримання , -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області, головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання неправомірною бездіяльність територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області, зобов'язання провести провести перерахунок і виплату надбавки за вислугу років судді, з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, перерахування і виплати щомісячного грошового утримання.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року позов задоволено частково, а саме: зобов'язано територіальне управління Державної судової адміністрації в Вінницькій області провести ОСОБА_2 перерахунок з 22 травня 2008 року по 21 грудня 2010 року надбавки за вислугу років у відповідності з положенням частини 4 статті 44 Закону України "Про статус суддів" у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а встановивши щомісячний заробіток, перерахувати і виплатити, в свою чергу, щомісячне грошове утримання з 22 травня 2008 року по 21 грудня 2010 року включно, провівши утримання прибуткового податку і інших обов'язкових платежів; зобов'язано Державну судову адміністрацію України виділити територіальному управлінню Державної судової адміністрації в Вінницькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України, відкритого у Державному казначействі України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої ОСОБА_2 з 22 травня 2008 року по 21 грудня 2010 року включно, надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас та приведені (перераховані) територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Вінницькій області у відповідність кошти по щомісячному грошовому утриманню з 22 травня 2008 року по 21 грудня 2010 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції від 18 грудня 2013 року, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом при ухваленні рішення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 працював на посаді судді Козятинського районного суду Вінницької області з червня 1997 року, а з квітня 1990 року по 21.12.10 року - на посаді судді Шаргородського районного суду Вінницької області.

Відповідно до рішення кваліфікаційної комісії суддів Вінницької області в липні 2002 року йому присвоєно 2-й кваліфікаційний клас судді та встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 40% від заробітку.

У зв'язку з поданням заяви про відставку, 02.12.10 р. постановою Верховної Ради України №2762-VI позивача звільнено з посади судді, а згідно наказу Шаргородського районного суду від 21.12.10 р. №27 о-с виключено зі штату суддів.

На момент відставки стаж ОСОБА_2 на посаді судді становив 23 роки 5 місяців 26 днів.

Статтею 44 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.92 р. встановлено, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавки за вислугу років та інших надбавок.

Відповідно до розрахункових листів за 2008-2010 роки та довідки територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області №04-33/2477 від 10.08.11р. нарахована заробітна плата ОСОБА_2, що враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання суддям у відставці станом на 01.12.10 р. складає 13440,25 гривень, в тому числі: оклад - 6915,0 грн., надбавка за 2-й кваліфікаційний клас 350,0 грн., надбавка за вислугу років в розмірі 40% - 2906,0 грн. надбавка за постановою КМУ №865 від 03.09.05р. 25% - 1816,25 грн., премія 20% 1453,0 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що починаючи з 22 травня 2008 року, нарахування і виплати позивачу надбавки за вислугу років у розмірі 40% від загальної сум щомісячного заробітку з урахування доплат за кваліфікаційний клас проводилось без урахування нормативних актів, що регулюють умови оплати праці суддів, застосування яких, згідно чинного законодавства та Конституції України, є обов'язковим.

З 03 серпня 2010 року набрав чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів" і з цієї дати втратив силу Закон України "Про судоустрій України", крім, зокрема, статей 43 та 44, які відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" втрачають чинність з 1 січня 2011 року.

Необхідно зазначити, що стаття 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якою врегульовано питання незалежності судді, містить аналогічні положення, які містила ст. 14 Закону "Про судоустрій України".

Відповідно до ст. 44 Закону України "Про статус суддів" заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України та Голови Вищого арбітражного суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків їх окладів. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

Згідно частини 4 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Пунктом 61 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 1 січня 2008 року, внесено зміни до ст. 44 Закону України "Про статус суддів" в частині порядку нарахування надбавки за вислугу років і встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, однак, не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі №1-28/2008 вказані положення визнано такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними.

Таким чином, з 22 травня 2008 року зміни до абзацу 2 ч. 4 ст. 44 Закону України "Про статус суддів", внесені Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", втратили чинність.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив, що з 22 травня 2008 року при нарахуванні ОСОБА_2 надбавки за вислугу років вказані зміни до законодавства враховані не були, а перерахунок надбавки за вислугу років відповідно до положень ст. 44 Закону України "Про статус суддів" в редакції, що діяла до 1 січня 2008 року, не проводився.

Зокрема, в рішенні по справі "Кечко проти України" (рішення від 8 листопада 2005 року), Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Крім того, правова позиція Конституційного суду України щодо гарантій незалежності суддів викладена в рішеннях, зокрема, від 24 червня 1999 року у справі №6-рп/99, від 20 березня 2002 року у справі №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 01 грудня 2004 року у справі №19рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 01 грудня 2004 року у справі №20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року у справі №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 року у справі №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів). У вказаних рішеннях зазначено, що за змістом статті 126 Конституції України положення частини третьої статті 11 Закону України "Про статус суддів" у взаємозв'язку з частиною восьмою статті 14 Закону України "Про судоустрій України" треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.

Стаття 130 Конституції України передбачає, що складовою основою конституційної гарантії незалежності і недоторканості суддів є їх матеріальне і соціальне забезпечення, які відповідно до ст. 64 Конституції України не можуть бути скасовані чи звужені іншими нормативними актами держави.

Невід'ємними елементами статусу суддів є матеріальне та соціально-побутове забезпечення, в тому числі, і заробітна плата суддів, що відображено в ст.ст. 42-45 Закону України "Про статус суддів", що був чинний на момент правовідносин.

Згідно ст.ст. 145-146 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.10р. державна судова адміністрація України здійснює організаційне забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом; представляє суди у відносинах із Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України під час підготовки проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік у межах повноважень, визначених цим Законом; забезпечує належні умови діяльності судів загальної юрисдикції, в межах повноважень, визначених цим Законом.

Відповідно до Указу Президента №182 від 03.03.2003 р., що діяв на момент правовідносин та втратив чинність згідно Указу Президента №477/2009 від 23.06.09 р., Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, та здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апаратів судів.

Згідно Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 року №14, яке діяло на момент правовідносин та втратило чинність 01.12.10р. відповідно до постанови Кабміну України №1097 від 01.12.10р.), Державна судова адміністрація України відповідно до покладених на неї завдань бере участь у розробленні проектів Державного бюджету та Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік, програми діяльності Кабінету Міністрів України та державних цільових програм у відповідній сфері, забезпечує їх виконання у межах своїх повноважень; розробляє і затверджує за погодженням з Радою суддів України єдині нормативи фінансового забезпечення судів та переглядає їх не рідше ніж один раз на три роки; виконує функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, територіальних управлінь державної судової адміністрації та здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі, суддів у відставці, а також працівників апарату судів.

Статтею 126 Закону України "Про судоустрій України", який був чинним та підлягав застосуванню до 03 серпня 2010 року, визначено, що Державна судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів.

Крім того, в ст. 146 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" містяться аналогічні положення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що Державна судова адміністрація України повинна була внести до Міністерства фінансів України відповідні пропозиції щодо збільшення бюджетного фінансування судової системи у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 у справі №1-28/2008, яким п. 61 розд.II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" не відповідає Конституції України, тобто є неконституційними.

Таким чином, неприведення заробітної плати позивача, надбавки за вислугу років з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас у відповідність до вимог законодавства свідчить про те, що в порушення вимог ст. ст. 20, 21 Бюджетного кодексу України Державна судова адміністрація України як головний розпорядник бюджетних коштів та учасник бюджетного процесу, не звернулася з бюджетним запитом до Міністерства фінансів України для подальшої підготовки пропозицій до Кабінету Міністрів України при розробленні проекту Державного бюджету України.

У статті 128 Закону України "Про судоустрій України", що підлягав застосуванню до 03 серпня 2010 року зазначалось, що територіальне управління державної судової адміністрації є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс і рахунки в установах банку.

Тоді як, частиною 6 ст. 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", який підлягає застосуванню з 03 серпня 2010 року, Територіальні управління Державної судової адміністрації України здійснюють свою діяльність на основі положення про них, що затверджується Головою Державної судової адміністрації України.

Згідно наказу Державної судової адміністрації України від 09 червня 2004 року №82/04 "Про організаційні заходи щодо забезпечення подання на затвердження штатних розписів апаратів місцевих та апеляційних судів" обов'язок подавати штатні розписи до Державної судової адміністрації України із зазначенням розміру фінансування оплати праці суддям покладено на кожний суд окремо.

Неприведення надбавки за вислугу років позивача у відповідність до вимог законодавства свідчить про те, що Державна судова адміністрація України - головний розпорядник бюджетних коштів на утримання судової системи заходів щодо корегування надбавки за вислугу років з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас не провела.

Виходячи із викладеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що розмір щомісячного довічного грошового утримання прямо залежить від заробітної плати, яку отримує позивач, а тому, і позовні вимоги щодо його перерахунку підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що не проведення ОСОБА_2 у повному обсязі надбавки за вислугу років та щомісячного грошового утримання відбулося з вини відповідачів, що порушує його права, а тому вимоги позивача в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.

Однак, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції безпідставно ухвалив рішення про зобов'язання Державної судової адміністрації України виділити територіальному управлінню Державної судової адміністрації у Вінницькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України, відкритого у Державному казначействі України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої ОСОБА_2 з 22 травня 2008 року по 21 грудня 2010 року включно, надбавки за вислугу років у розмірі 40% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас та приведені (перераховані) територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Вінницькій області у відповідність кошти по щомісячному грошовому утриманню з 22 травня 2008 року по 21 грудня 2010 року, не визначивши при цьому конкретної суми виплати, а тому в цій частині постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування судом апеляційної інстанції постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, оскаржувана постанова підлягає скасуванню частково з ухваленням в цій частині нової постанови.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області задовольнити частково .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області, Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області про зобов'язання провести перерахунок і виплату надбавки за вислугу років судді, з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, перерахування і виплати щомісячного грошового утримання, - скасувати в частині зобов'язання Державної судової адміністрації України виділити територіальному управлінню Державної судової адміністрації у Вінницькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України, відкритого у Державному казначействі України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої ОСОБА_2 з 22 травня 2008 року по 21 грудня 2010 року включно, надбавки за вислугу років у розмірі 40% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас та приведені (перераховані) територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Вінницькій області у відповідність кошти по щомісячному грошовому утриманню з 22 травня 2008 року по 21 грудня 2010 року.

В цій частині прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Державної судової адміністрації України виділити територіальному управлінню Державної судової адміністрації у Вінницькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України, відкритого у Державному казначействі України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої ОСОБА_2 з 22 травня 2008 року по 21 грудня 2010 року включно, надбавки за вислугу років у розмірі 40% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас та приведені (перераховані) територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Вінницькій області у відповідність кошти по щомісячному грошовому утриманню з 22 травня 2008 року по 21 грудня 2010 року.

В решті постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Граб Л.С.

Судді Боровицький О. А.

Сапальова Т.В.