Ухвала суду № 38316136, 17.04.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/2357/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Анісімов О. В.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Граб Л.С.

суддів: Боровицького О. А. Сапальової Т.В.

за участю:

секретаря судового засідання Майданюк Я.Л.

представника відповідача Рудик А. Б.

третьої особи Баланецького О. Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до управління Держземагенства у м.Чернівцях Чернівецької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Чернівецької міської ради, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії , -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління Держземагентства у м. Чернівцях Чернівецької області про визнання протиправними дії щодо застосування у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13.09.2013 р., №244/02-1/12-13 коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки - 2,50 при визначенні даних про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 та зобов'язання провести перерахунок нормативної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки із застосуванням коефіцієнту функціонального призначення для земель змішаного користування.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року

в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції від 22 листопада 2013 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом при ухваленні рішення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивачка, будучи належним чином повідомленою про час, дату та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилась.

Представники відповідача та третьої особи заперечили відносно задоволення апеляційної скарги та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення 4 сесії Чернівецької міської ради від 27.07.2006 р., №79 між ФОП ОСОБА_4 та Чернівецькою міською радою 09.10.2006 р. укладено договір оренди землі №3159, згідно умов якого позивачка отримала в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0463 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Пунктами 14, 15 зазначеного договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для обслуговування торгового комплексу, а цільове призначення земельної ділянки - землі комерційного використання.

12 вересня 2013 р. виконавчий комітет Чернівецької міської ради надіслав до Держземагентства лист №01102-08/859 про виготовлення витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що розташована за адресою АДРЕСА_1.

13 вересня 2013 р. управління Держземагентства у м. Чернівцях Чернівецької області виготовило витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що розташована за адресою АДРЕСА_1 (№244/02-1/12-13), відповідно до змісту якого Держземагентством при визначенні нормативної грошової оцінки землі застосовано коефіцієнт функціонального призначення 2,50, тобто як для землі комерційного використання.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що Держземагентство при визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, правомірно застосувала коефіцієнт функціонального призначення 2,50, як для землі комерційного призначення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ст.13 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 р. №161-XIV під договором оренди землі розуміють договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Колегія суддів зазначає, що під цільовим призначенням земельної ділянки розуміють використання земельної ділянки за призначенням у т.ч. функціональним, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Необхідно вказати, оскільки за юридичною природою договір оренди землі є різновидом договору майнового найму, а тому положення Цивільного кодексу України застосовуються до відносин оренди, якщо земельним законодавством не передбачено спеціальних правил.

Частиною 1 ст.526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Зробивши системний аналіз вищевказаних норм законодавства, колегія суддів вважає, що орендар ОСОБА_4 зобов'язана використовувати земельну ділянку, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 за її функціональним призначенням - для комерційного використання.

Пунктом 289.1. ст.289 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., № 2755-VI визначено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

У статті 1 Закону України "Про оцінку землі" від 11.121.2003 р., №1378-IV міститься визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, відповідно до якого остання являється капіталізованим рентним доходом із земельної ділянки, визначеного за встановленими і затвердженими нормативами.

При цьому, під рентним доходом розуміється дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки.

Статтею 18 Закону України "Про оцінку землі" від 11.121.2003 р., №1378-IV передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій". Держземагентство є такою юридичною особою.

Згідно п.1.3 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 N18/15/21/1, нормативна грошова оцінка земель використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

В п.3 Порядку зазначено, що в основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.

Враховуючи вищевикладене, при визначенні нормативної грошової оцінки землі, перш за все, необхідно виходити із доходу, який ця земля дає або може дати.

Населені пункти включають землі всіх категорій за основним цільовим призначенням, які розташовуються в їх адміністративних межах. Нормативна грошова оцінка населених пунктів для всіх категорій земель та земельних ділянок (за винятком сільськогосподарських угідь) визначається згідно з формулою 8.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, передана позивачеві для користування земельна ділянка за функцією використання згідно договору оренди є землею комерційного використання.

З матеріалів справи також вбачається та не заперечується сторонами, що до складу земельної ділянки, яку орендує позивачка, загальною площею 0,0463 га входить земельна ділянка площею 0,0301 га, яка зайнята під капітальною 2-х поверховою спорудою, в якій здійснюється безпосередньо комерційна діяльність та земельна ділянка площею 0,0162 га, яка віднесена до прибудинкової території. В той же час, позивачка вважає, що така структура площі орендованої землі дає підстави вважати, що за функцією використання земля відноситься до земель змішаного використання.

Необхідно також зазначити, що Держземагентство не отримувало від ФОП ОСОБА_4 затверджені дані інвентаризації земельної ділянки та землеустрою, згідно яких їй виділено частини земельних ділянок різного функціонального використання, не надано відповідні документи позивачем до суду першої та апеляційної інстанцій.

Що стосується даних кадастрового плану, доданого до договору оренди землі від 09.10.2006 р. №3159, по своїй правовій природі вони не є затвердженими даними інвентаризації земельної ділянки та землеустрою.

Зважаючи на те, що ФОП ОСОБА_4 не надала відповідачу затверджених даних інвентаризації земельної ділянки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності дій відповідача.

Також колегія суддів вважає за необхідне вказати і на відсутність підстав для зобов'язання його надати новий витяг з технічної документації з урахуванням змішаного коефіцієнту використання земельної ділянки.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що управління Держземагенства у м. Чернівцях не може визначити Кф змішаного використання за даними проекту землеустрою земельної ділянки, зважаючи на те, що Порядком чітко передбачено, що такою підставою є виключно затверджені дані інвентаризації земельної ділянки та землеустрою.

Як підтверджується рішенням господарського суду Чернівецької області від 13.09.2013 р., №926/312/13 ФОП ОСОБА_4 на орендованій у Чернівецької міської ради земельній ділянці встановлила (крім магазину "Подарунок" ) пересувний павільйон з продажу продуктів харчування.

Колегія суддів вважає, що позиція позивачки ґрунтується на невірному тлумаченні нею норм матеріального права. Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що позиція позивачки в тій частині, що отримана нею в оренду земельна ділянка відповідно до положень Земельного кодексу України відноситься до земель житлової та громадської забудови, а тому до неї не може бути застосовано коефіцієнт функціонального призначення як для землі комерційного використання є помилковою, так як поняття "категорія земельної ділянки", яке використовується у Земельному кодексі України та "функціональне використання земельної ділянки" не є тотожними.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців слідує, що ФОП ОСОБА_4 на орендованій земельній ділянці проводить підприємницьку діяльність.

Даний факт свідчить про те, що із зазначеної земельної ділянки можна отримати дохід більший, ніж від використання земель іншого функціонального призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_4 використовує землю для реалізації продукції у т.ч. побутової та здає площі магазину в під найм, що свідчить про виконання нею умов договору оренди землі від 09.10.2006 р., №3159 в частині цільового використання земельної ділянки. Дані положення договору оренди землі є чинними.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів вважає, що позивачка не довела суду обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, тоді як Держземагентство надало докази на підтвердження правомірності своїх дій щодо використання коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки - 2,50 при визначенні даних про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, а тому доводи апеляційної скарги не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 22 квітня 2014 року .

Головуючий Граб Л.С.

Судді Боровицький О. А.

Сапальова Т.В.