Постанова № 38315548, 07.04.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2014 року ( 12 год. 15 хв.)Справа № 808/1594/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі Запорізької області, м. Приморськ

до відповідача: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у м. Бердянськ Запорізької області, м. Бердянськ

про: відшкодування витрат, пов'язаних з виплатами особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі Запорізької області (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у м. Бердянськ Запорізької області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд зобов'язати відповідача прийняти до заліку заборгованість по відшкодуванню в сумі 1 807,14 грн. та відшкодувати витрати, пов'язані з виплатами особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в сумі 1 807,14 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідно до ст. 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначення та виплата пенсій, у тому числі по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, здійснюється органами ПФУ. Механізм відшкодування Фондом витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання визначено Порядком, затвердженим постановою правління ПФУ та правління Фонду від 04.03.2003 № 5-4/4. Позивач з посиланням на положення ст. 21 Закону № 1105-ХІV та п. 4 Порядку вважає, що заборгованість за період з 01.07.2013 по 31.12.2013 (включно) у розмірі 1 807,14 грн. підлягає відшкодуванню відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у м. Бердянськ в повному обсязі.

Позивач у судове засідання 07.04.2014 не з'явився, через канцелярію суду надійшла заява вх. № 13213 про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 03.04.2014 вих. № 05/291 посилається на те, що відповідачем не прийнято до заліку за спірний період суми пенсій, призначених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Щодо суми пенсій, призначених ОСОБА_1 зазначає, що пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадян держав - учасників СНГ в галузі пенсійного забезпечення та членів їх сімей, які здійснюються за законодавством держави, на території якої вони проживають, не повинні враховуватись при призначені, проведенні перерахування сум щомісячних страхових виплат, а тим більше відшкодовуватись Фондом позивачу. Щодо сум пенсій ОСОБА_2 вказує, що на підставі ст.ст. 33-35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ст.ст. 37, 38, 46 Закону України «Про пенсійне забезпечення» обов'язковою умовою для відшкодування витрат Фондом на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є володіння особою відповідними ознаками: непрацездатна, знаходилась на утриманні померлого. Проте, особа на момент смерті чоловіка не досягла непрацездатного віку, була працездатна, на утриманні померлого не знаходилась, отже права на страхові виплати не мала. На підставі викладеного, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю та розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін, в порядку письмового провадження за наявними у справі документами.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 41 КАС України, відповідно до якої у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, встановив, що між Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі Запорізької області та Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Бердянськ Запорізької області підписані акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період липень-грудень 2013 року.

Відповідно до таблиць розбіжностей до актів щомісячної звірки, особам, яким пенсійний орган виплатив пенсії, відповідачем не прийнято до відшкодування в сумі 1 807,14 грн. за період липень-грудень 2013 року, а саме по гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв'язку тим, що ОСОБА_1 відноситься до категорії громадян держав-учасників СНД та членів їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну, а ОСОБА_2 на момент загибелі годувальника не перебувала на його утриманні, тобто була працездатною та не досягла пенсійного віку.

Не погоджуючись із неприйняттям до заліку сум виплачених пенсій по гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період липень-грудень 2013 року, Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі Запорізької області звернулось із позовом до суду.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до наступних висновків.

Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні визначають Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи).

Статтею 1 Основ встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).

За пенсійним страхуванням згідно з пунктом 1 статті 25 цих Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

За змістом пункту 2 статті 7 Прикінцевих положень Закону України від 22 лютого 2001 року № 2272-ІІІ «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку цьому Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом соціального страхування від нещасних випадків в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною другою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 № 1105-ХІV (далі - Закон № 1105-ХІV) закріплено аналогічне правило: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій яким виник спір.

За змістом частини другої статті 2 Закону № 1105-ХІV особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом «а» статті 27 Закону України від 5 листопада 1991 року № XII «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до абзацу другого пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1105-ХІV відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом третім цього пункту (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання-чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували цьому Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Тобто, з абзацу 7 наведеного вище пункту випливає, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення, яка 13.03.1992 підписана Україною і набрала для неї чинності, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постановах від 06.06.2011 у справі № 21-116а11, від 21.11.2011 у справі № 21-361а11, від 20.03.2007 у справі № 21-1087во06.

Частиною 2 ст.161 КАС України визначено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

На підставі вищезазначеного суд вважає, що Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювання у м. Бердянськ Запорізької області безпідставно відмовлено у прийнятті до заліку виплаченій гр. ОСОБА_1 пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання за період липень-грудень 2013 року в сумі 907,14 грн.

Щодо сум виплачених пенсій гр. ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.

Згідно ч. 8 ст. 36 цього ж Закону пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Пунктом «д» статті 21 Закону № 1105-ХІV передбачено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Страховим випадком, у розумінні ст. 13 Закону № 1105-ХІV, є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

При цьому суд звертає увагу на те, що кожний страховий випадок має дату його утворення. І саме цією датою визначаються всі правові наслідки для зацікавлених осіб.

Виходячи з вимог ст. 33 Закону № 1105-ХІV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підп. «д» п. 1 ч. 1 ст. 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.

Судом з'ясовано, що згідно із розпорядженням від 13.05.2010 ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) призначено пенсію у зв'язку із втратою годувальника, який помер у зв'язку із нещасним випадком на виробництві ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується даними акту про нещасний випадок на виробництві № 101 від 07.09.2001 та свідоцтвом про смерть від 21.08.2001 серії НОМЕР_1.

Тобто, на день смерті чоловіка ОСОБА_2 було 50 років. Відомості про визнання її непрацездатною за висновком МСЕК у суду відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Доказів про наявність підстав для відшкодування пенсії по втраті годувальника, а саме - доказів про непрацездатність особи, якій виплачується пенсія по втраті годувальника, а також доказів перебування на утриманні померлого позивач суду не надав.

При цьому, суд зазначає, що з урахуванням предмету спору судом не перевіряється правомірність призначення Управлінням ПФУ пенсії гр. ОСОБА_2 у зв'язку з втратою годувальника, так як предметом даного спору є стягнення коштів з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Бердянськ Запорізької області.

Отже, з урахуванням наведених вище положень законодавства позивач не має права на відшкодування відповідачем суми пенсії, сплаченої особі у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, оскільки на момент смерті потерпілого, особа, якій виплачено пенсію по втраті годувальника, була працездатною, тобто не досягла 55 років, на утриманні померлого не перебувала, а тому вимога позивача суперечить Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

З огляду на це суд вважає, що Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворюванню України у м. Бердянськ Запорізької області правомірно не прийняло до заліку суму пенсії по втраті годувальника виплаченій гр. ОСОБА_2 за період липень-грудень 2013 року в сумі 900,00 грн., оскільки жінка на момент смерті чоловіка не була непрацездатною особою. Інших доказів непрацездатності особи, якій виплачується пенсія по втраті годувальника позивачем до суду не надано.

Також, суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача прийняти до заліку заборгованість по відшкодуванню в сумі 1 807,14 грн., оскільки у прийнятті до заліку відповідач вже відмовив, про що ним складені таблиці розбіжностей за період липень-грудень 2013 року (копії у справі).

Тобто, Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 р. № 5-4/4, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків, та відповідно прийняття до заліку виплачених сум пенсії, розраховано на відсутність спору.

У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції.

Аналогічна правова позиція висловлена в Постанові Верховного Суду України від 15.04.2008р., 30.09.2008р., 23.03.2010р., ухвалах Вищого адміністративного суду України від 08.07.2010 р. у справі № К-10954/08, від 01.08.2012р. № К-28186/10.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача прийняти до заліку суми виплачених пенсій в розмірі 1 807,14 грн. суд відмовляє, з підстав викладених вище.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача відшкодувати виплачені суми пенсій за спірний період суд розцінює її фактично як вимогу про стягнення цих сум.

З урахуванням положень ст. 11 КАС України суд вважає за можливе з метою захисту прав та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог та стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворюванню України у м. Бердянськ Запорізької області на користь позивача суму виплаченої гр. ОСОБА_1 пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання за період липень-грудень 2013 року в сумі 907,14 грн.

В решті позовних вимог про стягнення витрат по виплаті пенсії гр. ОСОБА_2 у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві суд відмовляє, у зв'язку із не підтвердженням наявності обставин непрацездатності особи, якій виплачується пенсія по втраті годувальника, на момент смерті годувальника.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі Запорізької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у м. Бердянськ Запорізької області про відшкодування витрат, пов'язаних з виплатами особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, - задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у м. Бердянськ Запорізької області (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул.. Рози Люксембург, 57, код 25919916) на користь Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі Запорізької області (72102, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Калініна, 98, код 20508485) суми витрат по виплаті гр. ОСОБА_1 пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання за період липень-грудень 2013 року в сумі 907 (дев'ятсот сім) грн. 14 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко