Ухвала суду № 38315410, 15.04.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/4847/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук К.О.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю: представників позивача - Арустамян А.Е., Федчука Р.П.;

представника відповідача - Гуменюк О.І.;

представника третьої особи - Ходаковського Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аграна Джус Україна" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державна казначейська служба України, Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0015851501, №0015791501, №0015821501 від 03 грудня 2013 року; стягнути заборгованість з бюджетного відшкодування.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.01.2014 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0015851501, №0015791501 та №0015821501, що прийняті відповідачем 03 грудня 2013 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість з бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 2232559 (два мільйони двісті тридцять дві тисячі п'ятсот п'ятдесят дев'ять) гривень 00 копійок.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Представники позивача заперечили проти апеляційної скарги.

Представник третьої особи підтримав апеляційну скаргу відповідача.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2013 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2013 року. За наслідками проведеної перевірки складено акт №1002/1501/37695570 від 19 листопада 2013 року. В ході проведеної перевірки виявлено порушення позивачем п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого платником завищено рядок 19 "Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" на 6943301,00 гривень, завищено суму бюджетного відшкодування на 2232559,00 гривень та завищено рядок 24 "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23)" на суму 664927 гривень. На підставі виявлених порушень відповідачем 03 грудня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0015851501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 4045815,00 грн., податкове повідомлення-рішення №0015821501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2232559,00 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 558140,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0015791501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2897486,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів не погоджується з цим, з таких підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції суть виявлених порушень полягає у тому, що в ході перевірки було встановлено порушення податкового законодавства при взаємовідносинах із контрагентами ТОВ "БМБ", ФГ "ОСОБА_9" та ТОВ "Нова фруктова лінія", а саме: 1) товарно-транспортні накладні по зазначених контрагентах складені з порушенням норм чинного законодавства, що свідчить про відсутність у них статусу первинних документів, 2) на адресу податкового органу надійшли акт від 14 листопада 2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БМБ" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Аграна Джус Україна" за період з 01 серпня по 30 вересня 2013 року, а також довідка від 19 листопада 2013 року про направлення запиту на ФГ "ОСОБА_9" про надання інформації щодо підтвердження інформації та копій документів. На підставі викладеного податковий ревізор-інспектор, що проводила перевірку, дійшла висновку про відсутність реального вчинення господарських операцій між позивачем та зазначеними вище контрагентами. Окрім того, податковий орган дійшов висновку, що вказані господарські операції між позивачем та контрагентами не мали на меті настання реальних наслідків.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком відповідача.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до п.п. 21.1.1 п. 20.1 ст.21 ПК України, податковий орган зобов'язаний дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Від'ємне значення з податку на додану вартість є підтверджений податковий кредит - сума на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Постановою Верховного Суду України від 08.09.2009 року визначено позицію, згідно з якою одним із етапів встановлення судом обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, є встановлення факту-здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та або бюджетне відшкодування.

З матеріалів справи слідує, що на виконання встановленого обов'язку, позивач подав відповідачу декларацію за вересень 2013р., якою визначив відшкодування по податку на додану вартість в сумі 2232559,00 грн..

Підставою визначення від'ємного значення слугували господарські операції з ТОВ "БМБ", ФГ "ОСОБА_9" та ТОВ "Нова фруктова лінія".

Також встановлено, що позивач здійснює підприємницьку діяльність, основним видом якої є виробництво фруктових і овочевих соків, що не суперечить господарській меті вчинення закупівлі товару. Позивач на підставі укладених договорів придбавав у контрагентів ТОВ "БМБ", ФГ "ОСОБА_9" та ТОВ "Нова фруктова лінія" сировину несортових яблук, пюре яблук та сік яблучний концентрований неосвітлений.

В обґрунтування позовних вимог та реальності здійснення господарських операцій позивачем надано до матеріалів справи первинну документацію, а саме: податкові накладні які складенні відповідно до вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України, ніяких зауважень щодо повноти чи неточності їх заповнення відповідачем не наведено; видаткові накладні; акти приймання сировини. Окрім того, до матеріалів справи надано ксерокопію витягу із журналу контролю за переміщенням транспорту по ввозу матеріальних цінностей, що ведеться позивачем та підтверджує доставку придбаного товару від контрагентів позивача.

Сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пунктів 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Пунктами 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Безпідставні посилання відповідача на акти перевірок контрагентів позивача та на ведення їхньої господарської діяльності, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. Невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Щодо посилання відповідача на відсутність товарно-транспортих накладних то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відсутність ТТН не може слугувати підставою для висновків про нереальність господарської операції між контрагентами, оскільки товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Посилання відповідача на протокол допиту директора ФГ "ОСОБА_9" ОСОБА_8, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки сам по собі факт порушення кримінальної справи та матеріали досудового слідства не можуть слугувати належним доказом фіктивності господарських операцій до часу їх закріплення належним процесуальним шляхом. Також, врозумінніі вимог ПК України, матеріали кримінальної справи не можуть використовуватись в якості підстав для висновків під час проведення перевірок без їх оцінки уповноваженими органами.

Зважаючи на наведені обставини, висновки податкового органу щодо нереальності вчинення господарських операцій, що мали місце між позивачем та контрагентами є необґрунтованими та такими, що спростовуються дослідженими судом доказами. Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного рішення, що вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0015851501, №0015821501, №0015791501 підлягають задоволенню.

Перевіряючи законність судового рішення щодо вимоги стягнути з Державного бюджету України на користь позивача бюджетне відшкодування по податку на додану вартість в сумі 2232559,00 грн. колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 201 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.6 ст. 200 ПК України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 2007 статті 200 ПК України).

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (пункт 200.10 статті 200 ПК України).

Відповідно до п. 200.11 ст. 200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пункт 200.12 статті 200 ПК України).

Пунктом 200.13. ст. 200 ПК України передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

З наведеного слідує, що за результатами позапланової виїзної перевірки, податковий орган повинен був подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Орган казначейства, в свою чергу, перераховує на підставі такого висновку суму бюджетного відшкодування на поточний банківський рахунок платника податку.

По-скільки висновки податкового органу щодо господарських операцій між позивачем та контрагентами не мали на меті настання реальних наслідків спростовані, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача є стягнення такої заборгованості на користь платника, по-скільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника податків порушується внаслідок неодержання коштів з державного бюджету.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного рішення, що вимога позивача щодо стягнення з Державного бюджету Україна його користь бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 2232559,00 гривень підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення , а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 18 квітня 2014 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Сторчак В. Ю.