Постанова № 38314866, 17.04.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2014 р. Справа № 922/1148/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Медуниця О.Є., суддя Терещенко О.І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю прокурора - Маматов М.О. (посвідчення №19205 від 31.07.2013 року);

представника Головного управління Держземагенства у Харківській області - не з'явився;

та представників сторін:

позивача - Коростильов С.В. (довіреність №914 від 01.11.2013 року);

відповідача - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу прокурора (вх.№507Х/1-38) на рішення господарського суду Харківської області від 25.04.2013 року

за позовом ПП "Агропромисловий холдинг", м.Краматорськ

до СТОВ агрофірми "Барвінківська", м.Барвінкове

особа, що подає апеляційну скаргу - прокурор Барвінківського району Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Харківській області, м.Харків

про визнання права власності,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПП "Агропромисловий холдинг", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до СТОВ агрофірми "Барвінківська", в якому просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу № 04-03/2013 від 04.03.2013 року незавершених капітальних вкладень (нежилі приміщення сільськогосподарського призначення - ферма), та визнати право власності за ПП "Агропромисловий холдинг" на нежилі приміщення сільськогосподарського призначення - ферма, які знаходяться за адресою: Харківська обл., Барвінківський район, Гусарівська сільська рада, яке має наступні об'єкти: літера А1 - ферма загальною площею 3361,0 кв.м., літера а - прибудова загальною площею 226,7 кв. м., літера а1 - тамбур загальною площею 8,9 кв.м., літера а2 - тамбур загальною площею 8,9 кв.м., літера Б - літній табір (навіс) загальною площею 3010,9 кв.м., літера К - скважина.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.04.2013 року по справі №922/1148/13 (суддя Шатернікова М.І) позов задоволено повністю, визнано недійсним договір купівлі-продажу певних нежилих приміщень.

Прокурор Барвінківського району Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Харківській області із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Позивач надав суду письмові заперечення на апеляційну скаргу (вх.№2047), в яких вказує на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, вважає рішення господарського суду Харківської області від 25.04.2013 по справі №922/1148/13 року законним та обґрунтованим.

Прокурор надав суду письмові пояснення в обґрунтування апеляційної скарги (вх.№2089), в яких зазначає, що оспорюване рішення суду першої інстанції прийнято в порушення ч.2 ст.220 ЦК України, а саме при розгляді справи судом не було встановлено, зокрема, чому договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений.

Відповідач у судове засідання 09.04.2014 року не з'явився, однак надіслав на адресу суду заяву від 04.04.2014 року (вх.№2862) про розгляд справи за відсутності його представника.

Представник Головного управління Держземагенства у Харківській області в судове засідання 09.04.2014 року не з'явився, однак надіслав 09.04.2014 року суду факсограму №148 (вх.№2895), в якій просить розгляд справи здійснювати без його участі.

Враховуючи, що відповідач та Головне управління Держземагенства в Харківській області належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за їх відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши позицію позивача та прокурора, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

04.03.2013 року між СТОВ Агрофірма «Барвінківська» (продавець) та ПП «Агропромисловий холдинг» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу незавершених капітальних вкладень №04-03/2013 (а.с.26).

Відповідно до п.1.1 договору, відповідач зобов'язався в порядку, на умовах і у строки, передбачені договором передати в користування (власність) позивача, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити незавершені капітальні вкладення у будівництво комплексу МТФ, яке розташоване за адресою: Харківська область, Барвінківський район, с.Гусарівка.

Ціна договору складає 57000 грн. (п.3.1. договору).

Покупець здійснює оплату вказаної суми в строк до 01.04.2013 року (п.3.2. договору).

Згідно п.2.1 договору, продавець зобов'язується передати майно протягом 3 календарних днів з моменту підписання договору.

Додатковою угодою №1 від 04.03.2013 року до вищевказаного договору сторони доповнили розділ 1 договору пунктом 1.5 в наступній редакції: «Даний договір купівлі-продажу підлягає нотаріальному посвідченню на протязі 3 робочих днів з моменту його укладення. Організація нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу покладається на відповідача» (а.с.28).

На виконання умов договору, відповідач за актом приймання - передачі від 04.03.2013 р передав позивачу предмет договору(а.с.29).

Позивачем, в свою чергу, на виконання п.3.1 договору, були перераховані відповідачу грошові кошти в сумі 57000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №71 від 05.03.2013 року (а.с.30).

Як зазначає позивач, він неодноразово усно та письмово звертався до відповідача з вимогою нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу, але відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору.

Позивач звернувся до Реєстраційної служби Барвінківського районного управління юстиції Харківської області з заявою про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення (комплекс будівель та споруд сільськогосподарського призначення), що розташований: Харківська область, Барвінківський район, Гусарівська сільська рада.

Рішенням Реєстраційної служби Барвінківського районного управління юстиції Харківської області №808669 від 11.03.2013 року відмовлено в державній реєстрації права власності у зв'язку з відсутністю нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу незавершених капітальних вкладень №04-03/2013 від 04.03.2013 року (а.с.38).

Таким чином, позивач вважає неправомірним ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу №04-03/2013, що стало підставою для звернення до суду з позовом про визнання вказаного договору дійсним та визнання права власності позивача на певні об'єкти нерухомого майна.

Господарський суд Харківської області приймаючи рішення про задоволення позову виходив з того, що позивач правомірно набув право власності на спірне майно на підставі договору купівлі-продажу №04-03/2013 від 04.03.2013 року, оскільки вказаний договір виконаний сторонами, що підтверджується передачею майна відповідачем за актом приймання-передачі позивачеві та повною оплатою позивачем вказаного майна.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Позивач просить визнати дійсним договір купівлі - продажу на підставі статті 220 ЦК України та визнати право власності на певні об'єкти нерухомого майна.

Згідно статті 220 ЦК України - у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно пункту 13 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що, вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно врахувати, що норма частини другої статті 220 Цивільного кодексу України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статті 210 та 640 Цивільного кодексу України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість.

Отже, згідно правової думки Верховного Суду України при вирішенні питання про дійсність договору слід враховувати момент укладення останнього.

Аналогічна правова думка міститься в п.2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»: не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв'язку з цим, господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту. Зокрема, не вважаються вчиненими правочини, в яких… не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення. Якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Слід приймати до уваги, що з 01.01.2013 р. набрали чинності зміни до Цивільного кодексу України, внесені законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» У новій редакції викладено ст.ст 640, 657 ЦК України.

На час укладення сторонами спірного договору стаття 657 ЦК України не містила вимоги про реєстрацію договору купівлі - продажу нерухомого майна та передбачала, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно змінився зміст і частини третьої статті 640 ЦК України, яка передбачає, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Таким чином, момент укладеності договору, згідно ч.3 ст. 640 ЦК України визначено моментом його нотаріального посвідчення.

Таким чином, договір купівлі - продажу нерухомого майна повинен укладатися тільки в нотаріальній формі (ст. 657 ЦК України). Момент нотаріального посвідчення договору є моментом його укладення. Отже, до нотаріального посвідчення договір купівлі-продажу нерухомого майна вважається неукладеним.

Неукладений договір не можна визнавати дійсним (або недійсним) у зв'язку із тим, що такий договір не відбувся.

Отже, враховуючи положення ч.3 ст.640 ст.657 ЦК України спірний договір купівлі-продажу №04-03/2013 не є укладеним у зв'язку із відсутністю його нотаріального посвідчення.

Враховуючи, що спірний договір є неукладеним, немає підстав вирішувати питання про його дійсність.

Підстави для визнання правочину дійсним в порядку, визначеному статтею 220 Цивільного кодексу України, відсутні.

Доводи прокурора за апеляційною скаргою про неправильне застосування судом першої інстанції ст.220 ЦК України є обґрунтованими.

У зв'язку із неукладеністю спірного договору купівлі-продажу відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання права власності позивача на вказані ним об'єкти нерухомого майна.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які факти на підтвердження того, що відповідач ухилявся від нотаріального посвідчення договору, такий факт не було встановлено і судом першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не довів належними доказами факту втрати ним можливості в подальшому здійснити нотаріальне посвідчення спірного договору та його державну реєстрацію.

Відповідно до ст.659 Цивільного кодексу України, право продажу товару належить власникові товару.

Разом із тим, в матеріалах справи відсутні докази наявності права власності продавця на предмет договору купівлі - продажу при його укладенні.

На запитання суду, позивач не зміг надати пояснення стосовно наявності права власності продавця.

До матеріалів справи позивачем надано технічний паспорт та технічний висновок, але вказані документи не є підставою для набуття права власності позивачем, про що також вірно зазначив апелянт.

Судова колегія також звертає увагу на наступні обставини.

Предметом договору купівлі - продажу є незавершені капітальні вкладення, тобто в договорі відсутній перелік об'єктів нерухомого майна. Але позивач просить визнати право власності на певне нерухоме майно: літера А1-ферма загальною площею 3361 кв.м., літера а-прибудова загальною площею 226,7 кв.м., літера а1-тамбур загальною площею 8,9 кв.м., літера а2-тамбур загальною площею 8,9 кв.м., літера Б-літній табір загальною площею 3010,9 кв.м., літера К - скважина.

До матеріалів справи додане рішення Реєстраційної служби Барвінківського районного управління юстиції Харківської області №808669 від 11.03.2013 року про відмову в державній реєстрації права власності.

У вказаному рішенні зазначено, що у наданому примірнику договору купівлі-продажу об'єкту предметом договору виступає «незавершені капітальні вкладення в будівництво комплексу МТФ», а згідно наданої заяви та документу про присвоєння адреси, права заявлено на комплекс будівель та споруд сільськогосподарського призначення.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази придбання за спірним договором купівлі-продажу певних об'єктів нерухомого майна, які зазначені в позовній заяві.

Господарський суд першої інстанції не врахував зазначені вище обставини і вимоги ст.ст. 657;640; 659 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія також погоджується із думкою прокурора за апеляційною скаргою, що в матеріалах справи відсутні докази правомірного користування позивачем земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно.

Відповідно до ст.166 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Таким чином, обґрунтованими, на думку колегії суддів, є доводи прокурора про те, що позивачем не оформлено землекористування земельною ділянкою, на якій розташовані спірні об'єкти, у встановленому законодавством порядку.

Матеріалами справи не підтверджено наявність будь-яких прав на земельну ділянку, як у позивача, так і у продавця за спірним договором купівлі-продажу, будь-які правовстановлюючі документи відсутні.

Отже, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позову.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 25.04.2013 р. у справі № 922/1148/13 прийняте при неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, із неправильним застосуванням норм матеріального права,в зв'язку з чим, рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду , -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.04.2013 року у справі № 922/1148/13 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Терещенко О.І.

Повний текст постанови підписано 14.04.2014 року