Постанова № 38314812, 16.04.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2014 р. Справа№ 45/354

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Білецькому Л.І.

за участю представників сторін:

від прокуратури - Романов Р.О. (посвідчення №014714 від 21.01.2013 року),

від позивача 1 - Лозовський О.М. (дов. в матеріалах справи),

від позивача 2 - Хімчак Т.В. (дов. в матеріалах справи),

від відповідача - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

на рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2013 року

у справі №45/354 (суддя Балац С.В.)

за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави

в особі позивача 1: Міністерства інфраструктури України, м. Київ,

позивача 2: державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», м. Київ,

до підприємства «Укрінвопромінвест», м. Київ,

про визнання недійсним договору від 30.04.2004 року №173/НФ/048115/НЮ та стягнення 18 600 000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2007 року Заступник Генерального прокурора України (надалі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, правонаступником якого, згідно Указу Президента України від 09.12.2010 року № 1085/2010, є Міністерство інфраструктури України (надалі - Міністерство, позивач-1 у справі), та Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (надалі - ДТГО «Південно-Західна залізниця», позивач-2 у справі) із позовом до підприємства «Укрінвопромінвест» (відповідач у справі) про визнання договору підряду № ПЗ/НФ-048115/НЮ від 30.04.2004 року на проведення екологічної експертизи недійсним. Також прокурором заявлено позовну вимогу про застосування наслідків, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, шляхом стягнення з відповідача на користь відповідача-2 грошових коштів в сумі 18 600 000,00 грн.

Прокурор позов мотивував тим, що укладений між ДТГО «Південно-Західна залізниця» та підприємством «Укрінвопромінвест» договір № ПЗ/НФ-048115/НЮ від 30.04.2004 року не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. Вказане обґрунтовано тим, що підрядні роботи на підставі укладеного договору № ПЗ/НФ-048115/НЮ від 30.04.2004 року підприємством «Укрінвопромінвест» виконані не були, оскільки роботи були виконані фактично товариством з обмеженою відповідальністю «Екотехсервіс» на підставі укладеного між останнім та підприємством «Укрінвопромінвест» договору підряду № 05-2/4 від 05.05.2004 року на проведення екологічної експертизи. При цьому, загальна вартість підрядних робіт за договором підряду № 05-2/4 від 05.05.2004 року складає 10 000,00 грн., в той час як згідно умов договору підряду № ПЗ/НФ-048115/НЮ від 30.04.2004 року загальна вартість робіт за ним складає 18 600 000,00 грн., тобто різниця складає 18 590 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2007 року прийнято позов прокурора до розгляду та порушено провадження у справі № 45/354.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2007 року на підставі ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України зупинено провадження у справі до розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_5, який підписав спірний договір з боку ДТГО «Південно-Західна залізниця», у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2013 року поновлено провадження у справі № 45/354.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2013 року замінено Міністерство транспорту та зв'язку України (ідентифікаційний код 00017584) його правонаступником - Міністерством інфраструктури України (ідентифікаційний код 37472062).

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.10.2013 року у справі №45/354 позов задоволено повністю. Визнано укладений між ДТГО «Південно-Західна залізниця» та підприємством «Укрінвопромінвест» договір від 30.04.2004 року №ПЗ/НФ-048115/НЮ на проведення екологічної експертизи недійсним із застосуванням передбачених законом наслідків, які полягають у стягненні з підприємства «Укрінвопромінвест» на користь ДТГО «Південно-Західна залізниця» грошових коштів в сумі 18 600 000,00 грн. Присуджено до стягнення з підприємства «Укрінвопромінвест» на користь ДТГО «Південно-Західна залізниця» грошові кошти в сумі 18 600 000,00 грн. Присуджено до стягнення з підприємства «Укрінвопромінвест» в дохід Державного бюджету України - 25 585,00 грн. державного мита та 118,00 грн. інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний договір є фіктивний тому на підставі ст. 234 Цивільного кодексу України визнається судом недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину передбачених ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України.

Не погодившись із вказаним рішенням ДТГО «Південно-Західна залізниця» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2013 року у справі №45/354 та відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги позивач-2 зазначає, що судом першої інстанції дано неправильну правову оцінку посиланням Генеральної прокуратури України щодо фіктивності спірного договору, що стало підставою винесення незаконного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Рудченко С.Г., судді - Агрикова О.В., Чорногуз М.Г., апеляційну скаргу ДТГО «Південно-Західна залізниця» на рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2013 року у справі №45/354 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 26.02.2014 року.

В судовому засіданні 26.02.2014 року представники позивачів та прокуратури не заперечували проти розгляду справи за відсутності представника відповідача та надали усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання 26.02.2014 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань не подавав, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2014 року розгляд справи №45/354 відкладено на 19.03.2014 року.

До початку судового засідання, 18.03.2014 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від позивача-2 надійшли додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги.

Згідно розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 року склад колегії суддів у справі №45/354 змінено на наступний: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 року апеляційну скаргу ДТГО «Південно-Західна залізниця» на рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2013 року у справі №45/354 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.

В судовому засіданні 19.03.2014 року представники позивачів та прокуратури не заперечували проти розгляду справи за відсутності представника відповідача та надали усні пояснення по суті спору.

В судове засідання 19.03.2014 року представники відповідача вдруге не з'явились, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань не подавав, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 року розгляд справи №45/354 відкладено на 16.04.2014 року.

До початку судового засідання, 02.04.2014 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від позивача-2 надійшли додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги.

В судовому засіданні 16.04.2014 року представник позивача-2 надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, просив суд задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі. Представник прокуратури заперечував проти тверджень позивача-2 та просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін. Представник позивача-1 надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання 16.04.2014 року втретє не з'явився, заяв та клопотань не подавав, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03067, м. Київ, Солом'янський район, бул. Івана Лепсе, буд. 4 на які було відправлено ухвали суду, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.08.2013 року (т. 1 а.с. 94-96). Проте ухвали суду не були отримана відповідачем та повернулись до суду з наступної причини: «за закінченням встановлено терміну зберігання».

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 30.04.2004 року між ДТГО «Південно-Західна залізниця» (замовник) та підприємством «Укрінвопромінвест» (виконавець) укладено договір № ПЗ/НФ-048115/НЮ на проведення екологічної експертизи (далі - договір) (т.1 а.с. 12-19), умови якого визначають, що підприємство «Укрінвопромінвест» зобов'язувалось за завданням замовника провести екологічну експертизу комплексів, територій та об'єктів промислового та непромислового призначення замовника, а замовник зобов'язувався прийняти і оплатити виконану роботу.

Відповідно до п.1.2. договору виконавець зобов'язується провести екологічну експертизу в строки, які встановлені сторонами у плані-графіку. План-графік проведення екологічної експертизи об'єктів визначаються в окремих додатках до цього договору.

Згідно з п.1.3. договору виконавець, за завданням замовника, зобов'язаний здійснювати екологічну експертизу, яка може включати певні заходи (роботи), які перераховані в цьому пункті в кількості 15 видів заходів (робіт). Перелік конкретних заходів встановлюється в залежності від об'єктів експертизи і визначаються в окремих додатках до цього договору.

Відповідно до п.1.6. договору виконавець, результати проведеної екологічної експертизи оформляє у вигляді окремого тому (книги) документації у розрізі груп конкретних об'єктів, які визначені у додатках до цього договору.

Згідно з п.1.7. договору замовник зобов'язаний прийняти від виконавця результати виконаної роботи у вигляді томів (книг) документацій у розрізі конкретних об'єктів та оплатити виконану роботу. Прийняття результатів виконаної роботи у вигляді томів (книг) документацій здійснюється шляхом укладення актів прийому-передачі.

Відповідно до п. 2.2.4 договору замовник зобов'язаний оплатити роботи, здійснення яких передбачено у договорі, додатках та додаткових угодах до нього у сумі 18 600 000,00 грн., шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця. Оплата робіт за договором, додатках та додаткових угод до нього здійснюється на умовах 100 % передоплати.

Пунктом 10.2 договору встановлено, що останній укладався на строк з дати його підписання, тобто з 30.04.2004 року та до 31.12.2004 року.

Сторонами договору було підписано додаток 1 (т. а.с. 20-25), яким сторони погодили перелік структурних підрозділів замовника для проведення екологічної експертизи.

На виконання умов договору позивач-2 перерахував на рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму 18 600,00 грн., що підтверджується платіжними дорученням: №2145 від 30.04.2004 року на суму 3 500 000,00 грн.; №2530 від 26.05.2004 року на суму 3 700 000,00 грн.; №2554 від 28.05.2004 року на суму 3 000 000,00 грн.; №2556 від 28.05.2004 року на суму 2 600 000,00 грн.; №2569 від 28.05.2004 року на суму 1 000 000,00 грн.; №2573 від 01.06.2004 року на суму 2 300 000,00 грн.; №3093 від 24.06.2004 року на суму 2 500 000,00 грн. (т.1 а.с. 31).

При цьому матеріали справи містять докази того, що відповідачем роботи по спірному договору виконувались, але виконали неякісно. Так згідно із висновком перевірки екологічної експертизи по даних аудиту у підрозділах ДТГО «Південно-Західна залізниця» від 10.11.2005 року, зробленого на запит Генеральної прокуратури України від 27.10.2005 року №8/3-807вих5, роботи виконані підрядником підприємством «Укрінвопромінвест» (відповідачем) по екологічній експертизи по об'єктах Південно-західної залізниці згідно із договором підряду, укладеного між вказаним підприємством та залізницею, виконані не в повній мірі (т. 1 а.с. 36-37).

Крім цього з матеріалів справи вбачається, що 05.05.04 року між підприємством «Укрінвопромінвест» та товариством з обмеженою відповідальністю «Екотехсервіс» (надалі - ТОВ «Екотехсервіс») був підписаний договір підряду на проведення екологічної експертизи №05-2/04 (т.1 а.с. 38-44), відповідно до умов якого ТОВ «Екотехсервіс» зобов'язалось за завданням підприємства «Укрінвопромінвест», провести екологічну експертизу комплексів, територій та об'єктів промислового та непромислового призначення, а останній зобов'язався прийняти та оплатити виконану роботу. Перелік комплексів, територій і об'єктів промислового та непромислового призначення визначаються в окремих додатках до цього договору.

05.05.04 року між ТОВ «Екотехсервіс» та підприємством «Укрінвопромінвест» була підписана додаткова угода № 4 до договору №05-2/04 (т. 1 а.с. 45-46), відповідно до якої підприємство «Укрінвопромінвест» доручає, а ТОВ «Екотехсервіс» зобов'язується виконати роботи з попереднього екологічного аудиту об'єктів Державного підприємства «Південно-Західна залізниця». Згідно з п.3 додаткової угоди вартість робіт складає 10 000,00 грн.

Згідно акту прийому -передачі, який підписаний 28.05.2004 р. ДП «Південно-Західна залізниця» та Підприємством «Укрінвопромінвест», останній передав, а ДП «Південно-Західна залізниця» прийняло результати виконаної роботи у вигляді книг-документацій стосовно структурних підрозділів ДП «Південно-Західна залізниця» на паперовому носію, який відповідає вимогах договору від 30.04.2004 року № ПЗ/НФ-048115/НЮ.

В обґрунтування фіктивності оспорюваного договору прокурор, між іншого, посилається і на той факт, що роботи по виконанню умов договору № ПЗ/НФ-048115/НЮ від 30.04.2004 року виконувались не відповідачем, а ТОВ «Екотехсервіс» за меншою ціною, тобто оспорюваний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків. Дане твердження, колегією суддів відхиляється виходячи із наступного.

Наявність укладеного відповідачем з ТОВ «Екотехсервіс» договору підряду за меншою ціною, ніж у оспорюваному договорі, узгоджується із нормами законодавства.

Так згідно зі ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлене договором, залучити до виконання робіт інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином колегія суддів вважає, що відповідач не порушив умови спірного договору та чинне законодавство відносно залучення третіх осіб для виконання робіт за спірним договором підряду і дана обставина не є підставою для визнання недійсним спірного договору.

Щодо тверджень прокурора, що спірний договір № ПЗ/НФ-048115/НЮ від 30.04.2004 року суперечить вимогам ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, згідно із якої правочин має бути спрямований не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, колегією суддів відхиляються враховуючи наступне.

Згідно ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Якщо ж на виконання правочину було передано майно, грошові кошти або майнові права, такий правочин не може бути кваліфікованим як фіктивний, а отже відповідна кваліфікація правочину як фіктивного є помилковою.

Пленум Верховного Суду України у п. 24 Постанови від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що у разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.

Виконання оспорюваного договору підтверджується наданими до матеріалів справи документами, а саме актом приймання-передачі звіту від 28.05.2004 року за договором підряду на проведення екологічної експертизи №ПЗ/НФ-048115/НЮ від 30.04.2004 року, в якому сторонами визначено, що роботи по об'єктам Південно-Західної залізниці за договором своєчасно та у повному обсязі виконані, сторони претензій одна до одної не мають. Крім того, на виконання п. 2.4.4 спірного договору залізниця перерахувала відповідачу 18 600 000, 00 грн.

Як вже зазначалось вище, за результатами експертизи (т. 1 а.с. 36-37) встановлено неякісне виконання робіт, передбачених спірним договором, але неякісне або неналежне виконання робіт, не свідчить про фіктивність договору на момент його укладання. Неналежне виконання підрядником умов договору, може бути підставою для відмови від договору або його розірвання та для вимагання замовником відшкодування збитків (ст. 651, 858 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що договір підряду на проведення екологічної експертизи № ПЗ/НФ-048115/НЮ від 30.04.2004 року укладено з дотриманням вимог діючого законодавства України, а тому відсутні правові підстави для визнання його недійсним, а також відсутні підстави для визнання зазначеного договору фіктивним, оскільки за вказаним договором було виконано роботи та перераховано кошти.

Не приймаються до уваги посилання прокурора на факти зловживання службовими особами Державної адміністрації залізничного транспорту встановлені у вироку у кримінальній справі №1-15/2009 від 17.06.2009 року (т.1 а.с. 97-117).

Колегія суддів зазначає, що ч. 2-4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вказують лише на факти, які містяться у судових рішеннях, що мають для господарського суду преюдиційне значення.

Зокрема, Господарського процесуального кодексу України перелічує такі факти залежно від того, суд якої юрисдикції виніс судовий акт. Питання, чи мали місце певні дії та чи вчинені вони певною особою, встановлюються вироком у кримінальній справі, що набрав законної сили.

У цій же кримінальній справі має бути пред'явлено цивільний позов, в тому числі щодо відшкодування збитків або стягнення заборгованості у зв'язку з не виконанням договірних зобов'язань, нанесених державі, вирішено питання щодо притягнення винних осіб до цивільно-правової відповідальності.

Не мають преюдиційного значення факти, викладені в матеріалах дізнання чи досудового слідства.

У п. 4 роз'яснення Вищого господарського суду України від 01.04.1994 року № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» (в редакції Рекомендацій Президії Вищого господарського суду № 04-5/239 від 29.12.2007 року) зазначається, що відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом.

Таким чином колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції, щодо визнання оспорюваного договору фіктивним.

Колегія суддів при винесенні постанови у даній справі враховує судову практику, яка склалася у подібних правовідносинах, обов'язковість однакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих же норм матеріального права.

Зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 року у справі № 23/14-32/400 за позовом Генеральної прокуратури України в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України до ДП «Південно-Західна залізниця», Підприємства «Укрінвопромінвест» про визнання недійсним договору та стягнення 13 800 000,00 грн. касаційна скарга Генеральної прокуратури України залишена без задоволення, а постанова Київського апеляційного господарського суду у цій справі без зміни. Аналогічні постанови прийняті Вищим господарським судом України від 30.03.2011 року у справі № 45/353-45/286-39/128 та від 03.04.2012 року у справі №45/351-38/109. Вищевказані постанови є чинними.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов неправомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та прийняв незаконне рішення про їх задоволення.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів, керуючись ст. ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, скасовує рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2013 року у справі №45/354 та приймає нове рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2013 року у справі №45/354 задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2013 року у справі №45/354 скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити повністю.

4. Справу справі №45/354 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді В.Г. Суховий

М.Г. Чорногуз