Рішення № 38314802, 15.04.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.04.2014 Справа № 910/2801/14

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Горячовій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Совавтомаш», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроекспрес пошта», Донецька область, м.Донецьк,

про стягнення 60944грн.52коп

за участю уповноважених представників:

від Позивача: не з’явився;

від Відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Совавтомаш», м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроекспрес пошта», м. Донецьк, про стягнення заборгованості у розмірі 60944грн.52коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом №19/маг від 26.04.2013р., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 60944грн.52коп.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав суду договір перевезення вантажу автомобільним транспортом №19/маг від 26.04.2013р., двосторонній акт звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2013р.-13.12.2013р., акти здачі прийняття робіт (надання послуг): №155 від 31.10.2013р., №158 від 05.11.2013р., №159 від 07.11.2013р., №160 від 12.11.2013р., №164 від 14.11.2013р., №165 від 16.11.2013р., №166 від 20.11.2013р., №167 від 22.11.2013р., №168 від 26.11.2013р., претензію №4 від 16.12.2013р. та докази її направлення.

З метою надання відповідачу права на захист, справа слуханням відкладалася на 15.04.2014р., але представник відповідача в судове засідання 15.04.2014р. не з’явився, вимог ухвал суду не виконав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. Ухвали суду надсилались на адресу, яка зазначена в позовній заяві: 02125, м. Київ, б-р Перова, 34/2 та на адресу, яка зазначена у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.04.2014р.: 83058, обл. Донецька, м. Донецьк, Будьонівський район, вулиця Лівобережна, буд. 94.

Представник позивача в судове засідання 15.04.2014р. не з’явився, факт обізнаності про час та дату судового засідання підтверджується поштовим повідомленням, яке міститься в матеріалах справи. Разом з цим, позивач виконав вимоги ухвали суду від 27.03.2014р.

За змістом п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зокрема, відповідно до листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів” до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Про необхідність витребування від сторін будь–яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

Явка представників сторін ухвалою суду від 27.03.2014р. не була визнана судом обов’язковою.

З врахуванням вищенаведеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представника позивача, суд встановив:

26.04.2013р. між ТОВ “Совавтомаш” (первізник) та ТОВ “Євроекспрес пошта” (замовник) укладено договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом №19/маг (далі – договір), за умовами якого перевізник зобов’язується доставити ввірений йому замовником збірний вантаж згідно товарно-транспортної накладної (в подальшому -«Вантаж»), в транзитні та кінцевий пункт призначення згідно заявки замовника, видати вантаж замовнику (особі, уповноваженій на отримання вантажу), а замовник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу плату, встановлену за домовленістю сторін (п. 1.1) договору.

Відповідно до п. 1.3 договору за послуги з перевезення вантажу сплачується на підставі актів виконаних послуг, що підписуються представниками обох сторін.

Відповідно до п.2.2.6. договору оплата за послуги перевезення здійснюється замовником не пізніше 3-х банківських днів після надання таких послуг за домовленістю сторін з урахуванням п. 1.3 договору.

Згідно з п.3.1. договору по закінченню надання послуг (одноразово або за певний період, але не більш одного місяця), перевізник надає Замовнику акт наданих послуг.

Пунктом 3.2 сторони погодили, що замовник протягом 3-х днів з дня одержання акту наданих послуг повинен направити виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову.

У пункті 7.1 сторонами зазначено, що договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2013р.

Відповідно до п. 7.3 договору сторонами передбачено, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

В позовній заяві позивач посилається на те, що за період жовтень-листопад 2013р. у виконання умов договору №19/маг від 26.04.2013р. надав послуги відповідачу загальною вартістю 67122грн.00коп., однак послуги були оплачені лише частково, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 60944грн.52коп.

Позивач направив відповідачу претензію №4 від 16.12.2013р., якою просив відповідача сплатити заборгованість у розмірі 60944грн.52коп., яка залишена без відповіді та задоволення.

Позивач, посилаючись на те, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором з повної оплати наданих послуг, звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов наступних висновків:

Предметом позову є стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 60944грн.52коп.

Підставою позову є неналежне виконання відповідачем умов договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом №19/маг від 26.04.2013р. щодо своєчасної та повної оплати отриманих послуг.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно з ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, відповідно до якої, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договір.

Договір №19/маг від 26.04.2013р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним, та за своєю правовою природою та ознаками є договором про надання послуг та підпадає під регулювання статей 901-907 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору №19/маг від 26.04.2013р. позивач зобов’язується надати обумовлені договором послуги, в свою чергу відповідач оплатити отримані послуги.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до умов договору №19/маг від 26.04.2013р. позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 67122грн.00коп., що підтверджується актами здачі прийняття робіт (надання послуг) №155 від 31.10.2013р. на суму 7458грн.00коп., №158 від 05.11.2013р. на суму 7458грн.00коп., №159 від 07.11.2013р. на суму 7458грн.00коп., №160 від 12.11.2013р. на суму 7458грн.00коп., №164 від 14.11.2013р. на суму 7458грн.00коп., №165 від 16.11.2013р. на суму 7458грн.00коп., №166 від 20.11.2013р. на суму 7458грн.00коп., № 167 від 22.11.2013р. на суму 7458грн.00коп., №168 від 26.11.2013р. на суму 7458грн.00коп., які підписані з обох сторін без будь-яких заперечень та скріплені відбитками печаток підприємств.

Зокрема, вищевказаними актами підтверджено, що сторони претензій одна до одної не мають.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов’язань, враховуючи підписання актів здачі-прийняття робіт без жодних заперечень, суд дійшов висновку, що свої зобов’язання позивач виконав у відповідності з умовами договору №19/маг від 26.04.2013р.

Позивач у позові посилається на те, що послуги у сумі 60944грн.52коп. залишилися без оплати.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалося, умовами п. 2.2.6 договору передбачена оплата послуг у строк не пізніше 3-х банківських днів після надання таких послуг за домовленістю сторін з урахуванням п.1.3. договору.

Відповідно до п. 1.3 договору за послуги з перевезення вантажу сплачується на підставі актів виконаних послуг, що підписуються представниками обох сторін.

Враховуючи умови п.2.2.6 договору, станом на час звернення позивача з позовом вже почалось прострочення виконання відповідачем своїх зобов’язань з повної оплати отриманих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами був складений акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2013р.-13.12.2013р., відповідно до якого станом на 13.12.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 60944грн.52коп. Зазначений акт підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Відповідно до довідки за підписом директора ТОВ «Совавтомаш», станом на 11.04.2014р. заборгованість відповідача перед позивачем, з урахуванням сплати у грудні 2013р. суми у розмірі 6177грн.48коп., становить 60944грн.52коп.

Враховуючи, що факт отримання послуг відповідачем підтверджується матеріалами справи, докази погашення боргу в сумі 60944грн.52коп. суду не представлені, суд дійшов висновку, що на момент прийняття рішення господарське зобов’язання належним чином перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого позовні вимоги відносно стягнення суми основного боргу у розмірі 60944грн.52коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 525,530, 629, 901, Цивільного кодексу України ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 193 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Совавтомаш», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроекспрес пошта», Донецька область, м.Донецьк, про стягнення суми основного боргу у сумі 60944грн.52коп. – задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроекспрес пошта» (83058, Донецька область, м.Донецьк, Будьонівський район, вулиця Лівобережна, будинок 94, код ЄДРПОУ 36241574) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Совавтомаш» (02140, м.Київ, вулиця Бориса Гмирі, код ЄДРПОУ 37905990) заборгованість у розмірі 60944грн.52коп., судовий збір у розмірі 1827грн. 00коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 15.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 16.04.2014р.

Суддя Ю.В. Макарова