Рішення № 38314713, 11.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5263/14

11.04.14

Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

за позовом

Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Ярославська" Шевченківського району

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрексімсервіс"

про

стягнення 24461 грн. 30 коп.

Представники:

від позивача:

не з’явились

від відповідача:

не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.03.2014 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Ярославська" Шевченківського району з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрексімсервіс" про стягнення заборгованості за договором про реструктуризацію заборгованості № 1 від 01.01.2013 у розмірі 24461 грн. 30 коп., в тому числі 23707 грн. 49 коп. основного боргу, 300 грн. 08 коп. 3 % річних та 453 грн. 73 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про реструктуризацію заборгованості № 1 від 01.01.2013 не виконав взяті на себе зобов’язання, у зв’язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 23707 грн. 49 коп., крім того у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за договором позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 453 грн. 73 коп. та 3 % річних у розмірі 300 грн. 08 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.03.2014 порушено провадження у справі № 910/5263/14 та справу призначено до розгляду на 11.04.2014.

11.04.2014 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшли письмові пояснення до позовної заяви.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 11.04.2014 не з’явились, клопотань про відкладення розгляду справи не подали, вимоги суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, за адресами, зазначеними у Спеціальних витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 18425289 та № 18425340.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об’єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 11.04.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.05.2008 між Комунальним підприємством “Житлово-експлуатаційна контора “Ярославська” Шевченківської районної в м. Києві ради (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрексімсервіс” (власник/орендар) укладено договір про відшкодування власником (орендарем) витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна № 475, відповідно до умов якого виконавець зобов’язався забезпечити обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 131 літ. “А”(будівля), а також утримання будинку та прибудинкової території, а власник (орендар) - відшкодувати витрати виконавця на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі (експлуатаційні витрати), якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих виконавцем за цим договором.

Відповідно до пункту 1.2. статуту Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна контора “Ярославська” Шевченківського району, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальне підприємство “Житлово-експлуатаційна контора “Ярославська” Шевченківського району відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 № 24/6240 «Про питання діяльності комунальних підприємств, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва» перейменоване з Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна контора “Ярославська” Шевченківської районної у м. Києві, зареєстрованого Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 05.03.2007 (ідентифікаційний код 34966048).

Рішення Господарського суду м. Києві від 12.10.2011 у справі № 37/236 за позовом Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна контора “Ярославська” Шевченківської районної в м. Києві ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрексімсервіс” про стягнення 79904 грн. 13 коп. встановлено факт наявності заборгованості за договором про відшкодування власником (орендарем) витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна № 475 від 01.05.2008, а також з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрексімсервіс” на користь Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна контора “Ярославська” Шевченківської районної в м. Києві ради стягнуто 65562 грн. 29 коп. основного боргу, 10472 грн. 02 коп. інфляційної складової боргу та 2978 грн. 52 коп. трьох відсотків річних.

25.12.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрексімсервіс” звернулось до Комунальним підприємством “Житлово-експлуатаційна контора “Ярославська” Шевченківського районну із заявою № б/н про зарахування коштів та розстрочення сплати боргу за договором про відшкодування власником (орендарем) витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна № 475 від 01.05.2008.

Листом № 848 від 03.01.2013 Комунальне підприємство “Житлово-експлуатаційна контора “Ярославська” Шевченківського району повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрексімсервіс” про зарахування 37069 грн. 20 коп., витрачених на ремонт каналізаційних мереж водопостачання, центрального опалення та запірної арматури (згідно акту обстеження нежитлового приміщення за адресою: Саксаганського, 131-а від 28.12.2012) в рахунок заборгованості за договором про відшкодування власником (орендарем) витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна № 475 від 01.05.2008, у зв’язку з чим станом на 01.01.2013 борг складає 36270 грн. 49 коп.

Як встановлено судом, 01.01.2013 між Комунальним підприємством “Житлово-експлуатаційна контора “Ярославська” Шевченківського району ради (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрексімсервіс” (боржник) укладено договір про реструктуризацію заборгованості № 1, відповідно до умов якого кредитор надає боржнику розстрочку у погашенні заборгованості по сплаті житлово-комунальних платежів, що утворились станом на 01.02.2012, на суму 36270 грн. 49 коп. (з ПДВ) терміном на 7 місяців.

Згідно з пунктом 5.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного погашення боржником реструктуризованої заборгованості в повному обсязі, але не пізніше ніж до 31.07.2013.

Відповідно до розділу 2 та пункту 3.2.1 договору боржник, починаючи з 01.01.2013 щомісячно, в термін до 28 числа поточного місяця, перераховує на розрахунковий рахунок кредитора кошти в розмірі 5181 грн. 50 коп. (з ПДВ), що зараховується в рахунок погашення заборгованості, зазначеної в пункті 1.1. договору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, нормами статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Вказаною статтею Цивільного кодексу України закріплено положення про співвідношення договору і закону в тих випадках, коли щодо певних відносин існує зазначення в актах цивільного законодавства, але сторони бажають за згодою між собою врегулювати ці відносини інакше. В такій ситуації сторони договору мають право вибору: використати норми акту цивільного законодавства для врегулювання своїх відносин або за власним розсудом відступити від положень актів цивільного законодавства шляхом встановлення в договорі інших правил поведінки, ніж це передбачено законодавством.

У відповідності до норм статті 1053 Цивільного кодексу України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням. Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу).

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Однією з підстав припинення зобов’язання є новація. Так, відповідно до частини 2 статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Частиною 4 статті 604 Цивільного кодексу України передбачено, що новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи вищезазначене, з моменту укладання договору про реструктуризацію заборгованості № 1 від 01.01.2013 зобов’язання по сплаті 36270 грн. 49 коп. заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, які виникли з договору про відшкодування власником (орендарем) витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна № 475 від 01.05.2008, були припинені внаслідок новації, та виникли нові зобов’язання за договором про реструктуризацію заборгованості № 1 від 01.01.2013.

Відповідно до договору про реструктуризацію заборгованості № 1 від 01.01.2013 сторонами було змінено строк сплати платежів, заборгованість за яким була стягнута за договором про відшкодування власником (орендарем) витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна № 475 від 01.05.2008 рішенням Господарського суду м. Києві від 12.10.2011 у справі № 37/236.

Як встановлено судом, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов’язання по здійсненню щомісячних платежів за договором про реструктуризацію заборгованості № 1 від 01.01.2013, а саме відповідачем здійснено часткові оплати у розмірі 12563 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами № к83/V/117 від 31.01.2013, № 39 від 27.03.2013, та № QS19882937 від 22.10.2013. У зв’язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 23707 грн. 49 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати щомісячних платежів за договором про реструктуризацію заборгованості № 1 від 01.01.2013 у розмірі 23707 грн. 49 коп.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок заборгованості, суд вважає його обґрунтованим та документально підтвердженим, у зв’язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором про реструктуризацію заборгованості № 1 від 01.01.2013 підлягають задоволенню у розмірі 23707 грн. 49 коп.

У зв’язку з неналежним виконання зобов’язань за договором про реструктуризацію заборгованості № 1 від 01.01.2013, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в розмірі 300 грн. 08 коп., за період з 22.10.2013 по 25.03.2014, та інфляційні втрати у розмірі 453 грн. 73 коп., за період з 22.10.2013 по 25.03.2014

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов’язання за договором, позивачем було правомірно нараховано 3 % річних та інфляційні втрати. Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок 3 % річних у розмірі 300 грн. 08 коп. та інфляційних втрат у розмірі 453 грн. 73 коп., суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає приписам законодавства про порядок та строки нарахування, у зв’язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 300 грн. 08 коп. та інфляційних втрат у розмірі 453 грн. 73 коп., нарахованих за період прострочення з 22.10.2013 по 25.03.2014, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрексімсервіс"(01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 129-а, ідентифікаційний код 21476445) на користь Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Ярославська" Шевченківського району (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 19, ідентифікаційний код 34966048) заборгованість у розмірі 23707 (двадцять три тисячі сімсот сім) грн. 49 коп., 3 % річних у розмірі 300 (триста) грн. 08 коп., інфляційні втрати у розмірі 453 (чотириста п’ятдесят три) грн. 73 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 16.04.2014

Суддя І.М. Отрош