Постанова № 38314640, 20.03.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2014 р. Справа № 804/2895/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВласенка Д.О. при секретаріПасічнику Т.В. за участю: представників позивача представника відповідача Поташенка А.В. Горовецького М.Ф. Задорожної А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія енерго-іноваційних технологій" до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Компанія енерго-іноваційних технологій» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 16.08.2013року №110000003/2013/100122/2;

- зобов'язати Дніпропетровську митницю Міндоходів повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія енерго-іноваційних технологій» надмірно сплачені платежі в сумі 82 193,53 грн., відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів № 110000003/2013/100122/2 від 16.08.2013р., як передоплату, на депозитний рахунок Дніпропетровської митниці Міндоходів, на якому перебувають кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія енерго-іноваційних технологій».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товарів, які ввозились на територію України, він самостійно визначив їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявив цей показник в декларації, до якої додав документи, що підтверджують митну вартість товару, згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно направив запит про надання додаткових документів, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням другорядного резервного методу.

Позивач стверджував, що він не погодився з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів та звернувся до суду з даним позовом. Представники позивача в судовому засіданні надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав. В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що під час митного оформлення задекларованих товарів спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками Державної митної служби, тому в посадової особи митного органу виникли обґрунтовані сумніви з приводу правильності визначення декларантом митної вартості. Як стверджував відповідач, надані позивачем документи виявились недостатніми для визнання заявленої позивачем митної вартості, містили розбіжності, тому митний орган законно та обґрунтовано витребував додаткові документи та прийняв рішення про коригування митної вартості. Щодо повернення позивачу коштів представник відповідача зазначив, що заяви від позивача про складання висновку не надходили; митний орган не наділений повноваженнями щодо повернення коштів з Державного бюджету України. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Компанія енерго-іноваційних технологій» звернулось до Дніпропетровської митниці Міндоходів для здійснення митного оформлення товару:

1. Товар № 1: Прутки та шини з міді рафінованої, вміст міді 99,9 %:

- Прутки мідні підвищеної точності електротехнічні E-CU57:

o RD 30 MM L=3000 MM;

o RD 35 MM L=3000 MM;

o RD 25 MM L=3000 MM;

- Шини мідні плоскі E-CU57:

o 30x4 MM L =4000 ММ;

o 40x5 MM L =4000 ММ;

o 50x6 MM L =4000 ММ;

o 40x6 MM L =4000 ММ;

o 30x8 MM L =4000 ММ;

o 30x10 MM L =4000 ММ;

o 40x10 MM L =4000ММ;

o 60x10 MM L =4000 ММ;

o 40x8 MM L =4000 ММ;

o 80x10 MM L =4000 ММ;

- Прутки мідні E-CU57:

o RD 120 MM L 2000 MM;

2. Товар № 2: Шини з міді рафінованої, завтовшки понад 0,15 мм. в листах, вміст міді 99,9% не в рулонах:

- Шини мідні плоскі E-CU57:

o 100x10 MM L =4000 ММ;

o 80x6 MM L =4000 ММ;

o 80x8 MM L =4000 ММ.

Товар надійшов на адресу ТОВ «Компанія Енерго-інноваційних технологій» від фірми „WORLD COPPER TRADE LLP» (Великобританія) шляхом електронного декларування (митна декларація №110080000/2013/120234).

Митна вартість товару булла заявлена Позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 Митного кодексу України.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем були надані наступні документи:

- картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 29.11.2012 №110/2012/0001781;

- міжнародна автомобільна накладна від 31.07.2013 № 201054;

- довідка про транспортні витрати від 31.07.2013 № 105;

- довідка від 01.08.2013 № 377;

- прейскурант цін (прайс-лист виробника) від 01.08.2013 № 37;

- висновок ТПП від 02.08.2013 № ГО-4352;

- платіжний документ від 31.07.2013 № ЕХР 201300035;

- пакувальний лист від 31.05.2013 № 20130531;

- зовнішньоекономічний договір від 03.01.2013№ ІМР/03-01/2013;

- доповнення до контракту від 22.07.2013 № 4;

- контракт від 01.11.2012 № К2012/11/1;

- доповнення до контракту від 16.07.2013 № 14;

- договір від 26.11.2012 № 26/11-12;

- договір про перевезення від 16.05.2013 № 5;

- сертифікат про походження товару РL/МР/АЕ № 0349348 від 31.07.2013;

- біржова інформація від 02.08.2013;

- сертифікат якості від 31.07.2013

- копія митної декларації країни відправлення від 31.07.2013 №13 РL451010Е0102667.

На етапі перевірки митної вартості товару в інспектора, який здійснював митне оформлення, виникли сумніви щодо дійсної вартості товару та виявлено деякі розбіжності.

Як на наявність розбіжностей митний орган, зокрема, посилається на невідповідність коду товару експортної митної декларації країни відправлення із заявленими до митного оформлення. До митного оформлення надано декларацію митної вартості №110080000/2013/120234, в графі «код товару» якої зазначено коди УКТЗЕД: товар № 1 - 7407100000; товар№ 2-7409190000. в той же час, подана декларація країни відправлення містить лише код товару 74071000.

Також митний орган зазначає, що у прайс-листі від контрактотримача від 01.07.2013 №37, поданому до митного оформлення, відсутня цінова інформація щодо першої позиції (Copper rods HAEE E-CU57 RD 30 MM L=3000 MM) згідно інвойсу від 31.07.2013 № EXP201300035.

Представник відповідача звертає увагу й на невідповідність інформації щодо номеру та дати пакувального листа (№20130531 від 31.05.2013) відомостям, що містяться у графі 44 митної декларації. Графа 44 митної декларації №110080000/2013/120234 містить інформацію про пакувальний лист від 31.07.2013 № 20130547. в той час як до митниці надано пакувальний лист з іншим номером та датою, а саме: від 31.05.2013 № 20130531.

Також відсутня заявка, передбачена п. 2.2.1 договору на виконання транспортних послуг від 16.05.2012 №5.

Крім того, подані до митниці документи, що стосуються транспортування товару, містять суттєві розбіжності та не дають можливості достовірно обрахувати транспортні витрати.

Так, між Позивачем та ТОВ «НВП Укрросцветмет» укладено договір комісії від 01.11.2012 № К2012/11/1, за яким останній зобов'язаний укласти договір купівлі-продажу товару з продавцем та забезпечити його доставку.

Договір на виконання транспортних послуг від 16.05.2012 №5 укладений між Позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_6 (перевізник). Пункт 2.2.1 договору передбачає, що перевізник має прийняти заявку замовника до виконання, але вказаний документ до митниці наданий не був. за вищезгаданим договором комісії забезпечення доставки товару є обов'язком ТОВ «НВП Укрросцветмет», а до обов'язків Позивача входить згідно п.3.1. виключно здійснення розрахунку, прийняття товару за актом приймання-передачі в місті Олександрія та прийняття звіту за виконану роботу.

Наступний договір на виконання транспортних послуг від 03.01.2013 №28/13 укладений між ФОП ОСОБА_6 (перевізник) та ФОП ОСОБА_8 (експедитор). Пункт 2.1.2 договору передбачає, що експедитор зобов'язаний на кожне окреме завантаження оформлювати транспортне замовлення (заявку) замовника, яка є додатком до договору. Однак, вказаний документ до митниці наданий не був.

Договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 31.07.2013 №10 укладений між ФОП ОСОБА_8 (експедитор) та ТОВ «НВП Укрросцветмет» (замовник). Пункт 5.1 договору визначає, розмір оплати послуг експедитора вказуються в заявці до договору, а п. 5.2 встановлює, що експедиторські послуги сплачуються до моменту розвантаження.

Декларантом надано довідку про транспортно-експедиційні витрати від 31.07.2013 № 14 (видана експедитором), в якій зазначено розмір транспортних витрат за маршрутом Вроцлав (Польща) - Олександрія (Україна) у розмірі 19 700 грн., в тому числі експедиторські послуги становлять 1 200 грн.

В той же час, до митниці надано довідку про транспортні витрати від 31.07.2013 № 14 (видана експедитором), в якій зазначено розмір транспортних витрат за маршрутом Вроцлав (Польща) - Олександрія (Україна) у розмірі 19 700 грн., але без зазначення експедиторських послуг.

Таким чином, Позивачем надано дві довідки з однаковими реквізитами (номер і дата), але різним змістом, що свідчить про недостовірність заявлених відомостей.

Інша довідка від 31 07 2013 № 105 (видана перевізником) підтверджує транспортні витрати за маршрутом Вроцлав (Польща) - Олександрія (Україна) у розмірі 17 800 грн. Однак, інший примірник цієї ж довідки від 31.07.2013 № 105 підтверджує транспортні витрати за маршрутом Вроцлав (Польща) Олександрія (Україна) у розмірі 18 500 грн.

Слід зауважити, що інший документ - довідка від 01.08.2013 № 377, видана ТОВ «НВП Укрросцветмет» містить наступне: «згідно договору від 16.05.2012 №5 на транспортно-експедиційні послуги, вартість доставки вантажу по території Польщі становить 19 700,00 грн., в тому числі 10 000,00 грн. по території за кордоном України та 9 700 грн. по митній території».

В той же час, до митниці надано ще одну довідку від 01.08.2013 № 377, видана ТОВ «НВП Укрросцветмет», яка містить наступне: «згідно договору від 16.05.2012 №5 на транспортно-експедиційні послуги, вартість доставки вантажу до території Польщі становить 19 700,00 грн. в тому числі експедиторські послуги становлять 1 200 грн. В тому числі 10 000,00 грн. по території за кордоном України та 9 700 грн. по митній території».

Вищезазначене свідчить про наступне:

- позивачем надано дві довідки з однаковими реквізитами (номер і дата), але різним змістом, що є неприпустимим і свідчить про недостовірність заявлених відомостей;

- у довідці ТОВ «НВП Укрросцветмет» посилається на договір від 16.05.2012 №5, стороною якого він не є взагалі.

Вищезазначені розбіжності не дають можливості достовірно обрахувати транспортні витрати, які є невід'ємною складовою митної вартості.

Щодо висновку експерта від 02.08.2013 №ГО-4352, то митний орган зазначає, що в ньому не використовується інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій, висновок базується лише на ціновій інформації електронних магазинів.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Дніпропетровською митницею проведено консультації декларанта з митним органом, що підтверджується записами на декларації митної вартості №110080000/2013/120234 від 07.08.2013.

Враховуючи вищезазначене, згідно вимог статті 53 Митного кодексу України, декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

- рахунок про сплату транспортно-експедиційних послуг, що містить про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- Заявка, передбачена п.2.2.1 договору на виконання транспортних послуг від 16.05.2012 №5.

- Виписка з бухгалтерської документації;

- Каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару.

- - Переклад документів, поданих до митного оформлення, відповідно до вимог статті 254 Митного кодексу України.

Згідно п.6 ст.53 Митного кодексу України, декларанту повідомлено, що за власним бажанням він може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В якості документа, що містить відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, декларантом надано довідку перевізника від 31.07.2013 №105 про транспортні витрати за договором про надання транспортних послуг від 16.05.12 №5. Представник відповідача зазначає, що бухгалтерська довідка не є документом первинного обліку, визначеного законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5.06.95 за №168/704 (зі змінами і доповненнями), що підтверджує господарську операцію.

Декларантом 16.08.2013 надані додаткові документи:

- рахунок на оплату транспортних послуг від 09.08.2013 №21; замовлення на перевезення вантажу від 26.07.2013;

- платіжне доручення щодо оплати транспортних послуг від 09.08.2013 №135;

- калькуляція вартості мідних прутків та шин, видана виробником товарів.

- переклади документів, поданих до митного оформлення; висновок ТПП від 02.08.13 № ГО-4352.

За результатами розгляду наданих до митного оформлення документів митниця встановила наступне: «За МД №110080000/2013/120234 від 07.08.2013 не надано всіх документів згідно сформованого 08.08.2013 переліку документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, відповідно до ст.53 МКУ, а саме: виписки з бухгалтерської документації, каталогів, специфікацій. прейскурантів (прайс-листів) виробника товарів.

Надану до митниці виписку з бухгалтерської документації від 09.08.2013 № 09/08-13 взагалі не можна вважати належним документом, оскільки вона взагалі не містить ніякої інформації (окрім реквізитів підприємства).

За результатами аналізу додатково наданих до митного оформлення документів митниця повідомила декларанта про наступне:

1. Надані замовлення на перевезення вантажу від 26.07.2013 №4 та рахунок на оплату транспортних послуг від 09.08.2013 №21, видані ФОП ОСОБА_8, а договір на виконання транспортних послуг від 16.05.2013 №5 укладений з ФОП ОСОБА_6

2. Платіжне доручення щодо оплати транспортних послуг від 09.08.2013 №135 підтверджує оплату на користь ФОП ОСОБА_8 Тобто, вказані документи не дають можливості обрахувати транспортні витрати.

3. У додатково наданому висновку ТПП від 02.08.13 № ГО-4352 міститься інформація щодо вартості товару, що є відмінною (більшою) ніж була заявлена декларантом (розрахована вартість товарів, які відповідають № 1 у МД, складає 12,18 дол.США/кг, № 2 - 10,09 дол.США/кг).

Крім того, 16.08.2013 декларант заявив про відмову в наданні додаткових документів, передбачених статтею 53 МКУ.

До прийняття оскаржуваного рішення Позивач не надав митниці всі документи, що вимагались, а оскільки виявлені розбіжності усунені не були, то посадовою особою Дніпропетровської митниці Міндоходів було послідовно перейдено до другорядних методів визначення митної вартості.

Відсутність інформації про продаж ідентичних та подібних (аналогічних) товарів унеможливила застосування цих методів для визначення митної вартості товару.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (ст. ст. 62, 63 МКУ) повинні ґрунтуватися на даних, які є об'єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості витрат. понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Відсутність необхідних документів унеможливила застосування зазначених методів.

Тому під час перевірки заявленої митної вартості товару митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості 2 ґ) - резервний метод визначення митної вартості (ст.64 МКУ) ), з урахуванням наявної у митного органу інформації про вартість товарів, зазначеної у висновку ТПП від 02.08.13 № ГО-4352.

Даючи оцінку діям та рішенням відповідача суд зазначає таке.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з ч.2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В силу приписів частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

У даній справі приводом для витребування митним органом додаткових документів та прийняття оскаржуваного рішення стало те, що декларантом було подано документи про сплату транспортно-експедиційних послуг, що містять розбіжності та не дають можливості достовірно обрахувати транспортні витрати, які є невід'ємною складовою митної вартості.

Крім того, згідно з п. 6 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Як вбачається з доданих до митної декларації документів декларантом подано документи, що містять розбіжності та не дають можливості достовірно обрахувати транспортні витрати, які є невід'ємною складовою митної вартості.

Так само, декларантом не підтверджено доданими до митної декларації документами при визначенні митної вартості товару включення до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, інших витрат, передбачених відповідно до положень частини 11 статті 58 Митного кодексу України, зокрема, витрат на транспортування після ввезення, податків, які справляються в Україні.

Проаналізувавши наведені норми права та обставини справи, вивчивши відповідні аспекти операції, зокрема спосіб, у який покупець і продавець організують свої торговельні відносини, і спосіб, у який була визначена ціна, про яку йдеться, суд дійшов висновку про неможливість застосування при визначенні митної вартості заявленого товару основного методу, оскільки декларантом надано документи, що містять недостовірні відомості та розбіжності для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно норм статті 58 Митного кодексу України.

Судом також встановлено, що відсутність інформації про продаж ідентичних та подібних (аналогічних) товарів унеможливила застосування митним органом цього методу для визначення митної вартості товару.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (ст.. ст.. 62, 63 МКУ) повинні ґрунтуватися на даних, які є об'єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості витрат. понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Відсутність необхідних документів унеможливила застосування зазначених методів.

Проаналізувавши наведене, суд дійшов висновку, що під час перевірки заявленої митної вартості товару Дніпропетровською митницею митну вартість товару, що імпортується, правомірно скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості 2 ґ) - резервний метод визначення митної вартості (ст.64 МКУ), з урахуванням наявної у митного органу інформації про вартість товарів, зазначеної у висновку ТПП від 02.08.13 № ГО-4352.

Щодо позовної вимоги про повернення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Компанія енерго-іноваційних технологій» надмірно сплачені платежі в сумі 82 193,53 грн., відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів № 110000003/2013/100122/2 від 16.08.2013р., як передоплату, на депозитний рахунок Дніпропетровської митниці Міндоходів, суд вважає за необхідне зазначити таке.

У відповідності з п. 1 Розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 р. за № 1097/14364), для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Тобто, цей порядок передбачає самостійне добровільне звернення суб'єкта господарювання з заявою для повернення помилково та/або надмірно сплачених коштів. Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, можливе ініціювання проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України (далі - пакет документів на повернення коштів). Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.

Висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.

Судом з пояснень представників сторін встановлено, що позивач не звертався до митного органу із заявою про повернення з Державного бюджету України коштів. Відтак вимога позивача про повернення з Державного бюджету України суми надмірно сплачених коштів є такою, що заявлена передчасно та не підлягає задоволенню.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи та вищенаведених положень чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Компанія енерго-іноваційних технологій», оскільки оскаржуване рішення прийняте у спосіб та в межах повноважень, передбачених законодавством України, є законним та не підлягає скасуванню.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність прийняття спірного рішення довів належним чином.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, та враховуючи всі наведені обставини, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову встановлено судовий збір у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Станом на день звернення позивача з адміністративним позовом (20.02.2014р.), відповідно до ЗУ «Про державний бюджет на 2014 рік», мінімальний розмір заробітної плати складав 1218 грн.

Судом встановлено, що позивач оплатив судовий збір за немайнові вимоги - 73,08 грн., що підтверджується квитанцією №І1-2467 від 30.01.2014р., та судовий збір за майнові вимоги у розмірі 182,70 грн. (10% розміру ставки судового збору), що підтверджується квитанцією № І1-2490 від 30.01.2014р., які знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, позивач повинен доплати на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 1644,30 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,9, 11, 14, 70 - 71, 86, 94, 159-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія енерго-іноваційних технологій" до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія енерго-іноваційних технологій" (код ЄДРПОУ 37015287) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1644 (одну тисячу шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 березня 2014 року

Суддя Д.О. Власенко