Постанова № 38313605, 17.04.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2014 року Справа №904/9275/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М.- доповідача

суддів: Верхогляд Т.А., Тищик І.В.,

при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.

За участю представників сторін:

від відповідача: Хіміч О.П., довіреність №112/2013 від 25.12.13;

представник позивача у судове засідання не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2014 року у справі №904/9275/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА", м. Дніпропетровськ

до корпорації "Індустріальна спілка Донбасу", м. Донецьк

про визнання недійсними пункти 3.1, 6.2.2, 6.2.3 та 6.2.6 договору №2012-048пст від 08.11.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2014 року у справі №904/9275/13 (суддя Коваленко О.О.) відмовлено в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА" до корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" про визнання недійсними пункти 3.1, 6.2.2, 6.2.3 та 6.2.6 договору №2012-048пст від 08.11.2012 року.

Господарський суд першої інстанції встановив, що спірними положеннями договору поставки №2012-048 від 08.11.2012 року (пункти 3.1, 6.2.2, 6.2.3 та 6.2.6) використовується іноземна валюта як еквівалент суми, яка підлягає оплаті за товар, а сума оплати визначена в гривні, використання якої дозволено чинним законодавством у використанні при зобов'язанні в іноземній валюті. Крім того, в матеріалах справи містяться платіжні доручення (а.с.29-32), що підтверджують здійснення розрахунків між сторонами в національній валюті України - гривні, у зв'язку з чим позовні вимоги не були задоволенні.

Не погодившись з рішенням господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду звернувся позивач з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що пункти 3.1, 6.2.2, 6.2.3, 6.2.6 Договору поставки №2012-048пст від 08.11.2012 року фактично встановлено вартість товару (ціну договору) у іноземній валюті (доларах США), що суперечить законодавству України, положенням Господарського кодексу України.

Крім того: - обидва підприємства є резидентами України та повинні дотримуватись порядку оформлення, вираження та застосування цін та грошових зобов'язань - у національній валюті (гривні); - обидва підприємства не отримували індивідуальної ліцензії НБУ для здійснення розрахунків на території України в доларах США, що передбачає ст. 533 ЦК України.

Позивач вважає, що використання судом першої інстанції положень ст. 524 ЦК України щодо права сторін визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, є протиправним, оскільки Господарський кодекс (ст.198) забороняє встановлювати на території України ціну в іноземній валюті.

Оскільки обидві сторони є учасниками господарських правовідносин, останні не можуть визначати ціну договору в грошовому (доларовому) еквіваленту. Просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області та задовольнити позовні вимоги, визнати пункти 3.1, 6.2.2, 6.2.3, 6.2.6 Договору поставки №2012-048пст від 08.11.2012 року такими, що суперечать актам цивільного законодавства.

В матеріалах справи міститься відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якому представник зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а рішення прийнято у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у справі.

17.04.2014 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20.02.2013 року №28. В матеріалах справи міститься клопотання представника позивача від 11.04.2014 року про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку із перебуванням представника підприємства в господарському суді Полтавської області, що підтверджується копією ухвали суду від 25.03.2014 року у справі №917/510/14.

Колегія суддів, порадившись на місці, дійшла висновку щодо відмови в задоволенні клопотання представника позивача, оскільки чинне законодавство не обмежує кола осіб, які можуть здійснювати представництво юридичної особи в суді та зважаючи на те, що про дату судового засідання позивача було попереджено заздалегідь, у останнього було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику приймати участь у засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Позивач двічі звертався до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи (а.с.117, 129), що є зловживанням позивачем своїх прав в розумінні ст. 22 ГПК України, яка зобов'язує сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Вислухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи і давши їм правову оцінку, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимоги апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА" не підлягають задоволенню, оскільки:

- обидва підприємства є господарськими товариствами, згідно ст. 92 ГК України порядок діяльності яких регулюються цим Кодексом, Цивільним кодексом України та іншими законами, також згідно ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарським судом до правовідносин сторін положень Цивільного кодексу України відповідає вимогам діючого законодавства.;

- пункти 3.1, 6.2.2, 6.2.3, 6.2.6 Договору поставки №2012-048пст від 08.11.2012 року містять вимоги щодо ціни договору та її порядку розрахунку, яка визначається у еквіваленті до іноземної валюти (долару США).

Згідно ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Оскільки, сторони визначили в Договорі поставки №2012-048пст від 08.11.2012 року ціну і порядок розрахунку за поставлений товар в іноземній валюті (у еквіваленті до долару США), відповідно до специфікації (а.с.15), розрахунок якої здійсненний в національній валюті, позивач здійснив оплату товару у відповідній валюті (платіжні доручення (а.с.29-32).;

- згідно листа ВГС України №01-06/767/2013 від 29.04.2013 року вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних із знеціненням валюти боргу, оскільки офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти (див. постанову Вищого господарського суду України від 31.01.2012 у справі № 18/113-53/81).

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, в матеріалах якої відсутні належні докази обґрунтування висновків позивача, викладених в апеляційні скарзі. Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини у справі, прийняв обґрунтоване та законне рішення, яке відповідає вимог ст. 32, 34, 82, 84 ГПК України.

Згідно постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №6 «Про судове рішення» - рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2014 року у справі №904/9275/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2014 року у справі №904/9275/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст складений 18.04.2014 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя І.В. Тищик