Рішення № 38313085, 08.04.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2014 Справа № 905/8968/13 Господарський суд Донецької області, у складі судді Огороднік Д.М., при секретарі судового засідання Коровіній І.С. розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини РУС"простягнення 101962794,00 руб (еквівалент 24798371,13 грн.)Представники сторін: від позивача не з'явився; від відповідача не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини РУС" про стягнення 101962794,00 руб. (еквівалент 24798371,13 грн.).

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем укладений контракт №16/17/2013 від 16.07.2013, за яким позивач є покупцем, а відповідач постачальником товару. На виконання контракту позивач здійснив передплату у розмірі 100% вартості продукції у розмірі 150025600,00руб, проте відповідач не здійснив поставку. У зв'язку з неможливістю здійснити поставку продукції, сторони дійшли згоди щодо розірвання специфікації №3 від 11.09.2013, про що було підписано додаткову угоду №4 від 09.12.2013. Пунктом 2 вказаної угоди, відповідач зобов'язався повернути грошові кошти в сумі 150025600,00руб, але здійснив повернення передплати лише частково в сумі 48062806,00руб. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, на підставі угод про залік зустрічних вимог від 11.12.2013, від 13.12.2013. За таких обставин позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 101962794,00 руб.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: контракту №16/17/2013 від 16.07.2013; специфікації №3 від 11.09.2013; додаткових угод б/н від 17.07.2013, №4 від 09.12.2013; платіжних доручень №7 від 12.09.2013, №1 від 17.09.2013, №18 від 25.09.2013, №15 від 27.09.2013, №16 від 15.10.2013, №315 від 24.10.2013; угод про залік зустрічних вимог від 11.12.2013, від 13.12.2013.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.12.2013 порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 20.01.2014 з метою витребування від позивача необхідного пакету документів для підготовки судового доручення про вручення документів відповідачу у порядку передбаченому міжнародними угодами.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.01.2014 вирішено звернутись до Арбітражного суду м. Москви (г. Москва, ул. Большая Тульская, 17) із судовим дорученням про надання правової допомоги щодо вручення і пересилання даної ухвали Товариству з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини РУС" (129090, РФ, м.Москва, площа Велика Сухаревська, буд. 9). Вказаною ухвалою суду провадження по справі зупинено до 08.04.2014 та призначено розгляд справи на 08.04.2014 об 11 год. 00хв.

31.03.2014 на адресу господарського суду Донецької області від Арбітражного суду міста Москви надійшла ухвала від 04.03.2014 по справі №А40-137000/14 про виконання судового доручення іноземного суду, згідно з якою доручення Господарського суду Донецької області від 20.01.2014 про вручення судових документів Товариству з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини РУС" по справі №905/8968/13, вважати виконаним. Представник відповідача прийняв документи, а саме ухвалу Господарського суду Донецької області про порушення провадження по справі від 23.12.2013, позовну заяву з додатками та ухвалу Господарського суду Донецької області про зупинення провадження від 20.01.2014, про що свідчить підпис у підтвердженні про вручення документів.

За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений 04.03.2014 належним чином, мав достатньо часу для надіслання на адресу суду письмових пояснень по суті позову.

Проте, відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позов не надав, документів на підтвердження своєї позиції також не надав, про причини неявки, невиконання вимог суду, не повідомив.

В судове засідання призначене на 08.04.2014 представник позивача не з'явився, 07.04.2014 від позивача на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивовано неможливістю з'явлення представника позивача в судове засідання, оскільки останній приймає участь в інших засіданнях. На підтвердження клопотання позивачем не надано жодного документу.

Вивчивши матеріали справи та враховуючи те, що відповідач знаходиться в іншій державі, у зв'язку з чим порядок вручення йому судових документів, у том числі ухвали суду про відкладення розгляду справи, передбачає великий проміжок часу, не підтвердження клопотання позивача жодним документом та строки розгляду справи передбачені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Відповідно до додаткової угоди б/н від 17.06.2013 до контракту №16/17/2013 від 16.07.2013 п. 11.2 контракту сторони виклали у наступній редакції: при не врегулювання сторонами спору, що виникає при укладенні, виконанні, розірванні цього контракту, даний спір передається на розгляд у господарський суд Донецької області. Сторони домовились, що у процесі розгляду та вирішенні спору буде застосовуватися матеріальне та процесуальне право України. Склад вказаного суду - у відповідності нормам процесуального права України.

Згідно п. 1 п. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати, будь-які справи з іноземним елементом якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Враховуючи викладене, умови п. 11.2 контракту 16.07.2013, а також те, що позивач знаходиться за адресою: м. Дружківка, Донецької області, то дана справа підвідомча та підсудна господарському суду Донецької області.

Представник позивача щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

16.07.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод", як покупцем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини РУС", як продавцем (відповідач) підписаний контракт №16/17/2013 (з урахуванням додаткових угод б/н від 17.07.2013, №4 від 09.12.2013 до контракту; специфікації №3 від 11.09.2013) (далі - контракт).

Відповідно до п. 1.1 контракту продавець зобов'язується передати у встановлені контрактом строки покупцю у власність гірничо-шахтне обладнання (ГШО) та продукцію іншого призначення (далі-продукція), в асортименті та у кількості, передбачених у додатках до даного контракту, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію у порядку та у строки, передбачені даним контрактом.

Поставка товару здійснюється на умовах, передбачених у додатках до даного контракту (п. 2.1 контракту).

Згідно п. 4.1 орієнтовна загальна вартість контракту складає 100 000 000,00 (сто мільйонів) рублів РФ, и визначається сукупністю вартість фактично поставленої продукції згідно додатків до договору. Валюта контракту - рублі РФ4 валюта платежу - рублі РФ.

Ціни на продукцію, визначені у додатках до контракту, дійсні на оплачену продукцію до повного виконання сторонами усіх прийнятих на себе зобов'язань на умовах, визначених у конкретних додатках (п. 4.4 контракту).

Пунктом 6.1 контракту встановлено, що оплата провадиться на р/рахунок продавця банківським переказом протягом 80 днів з дати оформлення експортної ВМД, можлива часткова - повна передплата.

Даний контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014 або до повного виконання сторонами обов'язків за контрактом (п. 12.2 контракту)

11.09.2013 між сторонами підписано специфікацію №3 до контракту №16/17/2013 від 16.17.2013, відповідно до якої продавець зобов'язався здійснити поставку продукції за найменуванням, у кількості, за ціною, визначеними у даній специфікаціях. Строк поставки: 3-4 кв. 2013. Умови поставки - згідно правилам Incoterms (в редакції 2000р): залізно залізничим транспортом на умовах DAF границя України та Росії, п/п Красна Могила/Гуково; а також визначено відправник вантажу, вантажоодержувач.

На виконання умов контракту, позивач перерахував відповідачу кошти на загальну суму 150025600,00 рос.рубл., що підтверджується копіями платіжних доручень №7 від 12.09.2013 у розмірі 30 000 000,00рос.рубл., №1 від 17.09.2013 у розмірі 30 000 000,00рос.рубл., №18 від 25.09.2013 у розмірі 40 000 000,00рос.рубл., №15 від 27.09.2013 у розмірі 40 000 000,00рос.рубл., №16 від 15.10.2013 у розмірі 21 900 000,00рос.рубл., №315 від 24.10.2013 у розмірі 20 000 000,00рос.рубл., які надані позивачем до матеріалів справи.

Таким чином, позивач свої зобов'язання щодо здійснення попередньої оплати вартості продукції за контрактом виконав належним чином.

Товар, який був оплачений позивачем, відповідачем не поставлений, доказів поставки суду не надано.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму п.1. ст. 655 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що умовами контракту сторонами чітко погоджений строк протягом якого відповідач зобов'язаний поставити позивачу товар, а саме 3-4 кв. 2013 року. Відповідач товар не поставив.

Згідно вказаних норм закону у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обов'язки у відповідача.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Статті 670 та 693 Цивільного кодексу України як спеціальні норми закону не встановлюють строку виконання грошового зобов'язання по поверненню передоплати за товар у правовідносинах купівлі-продажу (поставки).

Вказаними нормами Цивільного кодексу України передбачається можливість виникнення обов'язку постачальника повернути попередню оплату, але тільки за наявності факту порушення ним строку поставки товару та пред'явлення покупцем вимоги постачальнику повернути сплачені кошти.

09.12.2013 сторонами підписано додаткову угоду №4, в якій сторони вирішили розірвати специфікацію №3 від 11.09.2013.

Пунктом 2 вказаної угоди визначено, що відповідач зобов'язався перерахувати грошові кошти у розмірі 150 025 060,00рос.руб., отримані від позивача як передплата за специфікацією №3 від 11.09.2013, протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання угоди про розірвання.

Таким чином, підписавши додаткову угоду №4 до контракту сторони вирішили, що відповідач зобов'язаний повернути позивачем кошти, які перераховані останнім на оплату продукції по контракту.

Відповідач, в порушення умов додаткової угоди №4 від 09.12.2013 до контракту №16/17/2013 від 16.17.2013, повернув суму передплати частково, як зазначає позивач у сумі 48062806,00рос.рубл. шляхом заліку зустрічних однорідних вимог. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за контрактом №16/17/2013 від 16.17.2013 складає 101960794,00рос.рубл.

Позивачем до матеріалів справи надано угоди про залік зустрічних вимог від 11.12.2013, 13.12.2013.

11.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод" (сторона - 1) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини РУС" (сторона - 2) підписана угода про залік зустрічних вимог.

Пунктом 1 угоди визначено, що сторона-2 є кредитором, а сторонам-1 - боржником за контрактом №235/13 ДрМЗ від 03.12.2013 року та додатковою угодою №2 від 11.12.2013 на суму 30 000 000,00 (тридцять мільйонів) рублів РФ, розмір якої підтверджений сторонами актом звірки взаємних розрахунків від 11.12.2013.

Сторона 1 є кредитором, а сторона-2- боржником за контрактом №16/17/2013 від 16.07.2013 та додатковими угодами №4 від 09.12.2013, №3 від 18.11.2013 на суму 161 962 794 (сто шістдесят один мільйон дев'ятсот шістдесят дві тисячі сімсот дев'яносто чотири) рубля РФ, розмір якої підтверджений сторонами актом звірки взаємних розрахунків від 09.12.2013 (п. 2 угоди).

У зв'язку з наявністю у сторін зустрічних однорідних вимог, сторони дійшли згоди про здійснення заліку таких вимог за договорами, визначених у п.п. 1 та 2 даної угоди на суму 30 000 000 (тридцять мільйонів) рублів РФ, у зв'язку з чим зобов'язання сторін на визначену суму, у відповідності зі ст. 601 Цивільного кодексу України та ст. 410 Цивільного кодексу РФ, є припиненими (п. 3 угоди).

Згідно з п. 4 угоди після набрання чинності даної угоди, зобов'язання сторони-2 перед стороною-1 буде складати 131 962 794 (сто тридцять один мільйон дев'ятсот шістдесят дві тисячі сімсот дев'яносто чотири) рубля РФ та повинні бути погашені у порядку та на умовах, обумовлених сторонами у відповідному договорі (додаткових угодах або додатках до нього).

13.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод" (сторона - 1) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини РУС" (сторона - 2) підписана угода про залік зустрічних вимог.

Пунктом 1 угоди визначено, що сторона-2 є кредитором, а сторона-1 - боржником за контрактом №235/13 ДрМЗ від 03.12.2013 року та додатковою угодою №3 від 11.12.2013 на суму 30 000 000,00 (тридцять мільйонів) рублів РФ, розмір якої підтверджений сторонами актом звірки взаємних розрахунків від 12.12.2013.

Сторона 1 є кредитором, а сторона-2 - боржником за контрактом №16/17/2013 від 16.07.2013 та додатковими угодами №4 від 09.12.2013, №3 від 18.11.2013 на суму 131 962 794 (сто тридцять один мільйон дев'ятсот шістдесят дві тисячі сімсот дев'яносто чотири) рубля РФ, розмір якої підтверджений сторонами актом звірки взаємних розрахунків від 12.12.2013 (п. 2 угоди).

У зв'язку з наявністю у сторін зустрічних однорідних вимог, сторони дійшли згоди про здійснення заліку таких вимог за договорами, визначених у п.п. 1 та 2 даної угоди на суму 30 000 000 (тридцять мільйонів) рублів РФ, у зв'язку з чим зобов'язання сторін на визначену суму, у відповідності зі ст. 601 Цивільного кодексу України та ст. 410 Цивільного кодексу РФ, є припиненими (п. 3 угоди).

Згідно з п. 4 угоди після набрання чинності даної угоди, зобов'язання сторони-2 перед стороною-1 буде складати 101 962 794 (сто один мільйон дев'ятсот шістдесят дві тисячі сімсот дев'яносто чотири) рубля РФ та повинні бути погашені у порядку та на умовах, обумовлених сторонами у відповідному договорі (додаткових угодах або додатках до нього)

Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 11.12.2013, 13.12.2013 підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Частиною 3 ст. 203 та частиною 1 ст. 220 Господарського кодексу України передбачено припинення господарського зобов'язання, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав, або строк якої невизначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення щодо зарахування зустрічних однорідних вимог містить частина 1 ст. 601 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що після проведення заліку зустрічних вимог заборгованість відповідача перед позивачем за контрактом №16/17/2013 від 16.17.2013 складає 101 962 794,00рос.руб.

Позивачем та відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження перерахування відповідачу коштів у розмірі 101 962 794,00рос.руб., а матеріали справи таких не містять.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 101 962 794,00рос.руб. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом враховано, що абзацом другим пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" передбачено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим 08.04.2014 заборгованість в сумі 101 962 794,00 рублів за офіційним курсом НБУ (http://www.bank.gov.ua; 3,3067грн. за 10 рос. рублів) на цю дату складає 33 716 037,09грн. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

Враховуючи те, що боржником за позовом є особа нерезидент України, то задоволення зустрічних позовних вимог можливе шляхом стягнення іноземною валюти, а саме російських рублів.

Статтею 3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що мова господарського судочинства визначається статтею 14 Закону України "Про засади державної мовної політики".

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про засади державної мовної політики" судові документи складаються державною мовою.

За таких обставин, рішення по справі складено українською мовою.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача у розмірі 68820,00грн., який підлягав сплаті на день подання позову до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини РУС" (пл. Велика Сухаревська, 9, м.Москва, Російська федерація, 129090, ОГРН 1117746626821, ІНН 7714847733, КПП 770801001, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод" (вул. Леніна, 7, м.Дружківка, Донецька область, 84205, код ЄДРПОУ 37696092) суму основного боргу в розмірі 101 962 794 (сто один мільйон дев'ятсот шістдесят дві тисячі сімсот дев'яносто чотири) російських рублів 00 коп. (еквівалент 33 716 037,09грн.), судовий збір у розмірі 68820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп.

3. Видати наказ.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України та набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складання повного рішення 14.04.2014