Ухвала суду № 38312803, 20.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" березня 2014 р. м. Київ К/800/58975/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Винокурова К.С.,

Бутенка В.І.

Кочана В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління МВС України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління МВС України в Донецькій області про скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення грошових коштів,-

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління МВС України в Донецькій області про скасування наказу начальника ГУМВС в Донецькій області № 179 л/с від 21 червня 2013 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ, визнання звільнення незаконним; поновлення на посаді оперуповноваженого управління карного розшуку ГУМВС в Донецькій області та стягнення з ГУМВС в Донецькій області грошових коштів в розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року, позов задоволено. Визнано незаконними та скасовано накази ГУМВС в Донецькій області від 19 квітня 2013 року № 917 та від 21 червня 2013 року № 179 л/с в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ України. Поновлено капітана міліції ОСОБА_4 на посаді оперуповноваженого відділу боротьби з незаконним обігом вогнепальної зброї та вибухівки УКР ГУМВС в Донецькій області з 22 червня 2013 року. Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток - середній розмір грошового забезпечення за період вимушеного прогулу в сумі 8552,81 грн.

У касаційній скарзі відповідач, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами попередніх інстанцій, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 проходив службу в органах внутрішніх справ з 15 серпня 2003 року по 21 червня 2013 року.

З 14 травня 2012 року позивач працював оперуповноваженим відділу боротьби з незаконним обігом вогнепальної зброї та вибухівки УКР ГУМВС України в Донецькій області.

За період проходження служби в органах внутрішніх справ, позивач мав дванадцять заохочень у вигляді подяк, грошової винагороди, пам'ятної відзнаки МВС України - медалі "90 років карному розшуку України", відзнаки МВС України "За доблесть і відвагу в службі карного розшуку"ІІ ступеня, характеризується з позитивного боку.

Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області від 19 квітня 2013 року № 917 за особисту недисциплінованість, порушення вимог ст.ст. 6, 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, що виразилося у непроведенні належної перевірки інформації, отриманої у вересні 2012 року, про незаконний обіг вогнепальної зброї, вибухових речовин та набоїв, оперуповноваженого УКР ГУМВС ОСОБА_4 вирішено звільнити з органів внутрішніх справ.

На час звільнення позивача у червні 2013 року з ОВС, діяв наказ ГУМВС від 16 січня 2013 року № 4дск про оголошення йому догани.

Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області від 21 червня 2013 року № 179о/с капітана міліції ОСОБА_4 звільнено з органів внутрішніх справ у запас за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 21 червня 2013 року на підставі наказу ГУМВС області від 19 квітня 2013 року № 917, листа тимчасової непрацездатності серія ДЛ № 2125 від 18 травня 2013 року.

За фактом отримання начальником Департаменту кадрового забезпечення МВС України ОСОБА_5 спецповідомлення 17 квітня 2013 року за № 10/1304 про можливу причетність оперуповноваженого УКР ГУМВС капітана міліції ОСОБА_4 до незаконного розповсюдження вогнепальної зброї, було проведено службове розслідування. Кримінальної справи відносно ОСОБА_4 в зв'язку з обставинами, зазначеними в спецповідомленні, не порушувалось.

На підставі висновків вказаного службового розслідування було прийнято оскаржуваний наказ про звільнення позивача.

У висновках даного службового розслідування зазначено, що позивач, до функціональних обов'язків якого відноситься аналіз і облік злочинів, скоєних з використанням вогнепальної зброї і вибухових речовин, проведення заходів з розкриття вказаних злочинів, а також вилучення незаконного обігу вогнепальної зброї, у вересні 2012 року мав інформацію про причетність невстановлених осіб до незаконного обігу вогнепальної зброї, вибухових речовин та набоїв. Також вказано, що дану інформацію ОСОБА_4 доповів безпосередньому керівнику - начальнику відділу УКР ГУМВС підполковнику міліції ОСОБА_6, зареєстрував її, але в порушення своїх функціональних обов'язків, вимог ст.ст. 6, 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, належним чином інформацію не перевірив і заходів по встановленню злочинців та припиненню їх протиправних дій не вжив.

Позивач в поясненнях від 18 квітня 2013 року, наданих в процесі службового розслідування, вказав, що інформації отриманої у вересні 2012 року не було достатньо для проведення оперативно-розшукової діяльності та оформлення оперативно-розшукової справи, після доповіді про наявність певної інформації керівнику, позивач отримав усну вказівку від останнього продовжувати роботу щодо встановлення осіб, які причетні до незаконного обігу вогнепальної зброї, вибухових речовин та набоїв. Вказані пояснення позивача підтверджуються поясненнями його безпосереднього керівника - начальника відділу УКР ГУМВС в Донецької області підполковника міліції ОСОБА_6

Рішення судів обґрунтовані тим, що відповідачем не надано належних, допустимих та безперечних доказів в підтвердження факту виявленого дисциплінарного проступку позивача, а отже наказ про звільнення ОСОБА_4 є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідач у своїй касаційній скарзі однією з підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій зазначає те, що судами не було досліджено Інструкцію про оперативно-розшукову діяльність оперативних підрозділів ОВС України, затверджену наказом МВС України від 17.07.2004р. №007, яка має гриф «цілком таємно».

При цьому в матеріалах справи наявні заперечення Відповідача на позовну заяву, у яких він посилався на порушення ОСОБА_4 положень цієї інструкції в частині не здійснення ним реєстрації отриманої від агента інформації. Відповідачем зазначалось, що інструкція не надавалась ним до суду з огляду на те, що вона мала гриф «цілком таємно», при цьому суддя першої інстанції, яка розглядала справу, не мала допуску до секретної інформації.

Проте колегія суддів не погоджується з зазначеними доводами касаційної скарги.

Відповідно до тексту висновку службового розслідування від 19.04.2013р. встановлено, що ОСОБА_4 отриману інформацію про причетність невстановлених осіб до незаконного обігу вогнепальної зброї, вибухових речовин та набоїв довів своєму безпосередньому керівнику та зареєстрував її, але в порушення своїх функціональних обов'язків належним чином не перевірив і заходів по встановленню злочинців та припиненню їх протиправних дій не вжив. Відповідно до висновку зазначеного акту Позивача пропонувалось звільнити з органів внутрішніх справ за особисту недисциплінованість, порушення вимог ст.. 6, 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, що виразилось у не проведенні належної перевірки наявної інформації про злочин.

Таким чином саме формулювання складових дисциплінарного проступку, який став підставою для звільнення, ніяким чином не містить посилання на можливі порушення Позивачем положень Інструкції про оперативно-розшукову діяльність в частині оформлення та реєстрації отриманої інформації про злочин. Це дає підстави зробити висновок, що дослідження судом першої інстанції положень зазначеної Інструкції не було необхідним та не вплинуло на повноту дослідження обставин у справі.

Іншою підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій Відповідачем зазначено помилкове, на його думку, застосування приписів ч. 2 ст. 16 Дисциплінарного статуту ОВС України щодо перевищення встановленого граничного терміну притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Слід зазначити, що за приписами ст. 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Те, що отримання Позивачем інформації про злочин, здійснення її реєстрації та повідомлення своєму керівнику мало місце саме у вересні 2012 року, встановлено посадовими особами Відповідача у вищезазначеному висновку службового розслідування від 19.04.2013. Таким чином, на думку колегії суддів, навіть в разі припущення щодо вчинення Позивачем дисциплінарного проступку у вигляді не проведення належної перевірки такої інформації про злочин, перебіг строку застосування дисциплінарного стягнення за цей проступок почався саме з вересня 2012 року.

Проте спірні накази № 917 та № 179 о/с прийняті відповідно 19 квітня 2013 року та 21 червня 2013 року, отже з порушенням строків притягнення до відповідальності передбачених Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України.

Отже, судами попередніх інстанцій зроблено обґрунтований висновок щодо визнання незаконними та скасування наказів ГУМВС в Донецькій області № 917 від 19 квітня 2013 року та № 179 л/с від 21 червня 2013 року в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ України.

Таким чином визначені Відповідачем доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують і не дають підстав вважати, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ,-

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Головного управління МВС України в Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: К.С. Винокуров

В.І. Бутенко

В.М. Кочан