Постанова № 38312422, 09.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/5853/13а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Осіпова Ю.В., Романішина В.Л.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представника позивача Мєшкової Є.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Векторавтотранс» та Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Векторавтотранс» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

13 серпня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Векторавтотранс» (далі - ТОВ «Векторавтотранс») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів Одеської області від 30.07.2013 року №0002342202.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки перевіряючих в акті перевірки №000055/15-51-34/22-01/37608205/136 від 17.07.2013 року, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустимими доказами, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Так, перевіркою встановлено порушення п.46.1 ст.46, п.49.1 ст.49, п.181.1 ст.181, п.183.1, п.183.2, п.183.10 ст.183, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, пп.195.1.3 п.195.1 ст.195, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6 ст.201 ПК України, в результаті чого податок на додану вартість занижений на 296360 гривень та не надано декларацію з ПДВ за липень 2011 року. В основу зазначених висновків покладена оцінка перевіряючих взаємовідносин позивача із двома контрагентами у перевіряємому періоді - ТОВ «Евро-Прораб» та ТОВ «Буд Імпульс 2012». Разом із тим, позивач зазначає, що формування податкового кредиту за взаємовідносинами з контрагентами здійснювалося за наявності усіх визначальних факторів для формування податкового кредиту, що є підставою для віднесення суми ПДВ, сплаченої при придбанні товару, до податкового кредиту. Висновки про неправомірність включення до податкового кредиту з ПДВ коштів, сплачених за взаємовідносинами із контрагентами не підтверджені жодним документом бухгалтерського та податкового обліку, або іншими доказами, які є допустимими у розумінні чинного податкового законодавства та, відповідно, є незаконними. Крім того, позивач зазначає, що вчасно звернувся із заявою про реєстрацію його платником податку на додану вартість, у зв'язку із чим нарахування податковим органом зобов'язань з ПДВ за червень 2011 року є неправомірним. Також позивач зазначає, що на підставі пп. «а» пп.195.1.3 п.195.1 ст.195 ПК України ним було визначено суму обсягу реалізації по операціях, які оподатковуються податком на додану вартість в розмірі 0% в декларації з ПДВ у розмірі 950583 гривень. Дана сума отримана позивачем як оплата постачання послуг міжнародного перевезення, що підтверджено міжнародними перевізними документами, які були надані перевіряючим в ході перевірки, у зв'язку із чим позивачем обґрунтовано застосовано ставку 0% з ПДВ у перевіреному періоді. Отже, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення висновки за актом перевірки є необґрунтованими, у зв'язку із чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення неправомірне та підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 30.07.2013 року № 0002342202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 262894 гривень та застосування штрафних санкцій в розмірі 57527,5 гривень. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ТОВ «Векторавтотранс» подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову підприємства відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, пояснення на них представника позивача Мєшкової Є.П., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлень на проведення перевірки від 01.07.2013 року №№ 75, 76, виданих ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, співробітниками податкової служби проведена документальна позапланова виїзна перевірки ТОВ «Векторавтотранс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 29.03.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складений акт № 000055/15-51-34/22-01/37608205/136 від 17.07.2013 року (т. І, а.с. 10-29).

Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення п.46.1 ст.46, п.49.1 ст.49, п.181.1 ст.181, п.183.1, п.183.2, п.183.10 ст.183, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, пп.195.1.3 п.195.1 ст.195, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6 ст.201 ПК України, в результаті чого податок на додану вартість занижений на 296360 гривень та не надано декларацію з ПДВ за липень 2011 року.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.07.2013 року № 0002342202 (т. І, а.с. 30), яким ТОВ «Векторавтотранс» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 296360 гривень та застосовано штрафні санкції в сумі 65894 гривень.

Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з наступного.

У періоді з 29.03.2011 року по 31.12.2012 року ТОВ «Векторавтотранс» мало господарські відносини із ТОВ «Европрораб» та ТОВ «Буд Імпульс 2012».

Так, відповідно до договору купівлі-продажу від 01.02.2012 року № 1/2-12, укладеного позивачем з ТОВ «Евро-Прораб», останнім на користь ТОВ «Векторавтотранс» поставлено автошини, згідно податкових накладних від 01.02.2012 року № 10, від 03.02.2012 року № 46, від 06.02.2012 року № 55, від 08.02.2012 року № 56, від 10.02.2012 року № 57, копії яких наявні в матеріалах справи, на загальну суму ПДВ 34680 гривень.

На виконання договору постачання від 10.08.2012 року № 8/т, укладеному між позивачем та ТОВ «Буд Імпульс», останнім на користь ТОВ «Векторавтотранс» поставлено автошини, згідно податкових накладних від 10.08.2012 року № 8, від 14.08.2012 року № 9, від 03.12.2012 року № 169, від 05.12.2012 року № 170, від 07.12.2012 року № 171, від 10.12.2012 року № 172, копії яких наявні в матеріалах справи, на загальну суму ПДВ 53440 гривень.

Сплачені ТОВ «Векторавтотранс» в складі витрат суми податку на додану вартість всього в розмірі 88120 гривень позивачем віднесено до податкового кредиту, у т.ч. березень 2012 року - 7040 гривень, червень 2012 року - 6400 гривень, липень 2012 року - 15360 гривень, серпень 2012 року - 5880 гривень, вересень 2012 року - 14080 гривень, жовтень 2012 року - 1200 гривень, листопад 2012 року - 7680 гривень, грудень 2012 року - 30480 гривень.

З акту перевірки вбачається, що перевіряючі дійшли висновку про порушення ТОВ «Векторавтотранс» вимог п.187.1 ст.187, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 ПК України у зв'язку із неправомірним віднесенням підприємством до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 88120 гривень по взаємовідносинам із вищезазначеними підприємствами.

Зазначений висновок перевіряючих ґрунтується на даних баз ДПІ, АС «Податковий блок», відповідно до яких ТОВ «Европрораб» податкову звітність до податкових органів не надавало; підприємство не знаходиться за місцезнаходженням; має стан 7 «До ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей»; свідоцтво платника ПДВ анульовано 13.02.2012 року. У базі даних ДПІ наявні розбіжності з податку на додану вартість за лютий 2012 року в сумі 34680 гривень.

По контрагенту позивача ТОВ «Буд Імпульс 2012» у базах наявна інформація про те, що з серпня по грудень 2012 року вказане підприємство надавало звітність з ПДВ з нульовими показниками, а з податку на додану вартість у базі наявні розбіжності за вересень 2012 року в сумі 14080 гривень, жовтень 2012 року - в сумі 1200 гривень, листопад 2012 року - в сумі 7680 гривень, грудень 2012 року - в сумі 30480 гривень.

Взявши за основу відомості, що містяться в базах ДПІ, перевіряючі дійшли висновків про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального характеру, що свідчить про відсутність факту реального здійснення господарських операцій та про те, що складені податкові накладні не можуть бути підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з вказаним висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та дійшов висновку про обґрунтованість формування позивачем податкового кредиту за вищерозглянутими операціями з огляду на наступне.

Процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Як вірно зазначено судом, дані електронної Системи автоматизованого співставлення за відсутності відповідних документів (судових рішень, витягів з ЄДР, тощо) не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо позивача, та доказом несплати позивачем податку, при тому, що спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - юридичними особами (резидентами і нерезидентами) та їх відокремленими підрозділами, розроблений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений Наказ Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 року № 984.

Згідно з п.6 Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Судом враховано, що в порушення вищенаведеного положення, перевіряючими в акті перевірки викладені порушення без посилання на первинні або інші документи, які підтверджують зазначені факти. Самі порушення висвітлені нечітко, необ'єктивно та не у повній мірі.

Також, перевіряючими не надано оцінки фактам, що понесені позивачем витрати обумовлені господарською необхідністю та мали реальний характер; докази того, що дані, наведені в документах, не відповідають дійсності та товари не придбавались в ході перевірки не встановлені. При цьому перевіряючими не надано оцінки первинним документам, що підтверджують фактичність господарських операцій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Тобто податковий орган обмежився посиланням на відомості баз ДПІ та без самостійного дослідження господарських операцій дійшов хибного висновку про безтоварність укладених позивачем із контрагентами правочинів.

Суд першої інстанції також вірно зазначив, що висновки робочої групи порушують закріплений в Конституції України принцип персональної відповідальності, відповідно до якого суб'єкт господарювання не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.09.2008 року по справі за № 21-500во08.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст.9 цього Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків, який несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновки відповідача в акті перевірки ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача. Натомість, позивачем документально підтверджено правомірність формування податкового кредиту по господарським операціям з контрагентами.

Також судом першої інстанції вірно враховано положення ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», відповідно до якої відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру та були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. З огляду на викладене, ТОВ «Векторавтотранс» не мало підстав вважати відомості, зазначені у податкових накладних контрагентів такими, що не відповідають дійсності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем правомірно віднесені суми ПДВ по господарським операціям у перевіреному періоді, у зв'язку із виконанням господарських договорів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Отже, з урахуванням положень діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що визначення відповідачем ТОВ «Векторавтотранс» суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 88120 гривень та застосування відповідних штрафних санкцій є неправомірним, у зв'язку із чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення ТОВ «Векторавтотранс» вимог п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України, оскільки не нараховано суму податковий зобов'язань згідно актів виконаних робіт в сумі 6698 гривень, у т.ч. за грудень 2011 року - на 2188 гривень за рахунок невключення до суми доходів акту виконаних робіт від 30.12.2011 року по транспортуванню вантажу ТОВ «Контал» на суму 4500 гривень, у т.ч. ПДВ - 750 гривень, згідно акту від 30.12.2011 року по транспортно-експедиторським послугам ТОВ «Євро-Імпорт» на суму 3200 гривень, у т.ч. ПДВ - 533 гривень, згідно акту від 28.12.2011 року по транспортно-експедиторським послугам ПАТ «Одескабель» на суму 5426 гривень, у т.ч. ПДВ - 904 гривень, за лютий 2012 року не нараховано суму податкових зобов'язань з ПДВ по послугам перевезення замовнику ТОВ «Біотрейд» на суму 2400 гривень, у т.ч. ПДВ 400 гривень, за червень 2012 року не нараховано суму податкових зобов'язань згідно акту виконаних робіт по перевезенню вантажу № ОУ-0050 від 20.06.2012 року ТОВ «Заммлер Україна» на суму 4500 гривень, у т.ч. ПДВ - 750 гривень. За липень 2012 року не нараховано суму податкових зобов'язань згідно акту виконаних робіт №ОУ0059 від 24.07.2012 року по транспортно-експедиторським послугам, виконаним ПП «Опек-1» на суму 16800 гривень. Сума заниженого податкового зобов'язання - 3360 гривень.

Згідно декларації за березень 2012 року шляхом коригування у р.8.1 ТОВ «Векторавтотранс» збільшена сума податкових зобов'язань на 400 гривень по контрагенту ТОВ «Біотрейд» згідно акту виконаних робіт за лютий 2012 року та декларації за червень 2012 року на 1383 гривень по контрагенту ПП «Алексі-Транс» згідно акту виконаних робіт за травень 2012 року.

Враховуючи зазначене, та беручи до уваги те, що підставою для формування податкового кредиту є належно оформлені податкові накладні, та з огляду на наявні в матеріалах справи копії декларацій, реєстру податкових накладних, картки рахунку № 361, оборотно-сальдової відомості (Т. ІІ, а.с. 4-18), суд першої інстанції дійшов вірно висновку про визначення ТОВ «Векторавтотранс» податкових зобов'язань з ПДВ у повному обсязі, у зв'язку із чим збільшення податкових зобов'язань з ПДВ в розмірі 6698 гривень та застосування відповідних штрафних санкцій є необґрунтованим, а тому податкове повідомлення-рішення в цій частині також підлягає скасуванню.

Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення ТОВ «Векторавтотранс» п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ за липень 2011 року на суму 8662 гривень. Зокрема підприємством не нараховано ПДВ на суму транспортних послуг, наданих згідно акту виконаних робіт на суму 3700 гривень, у т.ч. ПДВ 617 гривень, за липень 2011 року від 14.07.2011 року по ТОВ «Транспорт Логістік»; згідно акту виконаних робіт від 26.07.2011 року по перевезенню вантажів замовнику ТОВ «Автолюкстранс 0505» на суму 20000 гривень та по ТОВ «ТК Грос» згідно отриманих у липні коштів на розрахунковий рахунок за послуги по перевезенню вантажів без ПДВ в сумі 20227,5 гривень.

Поряд із тим, судом першої інстанції вірно встановлено, що ТОВ «Векторавтотранс» зареєстровано платником податку на додану вартість 07 липня 2011 року.

Відповідно до пп. «а» п.202.1 ст.202 ПК України якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця.

Згідно з п.203.1 ст.203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З урахуванням викладеного, першим звітним періодом для ТОВ «Векторавтотранс» є період з 07.07.2011 року по 31.08.2011 року, отже декларація повинна була бути подана протягом перших 20 календарних днів вересня місяця, а суми податкового зобов'язання за липень 2011 року та за серпень складаються.

Таким чином, ТОВ «Векторавтотранс» не повинно було подавати декларацію за липень 2011 року, а сума податкового зобов'язання за цей неповний місяць міститься в декларації за серпень, у зв'язку із чим висновки перевіряючих про заниження податкового зобов'язання з ПДВ у липні 2011 року на 8662 гривень та застосування відповідних штрафних санкцій є необґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в цій частині.

Крім того, перевіркою встановлено відсутність єдиних міжнародних перевізних документів, у зв'язку із чим в порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, пп.195.1.3 п.195.1 ст.195 ПК України сума податкових зобов'язань по податку на додану вартість занижена на 159414 гривень.

Судом встановлено, що перевіреному періоді ТОВ «Векторавтотранс» надавало послуги з міжнародного перевезення, що здійснювались на підставі єдиного міжнародного перевізного документа - міжнародної товарно-транспортної накладної (СMR).

Відповідно до пп. «а» пп.195.1.3 п.195.1 ст.195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

У зв'язку із застосування вищезазначеної норми позивачем визначено суму обсягу реалізації по операціях, які оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою в декларації з ПДВ у розмірі 850583 гривень. Вказані кошти отримані позивачем як оплата за постачання послуг міжнародного перевезення.

Для цілей пп. «а» пп.195.1.3 п.195.1 ст.195 ПК України перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Під єдиним міжнародним перевізним документом маються на увазі документи, складені мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту. Законодавством не передбачено оформлення міжнародного перевезення різними документами, в залежності від відрізка маршруту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що факт здійснення позивачем міжнародних перевезень, який дозволяє підприємству застосовувати нульову ставку, підтверджується належними та допустимими доказами: CMR та складеними актами виконаних робіт, копії яких наявні в матеріалах справи. При цьому зазначені документи були надані до перевірки, однак безпідставно не враховані перевіряючими.

Отже, висновки перевіряючих про заниження ТОВ «Векторавтотранс» суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 159414 гривен та застосування відповідних штрафних санкцій є необґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в цій частині, з чим погоджується апеляційний суд.

Водночас колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині незадоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002342202 від 30 липня 2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 33 466 грн. - за основним платежем та 8366, 50 грн. - за штрафними санкціями, з огляду на наступне.

Сума грошового зобов'язання в розмірі 33 466 грн. була донарахована ДПІ у Київському районі м. Одеси в якості податку на додану вартість, що на думку відповідача підлягав сплаті до бюджету в червні 2011 р. Зазначена сума ПДВ донарахована відповідачем внаслідок здійснення TOB «Векторавтотранс» господарських операцій, що підлягають оподаткуванню ПДВ в період з квітня по червень 2011 р.

Як вбачається з Акту перевірки та згідно із журналом-ордером по бухгалтерському рахунку 361 «розрахунки з вітчизняними покупцями» за квітень 2011 року сума реалізації згідно актів виконаних робіт по перевезенню вантажів складає 108000 гривень, за травень - 267132 гривень.

Отже, за квітень-травень 2011 р. сума від здійснення операцій ТОВ «Векторавтотранс» з постачання товарів, послуг, що підлягають оподаткуванню з податку на додану вартість, склала 375 132 грн., що перевищує 300 000 грн. на 75 132 грн.

Відповідно до п. 181.1 ст.181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно з п. 183.1 та п. 183.2 ст.183 ПК України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Судом першої інстанції було встановлено, що в порушення приписів наведеної норми TOB «Векторавтотранс» подано до ДПІ у Київському районі м. Одеси заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість не в червні 2011 р., а лише 04.07.2011 року та зареєстровано платником податку на додану вартість з 07 липня 2011 року.

Відтак, спираючись на пп. 54.3.1 п. 54.3 ст.54, п.123.1 ст.123, п.183.10 ст.183 ПК України суд дійшов до висновку, що TOB «Векторавтотранс» внаслідок невчасної реєстрації платником податку на додану вартість занижено податкові зобов'язання по цьому платежу на 33 466 гривень, у зв'язку із чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині збільшення податкового зобов'язання на 33 466 гривень та застосування штрафної санкції в розмірі 25% є обґрунтованим, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Проте, з вказаним висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Зобов'язання сплатити ПДВ та відповідно право ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області нарахувати ПДВ пов'язується Податковим кодексом України лише з однією підставою - здійсненням платником податку операцій, що визначені ст.185 ПК України.

Обґрунтовуючи нарахування сум ПДВ ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області в Акті посилається на те, що згідно журналу-ордеру по бухгалтерському рахунку 361 «розрахунки з вітчизняними покупцями» за квітень 2011 р. сума реалізації згідно актів виконаних робіт по перевезенню вантажів складає 108 000 грн. За травень 2011 р. згідно журналу-ордеру по бухгалтерському рахунку 361 «розрахунки з вітчизняними покупцями» сума реалізації згідно актів виконаних робіт по перевезенню вантажів складає 267 132 грн. При цьому ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області стверджує, що за квітень-травень у Позивача відсутні міжнародні провізні документи, які б надавали право на користування « 0» ставкою з податку на додану вартість.

Отже, ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області дійшло до висновку, що за квітень-травень 2011 р. сума від здійснення операцій з постачання товарів послуг, яка підлягає оподаткуванню з податку на додану вартість, складає 375 132 грн. і перевищує 300 000 грн. на 75 132 грн.. Таким чином, TOB «Векторавтотранс» нібито зобов'язаний сплатити ПДВ, нарахований на суму 75 132 грн.

Згідно журналу-ордеру по бухгалтерському рахунку 361 «розрахунки з вітчизняними покупцями» за червень 2011 р. сума реалізації згідно актів виконаних робіт по перевезенню вантажів складає 92 200 грн. За червень 2011 р. у TOB «Векторавтотранс» відсутні міжнародні провізні документи, які б надавали право на користування « 0» ставкою з податку на додану вартість.

Підсумовуючи вищевикладене ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області наводить розрахунок нарахованої суми ПДВ за червень 2011 р. (за травень 2011 р.: 75 132+92 200 = 167 332x20% = 33 466 грн.).

Однак, колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погодитися не може з огляду на таке.

Так, згідно із літ «а» п.п. 195.1.3. п. 195.1 ст. 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання послуг міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

В період з квітня по червень 2011 р. TOB «Векторавтотранс» надавав послуги з міжнародного перевезення, що здійснювались на підставі єдиного міжнародного перевізного документа (CMR). Отже, колегія суддів вважає, що у вищезазначений період (квітень-червень 2011 р.) TOB «Векторавтотранс» мав право застосовувати 0% з податку на додану вартість, тож будь-яких занижень сум податкових зобов'язань з ПДВ не відбувалось. Відповідні єдині міжнародні перевізні документи (CMR) були надані відповідачу під час проведення перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, в квітні місяці 2011 р. TOB «Векторавтотранс» здійснював міжнародні перевезення на підставі єдиного міжнародного перевізного документа (CMR) для TOB «Будмакс», ТД «Реагент», ПП «Нейрат». Факт здійснення таких перевезень підтверджуються відповідними актами виконаних робіт та CMR. В травні 2011 р. TOB «Векторавтотранс» здійснював міжнародні перевезення на підставі єдиного міжнародного перевізного документа (CMR) за замовленням TOB «Азбука життя» на загальну суму 230 784, 81 грн. Для надання послуг з перевезення Позивач залучав TOB «Тріанекс», ДП «Вілона-міжнародні перевезення», ПП «Maп Транс» та TOB «Групаж Транс». Факт здійснення міжнародних перевезень для TOB «Азбука життя» підтверджуються відповідними актами виконаних робіт та CMR.

В червні 2011 р. позивач здійснював міжнародні перевезення на підставі єдиного міжнародного перевізного документа (CMR) за замовленням TOB «Будмакс», ПП «Модус». Факт здійснення таких перевезень підтверджуються відповідними актами виконаних робіт та CMR.

Вищезазначене свідчить про те, що здійснення міжнародних перевезень автомобільним транспортом надало право Позивачу на застосування 0% ставки з податку на додану вартість, а нарахування Відповідачем податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 33 466 грн. за червень 2011 р. є безпідставним та неправомірним.

Разом з тим, суд першої інстанції даний факт не дослідив, внаслідок чого допустив нарахування ПДВ на операції, що оподатковуються за 0% ставкою.

Фактично залишаючи без задоволення частину позовних вимог в розмірі 33 466 грн. - за основним платежем та 8 366, 50 грн. - за штрафними санкціями, суд виходив суто із моменту реєстрації Позивача як платника податку, тоді як для повного та всебічного розгляду справи необхідно було визначити, на яких правових підставах ДПІ у Київському районі м. Одеси здійснило нарахування ПДВ. Обов'язок зареєструватись платником ПДВ та сам факт такої реєстрації не є достатніми підставами для нарахування ПДВ.

За таких обставин апеляційна скарга позивача є обґрунтованою, а суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткової відмови у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Векторавтотранс».

Отже, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Векторавтотранс» підлягає повному задоволенню.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи зазначене судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, але допустив порушення норм матеріального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи частково спростовують правильність висновків суду.

Відтак, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Векторавтотранс» підлягає задоволенню, водночас апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Векторавтотранс» - задовольнити повністю.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року - скасувати та прийняти нову постанову суду.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Векторавтотранс» - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 30 липня 2013 року № 0002342202.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення рішення апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя Ю.В.Осіпов

Суддя В.Л.Романішин