Постанова № 38312257, 07.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2014 року Справа № 17592/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Левицької Н.Г., Сапіги В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Теплобуд СТС» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року по справі за позовом Державної податкової інспекції у місті Рівне до товариства з обмеженою відповідальністю «Теплобуд СТС» про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у м. Рівне звернулася 20.10.2010 року з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Теплобуд СТС», в якому просить стягнути з відповідача податкову заборгованість в сумі 27366, 96 грн. з податку на додану вартість, яку перерахувати в управління Державного казначейства в Рівненській області МФО 833017, ЄДР 22586331 на ім'я Державного бюджету міста Рівне код платежу 14010100, р/р31115029700002.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що згідно з даними обліку позивача станом на 04.10.2010р. за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість у сумі 27366,96 грн., яка виникла на підставі самостійно складених і поданих відповідачем до податкового органу податкових декларацій, а також у зв'язку з нарахуванням пені за несвоєчасну сплату податку. Податковим органом було виставлено дві податкові вимоги, які відповідачем оскаржені не були. А тому загальна сума податкової заборгованості є узгодженою і підлягає сплаті. Відповідно до п.3.1.1 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 08.11.2010 року позовні вимоги задоволено. Суд виходив із норми ст. 67 Конституції України, яка передбачає обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. А також посилається на Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який зазначає, що податкове зобов'язання, визначене платником податків у податковій декларації вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації та повинно бути самостійно сплачене ним у встановлені законом терміни.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яке б відповідало фактичним обставинам справи.

Покликання маються на те, що позивач у своїй заяві вказує суму податкової заборгованості в розмірі 27366, 96 грн., не взявши до уваги часткову сплату відповідачем такого боргу, що підтверджується платіжними дорученнями №936 від 06.10.2010 року (а.с.45), №949 від 25.10.2010 року (а.с.46) та № 955 від 29.10.2010 року (а.с.47) на загальну суму в розмірі 18000,00 грн. Таким чином залишок не погашеної заборгованості повинен становити 9366,96 грн. Апелянтом також зазначено, що позивачеві було відомо про сплату ним такої заборгованості, але не вжито жодних заходів для уточнення своїх позовних вимог.

У разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-УІ), що є достатнім для розгляду даної справи.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вбачає її аргументованою.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що товариство з обмеженою відповідальністю «Теплобуд-СТС» зареєстроване виконавчим комітетом Рівненської міської ради як юридична особа 24.03.2006 року, дані про нього внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 24.03.2006р. Товариство зареєстроване платником податків і перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Рівне з 28.03.2006р. за №29-23/3400. Платником податку на додану вартість товариство зареєстроване 07.04.2006р. (свідоцтво платника податку на додану вартість №24941963).

А також те, що станом на 04.10.2010р. за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість у сумі 27366,96грн., яка виникла на підставі самостійно складених і поданих відповідачем до податкового органу податкових декларацій №51405 від 21.06.2010р. на суму 4574,74грн.; №72170 від 20.07.2010р. на суму 12024,00грн.; №86268 від 19.08.2010р. на суму 10643,00грн. , а також у зв'язку з нарахуванням пені у сумі 125,22грн., нарахованої за несвоєчасну сплату податку.

На виконання п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачем відповідачу було виставлено першу податкову вимогу від 05.07.2010р. №1/542 на суму 12569,20грн., здійснено запис у державний реєстр застав рухомого майна про податкову заставу та виставлено другу податкову вимогу від 26.08.2010р. №2/687 на суму 17704,67грн.

Податкові вимоги відповідачем отримані, у встановленому порядку ним не оскаржувалися.

Слід зазначити, що позивачем не надано доказів, а судом не враховано факту часткової сплати відповідачем податкового боргу на час постановлення судового рішення в сумі 18000,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями № 936 від 06.10.2010р., №949 від 25.10.2010р., та №955 від 29.10.2010р. (а.с. 45 - 47).

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Частиною 1 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування» встановлено, що податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків і справляється на всій території України.

Згідно із ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість» платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього ж Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.3.1.1 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції, в частині обов'язковості сплати податкову заборгованість платником податку є вірними, однак, з помилковим стягненням такої заборгованості в розмірі 27366,96 грн. Враховуючи докази, подані апелянтом про часткову сплату такої заборгованості, на час постановлення судового рішення, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача залишок недоплаченої заборгованості в розмірі 9366,96 грн. ( 27366,96 - 18000,00 = 9366,96 ).

Відтак, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги виходячи з наведеного являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 195, 196 ч. 4, 197, 198 п.3 ч.1, 202, 205, 207, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Теплобуд СТС» задоволити, скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року по справі №2а-4982/10/1770 та прийняти нову, якою адміністративний позов Державної податкової інспекції у місті Рівне про стягнення заборгованості задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплобуд-СТС» до Державного бюджету України заборгованість з податку на додану вартість у сумі 9366,96 грн.

В решті в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді Н.Г. Левицька

В.П. Сапіга