Постанова № 38312005, 14.04.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2014 року 810/1791/14

Київський окружний адміністративний суд, у складі головуючого - судді Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Глазун Т.О.,

представника позивача: Крулько В.І.,

представника відповідача: Шарандова О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Київторгфрукт» доКиївської митниці Міндоходів провизнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Київторгфрукт» з позовом до Київської обласної митниці про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 05.03.2014 № 125130012/2014/110008/1, визнання протиправною картки відмови у митному оформленні від 05.03.2014 № 125130012/2014/00009.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення відповідача про визначення митної вартості товарів є незаконними, оскільки ТОВ «Київторгофрукт» на законних підставах, правомірно і правильно визначило митну вартість імпортованих товариством товарів (ананасів) на рівні 0,41 Доллар США за кілограм, а відповідач, у свою чергу, безпідставно відмовив позивачу у визначенні митної вартості за першим (основним) методом та незаконно відкоригував митну вартість імпортованого позивачем товару до 1,49 Долларів США за кілограм товару.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, з мотивів викладених у письмових запереченнях. Зазначив, що відповідно до наявної ЄАІС Держмитслужби України інформації аналогічні імпортованому позивачем товари (ананаси свіжі) ввозяться на територію України іншими суб'єктами господарювання саме за ціною 1,49 Долларів США за кілограм. Крім того, самим позивачем незадовго до виникнення спірних правовідносин (ВМД від 30.12.2013, від 02.01.2014 та від 28.01.2014) ввозився аналогічний товар того самого виробника та постачальника за ціною 1,49 Долларів США за кілограм. За таких обставин, вважав правомірним прийняте митницею рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 01.10.2013 між позивачем та Bromton Trade LLP (United Kingdom) укладено контракт № 11/13, відповідно до умов якого, постачальник (Bromton Trade LLP (United Kingdom) взяв на себе зобов'язання поставити позивачу товар (перелік товарів зазначається у інвойсах до кожної поставки)

На виконання умов вищенаведеного контракту позивачем неодноразово ввозився на територію України товар (свіжі фрукти).

Зокрема, 05.03.2014 з метою митного оформлення товару «ананаси свіжі» загальною вагою 20115,50 кг (урожай 2014 року, країна виробництва Гана, виробник Jej River, постачальник Bronton Trade LLP) позивачем подано до митниці вантажно-митну декларацію № 125130012/2014/403659.

Митна вартість зазначеного товару була визначена позивачем виходячи з ціни контракту (на підставі інвойсу), тобто за основним (першим) методом, та склала 0,41 Доллар США за кілограм товару.

Для підтвердження митної вартості товару, митному органу позивачем були надані:

1. Картка обліку особи, що здійснює операції з товарами від 31.01.2014 № 125/2012/0001364.

2. Міжнародна автомобільна накладна від 28.02.2014 № 79/4.

3. Рахунок-фактура (інвойс) від 11.02.2014.

4. Рахунок-проформа від 11.02.2014.

5. Зовнішньоекономічний договір (контракт) від 01.10.2013 № 11/13.

6. Додаткові угоди до контракту від 01.10.2013 № 11/13.

7. Інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного та радіологічного контролю товару від 28.02.2014 № 2730.

8. Фітосанітарний сертифікат від 27.02.2014.

9. Інші товаросупровідні документи.

Перелік зазначених документів наведений у графі 44 ВМД від 05.03.2014 № 125130012/2014/403659.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що під час здійснення митного контролю у митного органу виникли сумніви щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, оскільки митна вартість товарів значною мірою відрізнялась від митної вартості товарів, ввезених на територію України позивачем за вказаним контрактом раніше, та ввезених за іншими угодами іншими суб'єктами господарювання.

Так, згідно із інформацією, наявною в ЄАІС Держмитслужби України, митна вартість поставленого позивачем товару майже в 4 рази відрізнялась від наявної в базі інформації (1,49 Доллара США за кг товару по раніше ввезеним поставкам та 0,41 Доллара США за кг товару по ВМД від 05.03.2014 № 125130012/2014/403659), а тому митним органом було витребувано у позивача додаткові документи для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів.

Проте, як пояснив у судовому засіданні представник позивача, підприємство відмовилось надавати додаткові документи на підтвердження митної вартості імпортованого товару, оскільки вважало, що при поданні до митного оформлення ВМД від 05.03.2014 № 125130012/2014/403659 позивачем був наданий вичерпний перелік встановлених Митним кодексом документів, який був достатній для визначення митної вартості імпортованого товару за першим (основним) методом.

У подальшому, у зв'язку з ненаданням позивачем додаткових документів, та враховуючи наявну в ЄАІС Держмитслужби України інформацію, відповідачем прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 05.03.2014 № 125130012/2014/110008/1, яким визначено митну вартість імпортованого позивачем відповідно до ВМД від 05.03.2014 № 125130012/2014/403659 товару за шостим (резервним методом) на рівні 1,49 Долларів США за кілограм, та картку відмови у митному оформленні від 05.03.2014 № 125130012/2014/00009.

Не погоджуючись із спірними рішенням відповідача про визначення митної вартості товарів та карткою відмови у митному оформленні, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Згідно із статтею 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів..

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Як убачається з матеріалів справи, з метою розмитнення імпортованого відповідно до від 05.03.2014 № 125130012/2014/403659 товару, позивачем подано відповідачу повний перелік документів, передбачених Митним кодексом.

Як пояснив під час судового розгляду представник відповідача, питань щодо комплектності зазначених документів у митного органу не виникало.

Водночас, при розмитненні вказаного товару посадовими особами митниці поряд з поданими позивачем документами було опрацьовано наявну в ЄАІС Держмитслужби інформацію та встановлено, що задекларована позивачем вартість товару майже в 4 рази відрізнялась від наявної в базі інформації (1,49 Доллара США за кг товару по раніше ввезеним поставкам та 0,41 Доллара США за кг товару по ВМД від 05.03.2014 № 125130012/2014/403659).

У зв'язку з наявністю зазначеної інформації, митним органом було витребувано у позивача додаткові документи на підтвердження митної вартості імпортованого товару.

Під час судового розгляду представник позивача стверджував, що інформація в ЄАІС Держмитслужби не може бути підставою для витребування у декларанта додаткових доказів на підтвердження митної вартості товарів, оскільки таке право митниці не передбачене статтею 53 Митного кодексу. Наполягав на тому, що оскільки позивачем було подано вичерпний перелік документів для митного оформлення ввезеного товару, і такі документи не містили ознак підробок чи будь-яких розбіжностей, то відповідач зобов'язаний був здійснити розмитнення товарів на підставі поданих позивачем документів.

Зазначив, що сама по собі інформація з ЄАІС має лише допоміжний характер та не може використовуватись митницею як основний доказ для визначення митної вартості товару.

Суд критично ставиться до даного твердження представника позивача з огляду на наступне.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів (митниця) під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до розділу другого Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України від 13.07.2012 № 362, робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється, у тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Розділом п'ятим зазначених Методичних рекомендацій передбачено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України.

Тобто, на переконання суду, в окремих випадках, навіть за відсутності у митного органу зауважень щодо комплектності поданих декларантом документів та числових значень вартості товарів (ознаки підробки, розбіжності), зазначених у них, митний орган вправі витребувати у декларанта додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 15.10.2013 у справі № 21-270а13.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що витребувавши у позивача додаткові документи на підтвердження митної вартості задекларованого відповідно до ВМД від 05.03.2014 № 125130012/2014/403659 товару, митний орган діяв в межах покладених на нього повноважень.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

У такому випадку, у відповідності до положень статті 55 Митного кодексу України, митним органом приймається рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Як убачається з матеріалів справи, та не заперечувалось сторонами, на письмовий запит відповідача надати додаткові документи на підтвердження митної вартості імпортованого товару, позивач відмовився надавити будь-які документи.

У зв'язку з чим, відповідачем прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 05.03.2014 № 125130012/2014/110008/1, яким визначено митну вартість імпортованого позивачем відповідно до ВМД від 05.03.2014 № 125130012/2014/403659 товару за шостим (резервним методом) на рівні 1,49 Долларів США за кілограм, та картку відмови у митному оформленні від 05.03.2014 № 125130012/2014/00009.

Митна вартість товару визначена відповідачем за шостим (резервним методом).

При цьому, у відповідності до положень статті 57 Митного кодексу України, яка передбачає, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу, у рішенні про коригування відповідачем чітко роз'яснено чому не можливо застосувати кожен с попередніх резервному методів.

Під час судового розгляду питань щодо правомірності застосування відповідачем шостого (резервного) методу представник позивача будь-яких заперечень не висловив.

Оцінюючи визначення митним органом митної вартості товарів на рівні 1,49 Доллара США за кілограм на противагу задекларованої позивачем вартості на рівні 0,41 Доллара США за кілограм, судом взято до уваги наступне.

На підтвердження обґрунтованості визначення митної вартості ввезеного товару на рівні 0,41 Доллара США за кілограм позивач посилався на той факт, що товариство реалізовує ввезений товар на території України по цінам 0,55-0,60 Долларів США за кілограм (на підтвердження чого надав податкові накладні).

Водночас, судом встановлено, що суб'єкт господарювання, якому позивач реалізує ввезений товар (ТОВ «Дніпрофрукт»), є спорідненим позивачу товариством. Так, обидва товариства мають однакових засновників та мають рахунки в одному й тому самому банку.

А відтак, це ставить під сумнів реалізацію позивачем товару на території України за ринковими цінами.

Також, судом взято до уваги той факт, що позивачем неодноразово раніше ввозився аналогічний товар того ж виробника з митною вартістю на рівні 1,49 Долларів США. При цьому, митна вартість товарів визначалась позивачем самостійно.

За таких обставин, враховуючи той факт, що наведені позивачем твердження не спростовують доводів відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним яких-небудь судових витрат, тому такі витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 18 квітня 2014 р.