Рішення № 38311688, 11.04.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"11" квітня 2014 р. Справа № 911/1047/14

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива»

до 1.Приватного акціонерного товариства «Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана»

2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива»

про визнання договору інвестування від 24.09.2012р. припиненим та визнання договору інвестування від 10.01.2014р. недійсним

за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива»

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач за первісним позовом(відповідач за зустрічним позовом)

-ОСОБА_1 - представник, довіреність б/н від 22.02.2012р.;

Відповідач 1 за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом)

- ОСОБА_2 - представник, довіреність №16/01 від 10.01.2014р.;

відповідач 2 за первісним позовом - Левченко Ю.М. - директор ТОВ «Агрофірма Нива» наказ №11/5-01 від 11.05.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива», село Карабачин, Брусилівський район, Житомирська область до Приватного акціонерного товариства «Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана», м. Київ, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива», с. Пилипівка, Фастівський район Київська область про визнання договору інвестування від 24.09.2012р. припиненим та визнання договору інвестування від 10.01.2014р. недійсним.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.03.2014р. у справі №911/1047/14 було порушено провадження та призначено до розгляду на 04.04.2014р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.04.2014р. було прийнято до сумісного розгляду з первісним позовом, зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» про зобов'язання ТОВ «Нива» надати ПрАТ «Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана»земельні ділянки загальною площею 1458 га ріллі, які розташовані за межами населеного пункту на території Карабачинської сільської ради Брусилівського району Житомирської області, та забезпечити вільний доступ до них, з метою забезпечення здійснення інвестиційної діяльності відповідно до укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива» та Приватним акціонерним товариством «Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана» договору інвестування від 24.09.2012 року.

04.04.2014р. через канцелярію суду відповідачем 2 був поданий відзив, в якому він просить відмовити в задоволенні первісного позову в повному обсязі.

04.04.2014р. через канцелярію суду позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) був поданий відзив, в якому він просить відмовити в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.04.2014р. розгляд справи було відкладено на 07.04.2014р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.04.2014р. розгляд справи було відкладено на 11.04.2014р.

07.04.2014р. судом було здійснено запит на отримання Спеціального витягу з ЄДРПОУ. З даного витягу вбачається, що директором ТОВ «Нива» є ОСОБА_4.

Проте, довіреність від 22.02.2012р. на представництво ТОВ «Нива», з правом підпису позовної заяви, видана на представника ОСОБА_1, генеральним директором ОСОБА_5

З метою з'ясування наявності у ОСОБА_5 повноважень видавати довіреність на представництво ТОВ «Нива», ухвалою суду від 07.04.2014р. було зобов'язано позивача за первісним позовом надати письмові пояснення з даного приводу.

В судовому засіданні 11.04.2014р. представник позивача за первісним позовом надав копію витягу з ЄДРПОУ станом на 22.02.2012р., з якого вбачається, що на момент видачі довіреності на представництво ОСОБА_1, директором ТОВ «Нива» був саме ОСОБА_5

Оглянувши вказану вище довіреність, судом встановлено, що вона дійсна до 31.12.2016р., доказів, що довіреність на даний час відкликана чи скасована, до суду не надано, в зв'язку з чим, суд прийшов до висновку, що позовна заява ТОВ «Нива» була підписана повноважним представником.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

11.04.2014р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд,-

встановив:

24 вересня 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива» (учасник) та Приватним акціонерним товариством «Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана» (інвестор) було укладено договір інвестування.

Відповідно до розділу 1, метою договору є: інтенсифікація сільгосптоваровиробництва в регіоні (Брусилівський район Житомирської області); підвищення ефективності використання земель сільськогосподарського призначення, що знаходяться в орендному користуванні учасника; зберігання родючості земель сільськогосподарського призначення; отримання інвестором на основі втілення власного інвестиційного проекту (прогрими) максимального прибутку на вкладені інвестиції;інноваційна діяльність як впровадження нових прогресивних технологій в сільському господарстві;забезпечення користування землею відповідно до її цільового призначення вирощування Інвестором сільськогосподарських зернових культур (кукурудза, соя та ін.) на землях, що є об'єктом інвестиційної програми.

Згідно п. 2.1 Договору, інвестор здійснює інвестиційну діяльність у відповідності до цільового використання земель сільськогосподарського призначення шляхом вкладення інвестицій: власних, позичкових та/або залучених матеріальних та нематеріальних активів в землі сільськогосподарського призначення, що належать учаснику на праві орендного користування згідно Договорів оренди землі, що розташовані на території Карабачинської сільської ради, зареєстровані у відділі Держкомзему (та/або ДЗК) у Брусилівському районі Житомирської області.

Відповідно до п.2.2 Договору, об'єкт інвестиційної програми - земельні ділянки загальною площею - 1458 га ріллі, які розташовані за межами населеного пункту на території Карабачинської сільської ради Брусилівського району Житомирської області, та належать учаснику на праві орендного користування згідно договорів, що зазначені в п.2.1 Договору. Земельні ділянки обліковуються сільською радою села Карабачин Брусилівського району Житомирської області.

Приписами розділу 3 договору передбачено, що обов'язками інвестора є:

Здійснювати інвестиційну діяльність, здійснюючи матеріальні вкладення в обсязі, самостійно визначеному інвестором, шляхом здійснення товарного сільськогосподарського виробництва на землях, що є об'єктом інвестиційної програми. (п.3.1. договору).

Додержуватись норм землекористування, що встановлені чинним законодавством України (п. 3.2. договору).

Не допускати водної та вітрової ерозії земель, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, висушування, ущільнення, забруднення відходами виробництва та інших процесів руйнування. (п. 3.3. договору).

Використовувати щорічно в господарській діяльності загальний обсяг земель, що є об'єктом інвестиційної програми, для вирощування сільгоспкультур з урахуванням агрономічних технологій стосовно кожної окремої культури. (п. 3.4. договору).

Своєчасно та в повному обсязі здійснювати виплати, що визначені п. 6. Договору, в сумі, яка дорівнює 676485,00 гривень. (п. 3.5. договору).

Пунктом 4.1. договору встановлено, що учасник зобов'язується забезпечувати здійснення інвестиційної діяльності наданням інвестору права безперешкодного доступу до визначених Договором земельних угідь. Не втручатися в реалізацію інвестором інвестиційної програми.

Відповідно до п.6.2 Договору, виплати сплачуються учаснику щомісячно рівними частинами у сумі, яка дорівнює 75165 грн. з січня по вересень 2013 року безготівковим переказом.

Згідно п.11.5 Договору, він набуває чинності з дати його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2013 року. Договір продовжує свою дію на тих же умовах на 2014 та 2015 роки при виконанні Сторонами умов цього Договору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач за первісним позовом стверджує, що відповідач 1, в порушення умов договору інвестування від 24.09.2012р., у встановлений строк не здійснив інвестиційних виплат позивачу та протягом 2012-2013 років грубо порушував норми землекористування та п.3.2., 3.3., 3.4. договору.

З огляду на це, на думку позивача, договір є припиненим у відповідності до п. 11.5 договору, у зв'язку з чим, 30.10.2013р. позивач за первісним позовом направив на адресу відповідача 1 листи (вих. №№ 50,51,52) з вимогою про припинення користування земельними ділянками.

За твердженням позивача за первісним позовом, відповідач 1 не погодився з тим, що договір від 24.09.2012р. є припиненим та в своєму листі вих. № 957 від 18.11.2013р. повідомив, що планує продовжити виконання договору.

Вказані обставини змусили позивача за первісним позовом звернувся до суду з вимогою про визнання договору інвестування від 24.09.2012р. припиненим.

Проте, відповідач 1 за первісним позовом зазначає, що він свої зобов'язання щодо оплати інвестиційних виплат здійснював належним чином, на підтвердження чого надав відповідні платіжні доручення, які були оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Щодо тверджень позивача за первісним позовом, про те що відповідач 1 грубо порушував умови п. 3.2., 3.3., 3.4. договору інвестування від 24.09.2012р., варто зазначити наступне.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивачем за первісним позовом не доведено суду належними та допустимими доказами, істотне порушення відповідачем 1 умов п. 3.2., 3.3., 3.4. договору інвестування, а твердження про несплату інвестиційних виплат відповідачем 1, спростовується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.

З огляду на це, позовна вимога щодо визнання договору інвестування від 24.09.2012р. таким, що припинив дію, є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Також, позивач за первісним позовом просить суд визнати недійсним договір інвестування від 10.01.2014р., укладений між відповідачем 1 (Приватним акціонерним товариством «Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана» ) та відповідачем 2 (Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива»), обґрунтовуючи це тим, що, оскільки на його думку, первісний договір припинив свою дію в 2013р., відповідач 1 не мав права укладати договір інвестування від 10.01.2014р.

До того ж, як стверджує позивач за первісним позовом, він не надавав згоди на розпорядження земельними ділянками, які належать йому на праві орендного користування.

Як вже було встановлено судом, відповідно до приписів п. 11.5 договору, цей договір продовжив свою дію на тих же умовах на 2014р., а за умови належного виконання сторонами умов цього договору, він може бути продовжений і на 2015 рік.

Твердження позивача за первісним позовом про те, що відповідач 1 не мав права укладати договір інвестування від 10.01.2014р. без попереднього погодження з позивачем, є безпідставним, оскільки договором інвестування від 24.09.2012р. взагалі не передбачена необхідність такого погодження для подальшої передачі земельних ділянок.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовна вимога про визнання недійсним договору інвестування від 10.01.2014р., з підстав зазначених позивачем за первісним позовом, задоволенню не підлягає.

В обґрунтування заявлених позовних вимог за зустрічним позовом, ПАТ «ТАКО» посилається на те, що відповідно до умов договору інвестування, обов'язком ТОВ «Нива», якому кореспондується відповідне право ПАТ «ТАКО», є надання відповідних земельних ділянок, права безперешкодного доступу до них та права користування ними в повному обсязі.

Проте, вказані права позивача за зустрічним позовом не визнаються відповідачем за зустрічним позовом, в зв'язку з чим, ПАТ «ТАКО» було змушене звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Як вже зазначалося, відповідно п.4.1. договору, учасник (відповідач за зустрічним позовом) зобов'язується забезпечувати здійснення інвестиційної діяльності наданням інвестору (позивачу за зустрічним позовом) права безперешкодного доступу до визначених Договором земельних угідь. Не втручатися в реалізацію інвестором інвестиційної програми.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України проголошує, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Враховуючи вищевикладене та те, що на даний час договір інвестування від 24.09.2012р. не припинив свою дію, суд прийшов до висновку, що вимога виконати умови інвестиційного договору від 24.09.2012р., шляхом надання позивачу за зустрічним позовом ПАТ «ТАКО» земельних ділянок та забезпечити вільний доступ до них, з метою забезпечення здійснення інвестиційної діяльності відповідно до договору інвестування від 24.09.2012р., є обґрунтованою.

Проте, варто зазначити, що як вбачається, з наданої позивачем за первісним позовом, довідки Відділу Держземагенства у Брусилівському районі Житомирської області вих. № 393/01-08/05 від 18.02.2014р., загальна площа договорів оренди заключених та зареєстрованих ТОВ «Нива» з фізичними особами власниками земельних паїв складає 1066,1123 га.

З огляду на це, позовна вимога про зобов'язання надати земельні ділянки загальною площею 1458 га ріллі та забезпечити вільний доступ до них з метою забезпечення здійснення інвестиційної діяльності відповідно до договору інвестування від 24.09.2012р., підлягає частковому задоволенню, в розмірі земельних ділянок, який відповідно до довідки Відділу Держземагенства, складає 1066,1123 га.

Розподіл судових витрат за первісним та зустрічним позовами здійснюється у відповідності до положень ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Так, судові витрати за первісним позовом, відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача за первісним позовом - ТОВ «Нива».

Щодо розподілу судових витрат за зустрічним позовом суд зазначає, що відповідно до ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру.

Правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що встановлення пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо, в зв'язку з чим вирішив судові витрати розподілити між сторонами порівну.

Аналогічна правова позиція викладена у п. 4.1. постанови Пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України».

На підставі викладеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82 -85 ГПК України, господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. В задоволенні первісного позову відмовити в повному обсязі.

2. Зустрічний позов задовольнити частково.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Нива» (12622, Житомирська обл., Брусилівський район, село Карабачин, ідентифікаційний код 03568014) надати Приватному акціонерному товариству «Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана» (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 15-А. кв.7, ідентифікаційний код 33939991) земельні ділянки, загальною площею - 1066,1123 га, які розташовані за межами населеного пункту на території Карабачинської сільської ради Брусилівського району Житомирської області, та забезпечити вільний доступ до них, з метою забезпечення здійснення інвестиційної діяльності відповідно до укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива» та Приватним акціонерним товариством «Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана» договору інвестування від 24.09.2012 року.

3. В решті зустрічних позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» (12622, Житомирська обл., Брусилівський район, село Карабачин, ідентифікаційний код 03568014) на користь Приватного акціонерного товариства «Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана» (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 15-А. кв.7, ідентифікаційний код 33939991) 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 17.04.2014р.

Суддя Щоткін О.В.