Ухвала суду № 38311125, 09.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2013 р.справа № 2а/0470/4940/12

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Суховарова А.В. Головко О.В.

при секретарі судового засідання: Комар Н.В.

за участю сторін:

представника відповідача Копань А.В.

представника позивача Медвєдєвої А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 р. у справі № 2а/0470/4940/12

за позовом Спільного підприємства у формі приватного акціонерного товариства «Софрахім»

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Спільне підприємство у формі приватного акціонерного товариства «Софрахім» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому, просило визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської ОДПІ від 10.01.2012 №0000012342 про визначення суми зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 88200 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 70560 грн. та штрафних санкцій 17640 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013р. у справі № 2а/0470/4940/12 позов Спільного підприємства у формі приватного акціонерного товариства «Софрахім» задоволено у повному обсязі.

Постанову суду мотивовано тим, що спірна угода, яка укладалась позивачем була виконана сторонами повністю. Невиконання контрагентом позивача вимог закону не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів, у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до валових витрат та податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Не погодившись з постановою суду, Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 р. у справі № 2а/0470/4940/12, як таку що винесена, з порушенням норм матеріального, та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. На думку апелянта, суд не врахував висновки ДПІ у Київському районі м. Донецьк зроблені за наслідками проведення зустрічної звірки про те, що правочин, який було укладено між ПП «Открытый мир» та ТОВ «Паритет-78» є нікчемним та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, як наслідок відсутність фактичного здійснення господарських операцій за серпень 2011 року між ПП «Открытый мир» та СП ПРАТ «Софрахім» за договором купівлі-продажу №21-01 від 21.01.2010.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просить скасувати оскаржену постанову, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, що фахівцями Західно-Донбаської ОДПІ на підставі ст. 75, 78, 79 Податкового кодексу України та з урахуванням матеріалів зустрічної перевірки ПП «Открытый мир»з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійснені фінансово-господарської діяльності за період з 01.08.2011 по 31.08.2011 (довідка №954/23-3/31650136 від 06.12.2011) проведена позапланова виїзна документальна перевірка СП ПРАТ «Софрахім»з питань дотримання дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні взаємовідносин з ПП «Открытый мир»за період з 01.08.2011 по 31.08.2011, за результатами якої складено акт №565-23/2-00393703 від 23.12.2011.

Актом перевірки №565-23/2-00393703 від 23.12.2011 встановлено, що СП ПРАТ «Софрахім»порушено п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: за відсутності об'єктів оподаткування при придбанні соняшникової олії у ПП «Открытый мир»СП ПРАТ «Софрахім» безпідставно завищено податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 70560 грн. за серпень 2011 року, що призвело до заниження податку на додану вартість на цю суму за серпень 2011 року.

На підставі акту перевірки №565-23/2-00393703 від 23.12.2011 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.01.2012 №0000012342, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на 70560 грн. та накладено штрафні санкції у розмірі 17640 грн.

Судом першої інстанції встановлено, та перевірено колегією суддів, що відповідач обґрунтовує законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень довідкою ДПІ у Київському районі м. Донецьк №954/23-3/31650136 від 06.12.2011 про проведення зустрічної звірки ПП «Открытый мир» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійснені фінансово-господарської діяльності за період з 01.08.2011 по 31.08.2011, згідно якої правочин, який було укладено між ПП «Открытый мир» та ТОВ «Паритет-78» є нікчемним, про що свідчить відсутність актів приймання від ТОВ «Паритет-78» продукції по кількості та якості, відсутність технічних паспортів, сертифікатів якості на продукцію, отриману від ТОВ «Паритет-78», відсутність товарно-транспортних накладних або залізничних накладних, відповідних квитанцій, відсутність у ТОВ «Паритет-78»товарів, робочої сили, сировини, матеріалів устаткування, тощо, в результаті чого був лише факт складання первинних документів без мети реального настання правових наслідків, та як наслідок відсутність фактичного здійснення господарських операцій за серпень 2011 року між ПП «Открытый мир» та СП ПРАТ «Софрахім» за договором купівлі-продажу №21-01 від 21.01.2010.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки відповідача є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам законодавства, та вважає зазначити наступне.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, та є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом.

У відповідності до ч.2 ст.228 ЦК України нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок.

Згідно ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Так з матеріалів справи вбачається, що між позивачем СП ПРАТ «Софрахім» (покупець) та ПП «Открытый мир» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №21-01 від 21.01.2010, за яким Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти та оплатити масло рослинне технічне ТУ 15,4-31131858-001:2006 відповідно до сертифікацій, які є невід'ємною частиною договору.

На виконання цього договору, за період з 01.08.2011 по 31.08.2011 СП ПРАТ «Софрахім» придбало у ПП «Открытый мир» олію соняшникову у кількості 34,56 т. на загальну суму 423360 грн., у тому числі 70560 грн. ПДВ. Постачальником продукції, яка була придбана СП ПРАТ «Софрахім» у ПП «Открытый мир» є ТОВ «Паритет-78».

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що договори, які були укладені між ПП «Открытый мир» та СП ПРАТ «Софрахім», визнані судом недійсними.

Судом першої інстанції встановлено, з чим погоджується колегія суддів, що реальність настання правових наслідків та здійснення господарських операцій по укладеним між ПП «Открытый мир» та СП ПРАТ «Софрахім» правочинам у серпні 2011 року, на виконання договору купівлі-продажу №21-01 від 21.01.2010, підтверджується наявними в матеріалах справи наступними первинними документами: копія договору купівлі-продажу №21-01 від 21.01.2010; копія сертифікації на продукцію; копія реєстру виданих та отриманих податкових накладних; копія податкової накладної, виданої ПП «Открытый мир» від 16.08.2011 №1; копія товарно-транспортної накладної; копія видаткової накладної №9 від 16.08.2011, виданої ПП «Открытый мир»; виписка з банку про проведення розрахунків між СП ПРАТ «Софрахім» та ПП «Открытый мир» у безготівковій формі; звіт про використання основних матеріалів на дільниці №1 за вересень 2011 року; копії видаткових та податкових накладних, виданих СП ПРАТ «Софрахім» покупцям товару; копії довіреності від 16.08.2011 №378 на отримання товару від ПП «Открытый мир» тощо.

Окрім цього, як встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, позивач знаходиться на території режимного підприємства периметр якого охороняється військовою частиною і воєнізованою охороною першої категорії. В'їзд та виїзд автотранспорту на територію Державного Підприємства «Науково-Виробничого Об'єднання «Павлоградський Хімічний Завод»(далі -ДП «НВО «ПХЗ») здійснюється через одну прохідну, яка є власністю ДП «НВО «ПХЗ». Між СП ПРАТ «Софрахім»та ДП «НВО «ПХЗ» укладений договір про надання послуг загоном воєнізованої охорони першої категорії ДП «НВО «ПХЗ» на супровід вантажів і проходу на територію заводу працівників СП ПРАТ «Софрахім» №У-40-05-436105 від 10.01.2005р. ДП НВО «Павлоградський хімічний завод» у своєму листі від 18.01.2012 року №18/157-7 підтверджує факт надходження сировини 16.08.2012 року поза робочий час від ПП «Открытый мир».

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст.9 названого Закону).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 Податкового Кодексу України.

Судом першої інстанції були ретельно досліджені наявні в матеріалах справи первинні документи та вірно встановлено реальність господарських операцій з вказаним контрагентом, та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства, щодо документального підтвердження сум податкового кредиту.

Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано послався на рішення Європейського Суд з прав людини від 22.01.2009р.(«Булвес «АД проти Болгарії»), яким передбачено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Також, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач всупереч зазначеним вимогам закону не довів суду правомірності прийнятого ним оскаржуємого повідомлення-рішення.

З вищевикладеного вбачається, що позивач виконав всі вимоги зазначених законів і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку та отриманих податкових накладних в деклараціях з ПДВ відобразив податковий кредит на суму ПДВ, сплаченого постачальникам послуг, а також суму валових витрат за отриманий товар.

Таким чином, постанова суду першої інстанції про задоволення позову ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності. Судом вірно встановлено реальність господарських операцій та факт взаєморозрахунків між позивачем та його контрагентом, не знайшов підстав вважати неправомірним формування позивачем показників податкової звітності по податку на прибуток та податку на додану вартість на підставі даних, підтверджених первинними документами. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції та застосування ст. 202 КАС України.

Керуючись ст.55, ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 р. у справі № 2а/0470/4940/12 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 р. у справі № 2а/0470/4940/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: О.В. Головко