Постанова № 38309466, 11.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 квітня 2014 року № 826/2945/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПідприємства Укоопспілки "ХУТРОСИРОВИННА БАЗА"доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проскасування податкових повідомлень-рішень №0004392201, №0004402201 від 30.03.2013 року, наказу від 10.09.2013 року № 806, визнання протиправними дій,

встановив:

Підприємство Укоопспілки "ХУТРОСИРОВИННА БАЗА" (далі - позивач, ПУ "ХУТРОСИРОВИННА БАЗА") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень №0004392201 №0004402201 від 30.03.2013 року, визнання протиправними дій щодо призначення та проведення невиїзної позапланової документальної перевірки позивача з питань перевірки вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "БК "Палаццо" за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року та про скасування наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 10.09.2013 року № 806.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.2014 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи.

В судове засідання 31.03.2014 року прибув представник позивача. З урахуванням вимог ст. ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд продовжив розглядати справу в письмовому провадженні.

Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує тим, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 13.09.2013 року №193/1-22-01/01781844 прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які позивач вважає необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню. Крім того, позивачем було надано всі запитувані податковим органом документи, внаслідок чого вважає проведену перевірку незаконною та просить скасувати наказ про її призначення.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених в письмових запереченнях та пояснень, наданих в судових засіданнях. Відповідач вважає обґрунтованими висновки акту перевірки від 13.09.2013 року №193/1-22-01/01781844 та, відповідно, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно та в межах чинного законодавства. Так, відповідач посилається на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "БК "Палаццо", оскільки вони не спрямовані на настання реальних правових наслідків.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що позивача - Підприємство Укоопспілки "ХУТРОСИРОВИННА БАЗА" зареєстровано як платника податку на додану вартість з 15.03.2002 року (індивідуальний податковий номер 017818426507), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість №37030507.

Видами діяльності ПУ "ХУТРОСИРОВИННА БАЗА" за КВЕД є: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

22.08.2013 року відповідачем №3230/10/22-01 складено запит до позивача про надання інформації, в якому просив з метою контролю за дотриманням вимог податкового законодавства надати пояснення та їх документальне підтвердження щодо порядку відображення в бухгалтерському та податковому обліках господарських відносин з контрагентом ТОВ "БК "Палаццо" за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року шляхом надання наступних документів: (1) договорів купівлі-продажу (договорів надання послуг), інших договорів, які укладені з ТОВ "БК "Палаццо", податкових накладних, відповідних до них актів, видаткових накладних та довіреностей, інших документи, які підтверджують наявність фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "БК "Палаццо"; (2) документів, що підтверджують транспортування продукції (зберігання продукції), надання робіт (послуг); (3) розрахункових документів; (4) реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, інших документів, що свідчать про факт отримання товарів (робіт, послуг) та правомірність віднесення даних до складу валових витрат, податкового кредиту, тощо; (5) якщо отриманий товар (послуги, роботи) було в подальшому реалізовано покупцям позивача, податковий орган просив надати завірені копії підтверджуючих документів, щодо реалізації отриманих ТМЦ із зазначенням реквізитів покупця (назва, код ЄДРПОУ, видаткова накладна, акт прийому-передачі).

На вказаний запит позивачем було надано відповідь листом №01-020913 від 02.09.2013 року, яким роз'яснено податковому органу суть господарських операцій позивача з ТОВ "БК "Палаццо", надано копії договорів, довідок КБ-3, актів форми КБ-2, податкових накладних, реєстру виданих та отриманих податкових накладних, банківську виписку.

10 вересня 2013 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено наказ №806 "Про проведення документальної позапланової перевірки", яким вирішено провести податкову перевірку позивача.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань перевірки вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "БК "Палаццо" за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року та складено акт перевірки від 13.09.2013 року №193/1-22-01/01781844.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення ПУ "ХУТРОСИРОВИННА БАЗА":

(1) п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України,в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 29750,00 грн., у тому числі за 3 кв.2012 року на суму 29750,00 грн.

(2) п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, пп. «а» п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 28 333,33 грн., в тому числі за вересень 2012 року на суму 28 333,33 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 30.09.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

(1) №0004392201, року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 35 416,66 грн., з яких 28 333,33,00 грн. за основним платежем, та 7 083,33 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

(2) №0004402201, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 37 187,50 грн., з яких 29 750,00 грн. за основним платежем, та 7 437,50,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивачем було подано скарги до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України. Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 05.12.2013 року №7297/10/26-15-10-04-15 та Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 11.02.2014 року №2593/6/99-99-10-01-15 скарги позивача було залишено без задоволення.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими частково та такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст.3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Витратами відповідно до пп.14.1.27. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигоду вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на встановлення здійснення нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ "БК "Палаццо", які було укладено з метою штучного формування податкового кредиту, за відсутності факту реальності господарських операцій.

Висновки ґрунтуються на акті Ірпінської ОДПІ Київської області від 14.05.2013 року №156722-4/31748459 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «БК «Палаццо» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.01.2011 року по 30.04.2013 року.

Також перевіряючими податкового органу було взято до уваги лист СП ДПІ у Солом'янському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.07.2013 року №3604/7/0709 про порушення кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України щодо ряду фіктивних підприємств, в тому числі ТОВ «БК «Палаццо».

Як вбачається з акту перевірки, в ході оперативно-розшукових заходів співробітниками ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві встановлено, що групою осіб з метою надання послуг по конвертації грошових коштів з безготівкової форми в готівку, тривалий час використовувалися реквізити, печатки, документи, предмети та речі підприємства СГД з ознаками фіктивності, а саме ТОВ «КБ «Палаццо», що створене з метою прикриття незаконної діяльності, спрямованої на неправомірне збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість і валових витрат підприємств реального сектору економіки контрагентів даного підприємства.

У той же час, відповідачем не надано доказів, а судом не встановлено, що за наслідками порушення вищевказаної кримінальної справи саме вироком суду було встановлено вину або причетність посадових осіб ТОВ "БК "Палаццо" до інкримінованих злочинів.

Окрім того, під час перевірки ТОВ "БК "Палаццо" податковим органом не перевірявся зміст правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, жодних доказів нікчемності або не реальності правочинів, вчинених ними, суду не надано. Податковим органом також не досліджувалось питання щодо зв'язку здійснених позивачем витрат на користь ТОВ "БК "Палаццо" з його господарською діяльністю.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Аналогічну правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 23.02.2012 №К/9991/40332/11, від 23.04.2012 №К/9991/26905/12.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес"АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також, з аналізу норм Податкового кодексу України, необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Крім того, п. 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України № 236 від 22 квітня 2011 року, передбачено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами Державної податкової служби України.

При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу Державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.

Таким чином суд зазначає, що в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З огляду на наведене суд критично оцінює висновки, викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БК "Палаццо".

При з'ясуванні питання, щодо підтвердження використання позивачем у господарській діяльності послуг, отриманих від ТОВ "БК "Палаццо", судом встановлено наступне.

Матеріали справи свідчать, що позивач володіє на праві оперативного управління нежитловими будівлями по вул. І. Еренбурга 3а, 5 у м. Києві, що вбачається з бухгалтерської довідки №102013/1 від 11.10.2013 року. Основним видом діяльності позивача є здавання в оренду нерухомості.

Протоколом комісії з визначення першочергових ремонтних робіт майнового комплексу (будівель та споруд) від 04.06.2012 року вирішено провести ремонтні роботи будівлі по вул. І. Еренбурга, 3а.

Для виконання будівельних робіт було залучено ТОВ "БК "Палаццо", яке має ліцензію №588829 Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві та укладено договори: № 12 від 20.06.2012 року, № 13 від 22.06.2012 року, № 14 від 23.06.2012 року, № 15 від 22.06.2012 року про виконання ремонтних робіт.

Згідно вказаних договорів у липні 2012 року були проведені ремонтні роботи приміщень на загальну суму 170 000,00 гривень.

На підтвердження виконання робіт Сторонами складено: акт погодження договірної ціни, дефектний Акт, зведений кошторисний розрахунок, підсумкову відомість ресурсів, локальний кошторис, довідку про вартість виконаних робіт, акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, податкові накладні.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що замовлені позивачем будівельні роботи у ТОВ "БК "Палаццо" використовувались для провадження господарської діяльності, а саме - покращення основних фондів для подальшої передачі в оренду.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем також не надано.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та ТОВ "БК "Палаццо" не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, в результаті чого суд прийшов до висновку що податкові повідомлення-рішення №0004392201 №0004402201 від 30.03.2013 року підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення перевірки та складання наказу про проведення перевірки суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 22.08.2013 року податковим органом було направлено запит №3230/10/22-01 про надання інформації в якому податковий орган просив повідомити суть господарських операцій між позивачем та ТОВ "БК "Палаццо", та надати первинні документи на підтвердження пояснень. Податковим органом було встановлено десятиденний строк з моменту отримання позивачем запиту - для надання відповіді.

Матеріали справи свідчать, що у встановлений податковим органом 10 денний термін, 02.09.2013 року листом №01-020913 позивачем надано відповідь на запит податкового органу разом з копіями запитуваних документів.

З оскаржуваного наказу №806 від 10.09.2013 року "Про проведення документальної позапланової перевірки" Державної податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві вбачається, що його складено на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2, п.75.1, ст.75, пп.78.1.1, 78.1,ст.78 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 20.1.4 Податкового Кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).

Пунктом 75.1.2. Податкового Кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п. 78.1.1 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Суд зазначає, що згідно чинного законодавства вчинення податковими органами дій по проведенню перевірок прямо передбачено у повноваженнях органів державної податкової служби. Тобто, дії по проведенню перевірок є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством, отже оскарження позивачем наказу, як самостійний спосіб захисту ймовірно порушеного права, обраний позивачем, не може звужувати повноваження податкового органу на проведення перевірок суб'єктів господарювання.

Матеріали справи свідчать, що на підставі оскаржуваного наказу податковим органом було складено акт перевірки від 13.09.2013 року №193/1-22-01/01781844.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 23.06.1997 №2-зп по справі №3/35-313 вказано, що за своєю природою ненормативні акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернення до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Також, в п. 5 рішення Конституційного суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008 в справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, оскаржуваний наказ є актом індивідуальної дії та на час вирішення справи в суді його дію вичерпано, таким чином права позивача не можуть бути поновлені шляхом його скасування, а відтак суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З аналізу викладеного вбачаться, що оскаржуваний наказ прийнято уповноваженою особою, за наявності підстав, визначених Податковим кодексом України, а відтак позовні вимоги щодо призначення та проведення невиїзної позапланової документальної перевірки та скасування наказу є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими частково та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Підприємства Укоопспілки "ХУТРОСИРОВИННА БАЗА" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень №0004392201 №0004402201 від 30.03.2013 року, наказу від 10.09.2013 року № 806, визнання протиправними дій - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0004392201, №0004402201 від 30.03.2013 року, винесені Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

В задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо призначення та проведення невиїзної позапланової документальної перевірки Підприємства Укоопспілки "ХУТРОСИРОВИННА БАЗА" з питань перевірки вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "БК "Палаццо" за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року; скасування Наказу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" від 10.09.2013 року № 806 - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства Укоопспілки "ХУТРОСИРОВИННА БАЗА" витрати по сплаті судового збору у розмірі 182 гривень 70 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Маруліна