Ухвала суду № 38309296, 16.04.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/4056/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Граб Л.С. Сапальової Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області про визнання незаконною та скасування постанови ,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась в суд із позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області про визнання незаконною та скасування постанови № 86 від 24 вересня 2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що в листопаді 2012 року нею була подана декларація про готовність об'єкта до експлуатації, не як фізичною особою підприємцем, а як просто фізичною особою, а тому перевірка повинна була проводитись як на фізичну особу. За наведених обставин, позивач вважає, що постанова № 86 від 03.10.2013 року державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області про накладення штрафу в розмірі 41292,00 грн. є незаконною та підлягає скасуванню.

Хмельницьким окружним адміністративним судом постановою від 05 березня 2014 року у задоволенні зазначеного вище адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. Аргументуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно відхилив доводи позивача, про те, що земельна ділянка і споруди не належать їй як фізичній особі-підприємцю, а просто як фізичній особі, що істотно вплинуло на розмір штрафу; також безпідставно відхилено висновок спеціаліста про те, що спірний об'єкт не є капітальною спорудою, а багатоцільовим об'єктом і тимчасовою спорудою. Також на думку апелянта судом не взято до уваги, що спірна постанова винесене до спливу терміну, який зазначений у Приписі від 24.09.2013 року про усунення порушень у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів.

Відповідач не скористався правом регламентованим положеннями статті 191 КАС України щодо надання письмових заперечень на апеляційну скаргу позивача.

Сторони в судове засідання до суду апеляційної інстанції уповноважених представників не направили.

Враховуючи положення частини 4 статті 196 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України апеляційний розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження.

Згідно із частиною 6 статті 12, частиною 1 статті 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", на підставі пункту 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ від 23.05.2011 №553, на підставі наказу №1137 від 16.09.2013 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області та направлення на для проведення позапланової перевірки №1137 від 16.09.2013, заяви ОСОБА_2 від 20.05.2013 №7/22-4220, головним державним інспектором інспекційного відділу по Північному регіону Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області Роїк Аллою Григорівною із залученням начальника відділу містобудування та архітектури Білогірської районної державної адміністрації Кривого Василя Дмитровича, проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державним стандартів і правил ОСОБА_2 на об'єкті будівництва Магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державним стандартів і правил від 24 вересня 2013 року, яким встановлено, що ОСОБА_2 проведено будівництво магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1 з аптекою" по вул. Червоноармійська, 37, смт Білогір'я Хмельницької області без декларації про початок виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги статтей 34, 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

24.09.2013 року відповідачем відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 складений протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 00467 відповідно до якого проведено без проектної документації будівництво магазину ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1 без декларації про початок виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги статтей 34, 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

24.09.2013 року відповідачем відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, державних стандартів і правил шляхом оформлення документів відповідно до законодавства до 30.12.2013 року.

03.10.2013 року інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області при розгляді матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності винесено постанову № 86 про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 за порушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 41292,00 грн. на підставі пункту 4 частини 2 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Незгода позивача із зазначеною постановою слугувала зверненню з цим позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду належні та допустимі докази обґрунтованості проведення перевірки, встановлення всіх обставин справи та об'єктивного розгляду та правомірності прийняття постанови № 86 від 03.10.2013 року.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується з таким висновком Хмельницького окружного адміністративного суду.

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності, який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону об'єктами містобудування на державному та регіональному рівнях є планувальна організація території, система розселення, система взаємопов'язаного комплексного розміщення основних об'єктів промисловості, транспорту, інженерної та соціальної інфраструктури, функціональне зонування території України, її частин (груп областей), території Автономної Республіки Крим, областей, адміністративних районів. Об'єктами містобудування на місцевому рівні є комплекси об'єктів будівництва, об'єднаних спільною планувальною структурою, об'ємно-просторовим рішенням, інженерно-транспортною інфраструктурою в межах населеного пункту, його функціональної зони (сельбищної, промислової, центру, курортної, рекреаційної тощо), планувального, житлового району, мікрорайону (кварталу), приміської зони. Об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси.

Згідно з частиною 1 статті 34 Закону замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт.

Постановою КМУ №466 від 13.04.2011 затверджено Порядок виконання будівельних робіт, пунктом 1 якого передбачено, що будівельні роботи - це роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, законодавством дозволено здійснювати роботи після реєстрації органом архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт лише у випадках проведення робіт з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту.

Обґрунтовуючи позовні вимоги та в обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неправомірність застосування до неї штрафних санкцій, як до фізичної особи підприємця, а не як до фізичної особи.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції ОСОБА_2 подано заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта від 20.05.2013 року, де не зазначено свій стан, а тільки зазначено об'єкт магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Після отримання вказаної заяви, з метою встановлення статусу особи, відповідачем було зроблено запит до ДПІ у м. Хмельницькому, на який отримано відповідь (а.с.99), з якої випливає, що станом на 20.08.2013 року ОСОБА_2 зареєстрована та перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Хмельницькому, як приватний підприємець.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців ОСОБА_2 зареєстрована з 28.12.1999 року із видами діяльності в тому числі роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах.

Обґрунтовано судом першої інстанції не взято до уваги доводи позивача про те, що магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" є тимчасовою спорудою.

Власне положеннями пункту 2 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" унормовано, що тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 проведено будівництво магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 58,9 кв. м. по АДРЕСА_1

За роз'ясненнями "ДНІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ", які надані в суді першої інстанції, за даними приведеними в "Технічному паспорті на громадський будинок по АДРЕСА_1" , будівля може бути віднесена до тимчасової за умови зменшення торгівельного залу з 33,4 кв.м до 30 кв.м.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції критично ставиться до тверджень апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні докази належності об'єкта до другої категорії складності. Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження апеляційним розглядом справи, позивач у заяві про прийняття в експлуатацію об'єкта магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" зазначила код об'єкту 1230.9., категорія складності об'єкта ІІ ( згідно з ДБН до А.2.2-3-2004 "Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва" (у тому числі і довідкового додатка П0 на підставі класу наслідків ( відповідальності) .

Наведене об'єктивно підтверджується звітом про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта громадської будівлі магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" з аптекою загальною площею 54,9 кв.м. по АДРЕСА_1, складеного 03.07.2012 року.

Враховуючи наведені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з Хмельницьким окружним адміністративним судом, що позивачем проведено будівництво магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" з аптекою по АДРЕСА_1" без декларації про початок виконання будівельних робіт, чим допущено порушення у сфері містобудівної діяльності, а саме вимоги статтей 34, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно з пунктом 8 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення як виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації: на об'єктах I категорії складності - у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат; на об'єктах II категорії складності - у розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат; на об'єктах III категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.

Відповідно до підпункту 6 пункту 2 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення як експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації: об'єктів I категорії складності - у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат; об'єктів II категорії складності - у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат; об'єктів III категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат; об'єктів IV категорії складності - у розмірі трьохсот сімдесяти мінімальних заробітних плат; об'єктів V категорії складності - у розмірі дев'ятисот мінімальних заробітних плат.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем правомірно накладено штраф на позивача за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відтак підстави для скасування постанови №86 від 03.10.2013 відсутні.

Доводи апелянта про те, що спірна постанова винесена до спливу терміну, який зазначений у Приписі від 24.09.2013 року, не ґрунтуються на вимогах закону, адже застосування штрафу за проведення будівельних робіт без декларації про початок виконання будівельних робіт не залежить від строку наданого для усунення порушень у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суд вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу положень статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197,198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Граб Л.С.

Сапальова Т.В.