Постанова № 38308976, 16.04.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 року Справа № 2а/0370/381/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі судового засідання Шаблій Л.П.,

за участю представників позивача Губара В.Є,

представника відповідача Мельничука М.В., Поліводи С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариста з обмеженою відповідальністю "Ковельська кузня" до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання дій незаконними,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковельська кузня" (ТзОВ "Ковельска кузня") звернулося з позовом до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції (Ковельська МДПІ) про визнання незаконними дій щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування від'ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2011 року.

В обґрунтування позову позивач вказав, що з 16 по 22 грудня 2011 року працівниками відповідача було проведено вказану перевірку зі складанням акта від 29 грудня 2011 року № 1607/23-37029135. Відповідно до наказу про проведення перевірки від 16 грудня 2011 року № 1637 предметом перевірки є достовірність нарахування від'ємного значення з ПДВ за жовтень 2011 року. План перевірки не відповідає змісту пункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (ПК України) - законність декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість (ПДВ) та/ або від'ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн. Крім того, під час перевірки перевірялися господарські операції, пов'язані з отриманням кредиту у вересні 2011року, та укладені договір фінансового кредиту від 29 серпня 2011 року № ФК/08/11-04 та договір іпотеки від 09 листопада 2011 року, тобто, операції, що не пов'язані з предметом перевірки, а здійснені поза межами періоду, що підлягав перевірці.

В акті перевірки не проаналізовані первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліках і пов'язані із здійсненням господарських операцій, які спричинили виникнення від'ємного значення з ПДВ у жовтні 2011 року.

Під час перевірки здійснювався не аналіз виконання господарських операцій, а аналіз правочинів (договір від 25 серпня 2011 року № КП-Д-КК-1/08-11, договір оренди майна від 01 липня 2011 року №ДГ-00000003, від 01 липня 2010 року № 1 (останній взагалі не укладався). Чинним законодавством податкові органи не наділено повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону.

З наведених підстав позов просив задовольнити.

Ухвалою від 27 березня 2014 року суд допустив процесуальне правонаступництво - замінив відповідача Ковельську МДПІ на її правонаступника Ковельську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Ковельська ОДПІ) - а.с.29.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову його вимог не визнав (а.с.43-44). В обґрунтування заперечення вказав, що підставою відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України для проведення документальної позапланової перевірки є подання ТзОВ "Ковельська кузня" декларації з ПДВ за жовтень 2011 року із задекларованою сумою від'ємного значення 9028797,00 грн.

На підставі наказу Ковельської МДПІ від 16 грудня 2011 року № 1637, направлення на перевірку зазначену перевірку проведено зі складанням акта перевірки відповідно до плану перевірки. В ході перевірки використано документи, надані позивачем, опис яких і зміст задокументованих операцій відображено в акті перевірки відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України. За розглядом матеріалів встановлено правопорушення позивачем статей 198, 201 ПК України, а тому на підставі акта перевірки Ковельською МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 17 січня 2012 року № 0000012300, № 0000022300.

Відповідач зазначає, що оскільки допуск до перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється. Допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених органом при проведенні перевірки.

З наведених підстав в задоволенні позову просив відмовити.

У судовому засіданні позивач позов підтримує з підстав, наведених у позовній заяві; представники відповідача, кожен зокрема, позов не визнають з підстав, викладених у письмовому запереченні проти позову .

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з таких мотивів і підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказу на проведення перевірки від 16 грудня 2011 року № 1637, направлення на перевірку від 16 грудня 2011 року № 219/23, плану проведення перевірки та на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у період з 16 по 22 грудня 2011 року Ковельською МДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ "Ковельська кузня" з питань нарахування від'ємного значення ПДВ за жовтень 2011 року (а.с.62-65).

Вирішуючи спір, судом враховано, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження податкових органів визначені ПК України. Зокрема, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи (а відповідач в силу статті 41 ПК України є таким по відношенню до платника податків - позивача) мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначає стаття 78 ПК України. Документальна виїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення, у формі наказу та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених пунктами 78.1.1 - 78.1.12 статті 78 цього Кодексу, в тому числі, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень (підпункт 78.1.8).

Пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Наказ на призначення перевірки позивачем не оскаржується, а тому наявність підстав для проведення такої перевірки не є предметом перевірки судом в межах даного позову.

Пункт 81.3 статті 81 ПК України зобов'язує посадових (службових) осіб органів державної служби під час проведення перевірок діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом. Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться органами державної податкової служби, зобов'язані виконувати вимоги органів державної податкової служби щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).

Недотримання контролюючим органом встановленого законом порядку проведення перевірки є підставою для не допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки особою, стосовно якої перевірка призначена. В разі допуску до перевірки самі по собі порушення порядку проведення перевірки не роблять наслідки перевірки нікчемними.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Foods and Goods L.T.D." до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, відповідно до якої саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Позивач допустив працівників МДПІ до перевірки, ознайомившись із наказом, направленням на її проведення та планом перевірки. Перевірка завершена з оформленням акта перевірки.

За правилами пунктів 86.1, 86.3 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження). У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом. Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Отже, складання акта перевірки прямо передбачено податковим законодавством.

Як встановлено судом, за результатами перевірки складено акт від 29 грудня 2011 року № 1607/23-37029135 (а.с.66-71). Акт підписано посадовими особами без заперечень.

Відповідно до пунктів 3, 5 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2011 року № 984, (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772), акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Суд не бере доводи позивача про невідповідність плану перевірки змісту пункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, що визначає підставу для її проведення - законність декларування заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ та/ або від'ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн., оскільки під час документальної виїзної перевірки податковий орган не обмежений перевіркою певних документів, складеними за наслідками господарських операцій, що вплинули на формування показників у податковому обліку.

З огляду на статус акта перевірки - носій доказової інформації, його зміст не несе самостійних юридичних наслідків для позивача.

У постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року (справа за позовом до Державної фінансової інспекції у Волинській області і її службових осіб про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити дії) висловлена правова позиція, згідно з якою дії службової особи щодо включення до акта певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді. Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Врахування висновків Верховного Суду України в силу статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є обов'язковими для всіх судів України.

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України визначено порядок реалізації результатів акта перевірки: податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, як правило, є результатом вчинення ряду дій, зокрема проведення перевірки. З огляду на те, що в правовому регулюванні приймає участь саме рішення суб'єкта владних повноважень, а не окремі дії, вчинені в процесі здійснення владних повноважень, за результатами яких прийнято рішення, ці дії не можуть бути предметом оскарження до адміністративного суду окремо від оскарження рішення. Обставини щодо вчинення цих дій входять до предмету доведення у справі за позовом про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, а їх правова оцінка судом на відповідність встановлених законом компетенції суб'єкта владних повноважень та порядку їх вчинення може бути підставою для скасування рішення як протиправного внаслідок вчинення посадовими особами суб'єкта владних повноважень дій не у спосіб та не у порядку, встановлених законом.

Судом встановлено, що за результатами перевірки позивача з питань нарахування від'ємного значення ПДВ за жовтень 2011 року (акт від 29 грудня 2011 року № 1607/23-37029135) Ковельською МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 17 січня 2012 року № 0000022300 та № 0000012300, (а.с.45-46). На час звернення до суду з даним адміністративним позовом (15 лютого 2012 року) в провадженні Волинського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ТзОВ "Ковельська кузня" до Ковельської МДПІ про оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень (справа № 2а/0370/247/12). На час розгляду даної справи постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року у справі № 2а/0370/247/12 та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень від 17 січня 2012 року № 0000022300 та № 0000012300, що не заперечує позивач (а.с.48-53). Змісту акта перевірки від 29 грудня 2011 року № 1607/23-37029135 як носію доказової інформації надано оцінку судом при розгляді такої справи.

Згідно зі статтею 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та встановлені обставини, суд не знаходить підстав для задоволення позову про визнання дій відповідача незаконними при проведенні перевірки, до якої позивач допустив контролюючий орган, та при оформленні її результатів (складення акта перевірки та висловлення у ньому певних висновків), оскільки такі дії не породжують обов'язкові юридичні наслідки для ТзОВ "Ковельська кузня". В свою чергу, акт перевірки як носій доказової інформації, оцінювався судами при розгляді спору про оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами такої перевірки. Відтак, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

За правилами статті 94 КАС України у разі відмови в задоволенні позовних вимог понесені позивачем судові витрати йому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 71, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська кузня" до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання дій незаконними відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 18 квітня 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В.Каленюк