Постанова № 38308973, 07.04.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2014 року 16:28 810/857/14-а

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Ігнатко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тендертрейдбуд" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тендертрейдбуд" (далі-позивач, товариство) до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області (далі-відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та контрагентом про поставку товарів (робіт, послуг). Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом. Позивач вказав, що на законних підставах сформував податковий кредит та визначив податок на прибуток, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки господарські операції між ним і вказаним контрагентом мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами. Позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача у судовому засіданні позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити, надав письмові заперечення, які ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тендертрейдбуд» є юридичною особою, що зареєстрована 12.09.2011 виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий союз Донбасса» є юридичною особою, що зареєстрована 03.11.2009 Подільською районною в м. Києві державною адміністрацією.

На підставі наказу від 17.09.2013 № 262 податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Тендертрейдбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Торговий союз Донбасса» за період з 01.07.2012 по 31.07.2012, з 01.04.2013 по 31.05.2013. За результатами перевірки складено акт від 30.09.2013 №181/22-02/37892395, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема: п.198.1, п.198,3, 198,6 ст.198, п.200,4, ст.200 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення на суму ПДВ 89641 грн. за липень 2012 р.; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду, за квітень 2013 р. - на 23711 грн, за травень 2013 р. - на 15570 грн; занижено податок на додану вартість за квітень 2013 р. на 31280 грн, за травень 2013 р. - на 109612 грн; п.138.2, п.138.4, ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, товариством занижено податок на прибуток за три квартали 2012 р. на загальну суму 94123 грн.

У ході перевірки встановлено, що податковим органом отримано акт від ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 23.07.2013 №197/26-56-22-04-04/36798462 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Торговий союз Донбасса» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2012 по 30.06.2013». Взаємовідносини між ПП «Торговий Союз Донбасса» з контрагентами продавцями не спричиняють реального настання правових наслідків, у зв'язку з тим, що в ПП «Торговий Союз Донбасса» працює одна особа, відсутні трудові ресурси, основні засоби, відсутні документи з транспортування будівельних матеріалів від постачальника до покупця, а саме товарно-транспортні накладні.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, товариство подано заперечення, які за результати їх розгляду було відхилено податковим органом.

На підставі Акту перевірки від 30.09.2013 №181/22-02/37892395 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 23.09.2013 №0007192202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 113352 грн; від 16.10.2013 №0007172202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 141184 грн, у тому числі за основним платежем - 94123 грн, за штрафними санкціями - 47061 грн, та №0007182202, яким збільшено суму грошового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість у розмірі 211338 грн, у тому числі за основним платежем - 140892 грн, за штрафними санкціями - 70446 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Рішенням ГУ Міндоходів у Київській області від 19.12.2013 та рішенням Міністерства доходів і зборів України від 24.01.2014 залишено без змін ці податкові повідомлення-рішення, а скарги платника - без задоволення.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Тендертрейдбуд» (орендар) укладено договір оренди елементів опалубки №04/05 від 04.05.2012 з ПП «Торговий союз Донбасса» (орендодавець) на платне користування елементи опалубки. До договору укладено додаткові угоди №1, №2, №3, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, №14, №15 від 04.05.2012. Також ТОВ «Тендертрейдбуд» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №01/07 від 01.07.2012 з ПП «Торговий союз Донбасса» на придбання товару (елементів опалубки).

Факт виконання договорів оформлювався податковими накладними, видатковими накладними, актами надання послуг, актами приймання-передачі предмета оренди, подорожніми листами вантажного автомобіля. Всі документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача (т.1 а.с.107-189, т.2 а.с.184-204). Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента - ПП «Торговий союз Донбасса», що підтверджується платіжними документами (т.2 а.с.20-30).

На підтвердження перебування отриманого товару у позивача та зберігання його позивачем укладено ряд договорів, зокрема, з ТОВ «Домобудівник» договір №001 від 01.10.2011 оренди нежилих приміщень та від 03.10.2011 договір оренди. На виконання цих договорів сторонами складено акти здачі-приймання нежилих приміщень від 01.10.2011 та 03.10.2011 (т.1 а.с.190-197).

Наявність у позивача трудових ресурсів та транспортних засобів для перевезення зазначеного у позові товару підтверджується укладеними договорами на використання транспортних засобів між позивачем та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (т.1 а.с.198-210), а також штатним розписом позивача.

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних та включено до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період (т.2 а.с.43-109).

На підтвердження подальшого використання позивачем отриманого товару у власній господарській діяльності шляхом передачі в оренду іншим контрагентам товариством надано договір оренди риштування №17/00081 від 17.08.2012, укладений між позивачем та ТОВ «Альфапласт», договір оренди елементів опалубки №23/00082 від 23.08.2012, укладений між позивачем та ТОВ «БВК Аталант», договір оренди елементів опалубки вертикальної №26/00061 від 26.06.2012, укладений між позивачем та ТОВ «Агропромстройгрупп», договір оренди опалубки горизонтальної №02/00041 від 02.04.2012, укладений між позивачем та ТОВ фірма «Скорпіон-РП», договір оренди елементів опалубки вертикальної №21/00081 від 21.08.2012, укладений між позивачем та ТОВ «Арсенал Телекомбуд», договір оренди елементів опалубки №09/00081 від 09.08.2012, укладений між позивачем та ТОВ «Алєксандрія», договір оренди елементів опалубки вертикальної №02/00071 від 02.07.2012, укладений між позивачем та ТОВ «Антекстрой», договір оренди елементів опалубки вертикальної №01/00081 від 01.08.2012, укладений між позивачем та ТОВ «КП-Антаріс», договір оренди елементів опалубки вертикальної №25/00061 від 25.06.2012, укладений між позивачем та ПАТ «Київська будівельна компанія», договір оренди елементів риштування №22/00061 від 22.06.2012, укладений між позивачем та ПП «МСД-Міжнародний сталевий дім», договір оренди елементів опалубки вертикальної №13/00072 від 13.07.2012, укладений між позивачем та ТОВ «Еверест 2008», договір оренди елементів опалубки вертикальної №100 від 04.04.2012, укладений між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-Будівельна Компанія Трансмост», договір оренди елементів опалубки вертикальної №03/00071 від 03.07.2012, укладений між позивачем та ТОВ «Орміс-Україна», договір оренди елементів стінової опалубки №08/00081 від 08.08.2013, укладений між позивачем та ТОВ «Київське будівельне управління №39», договір оренди елементів обладнання і виконання робіт №07/00111 від 07.11.2013, укладений між позивачем та ТОВ «Тендертрейдбуд», договір оренди елементів стінової опалубки №04/00071 від 04.07.2013 укладений між позивачем та ТОВ «Електро Імпорт», акти приймання-передачі, акти повернення предмету оренди, видаткові та податкові накладні, довіреності на осіб, які переміщували ці товари (т.2 а.с.128-183, 210-240, т.3 а.с.1-21, а.с.47-101).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються розділом V ПК України.

Так, п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 1.2 п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88 (далі - Положення №88) визначено, що господарські операції відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог даного Положення.

Відповідно до пп. 2.16, п. 2 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд бере до уваги, що первині документи позивача містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Як вже зазначалось судом, рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток прийнято податковим органом у зв'язку з господарськими операціями з ПП «Торговий союз Донбасса», які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту постачання товару (робіт, послуг) за господарськими операціями, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, факт поставки опалубки від ПП «Торговий союз Донбасса», використання позивачем отриманого товару при їх реалізації та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та врахування при формуванні прибутку підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарського договору ПП «Торговий союз Донбасса» є належним чином зареєстрованою юридичною особою, яка має право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем була зареєстрована платником податку на додану вартість і мала право виписувати податкові накладні.

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ПП «Торговий союз Донбасса» на час вчинення цих правочинів.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Оскільки ст. 228 ЦК України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових рішень відповідачем не надано.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ПП «Торговий союз Донбасса» було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток.

Згідно з п.138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 198.3, ст.198 ПК України, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України).

Вимоги до податкової накладної визначено, зокрема, пунктом 201.1 статті 201 ПК України.

В матеріалах справи та в акті перевірки відповідачем наведено перелік податкових накладних, які були виписані ПП «Торговий союз Донбасса» для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних від ПП «Торговий союз Донбасса», які засвідчують надання послуг, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ та валових витрат у відповідному періоді.

Суд враховує, що на час оформлення цих податкових накладних контрагент позивача - ПП «Торговий союз Донбасса» - мав свідоцтво платника ПДВ, а прийняте в подальшому рішення податкового органу про анулювання цього свідоцтва було скасовано судом і рішення суду набрало законної сили, про що свідчать долучені до справи копії цих судових рішень.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожне повне або часткове надання послуг.

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару (робіт, послуг), з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Суд бере до уваги, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, дослідженими у справі доказами підтверджено рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, установлено наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв'язок між фактом надання послуг і господарською діяльністю платника податку.

Твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг на користь позивача у судовому засіданні було спростовано.

Що стосується твердження податкового органу що ознакою нереальності господарських операцій є відсутність доказів транспортування товару, то суд відкидає їх з наступних підстав.

Так, позивачем надано договори оренди транспортних засобів та подорожні листи, які суд визнає належними доказами, що підтверджують транспортування товару. При цьому суд не погоджується з твердженням податкового органу про те, що відсутність товарно-транспортних накладних є доказом відсутності транспортування товару, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних, а так само наявності в них певних недоліків. Сам факт виявлення в товарно-транспортних накладних на поставлений товар певних недоліків, за умови наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі між контрагентами, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести витрати по придбанню цього товару до складу валових витрат та податкового кредиту. Крім того, суд враховує, що згідно з наявними у справі та дослідженими судом доказами позивач мав необхідні трудові ресурси та транспортні засоби для транспортування товару (елементів опалубки).

Що стосується посилання відповідача в Акті перевірки на акт про неможливість проведення зустрічної звірки зазначеного контрагента позивача, то суд не визнає цей акт належним та допустимим доказом в розумінні приписів ст. 70 КАС України.

Так, відповідно до п.73.5 ст.75 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, як вбачається з Акта перевірки, податковий орган, який надіслав відповідачу акт про неможливість провезення зустрічної звірки контрагента позивача, безпосереднього дослідження первинних бухгалтерських та інших документів цього суб'єкта господарювання не здійснював, наявність у нього виробничих потужностей, місць зберігання і відпуску товару, орендованих транспортних засобів чи осіб, які працюють за наймом або на підставі інших договорів, не перевіряв, відтак висновки, викладені в цьому акті, суперечать приписам п.73.5 ст.73 ПК України та не є належними і допустимими доказами відсутності вчинених цим контрагентом господарських операцій з позивачем.

Отже, податковим органом всупереч вимог статті 71 КАС України не доведено суду належними та достатніми доказами, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не доведено фактів неправильного формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ПП «Торговий союз Донбасса» та неправомірне віднесення коштів, сплачених за отримання послуг, до податкового кредиту та валових витрат, не спростовано твердження позивача з цих обставин справи, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування, а відтак, не доведено правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Під час судового розгляду справи суду було надано всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договору, укладених між позивачем та ПП «Торговий союз Донбасса», а отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог п.138.2, п.138.4, ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.1, п.198,3, 198,6 ст.198, п.200,4, ст.200 ПК України є безпідставними.

Зазначена позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0007172202, №0007182202 від 16.10.2013 та №0007192202 від 23.09.2013, видані Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Київській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тендертрейдбуд" судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 11 квітня 2014 р.