Постанова № 38308967, 18.02.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 р. Справа № 804/15578/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіІльков В.В. при секретаріМофі І.В., за участю: позивача представника відповідача 1) представника відповідача 2) ОСОБА_3, Овсяннікова О.Ю., Альохіної Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до 2-го державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про оскарження наказу про звільнення, скасування пункту у частині визначення вислуги років, зміну дати звільнення зі служби, пов'язану із затриманням видачі трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду згідно ухвали Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28.10.2013р. надійшла справа для розгляду по суті заявлених позовних вимог за позовом ОСОБА_3 до 2-го державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про оскарження наказу про звільнення, скасування пункту у частині визначення вислуги років, зміну дати звільнення зі служби, пов'язану із затриманням видачі трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято вищезазначену справу до провадження.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час звільнення позивачу було не вірно розраховано стаж, не здійснено у встановлений законом строк повний розрахунок та видачу трудової книжки, внесено до трудової книжки невірні записи. Такими діями відповідача, як зазначено у адміністративному позові, позивачу завдано моральної шкоди, у зв'язку з чим погіршився її стан здоров'я.

Представники відповідача 1) та відповідача 2) в судовому засіданні заперечили проти позовних вимог та просили суд відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначили, що: трудову книжку було видано із затримкою 06.06.2013р. Головним територіальним управлінням МНС у Дніпропетровській області у зв'язку із направленням запиту ГТУ МНС у Дніпропетровській області до ГУ МВС України у Дніпропетровській області щодо обрахування вислуги років періоду з 26.02.1988р. по 01.07.1988 року; у зв'язку із проведенням організаційно-штатних заходів проводились процедури змін в установчих документах ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області усі діючі реєстраційні рахунки ДПРЗ-2 в управлінні Державної казначейської служби у м.Дніпродзержинську були закриті до 17.06.2013р. включно. 18.06.2013р. позивачу було нараховано та направлено до сплати через органи Державного казначейства м.Дніпродзержинська грошове забезпечення з 1 по 22 травня 2013 року, а також грошова допомога при звільненні у повному обсязі; процедура звільнення зі служби була проведена у відповідності до вимог керівних документів та відповідно до рапорту ОСОБА_3, листів бесіди, тому причини скасування наказу про звільнення та зміни дати звільнення на день видачі трудової книжки, внесення змін у стаж роботи відсутні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів 1) та 2), дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

ОСОБА_3 проходила службу у 45 державній пожежно-рятувальній частині 2 державного пожежно-рятувального загону Головного територіального управління МНС у Дніпропетровській області з охорони об'єктів на підставі контракту і під час перебування на службі звернулась із рапортом про звільнення у зв'язку зі станом здоров'я у травні 2013 року до Головного територіального управління МНС у Дніпропетровській області.

Відповідно до п.п. 3 п. 99 Положення про проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженого постановою КМ України від 21 липня 2005 р. № 629 (далі - Положення № 629) (було чинним на момент виникнення спірних правовідносин) контракт припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу, які проходять службу за контрактом, звільняються із служби за станом здоров'я - на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до служби.

Згідно із п. 103 Положення № 629 за підпунктом 3 пункту 99 та підпунктом 2 пункту 102 цього Положення особи рядового і начальницького складу звільняються із служби у разі неможливості виконувати за станом здоров'я службові обов'язки на займаній посаді та відсутності можливості переміщення по службі на іншу посаду, на якій вони можуть виконувати службові обов'язки з урахуванням стану здоров'я.

Відповідно до п. 111 Положення № 629 днем звільнення осіб рядового і начальницького складу із служби вважається день, з якого їх виключено наказом по особовому складу з кадрів МНС. День звільнення вважається останнім днем служби.

Наказом Головного територіального управління МНС України у Дніпропетровській області від 20.05.2013р. за № 220 (по о/с) майора служби цивільного захисту ОСОБА_3 (С-616102) - провідного фахівця (по роботі з персоналом) 45 державної пожежно-рятувальної частини 2 державного пожежно-рятувального загону Головного територіального правління МНС у Дніпропетровській області з охорони об'єктів, з правом носіння встановленої форми одягу, з 22 травня 2013 року згідно з пунктом 99 підпунктом 3 (за станом здоров'я) Положення про проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту звільнено зі служби з виключенням із списків особового складу кадрів Міністерства надзвичайних ситуацій України та зняттям з усіх видів забезпечення.

Відповідно до зазначеного наказу:

- вислуга років на день звільнення складає: у календарному обчисленні: 24 роки 10 місяців 22 дні, у пільговому обчисленні: не має;

- на підставі наказу МНС України від 10.06.2008р. за № 447 зобов'язано виплатити ОСОБА_3 надбавку за винання особливо важливих завдань в розмірі 50% та премію за особистий вклад в загальні результати служби у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі 125% посадових окладів, до 22 травня 2013 року, одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - за 24 роки 10 місяців 22 дні;

- щорічна відпустка за 2013 рік використана частково 15 із 45 діб.

ОСОБА_3 зверталась із заявами до начальника ДПРЗ-2 ГУ ДСНМ України у Дніпропетровській області від 04.06.2013р. та від 26.06.2013р., відповідно до яких просила:

- видати трудову книжку, оформлену у відповідності з вимогами діючого законодавства, а також провести виплату всіх сум, які належать ОСОБА_3;

- видати довідку про нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01.05.2013р. по 22.05.2013р., про розмір невиплаченої вихідної допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку за 2013 рік у кількості 30 днів, а також довідку про середню заробітну плату за останні 2 календарні місяці роботи.

Другий державний пожежно-рятувальний загон ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області листом від 18.06.2013р. за № 17/90 повідомив ОСОБА_3 про те, що трудову книжку було видано із затримкою 06.06.2013р. Головним територіальним управлінням МНС у Дніпропетровській області у зв'язку із направленням запиту ГТУ МНС у Дніпропетровській області до ГУ МВС України у Дніпропетровській області щодо обрахування вислуги років періоду з 26.02.1988р. по 01.07.1988 року, коли позивач тимчасово працювала молодшим інспектором по вільному найму ВПЧ-22 по охороні Баглійського коксохімічного заводу м.Дніпродзержинськ. У зв'язку із проведенням організаційно-штатних заходів проводились процедури змін в установчих документах ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області усі діючі реєстраційні рахунки ДПРЗ-2 в управлінні Державної казначейської служби у м.Дніпродзержинську були закриті до 17.06.2013р. включно. 18.06.2013р. позивачу було нараховано та направлено до сплати через органи Державного казначейства м.Дніпродзержинська грошове забезпечення з 1 по 22 травня 2013 року, а також грошова допомога при звільненні у повному обсязі.

Також ОСОБА_3 зверталась із заявою до начальника ГУ ДСНС у Дніпропетровській області від 01.07.2013р., у якій просила розглянути питання про скасування наказу від 20.05.2013р. за № 220 (по о/с) у частині звільнення з вислугою років у календарному обчисленні - 24 роки 10 місяців 22 дні, змінити в наказі дату звільнення на дату фактичної видачі трудової книжки, а саме з 22.05.2013р. на 06.06.2013 року, видати довідку про належні до виплати суми при звільненні.

Листом «Про надання інформації» від 15.07.2013р. за № Ч-51/11 Головне управління ДСНС України у Дніпропетровській області на заяву від 01.07.2013р. за № Ч-51 повідомило позивача про наступне:

- процедура звільнення зі служби була проведена у відповідності до вимог керівних документів та відповідно до рапорту ОСОБА_3, листів бесіди, тому причини скасування наказу про звільнення та зміни дати звільнення на день видачі трудової книжки відсутні;

- наказ ГУ МНС України у Дніпропетровській області «Про залік періоду роботи у пожежній охороні у стаж служби для виплати відсоткової надбавки за вислугу років старшому інспектору ЗДПО-2 м.Дніпродзержинська майору внутрішньої служби ОСОБА_3» від 31.05.2006р. за № 444 не врахований для здійснення розрахунку вислуги років при звільненні на пенсію, так як підготовлений всупереч вимогам постанови КМ України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17.07.1992р. за № 393 та виконавцем вищезазначеного наказу є зацікавлена особа - ОСОБА_3;

- за фактами несвоєчасної видачі трудової книжки та недостовірності записів, які занесені до неї на підставі даних, що знаходились у особовій справі № 1329, проводиться службове розслідування;

- переведення ОСОБА_3 з посади заступника начальника (по роботі з персоналом) 45 ДПРЧ на нижчу посаду - провідного фахівця (по роботі з персоналом) 45 ДПРЧ у липні 2012 року було здійснено за згодою ОСОБА_3 та на підставі рапорту від 27.06.2012 року;

- у зв'язку із проведенням організаційно-штатних заходів в ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області протягом травня-червня 2013 року проводилась процедура зміни в установчих документах 2 Державного пожежно-рятувального загону ГТУ МНС України у Дніпропетровській області, що призвело до закриття рахунків згідно чинного законодавства;

- після проведення процедури у Державного реєстратора (зміна назви), відкриття реєстраційних рахунків Управлінням ДКС України м.Дніпродзержинська на картковий рахунок ОСОБА_3, відкритий в КБ «Приват Банк» були направлені кошти на виплату грошового забезпечення за період з 01.05.2013р. по 22.05.2013р.та грошова допомога при звільненні у повному обсязі;

- наказом МНС України «Про внесення зміни до наказу МНС України від 01.02.2012р. № 147 «Про окремі питання грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу МНС України у 2012 році» від 27.06.2012р. за № 938 внесені зміни щодо фонду преміювання цифри «100» замінено на «125». Особам рядового і начальницького складу, які проходять службу в підрозділах, що утримуються за рахунок промислових об'єктів (за рахунок спеціального фонду) грошове забезпечення виплачується у межах затвердженого у кошторисі фонду грошового забезпечення. Кошторис на утримання особового складу 2 ДПРЗ ГТУ МНС України у Дніпропетровській області протягом 2012 року керівництвом промислових об'єктів не переглядався та не збільшувався.

До служби в органах внутрішніх справ, в період з 26.02.1988 р. по 01.07.1988 р. позивач працювала молодшим інспектором по вільному найму ВПЧ-22 по охороні Баглійського коксохімічного заводу м.Дніпродзержинська тимчасово. Наказ про призначення ЗВПО-2 від 24.02.1988 р. №7 о/с. Згідно зі штатним розкладом посада молодшого інспектора ВПЧ-22 повинна була комплектуватися особами рядового та молодшого начальницького складу. Звільнено наказом від 30.07.1988 р. №19 ос по статті 36 п.5 Кодексу законів про працю УРСР (по переводу на службу у органи внутрішніх справ).

На підставі особистої заяви від 29.06.1988 року на службу в органи внутрішніх справ поступила з 01.07.1988 р. молодшим інспектором ВПЧ-21 по охороні Дніпродзержинського виробничого об'єднання «Азот». Наказ про призначення УПО УВС Дніпропетровської області від 06.07.1988 р. №59 о/с. Перше спеціальне звання «рядовий внутрішньої служби» присвоєно цим же наказом.

Таким чином, перше спеціальне звання «рядовий внутрішньої служби» присвоєно наказом від 06.07.1988 р. №59 о/с, у період з 26.02.1988 р. по 01.07.1988 р. ОСОБА_3 працювала молодшим інспектором по вільному найму без присвоєння спеціального звання.

У зв'язку вищевикладеним положення наказу, щодо заліку періоду роботи з 26.02.1988 р. по 01.07.1988 р в пожежній охороні в стаж служби для виплати відсоткової надбавки за вислугу років старшому інспектору ЗДПО-2 м. Дніпродзержинська майору внутрішньої служби ОСОБА_3 від 31 травня 2006 року №444 (вик. ОСОБА_3), не були взяті до уваги з боку відповідачів так, як перше спеціальне звання «рядовий внутрішньої служби» присвоєно наказом 06.07.1988 р. №59 о/с.

Пунктом 15 ч. 1 ст. 3 КАС України передбачено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади АР Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) державна служба - це професійна діяльність осіб, що займають посади в державних органах та їх апараті з метою практичного виконання завдань і функцій держави та одержують зарплату за рахунок державних коштів.

Правовий статус осіб, які мають військові (спеціальні) звання і проходять службу регулюється Положенням про порядок проходження служби, Дисциплінарним статутом та іншими нормативно-правовими актами.

За загальним правилом, під час вирішення спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, походження, звільнення з публічної служби пріоритетними є норми спеціальних законів.

Указом Президента України від 27 січня 2003 року № 47/2003 «Про заходи щодо вдосконалення державного управління у сфері пожежної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій» Міністерству України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту вселення від наслідків Чорнобильської катастрофи підпорядковуються підрозділи державної пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України.

Стаття 1 Закону України «Про правові засади цивільного захисту» від 1 червня 2004 року № 1859 встановлює, що служба цивільного захисту - державна служба особливого характеру, пов'язана із забезпеченням пожежної безпеки, запобіганням і реагуванням на інші надзвичайні ситуації техногенного, природного та військового характеру, ліквідацією їх наслідків, захистом населення і територій від їх негативного впливу.

Стаття 42 цього Закону зазначає, що порядок проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту визначається Положенням про проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

На особовий склад органів і підрозділів цивільного захисту поширюється Дисциплінарний статут, який затверджується законом.

Крім того, листом від 27.06.2013р. за № 13 Другий державний пожежно-рятувальний загін ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області повідомив ОСОБА_3 на заяву від 26.06.2013р. про те, що у зв'язку з проведенням організаційно-штатних заходів проводились процедури змін в діючі реєстраційні рахунки ДПРЗ-2 в УДКЗ у м.Дніпродзержинську були закриті до 17.06.2013р. включно. 18.06.2013р. ОСОБА_3 було направлено до сплати через органи Державного казначейства м.Дніпродзержинська згідно наказу ГТУ МНС України у Дніпропетровській області від 20.05.2013р. за № 220 (по особовому складу) нараховане грошове зобов'язання з 1 по 22 травня 2013 року, а також грошова допомога при звільненні у повному обсязі, які були зараховані на банківську платіжну картку 26.06.2013 року.

Таким чином, у зв'язку зі здійсненням організаційно-штатних заходів проводились процедури змін в діючі реєстраційні рахунки ДПРЗ-2 в УДКЗ у м.Дніпродзержинську і ці рахунки були закриті до 17.06.2013р. включно.

Отже, вимоги щодо стягнення середньомісячного заробітку за весь час затримки виплати позивачу грошової допомоги не підлягають задоволенню.

Відносно компенсації за невикористану відпустку за 2013 рік зазначено, що ця виплата не передбачена жодним нормативним документом, який має юридичну силу.

Позивач пояснила, що неодноразово зверталась до фінансової частини ДПРЗ-2 з проханням видати довідку щодо належних до видачі сум при звільненні зі служби, однак, посилаючись на зайнятість на роботі начальник фінансової частини відмовила у видачі такої довідки. Трудова книжка була видана лише 06.06.2013р. - із затримкою на 16 днів. Виплата належних до видачі сум при звільненні ДПРЗ-2 провів лише 26.06.2013р. шляхом перерахування їх на картковий рахунок КБ «Приват Банк». Крім того, позивач пояснила, що при звільненні фінансовою частиною ДПРЗ-2 була невірно нарахована вислуга років - за 24 роки, а не за 25 років.

Державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом України «Про відпустки»від 15.11.1996 року №504, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Як передбачено ст.74 Кодексу законів про працю України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Згідно з преамбулою Закону України «Про відпустки»від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР, цей Закон встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно із п. 80 Положення № 629 тривалість щорічної відпустки для осіб рядового і начальницького складу, які мають на момент її надання вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15-35; від 15 до 20-40; 20 і більше років - 45 календарних днів. Особам рядового і начальницького складу - учасникам бойових дій та прирівняним до них особам надаються незалежно від вислуги років щорічні відпустки тривалістю 45 календарних днів у зручний для них час.

Відповідно до п. 81 Положення № 629 тривалість відпусток обчислюється у календарних днях. При визначенні тривалості щорічних відпусток, що надаються особам рядового і начальницького складу, а також соціальних відпусток, що надаються особам, які мають дітей, святкові та неробочі дні не враховуються. При визначенні тривалості відпустки не враховується час, необхідний для проїзду в межах України до місця проведення відпустки і повернення назад. Не враховується зазначений час також у разі поділу відпустки на дві частини та відкликання працівника з відпустки.

Згідно із п. 82 Положення № 629 щорічна відпустка повинна бути надана протягом календарного року.

Відповідно до п. 89 Положення № 629 особам рядового і начальницького складу, які звільняються із служби, крім осіб, які звільняються за віком, станом здоров'я та у зв'язку із скороченням штатів, надається за їх бажанням щорічна відпустка з розрахунку 1/12 тривалості відпустки, на яку вони мають право згідно з пунктом 80 цього Положення, за кожний повний місяць служби у році звільнення. При цьому, у разі, коли тривалість відпустки становить більш як 10 календарних днів, надається додатковий час, необхідний для проїзду до місця проведення відпустки і повернення назад.

Згідно із п. 90 Положення № 629 особам рядового і начальницького складу, які звільняються із служби за віком, станом здоров'я та у зв'язку із скороченням штатів, щорічні відпустки надаються за їх бажанням у році звільнення на строк, установлений цим Положенням.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки»у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Отримання коштів за невикористану відпустку є компенсаційною виплатою відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки».

Згідно статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

У наказі Головного територіального управління МНС України у Дніпропетровській області від 20.05.2013р. за № 220 (по о/с) зазначено, що позивачем щорічна відпустка за 2013 рік використана частково 15 із 45 діб, тобто станом на дату звільнення невикористаною залишається 30 днів відпустки.

Судом встановлено, що при звільненні позивача компенсації за невикористану відпустку за 2013 рік вона не отримувала.

Крім того, у листі бесіди від 22 травня 2013 року зазначено, що позивач має стійке бажання звільнитися зі служби використавши чергову щорічну відпустку, однак відпустку при звільненні надано не було.

Статтею 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Сума одноразової грошової допомоги і сума грошової компенсації за невикористану відпустку є складовими поняття проведення остаточного розрахунку при звільненні особи, в розумінні ст. 116 КЗПП України.

Згідно положень ст.117 Кодексу Законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу звільненому працівникові належних йому сум у день звільнення, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Спеціальні нормативні документи, що регулюють діяльність Міністерства надзвичайних ситуацій України, не встановлюють іншого строку проведення остаточного розрахунку при звільненні співробітника ніж строки зазначені в ст. 116 КЗПП України і не встановлюють іншої форми відповідальності за недотримання цих строків ніж зазначеної в ст. 117 КЗПП України.

Тому, на думку суду, в даних спірних правовідносинах необхідно застосовувати саме ці норми трудового законодавства.

Всупереч вимогам вищенаведених норм компенсація за невикористанні відпустки, позивачу не виплачена, враховуючи викладене компенсація за невикористану відпустку підлягає примусовому стягненню.

Крім того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23.02.2006 року № 3477 суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду як джерело права.

Так, у рішенні від 08.11.2005 року в справі «Кечко проти України»суд зауважує, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Також Суд не прийняв аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Виходячи із міжнародних стандартів у галузі права та загальних його принципів, суд вважає, що право працівника на отримання грошової компенсації за невикористану відпустку за наявності передбачених для того законом підстав, є логічно обумовленим та прямо похідним від права на отримання самої оплачуваної відпустки. Крім того, виплата компенсації за невикористану відпустку за своєю суттю є відповідною гарантією з боку держави, яка визнає за особою право одержати грошову винагороду замість належних їй днів відпочинку, які не були використані.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач набув права на грошову компенсацію за невикористану в році звільнення відпустку.

За таких обставин позовні вимоги позивача про стягнення з Другого державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_3 компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2013 рік у сумі 3052,50 грн. підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану відпустку тривалістю 30 діб.

Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку.

Згідно із пунктом 4.1. «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 (далі - Інструкції), при затримці трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважатиметься день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення має бути виданий наказ і внесений запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у встановленому порядку.

Таким чином, чинним законодавством чітко встановлений обов'язок власника або уповноваженого ним органу видати працівнику його трудову книжку в день звільнення.

У відповідності до п. 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993р. за № 58 власник або уповноваженого ним орган несе відповідальність за затримку трудової книжки тільки тоді, коли ця затримка відбулась з його вини.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» 24 березня 1995 року № 108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Згідно з положень абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 розд. IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Згідно з абз. 3 п. 8 Порядку, середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9 при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав у цей час.

Відповідно до абзацу 5 пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до розрахункових листів за період з березня 2013р. по травень 2013 року та довідки-обрахунку за період з 01 березня 2013 року по 22 травня 2013 року Другого державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області нараховане грошове забезпечення ОСОБА_3 у березні 2013р. - 3152,93 грн., у квітні 2013р. - 2958,13 гривень. Загальна сума виплаченої позивачу заробітної плати за березень-квітень 2013 року становить 6111,06 гривень.

Відповідно до Листа Мінсоцполітики від 21.08.2012 р. № 9050/0/14-12/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік, у березні 2013р. кількість робочих днів складає 20, у квітні 2013 року - 22 дні. Тобто норматив робочих днів у березні-квітні 2013 р. складає 42 дні.

У вимушеному прогулі ОСОБА_3 перебувала з 22.05.2013 р. (день звільнення) по 06.06.2013 р. (дата фактичної видачі трудової книжки позивачу).

Загальна кількість днів затримки становить 11 робочих днів.

Керуючись ч. 8 Розділу ІV Порядку № 100, розрахунок середньоденної (годинної) заробітної плати необхідно здійснити шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин) за цей період, тобто 6111,06 грн. : 42 дні * 21 дні = 3055,53 гривень.

Відповідно до Листа Мінсоцполітики від 21.08.2012 р. № 9050/0/14-12/13, норматив робочих днів у травні 2013 р. становить 19 днів. Як вже було встановлено судом, затримка у видачі трудової книжки позивачу становить 11 робочих днів.

Отже, для встановлення розміру середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою у видачі трудової книжки позивачу, суд керувався формулою, визначеною у Постанові № 100.

Таким чином, суму заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні (3055,53 грн.) необхідно поділити на число відпрацьованих робочих днів (годин) за цей період (19 днів у травні 2013 р.) та помножити на 11 робочих днів (затримка у видачі трудової книжки позивачу). Загальна сума виплати за цією формулою становить 1768,99 грн., яка підлягає стягненню як середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_3

Стаття 116 КЗпП України зобов'язує власника або уповноважений ним орган провести виплату належних працівнику сум в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, належні працівнику суми мають бути виплаченими не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.

Зважаючи на те, що позивач була звільнена зі служби 22 травня 2013 р. і фактично з нею було проведений остаточний розрахунок при звільненні тільки 26.06.2013р., трудову книжку їй було вручено 06.06.2013р., та приймаючи до уваги, що згідно позовних вимог позивач просить стягнути середній заробіток з 22.05.2013р. по 26.06.2013 р. позов, в цій частині підлягає задоволенню у межах стягнення суми заробітку за час вимушеного прогулу становить 1768,99 гривень.

Твердження відповідачів про те, що вручити позивачу трудову книжку у встановлений законом строк не було можливо через те, що позивач перебувала на стаціонарному лікуванні і не прибула за її отриманням, суд вважає не обґрунтованим з огляду на те, що відповідно до ч. 4 ст. 47 КЗпП України якщо працівник відсутній на роботі удень звільнення, власник або уповноважений ним орган у цей день надсилає поштове повідомлення із вказівкою про потребу отримання трудової книжки. У даному випадку (у випадку надіслання такого повідомлення про необхідність забрати трудову книжку) роботодавець вважається таким, що трудову книжку не видано у встановлений законом строк працівнику не з його (роботодавця) вини. Судом встановлено, що відповідач позивачу такого повідомлення не надсилав, а його твердження про те, що позивач не зверталась за отриманням трудової книжки і тому не отримала її з власної вини, а також у зв'язку з направленням запиту для встановлення точного стажу позивача трудову книжку не було підготовлено та видано у день звільнення, суд вважає необґрунтованими.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача із листами про видачу трудової книжки.

З огляду на викладене, суд встановив наявність обставин щодо незабезпечення відповідачем своєчасної видачі позивачу його трудової книжки.

Відповідно до пунктів 2.3., 2.4. «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Порядок видачі трудової книжки у разі звільнення працівника регулює ст. 4 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників». Відповідно до даної статті власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 Інструкції.

Згідно із п. 2.10 Інструкції у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний". Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: «Запис за «таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі». При зміні формулювання причини звільнення пишеться: «Запис за № таким-то є недійсним» звільнений... і зазначається нове формулювання.

У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.

При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається «Дублікат» трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.

Судом встановлено, що фактично позивачу видано трудову книжку із затримкою 06.06.2013р., що підтверджує у своїх поясненнях та листах, а також у службовому розслідуванні, сам відповідач.

При цьому у трудовій книжці позивача (БТ-І № 7389553), яку було досліджено судом у судовому засіданні, міститься запис № 9, відповідно до якого позивача звільнено 22.05.2013 року на підставі наказу Головного територіального управління МНС України у Дніпропетровській області від 20.05.2013р. за № 220 (по о/с).

З огляду на те, що приписи статті 47 Кодексу законів про працю України встановлюють, що у разі затримки у видачі трудової книжки з вини роботодавця, днем звільнення в такому разі вважатиметься день видачі трудової книжки, а про новий день звільнення має бути виданий наказ і внесений запис до трудової книжки працівника, при цьому раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у встановленому порядку, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо визнання недійсним запису № 9 у трудовій книжці ОСОБА_3 та зобов'язання Головне територіальне управління МНС України у Дніпропетровській області змінити у наказі від 20.05.2013р. за № 220 о/с дату звільнення ОСОБА_3 зі служби з «22 травня 2013 року» на «06 червня 2013 року», у зв'язку з цим визначити вислугу років на день звільнення та внести у трудову книжку відповідний запис.

Що стосується стягнення заробітної плати, невиплаченої на думку позивача внаслідок помилок відповідача при її нарахуванні, то суд вважає такі вимоги неповними і матеріалами справи не підтвердженими. Розрахунок щодо недоданої різниці, наданий позивачем, не мотивований і не може вважатися належним та допустимим доказом у розумінні ст.ст. 69-70 КАС України. Із наданих відповідачем розрахункових відомостей видно, що механічні помилки, допущені при нарахуванні зарплати не призвели до зменшення кінцевих виплат. Тому і в цій частині суд залишає позов без задоволення.

Щодо позовної вимоги про стягнення на користь позивача моральної шкоди у сумі 3000,00 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

В обґрунтування моральної шкоди позивачем зазначено, зокрема, що фактично у неї через моральні страждання погіршився стан здоров'я, вона змушена була перебувати на стаціонарному лікуванні.

Відповідно до п. 3 постанови Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995р. за № 4 моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Згідно з абзацом 2 п. 5 постанови Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995р. за № 4 відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Судом не надано доказів заподіяння моральної шкоди позивачу, яка призвела до погіршення стану здоров'я, адже, до матеріалів справи позивачем надана медична документація про проходження стаціонарного лікування, яка свідчить про те, що стан здоров'я позивача погіршився ще до звільнення і станом на час звільнення, відповідно до свідоцтва про хворобу № 754 від 20.05.2013р., виданого лікарсько-експертною комісією ДСНС України, у позивача тривалий час спостерігається погіршений стан здоров'я, зокрема, такі симптоми, як підвищення артеріального тиску, головний біль, запаморочення, біль у області серця, тощо, позивач знаходилась на обстеженні і лікуванні у лікарні УМВС у зв'язку із погіршенням стану здоров'я, позивачу комісією поставлено діагноз - «Гіпертонічна хвороба 2 ступеню, кризова течія. Гіпертонічна ангіопатія сітківки. ІХС. Кардіосклероз атеросклеротичний. СН І. Дисциркуляторна енцефалопатія 2 ст. у вигляді дрібно вогнищевої симптоматики. Антено-вегетативний синдром. Міжхребцевий остеохондроз. Деформуючий спондильоз шийного, грудного, попереково-крижового відділів хребта з вираженим больовим та міотонічним синдромами. Хронічний вертеброгенний попереково-крижовий L5-S1 радикуліт зліва зі стійким помірно вираженим корінцевим синдромом, хронічний холецисто-панкреатит у фазі ремісії. Захворювання, пов'язані із проходженням військової служби», тому позовні вимоги в цій частині позову задоволенню не підлягають. Крім того, судом враховано, що підставою звільнення позивача був стан здоров'я.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами не доведено у повному обсязі правомірність своїх дій при затримці у видачі позивачу трудової книжки та проведення з позивачем повного розрахунку.

Проте, враховуючи не доведенням причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів та спричиненням позивачу моральної шкоди, суд приходить до висновку про доцільність та обґрунтованість задоволення позову частково.

У зв'язку з тим, що позивач не сплачувала судовий збір - відповідні докази відсутні у матеріалах справи, а також враховуючи те, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» за № 3674-VI від 08.07.2011р. від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин, відповідно до вимог ст. 94 КАС України судовий збір не підлягає відшкодуванню з відповідачів.

Згідно п.п. 2 та 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, до негайного виконання повинна бути звернута вимога позивача про виплату суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу - у межах суми грошового забезпечення за один місяць.

Керуючись статтями 14, 70, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до 2-го державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про оскарження наказу про звільнення, скасування пункту у частині визначення вислуги років, зміну дати звільнення зі служби, пов'язану із затриманням видачі трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати недійсним запис № 9 у трудовій книжці ОСОБА_3 та зобов'язати Головне територіальне управління МНС України у Дніпропетровській області змінити у наказі від 20.05.2013р. за № 220 о/с дату звільнення ОСОБА_3 зі служби з «22 травня 2013 року» на «06 червня 2013 року», у зв'язку з цим визначити вислугу років на день звільнення та внести у трудову книжку відповідний запис.

Стягнути з 2-го державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів на користь ОСОБА_3 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 1768,99 гривень.

Зобов'язати 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_3 компенсацію за невикористану щорічну відпустку тривалістю 30 діб.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду в частині виплати суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу - у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 лютого 2014 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили на 21.02.2014р. Суддя З оригіналом згідно Помічник суддіВ.В Ільков В.В. Ільков О.А. Вовчанська