Ухвала суду № 38308036, 15.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року Справа: № 826/1535/14

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря Бабенко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» ( далі - позивач ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України ( далі - відповідач ) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 03 вересня 2013 року № 100270000/2013/300280/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товару № 100270000/2013/01669.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 06 березня 2014 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2014 року та ухвалити нову про відмову у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, так як, на його думку, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» ( далі - ТОВ «Т.Б.М.-Україна» ) та фірмою «Ningbo Oulai Hardware Co., LTD» ( КНР ) було укладено контракт від 16 серпня 2012 року № 12/2012, відповідно до умов якого суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності здійснює на користь позивача поставку алюмінієвих ручок, зразів та рекламного матеріалу.

02 вересня 2013 року позивачем було подано до митного органу митну декларацію № 100270000/2013/176160 із визначенням митної вартості товару за основним методом ( за ціною договору ), яка складає 3,9041 дол. США за кг.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару ТОВ «Т.Б.М.-Україна» контролюючому митному органу було надано: зовнішньоекономічний контракт від 16 серпня 2012 року № 12/2012, додаткова угода від 05 листопада 2012 року № 1, додаток № 4 до контракту ( специфікацію ), платіжне доручення про оплату партії товару від 09 липня 2013 року, довідка про транспортні витрати від 29 серпня 2013 року № 0590, висновок ДП «Держзовнішінформ» від 29 серпня 2013 року № 12/412, прас-лист виробника, бухгалтерська документація (видаткові накладні), накладна СМК від 28 серпня 2013 року, коносамент КОВЬЕО 1307077 від 28 серпня 2013 року, рахунок-фактура (інвойс) від 08 липня 2013 року № 2013017 та пакувальний лист до нього, договір перевезення, довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України та знаходиться за її межами, інформація про позитивні результати СЕС контролю товару, інформація про позитивні результати здійснення екологічного контролю органів Державної екологічної інспекції України «Екологічний контроль ввіз/вивіз дозволено» та сертифікат походження товару ССРІТІ25227433 від 16 липня 2013 року, копію митної декларації країни відправлення від 16 липня 2013 року № 310120130518647518, рішення Укрметрстандарту від 28 серпня 2013 року.

За результатами розгляду вказаних документів, поданих до митного оформлення товару, відповідачем винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару від 03 вересня 2013 року № 100270000/2013/300280/2, відповідно до якого митну вартість товару було скореговано за шостим ( резервним ) методом шляхом збільшення заявлено ціни товару до 6,05 доларів США, та оформлено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення № 100270000/2013/01669.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Митного кодексу України (далі - МК України).

Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідження вимог митного законодавства, а саме положень статей 49, 51, 53, 57, 58 Митного кодексу України, надає підстави стверджувати про те, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у частині 2 статті 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, з наведених законодавчих норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митними органами рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за шостим (резервним) методом та винесення картки відмови у митному оформленні товару є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару ані за основним методам (за ціною договору), ані за жодним з інших чотирьох методів, застосування яких повинно передувати обранню шостого (резервного) методу.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що як було правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем на виконання вимог частини 2 статті 53 МК України для здійснення митного оформлення вантажу до контролюючого органу було надано повний пакет документів для обґрунтування митної вартості товару, заявленої у декларації. Крім того, відомості, наявні у документації, наданій позивачем до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України для здійснення митного оформлення товару, містять всі необхідні показники, що підтверджують митну вартість вантажу, обчислену за основним методом ( за ціною договору ).

Водночас, ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції відповідачем не було надано жодних належних і допустимих у розумінні статті 70 КАС України доказів того, що митними органами було витребувано у позивача уточнюючу документацію заявленої митної вартості товару, що свідчить про невиконання відповідачем вимог частини 3 статті 53 МК України та, відповідно, виключає наявність правових підстав для прийняття рішення про корегування митної вартості товару та можливість винесення картки відмови у прийнятті митної декларації.

Доводи апелянта стосовно того, що в довідці про транспортні витрати, поданій позивачем до митних органів разом із декларацією митної вартості товару, відсутня інформація про витрати покупця на розвантаження та навантаження товару, колегія суддів вважає необґрунтованими і безпідставними, оскільки, відповідно до спірного контракту, поставка здійснювалася на умовах FOB за правилами Інкотермс-2000, згідно до яких зазначені витрати покладаються на продавця.

Посилання відповідача на розбіжності у вагових показниках партії товару, а саме - на розбіжність в 2 кг у вазі брутто, зазначеній в інвойсі та коносаменті, суд апеляційної інстанції вважає такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зазначена розбіжність є формальною та може бути викликана різними методами зважування товару, псуванням його упаковки й тощо. Крім того, судова колегія відзначає, що вага нетто має однаковий числовий вимір у всіх документах, поданих позивачем для митного оформлення товару, та не заперечується апелянтом.

Доводи апелянта стосовно відсутності в експертному висновку ДП «Держзовнішінформ», який було подано ТОВ «Т.Б.М.-Україна» разом з іншими документами для митного оформлення товару, відомостей щодо джерел інформації про постачальників та виробників аналогічної продукції спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що в спірному експертному висновку наведено повний перелік інформаційних джерел, на підставі яких експертною установою зроблено висновок про цінову політику на ринку товарів, які ввозилися позивачем на митну територію України.

Таким чином, судова колегія вважає, що апелянт, діючи у порушення вимог частини 2 статті 71 КАС України, не довів обставини, викладених в апеляційній скарзі, які на його думку, свідчать про порушення позивачем вимог митного законодавства, та не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено правомірність застосування позивачем першого методу визначення митної вартості товару (за ціною договору) та безпідставність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 03 вересня 2013 року № 100270000/2013/300280/2 та і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товару № 100270000/2013/01669 і приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було у повній мірі досліджено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2014 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Федотов І.В.

Ісаєнко Ю.А.