Постанова № 38307206, 01.04.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2014 р. Справа № 805/17109/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши у порядку письмового провадження за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції про визнання протиправними дій, стягнення матеріальної шкоди у розмірі 42918,00 грн., стягнення моральної шкоди у розмірі 150000,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції про визнання протиправними дій щодо знищення недобудованого гаражу та будівельних матеріалів, що належать ОСОБА_1 згідно договору дарування будівельних матеріалів від 01 листопада 2011 року на праві власності, стягнення матеріальної шкоди у розмірі 42918,00 грн., стягнення моральної шкоди у розмірі 150000,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04 лютого 2011 року за його замовленням ОСОБА_2 було придбано у ОСОБА_14 будівельні матеріали та розміщено їх на земельній ділянці. 01 листопада 2011 року вказані будівельні матеріали передані ОСОБА_2 у власність позивача на підставі договору дарування. На початку лютого 2013 року позивач розпочав будівництво свого гаражу.

Також позивач вказує на те, що 31 липня 2013 року за допомогою важкої техніки відповідачем зруйновано недобудований гараж та будівельні матеріали, чим завдано позивачу матеріальної та моральної шкоди. При цьому, під час проведення виконавчих дій, відповідачем було вилучено частину речей, які належали родичам позивача. Вартість будівельних матеріальних, які були знищені відповідачем, складає 15000 грн., що підтверджується розпискою ОСОБА_14 від 04 лютого 2011 року. Загальний перелік та вартість майна, яке було вилучено відповідачем, визначений у протоколі від 21 липня 2013 року та складає 27918,00 грн.

Окрім цього, враховуючи погіршення самопочуття у зв'язку із знищенням належного позивачу майна, а саме недобудованого гаражу та будівельних матеріалів, позивач вимагає стягнути з відповідача суму коштів у розмірі 150000 грн.

На підставі вищезазначеного позивач просив суд визнати протиправними дії відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції щодо знищення недобудованого гаражу та будівельних матеріалів, що належать ОСОБА_1 згідно договору дарування будівельних матеріалів від 01 листопада 2011 року на праві власності, стягнути з відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції матеріальну шкоду у розмірі 42918,00 грн., стягнути моральну шкоду у розмірі 150000,00 грн.

Позивач до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав заяву, згідно якої просив розглядати справу без його участі.

Відповідач до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Приймаючи до уваги, що всі особи які беруть участь у справі не прибули у судове засідання та належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, відповідно до ч.6 ст.128 КАС України суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.3 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Тобто, з урахуванням приписів вищезазначеної норми відповідачем у даній адміністративній справі є саме відділ державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 19 березня 2012 року рішенням Селидівського міського суду Донецької області по справі №2/543/480/12 задоволені позовні вимоги Селидівської міжрайонної прокуратури в інтересах Української міської ради до ОСОБА_14 про звільнення самовільно зайнятої ділянки.

Зобов'язано ОСОБА_14 повернути територіальній громаді міста Українська самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0032 га, розташованою на землі АДРЕСА_1, із земель житлової та громадської забудови Української міської ради, шляхом зносу гаражу розташованого на земельній ділянці. Витрати, пов'язані з поверненням земельної ділянки покладено на ОСОБА_14.

Вищевказане рішення суду набрало законної сили.

Відділом державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/543/480/12 виданого 25.02.2012 року Селидівським міським судом Донецької області про зобов'язання ОСОБА_14 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0032 га, розташованою на землі АДРЕСА_1, із земель житлової та громадської забудови Української міської ради, шляхом зносу гаражу розташованого на земельній ділянці.

29 липня 2013 року під час примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Петренко О.С. у присутності понятих та у присутності старшого лейтенанта Селидівського МВ УМВС Олійник М.А., старшого дільничного Селидівського МВ УМВС Носаль А.О., депутата Української міської ради Вольської Р.В., помічника депутата Української міської ради Мандрікової І.А. було здійснено демонтаж гаражу, розташованого на АДРЕСА_1, про що складено акт державного виконавця від 29.07.2013 року.

Згідно вищевказаного акту встановлено: при проведенні виконавчих дій було відкрито гараж, матеріальних цінностей виявлено не було, іншого майна не виявлено, гараж знесено повністю, будматеріали та гаражні ворота вивезені на смітник.

Також державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Петренко О.С. складено акт державного виконавця від 29.07.2013 року, згідно якого встановлено: при проведенні виконавчих дій було відкрито гараж, в якому знаходилось майно, а саме: коляска дитяча, велосипед дитячий, інвалідне крісло; майно передано на зберігання стягувачеві - секретар виконкому Кракай Т.М.

З вищевказаних актів державного виконавця вбачається, що під час проведення виконавчих дій, а саме демонтажу гаражу, представників ОСОБА_1 та його самого не перебувало.

30 липня 2013 року начальником відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Макаровою Н.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, згідно якої постановлено: виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/543/480/12 виданого 25.02.2012 року Селидівським міським судом Донецької області про зобов'язання ОСОБА_14 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0032 га, розташованою на землі АДРЕСА_1, із земель житлової та громадської забудови Української міської ради, шляхом зносу гаражу розташованого на земельній ділянці закінчити.

06 вересня 2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Петренко О.С. складено акт державного виконавця у присутності понятих, згідно якого встановлено: 29.07.2013 року при проведенні виконавчих дій було вилучено дитячу коляску «Чіко», надано підтверджуючий документ (товарний чек №2066), майно на зберігання було передано ОСОБА_10 Дитяча коляска «Чіко» передана ОСОБА_11.

З вищевказаного акту державного виконавця вбачається, що він підписаний ОСОБА_11 без претензій та заперечень.

01 листопада 2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Просоненко І.А. складено акт державного виконавця у присутності понятих, згідно якого встановлено: 29.07.2013 року при проведенні виконавчих дій було вилучено дитячий велосипед та інвалідну коляску. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_13 наполягає, що дитячий велосипед та інвалідна коляска належить ОСОБА_1 Дитячий велосипед та інвалідну коляску передано ОСОБА_13.

З вищевказаного акту державного виконавця вбачається, що він підписаний ОСОБА_13 без претензій та заперечень.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають римусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №606) та Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15 грудня 1999 року (далі-Інструкція).

Так, у відповідності до Закону №606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону №606, п. 2.1.2 Інструкції про проведення виконавчих дій від 15.12.1999 року № 74/5 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 Закону № 606, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із ст.25 Закону № 606, у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ст. 27 Закону № 606, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Як визначено в ст.32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до п.8 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч.3 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження").

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку, що відповідач під час примусового виконання виконавчого листа №2/543/480/12 виданого 25.02.2012 року Селидівським міським судом Донецької області про зобов'язання ОСОБА_14 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0032 га, розташованою на землі АДРЕСА_1, із земель житлової та громадської забудови Української міської ради, шляхом зносу гаражу розташованого на земельній ділянці діяв правомірно та відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Стосовно позовних вимог про стягнення з відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції моральної шкоди у розмірі 150000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті.

Таким чином, ст. 1167 Цивільного кодексу України передбачає загальні підстави відшкодування моральної шкоди, а саме:

- наявність шкоди;

- протиправність поведінки;

- причинний зв'язок між заподіяною шкодою та протиправною поведінкою;

- вина особи, що завдала шкоду.

Частиною 2 статті 23 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода полягає:

- у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

- у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Крім того, пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Таким чином, позивач не довів заподіяння йому моральної шкоди, не надав доказів та підтверджень наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями та вини відповідача в її заподіянні, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог у цій частині та відмовляє у їх задоволенні.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції матеріальної шкоди у розмірі 42918,00 грн., суд також відмовляє у їх задоволенні, оскільки позивачем не доведено заподіяння йому матеріальної шкоди, а саме не доведено, що вартість будівельних матеріалів та вартість майна, які на його думку були знищені та вилучені відповідачем, складає 42918,00 грн.

Також позивачем не доведено та не на надано належних доказів на підтвердження того, що будівельні матеріали та перелічене майно знаходились саме в гаражі, який був знесений відповідачем під час примусового виконання виконавчого листа №2/543/480/12 виданого 25.02.2012 року Селидівським міським судом Донецької області про зобов'язання ОСОБА_14 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0032 га, розташованою на землі АДРЕСА_1, із земель житлової та громадської забудови Української міської ради.

Суд критично ставиться до наданих позивачем на підтвердження розміру матеріальної шкоди товарних чеків від 05.09.2007 року, 04.03.2011 року, 12.11.2007 року, 05.08.2010 року, 06.07.2011 року, оскільки суду були надані тільки ксерокопії зазначених товарних чеків.

Отже, суд приходить до висновку, що наявними в матеріалах справи документами не підтверджено протиправність дій відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позову ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції про визнання протиправними дій, стягнення матеріальної шкоди у розмірі 42918,00 грн., стягнення моральної шкоди у розмірі 150000,00 грн., у зв'язку із чим відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 41-42, 69-71, 79, 86, 87, 94, 122, 138, 143, 151-154, 158,160,162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції про визнання протиправними дій відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції щодо знищення недобудованого гаражу та будівельних матеріалів, що належать ОСОБА_1 згідно договору дарування будівельних матеріалів від 01 листопада 2011 року на праві власності, стягнення з відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції матеріальної шкоди у розмірі 42918,00 грн., стягнення моральної шкоди у розмірі 150000,00 грн. - відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.