Ухвала суду № 38305659, 10.04.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Крилова М.М.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року справа №805/7178/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів Яманко В.Г. та Васильєвої І.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткову постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2014 р. у справі № 805/7178/13-а (головуючий І інстанції Крилова М.М.) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у Харківській області про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення моральної та матеріальної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

22 травня 2013 року ОСОБА_2 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління юстиції у Харківській області, в якому просила визнати протиправними дії посадових осіб Головного управління юстиції у Харківській області щодо призначення та проведення службового розслідування відносно позивача, призначеного наказом від 31.01.2013 року №80/3; визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління юстиції у Харківській області від 17.04.2013 року №117/7 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного спеціаліста відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2»; стягнути моральну шкоду у розмірі 15000 грн. та матеріальну шкоду у розмірі 1823 грн. без врахування податку з доходів фізичних осіб та єдиного внеску щомісячно, починаючи з квітня 2013 року до вирішення справи по суті.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував наказ Головного управління юстиції у Харківській області від 17.04.2013 року №117/7 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного спеціаліста відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2». У задоволені іншої частини позову відмовив.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Харківський області залишено без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 р. залишено без змін.

ОСОБА_2 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з клопотанням про постановлення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у Харківській області про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення моральної та матеріальної шкоди, в якому просила вирішити питання щодо розподілу судових витрат у справі № 805/7178/13-а та стягнути з Головного управління юстиції у Харківській області витрати на правову допомогу у розмірі 1606,80 грн..

Додатковою постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2014 року відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_2 про постановлення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у Харківській області про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення моральної та матеріальної шкоди.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу в якій вказує на порушення судом норм процесуального права та не повним з'ясуванням обставин у справі.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до поданої позовної заяви позивач просив суд першої інстанції визнати протиправними дії посадових осіб Головного управління юстиції у Харківській області щодо призначення та проведення службового розслідування відносно позивача, призначеного наказом від 31.01.2013 року №80/3; визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління юстиції у Харківській області від 17.04.2013 року №117/7 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного спеціаліста відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2»; стягнути моральну шкоду у розмірі 15000 грн. та матеріальну шкоду у розмірі 1823 грн. без врахування податку з доходів фізичних осіб та єдиного внеску щомісячно, починаючи з квітня 2013 року до вирішення справи по суті.

Як вбачається з постанови Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року, суд першої інстанції позовні вимоги задоволено частково. Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував наказ Головного управління юстиції у Харківській області від 17.04.2013 року №117/7 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного спеціаліста відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2». У задоволені іншої частини позову відмовив

Відповідно до клопотання про постановлення додаткового судового рішення, зазначене клопотання мотивовано тим, що судові рішення ухвалені на користь позивача, тому, в силу положень ст.94 КАС України, позивач має право на відшкодування судових витрат. Позивач зазначила, що на стадії апеляційного розгляду справи вона уклала договір про надання правової допомоги з адвокатом ОСОБА_3, загальна вартість послуг якого із розрахунку дійсно відпрацьованого часу складає 1605,80 грн. Вимоги стосовно стягнення витрат на правову допомогу не були заявлені в суді першої інстанції, а суд апеляційної інстанції відмовив у задоволені вимог про стягнення таких витрат. На підставі наведеного позивач вважає, що вимога про стягнення витрат на правову допомогу є процесуальним питанням щодо розподілу судових витрат, яке вирішує суд при винесенні рішення по справі або шляхом винесення додаткового судового рішення

Відповідно до ч.1 ст. 168 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

З аналізу положень статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що зазначена стаття передбачає можливість ухвалення у справі додаткового судового рішення з метою усунення такого недоліку, як неповнота судового рішення, тобто невирішеність якихось питань, які необхідно було вирішити у рішенні. Для постановлення додаткового рішення достатньо наявності хоча б однієї з підстав визначених в статті.

Колегія суддів зазначає, що додаткова постанова не може ухвалюватися на підставі додаткового поданих доказів про розмір та склад судових витрат. Так, не допускається подання документів, що підтверджують, наприклад, розмір витрат на правову допомогу, і їх включення до складу судових витрат після прийняття постанови.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч.3 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Положення цієї статті спрямовані на забезпечення особі права на правову допомогу в адміністративному судочинстві.

За частиною 1, 5 та 6 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. У разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З наведеного виходить, що питання про склад та розмір судових витрат належить встановити при ухваленні судового рішення у справі, а питання про розподіл судових витрат вирішується судом одночасно із прийняттям постанови, у резолютивній частині якої відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 163 КАС України зазначається, хто і на чию користь сплачує ці судові витрати.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до матеріалів справи судом першої інстанції в мотивувальній та резолютивній частині рішення суду першої інстанції від 24 липня 2013 року було вирішено питання щодо всіх позовних вимог.

Як встановлено судом, вимоги стосовно стягнення витрат на правову допомогу не були заявлені при розгляді справи Донецьким окружним адміністративним судом, зазначені витрати є витратами на правову допомогу які понесені позивачем підчас розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а не під час розгляду справи в суді першої інстанції, а отже є витратами понесеними вже після прийняття постанови суду першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що оскільки позивачем витрати на правову допомогу при розгляді справи були понесені після прийняття постанови суду першої інстанції, суд першої інстанції за наслідками розгляду питання щодо ухвалення додаткового судового рішення дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для прийняття додаткового рішення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вказане питання про відшкодування витрат на правову допомогу, які полягають у витраті часу представником позивача на ознайомлення з матеріалами справи в суді апеляційної інстанції та участь в судовому засіданні, були предметом розгляду ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року, якою відмовлено в задоволені клопотання ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 в відшкодуванні з Державного бюджету України витрат на правову допомогу за договором про надання правової допомоги від 10.09.2013 року та розрахунком від 16.09.2013 року.

Проте колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 4 та 5 ст. 168 Кодексу адміністративного судочинства, про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове судове рішення або ухвала суду про відмову в ухваленні додаткового судового рішення можуть бути оскаржені.

З наведеного вбачається, що за результатами розгляду клопотання про постановлення додаткового судового рішення, суд в разі задоволення клопотання приймає додаткове судове рішення, а в разі відмови приймає ухвалу про відмову в ухваленні додаткового судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи судом першої інстанції за результатами розгляду вказаної заяви прийнято додаткову постанову від 03 лютого 2014 року, якою відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_2 про постановлення додаткового судового рішення.

З наведеного вбачається, що судом першої інстанції допущено помилку щодо прийняття додаткової постанови про відмову в задоволені клопотання про постановлення додаткового судового рішення замість ухвали про відмову в ухваленні додаткового судового рішення.

Проте колегія суддів зазначає, що вказане процесуальне порушення є неістотним та не впливає на правильність ухваленого рішення.

З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування по суті правильного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 168, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткову постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2014 р. у справі № 805/7178/13-а залишити без задоволення.

Додаткову постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2014 р. у справі № 805/7178/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Е.Г.Казначеєв

Судді: В.Г.Яманко

І.А. Васильєва