Постанова № 38305646, 17.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 квітня 2014 року № 826/19738/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарна Плюс» до Інспекції державного архітектурно будівельного контролю у місті Києві, третя особа Київська прокуратура з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері про визнання протиправними та скасування протоколу, припису та постанови.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Дарна Плюс» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Інспекції державного архітектурно будівельного контролю у місті Києві (далі по тексту також - відповідач), третя особа Київська прокуратура з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, в якому просило:

- визнати незаконним та скасувати протокол головного державного інспектора Інспекційного відділу № 4 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві ОСОБА_1 від 15.11.2013р. про правопорушення у сфері містобудівної діяльності;

- визнати незаконним та скасувати припис заступника начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві ОСОБА_2 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 15.11.2013р.

- визнати незаконною та скасувати постанову заступника начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві ОСОБА_2 №551/13/7/26-69/1911/03 від 19.11.2013р. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності;

- визнати незаконним та скасувати акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 15.11.2013р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у діях позивача відсутній склад правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а відтак протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 15.11.2013р. та постанова про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності є такими, що прийняті безпідставно. Позов просив задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем відповідно до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та згідно з Порядком № 553, на підставі вимоги Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері від 13.11.2013р. проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Дарна Плюс» на Броварському проспекті 8 у парку культури та відпочинку «Гідропарк» у Дніпровському районі міста Києва.

В ході перевірки з виїздом відповідачем встановлено, що за вказаною адресою самочинно збудовано одоповерхову нежитлову будівлю закладу громадського харчування «Огонек» кафе «Дарна» (об'єкт відносится до II категорії складності відповідно до ДСТУ Н Б В. 1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва»).

Згідно технічного паспорту на нежитловий будинок (приміщення), який виготовлено Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна станом на 30.07.2008р., зазначена будівля (літ «А») збудована у 1998 році.

Відповідачем встановлено, що зазначений об'єкт експлуатується без прийняття в експлуатацію, чим порушено вимоги ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки від 15.11.2013р., видано припис від 15.11.2013р. про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з наступними вимогами: з 15.11.2013р. заборонити експлуатацію зазначеного об'єкту; усунути допущене порушення містобудівного законодавства відповідно до вимог чинного законодавства, в термін до 25.12.2011р.

Також, 15.11.2013р. відповідачем відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарна Плюс» складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

За результатами розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №551/13/7/26-69/1911/03 від 19.11.2013р., згідно якої на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дарна Плюс» накладено штраф у сумі 51615,00 грн. згідно абз. 3 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Позивач категорично не погоджується з правомірністю спірних рішень, з огляду про що звернувся з даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Згідно з частинами 1, 2 статті 41 Закону України № 3038 «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038) державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Згідно із статтею 6 і частиною 2 статті 19 Конституцією України органи державної влади зобов'язані діяти у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституціями і законами України.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю розглядають відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві утворена згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції» від 23.05.2011 № 549.

Згідно п. 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (надалі -«Порядок № 553»), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Інспекціями за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Згідно п. 7 зазначеного Порядку, позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції.

Водночас, відповідно до п. 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, підставами для проведення позапланової перевірки є: - подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням чи письмової заяви про проведення перевірки щодо дотримання суб'єктом господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності; - необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; - виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; - перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів інспекцій; - перевірка виконання суб'єктом господарювання вимог інспекції щодо усунення порушень ліцензіатом ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності; - звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства; - вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Згідно п.11 Постанови КМУ №553 посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом та видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та/або зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

За результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис). Акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в інспекції. Припис складається у двох примірниках та підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку. Один примірник припису залишається в інспекції, а інший надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль. Протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідної Інспекції або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України.

Разом з тим, як слідує зі змісту спірної постанови, що позивача притягнуто до відповідальності за правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена абз. 3 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Так, згідно аб. 4 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: 6) експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації: об'єктів об'єктів II категорії складності - у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат.

Разом з тим, згідно ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

В ході судового розгляду справи встановлено, що 18.06.2003р. між Київською державною адміністрацією та ТОВ «Дарна Плюс» було укладено та нотаріально завірено договір оренди земельної ділянки.

Так, згідно п. 1 цього договору Київська державна адміністрація на підставі рішення Київради від 26.12.2002р. за № 206/366, передала, а ТОВ «Дарна Плюс» прийняло в оренду на 10 років земельну ділянку, місце розташування якої на території парку культури та відпочинку «Гідропарк» у Дніпровському районі м. Києва, розміром 0,0515 га для обслуговування та експлуатації кафе «ДАРНА» у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п.7.1 Договору оренди земельної ділянки ТОВ «Дарна Плюс» як Орендар має право приступити до використання даної земельної ділянки, відповідно до її цільового призначення після набрання чинності цим договором, та зводити будівлі і споруди без зміни цільового призначення земельної ділянки.

Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вини збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Разом з тим, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно, а право власності на новостворене майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення такого будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Водночас, рішенням Господарського суду м. Києва від 01.08.2008р. у справі №25/382 за позовом ТОВ «Дарна Плюс» до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» про визнання права власності визнано за ТОВ «Дарна плюс» право власності на об'єкт нерухомого майна кафе «Дарна» загальною площею 430,2 м.кв., що знаходиться, що знаходиться за адресою: м. Київ, Дніпровський район, Броварський проспект, 8, територія парку культури і відпочинку «Гідропарк».

При цьому, на підставі реєстраційного посвідчення № 008026 від 16.09.2008р., виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, об'єкт нерухомого майна - кафе «Дарна» належить на праві приватної власності ТОВ «Дарна плюс».

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Акту державної приймальної комісії від 04.08.2008р. про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - кафе «Дарна» загальною площею 430,2 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Київ, Дніпровський район, Броварський проспект, 8, територія парку культури і відпочинку «Гідропарк», - спірний об'єкт прийнято в експлуатацію.

Водночас, згідно ст. 1 Закону правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність;, передбачену цим та іншими законами України.

Разом з тим, згідно п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами Украй визначаються засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинам адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Таким чином, доводи відповідача про порушення позивачем вимог ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» спростовані матеріалами справи та імперативними приписами чинного законодавства України.

За таких обставин позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови №551/13/7/26-69/1911/03 від 19.11.2013р. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності на ТОВ «Дарна плюс» у сумі 51 615 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо правомірності припису заступника начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві ОСОБА_2 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 15.11.2013р., суд виходив із наступного.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.05.2012 року № 240, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 04.07.2012 року за № 1116/21428, затверджено форми актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. Вказаним Наказом затверджено форму Акту перевірки, Припису про усунення правопорушення у сфері містобудівної діяльності, протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Водночас, спірним приписом про усунення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, одночасно накладено заборону на експлуатацію зазначеного об'єкту з 15.11.2013 року, та зобов'язано усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, що суперечить приписам законодавства.

Так, абз.3 п. 3 ст. 41 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що посадові особи інспекції державного-будівельного контролю можуть, зокрема, видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно ст.41 ч.8 п.9 цього Закону посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника інспекції чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію.

Таким чином, заборона експлуатації закінчених будівництвом об'єктів можлива лише за вмотивованим рішенням керівника Інспекції. При цьому, суд звертає увагу на те, що законодавством не передбачено заборона експлуатації спірного об'єкту шляхом винесення припису про усунення порушення вимог законодавства.

В порушення вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та вказаного Порядку, заборона експлуатації спірного об'єкта відповідачем здійснена не шляхом винесення окремого вмотивованого рішення, а шляхом винесення позивачу з цього приводу припису.

Таким чином, системний аналіз норм чинного законодавства свідчить що припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 15.11.2013р. є таким, що суперечить приписам законодавства, а відтак підлягає скасуванню.

Разом з тим, позовні вимоги позивача про незаконними та скасування протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 15.11.2013р. та акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 15.11.2013р. задоволенню не підлягають, з огляду про наступне.

Частина перша статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається з наведеної правової норми, рішення суб'єкта владних повноважень можуть бути виражені у формі нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії.

Поняття нормативно-правового акта та акта індивідуальної дії в Кодексі адміністративного судочинства не врегульовані, а тому при визначення цих понять слід звернутися до загальних понять права.

Так, нормативно-правовий акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово; акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації його повноважень, які породжують права та обов'язки у того суб'єкта, якому вони адресовані.

Визначальною ознакою як нормативно-правового акта так і акта індивідуальної дії є обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (кола суб'єктів), дотримання яких забезпечується правовими механізмами.

Акт перевірки та, протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, висновки, які в них викладені, не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, лише фіксують виявлені перевіркою порушення, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність спірного припису та постанови про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати припис заступника начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві ОСОБА_2 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 15.11.2013р.

Визнати незаконною та скасувати постанову заступника начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві ОСОБА_2 №551/13/7/26-69/1911/03 від 19.11.2013р. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

У решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур