Ухвала суду № 38305575, 10.04.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Золотарьов О.Ю.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року справа №437/7604/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Васильєвої І.А., Яманко В.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луганської міської ради на постанову Ленінського районного суду м.Луганська від 11 лютого 2014 р. у справі № 437/7604/13-а (головуючий І інстанції Золотарьов О.Ю.) за позовом Заступника Луганського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до Луганської міської ради про визнання протиправними та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Заступник Луганського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України звернувся до Ленінського районного суду м.Луганська з позовом до Луганської міської ради в якому просив визнати протиправним, тобто таким, що не відповідає чинному законодавству та порушує інтереси держави, які охороняються законом, та скасувати рішення суб'єкта владних повноважень - Луганської міської Ради від 31 жовтня 2007 року № 25/87 "Про припинення права користування земельною ділянкою, яка розташована на території м. Луганська, квартирній експлуатаційній частині району".

Постановою Ленінського районного суду м.Луганська від 11 лютого 2014 року позовні вимоги задоволені. Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував рішення Луганської міської Ради від 31 жовтня 2007 року № 25/87 "Про припинення права користування земельною ділянкою, яка розташована на території м. Луганська, квартирній експлуатаційній частині району".

Відповідачем подана апеляційна скарга, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які полягають у тому, що судом не взято до уваги, що юридична особа, якій надавались у користуванні земельні ділянки, переформовано у квартирно-експлуатаційний відділ, проте, документи про правонаступництво надані не були.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до Державного акту на право користування землею №34 виданого квартирно-експлуатаційній частині району Української республіки виконавчим комітетом Ворошиловградского районної (міської) ради депутатів, яким за землекористувачем закріплюються в безстрокове і безплатне користування 709,7 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, землі надані для вишого військового авіаційного училища штурманів.

Крім того, знаходження у постійному користуванні у позивача вказаної земельної ділянки підтверджується довідками про площу та ціну за 2004-2006 роки та іншими землевпорядними документами, які знаходяться в матеріалах справи. (а.с.30-38)

З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки № 442 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 20.07.2001 року, Луганська квартирно-експлуатаційна частина району має ідентифікаційний код № 07652214, ознаки особи - юридична, місцезнаходження - 4410100000 м. Луганськ, форму власності - державна, види діяльності - 75.22.0. (а.с. 15)

Згідно Директиви Міністра оборони України від 30.06.2005 року № Д-322/1/014, Луганська Квартирно-експлуатаційна частина району з 31.08.2005 року перейменована у Квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганська з місцем дислокування на попередніх фондах, відповідні зміни внесені до ЄДРПОУ(а.с. 17).

Відповідно до довідки № 98/05 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 22.11.2005 року, переформований квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганська має ті ж самі, що і квартирно-експлуатаційна частина району, ідентифікаційний код, ознаки особи, місцезнаходження, форму власності та види діяльності (а.с. 16).

31 жовтня 2007 року Луганською міською радою на 5 скликанні 25 сесії прийнято рішення № 25/87 "Про припинення права користування земельною ділянкою, яка розташована на території міста Луганська квартирно- експлуатаційній частині району"(а.с.7), яким квартирно-експлуатаційній частині району припинено право користування земельною ділянкою, яка розташована на території міста Луганська, площею 709,7 га, що закріплена за вказаним суб'єктом в безстрокове і безплатне користування згідно Державного акту на право користування землею від 1978 року, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 34 в зв'язку з припиненням діяльності квартирно-експлуатаційною частиною району (п. 1 Рішення).

Відповідно до ст. 152, 155 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичний особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ті порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельної ділянки і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. У разі виникнення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійним.

Відповідно до вимог ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Згідно ч.4 ст. 87 Цивільного кодексу України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом. Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом.

Як передбачено статтею 33 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Колегія суддів, зазначає, що з аналізу вищевказаних норм вбачається, що припинення юридичної особи відбувається в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації з дати внесення до Єдиного державного реєстру такого запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Проте, за наслідками перейменування юридичної особи не відбувається припинення юридичної особи.

Відповідно до ч.1 та 3 ст. 90 Цивільного кодексу України, юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.

Таким чином, право юридичної особи на найменування охоплює також правомочність щодо його зміни, з якою пов'язані важливі правові наслідки. Безпосередньо ЦК України зобов'язує помістити оголошення про це в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, а також повідомити про це усім особам, з якими вона перебуває в зобов'язальних відносинах.

Таким чином, за приписами зазначених норм в разі перейменування юридичної особи вноситься відповідні дані про зміну назви юридичної особи до Єдиного державного реєстру, при цьому за підприємством зберігаються всі права та обов'язки, які були до зміни назви так саме і ідентифікаційний номер підприємства в Єдиному державному реєстрі.

Як зазначалось вище відповідно до матеріалів справи, в ЄДРПОУ внесено запис про державну реєстрацію юридичної особи Квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганська, ідентифікаційний номер № 07652214, тобто, Луганська квартирно-експлуатаційна частина як юридична особа не припинена, а була перейменована у Квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганська, ідентифікаційний номер юридичної особи залишився той самий.

Зазначене відповідає встановленим судом першої інстанції обставинам, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для припинення користування земельними ділянками квартирно-експлуатаційному відділу м. Луганська.

Стосовно посилання відповідача в апеляційній скарзі на те,що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскілки вимоги позивача не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно правових відносин, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Згідно п. «а», «б», «в», «г» ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що рішенням Конституційного суду України від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010, визначено, що за положеннями частини першої статті 143 Конституції України, при вирішенні органами місцевого самоврядування питань місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, органи місцевого самоврядування діють як суб'єкти владних повноважень. За положеннями пунктів „а", „б", „в", „г" статті 12 Земельного кодексу України, при вирішенні сільськими, селищними, міськими радами питань розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, ці ради діють як суб'єкти владних повноважень. Також зазначено, що за положеннями пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 07.07.2010 року - п.1ч.2 ст.17 КАС України), до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Таким чином, вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єкта владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів, а отже і даний спір відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на постанову Верховного суду України від 09.04.2012 року, оскільки предметом розгляду Верховного суду України були правовідносини які виникли на підставі господарського договору укладеного між суб'єктом владних повноважень та суб'єктом господарювання, в даній справі предметом розгляду є інші правовідносини та оскаржується рішення суб'єкта владних повноважень, тобто, предметом розгляду у цій справі є публічно-правовий спір.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Луганської міської ради на постанову Ленінського районного суду м.Луганська від 11 лютого 2014 р. у справі № 437/7604/13-а залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м.Луганська від 11 лютого 2014 р. у справі № 437/7604/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Е.Г.Казначеєв

Судді І.А.Васильєва

В.Г.Яманко