Постанова № 38304838, 08.04.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 820/4260/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Мартинчук С.М.,

за участі представників:

позивача - Євсюкової Ю.Б., відповідача - Онищенка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства завод "Електроважмаш" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, державне підприємство завод "Електроважмаш", з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів в якому просить суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000114000 від 24.02.2014 р.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив про те, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, документально не підтверджені та нормативно не обґрунтовані, вважає такі висновки суто суб'єктивною думкою особи, котра склала даний акт перевірки. Вважає, що в податковому обліку правомірно відобразив суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Хром Стіл", які склалися в межах звичайної господарської діяльності, обумовлені її потребами та документально підтверджені.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги і доводи заявленого позову підтримав та просив суд прийняти рішення про його задоволення в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував з підстав та мотивів, викладених у наданих до суду письмових запереченнях та просив суд прийняти рішення про відмову в задоволені адміністративного позову в повному обсязі.

Вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав та мотивів.

Матеріали справи свідчать, що СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ДП завод "Електроважмаш" з питання дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по правовим відносинам з ТОВ "Хром Стіл" за період вересень - жовтень 2013 року. За результатами проведеної щодо позивача документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт №31/40-00-14/00213121 від 10.02.2014 р., яким встановлено порушення ДП завод "Електроважмаш" п. 198.1, 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме завищення суми податкового кредиту за вересень - жовтень 2013 року на суму ПДВ 335 972,65 грн., що призвело до порушення п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за вересень, жовтень 2013 року на загальну суму 335 972,65 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 335 972,65 грн. (а.с. 40 - 66).

На підставі висновків акту перевірки №31/40-00-14/00213121 від 10.02.2014 р. та згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові 24.02.2014р. винесено податкове повідомлення-рішення № 000114000 форми "В1" про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 335 973,0 грн. (а.с. 67).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків акту документальної позапланової невиїзної перевірки №31/40-00-14/00213121 від 10.02.2014 р., що покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 24.02.2014р. № 000114000, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Як з'ясовано в ході судового розгляду та підтверджено матеріалами справи висновки відповідача про порушення ДП завод "Електроважмаш" вимог податкового законодавства, ґрунтуються на доводах про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту за вересень - жовтень 2013 року по взаємовідносинам з ТОВ "Хром Стіл", що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за вересень, жовтень 2013 року на загальну суму 335 972,65 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 335 972,65 грн.

Суд з такими висновками відповідача не погоджується, вважає їх помилковими та такими, що документально не підтверджуються та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку. Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. За приписами п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Разом з цим суд відмічає, що податкова накладна, як підстава для нарахування податкового кредиту, має бути складена за наслідками реального виконання господарської операції особою, яка має необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, в іншому випадку такий документ не може мати сили первинного документа у розумінні ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджувати факт здійснення господарської операції навіть за наявності у такого документа усіх формальних реквізитів.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому суд звертає увагу, що дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинно здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

В ході дослідження операцій, на підставі яких позивачем були сформовані дані податкового обліку, судом встановлено, що взаємовідносини ДП завод "Електроважмаш" з ТОВ "Хром Стіл" склались на підставі договору від 19.01.2013 року, згідно умов якого, Учасник (ТОВ "Хром Стіл") зобов'язується у 2013 - 2014 роках поставити Замовникові (ДП завод "Електроважмаш") товари, зазначені в Специфікації №1 (додаток №1 до договору), а Замовник - прийняти і оплатити такі товари (а.с. 133 - 138).

Факт придбання та отримання позивачем у ТОВ "Хром Стіл" товару підтверджується видатковими накладними (а.с. 93, 99, 105, 111, 117).

Як вбачається з матеріалів справи, доставка товару здійснювалась автотранспортним підприємством - СПД ОСОБА_3 - за замовленням ТОВ "Хром Стіл", що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 94, 100, 106, 112, 118, . Після отримання товару, він був оприбуткований на складі позивача згідно прибуткових ордерів та лімітно - забірних карток. Тобто, придбаний у ТОВ "Хром Стіл" товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності (а.с. 92, 95 - 96, 98, 101, 104, 107, 110, 113, 115 - 116, 119 - 121).

Вартість придбаного товару була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок свого контрагента - ТОВ "Хром Стіл", що підтверджується копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи (а.с. 102, 108, 114, 122).

Від ТОВ "Хром Стіл" позивачем отримані податкові накладні, що були включені позивачем до складу податкового кредиту (а.с. 91, 97, 103, 109, 114а).

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

А тому спростовує посилання в акті перевірки відповідача на деякі документи стосовно взаємовідносин позивача зі своїм контрагентом - ТОВ "Хром Стіл", складених в межах договору від 19.01.2013 року (прибуткові ордери №374, №399, №425, №433, №557, товарно - транспортні накладні №0018, №0020, №0021, №0023, №0025), які на думку відповідача мають дефекти в частині підпису відповідних осіб (арк. акту перевірки 10 - 11, 16 - 18).

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Під час розгляду справи відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Крім того, при дослідженні судом змісту акту перевірки встановлено, що податковий орган, роблячи висновок про нереальність на його думку проведених позивачем за договором господарських операцій зі своїм контрагентом - ТОВ "Хром Стіл" за період вересень - жовтень 2013 року, що призвело до порушення позивачем податкового законодавства в частині нарахування сум податку, які відносяться до податкового кредиту за зазначений період, виходив з того, що придбані за період вересень - жовтень 2013 року позивачем у ТОВ "Хром Стіл" на підставі укладеного договору листи сталеві не відповідають розмірам товару (листи металопрокату), придбаного ТОВ "Хром Стіл" у своїх контрагентів - ТОВ "Торговий дім "Євромет" та ТОВ "Українська феросплавна компанія".

З акту перевірки вбачається, що такий висновок податкового органу зроблено за результатами дослідження змісту складених Ірпінською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області довідок від 24.01.2014 р. №15/22-4/38435215 та від 07.02.2014 р. №25/22-4/38435215 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Хром Стіл" щодо документального підтвердження господарських відносин із підприємствами-постачальниками: ТОВ "Торговий дім "Євромент", ТОВ "Українська феросплавна компанія", ТОВ "Будівельна компанія "Строй-Ка" та підприємством-покупцем ДП завод "Електроважмаш", їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень, жовтень 2013 року, у висновках яких зазначено про документальне непідтвердження реалізації товару (щодо розмірів листів металопрокату), отриманого ТОВ "Хром Стіл" від підприємств-постачальників, та поставленого ним на адресу позивача - ДП завод "Електроважмаш" (а.с. 140 - 144, 150 - 154). Тобто, податковий орган зробив висновок що позивач придбав за договором у ТОВ "Хром Стіл" саме ту продукцію, яку ТОВ "Хром Стіл" придбав у ТОВ "Торговий дім "Євромент".

Суд не погоджується із такими висновками податкового органу, оскільки доказів того, що ТОВ "Хром Стіл" передав позивачу товар, придбаний ним у ТОВ "Торговий дім "Євромент", а не залишки іншої продукції, акт перевірки не містить.

Крім того, у висновках акту перевірки не міститься інформації стосовно того, що ТОВ "Торговий дім "Євромент" є єдиним постачальником ТМЦ ТОВ "Хром Стіл", а іншої продукції ні в залишках, ні в інших контрагентів ТОВ "Хром Стіл" не придбавав, а відтак не міг передати позивачу жодної іншої продукції, окрім придбаної у ТОВ "Торговий дім "Євромент". В судовому засіданні представник відповідача зазначив та не заперечував того факту, що при проведенні перевірки позивача податківцями така інформація податковим органом не перевірялася.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Хром Стіл", правомірність віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ суми, сплаченої у складі вартості товарів, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище відносин.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов державного підприємства завод "Електроважмаш" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0000114000 від 24.02.2014 р., винесене СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Стягнути на користь державного підприємства завод "Електроважмаш" (код 00213121) з Державного бюджету України 2.294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 14 квітня 2014 р.

Суддя Шевченко О.В.