Ухвала суду № 38304738, 08.04.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 р.Справа № 816/500/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2014р. по справі № 816/500/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ФО- П ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Лубенськоїоб'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області , у якому просила: визнати протиправними та скасувати податкових повідомлень - рішень від 24 вересня 2013 року №00009661702 на суму 16980,50 грн. та №00009541702 на суму 10414,25 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 р. позовні вимоги задоволені частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24 вересня 2013 року №0009661702 в частині визначення суми грошового зобов'язання в розмірі 17208, 75 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 13767 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3441,75 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Лубенською ОДПІ, у період з 02 серпня 2013 року по 22 серпня 2013 року, на підставі пункту 75 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2000 року із змінами та доповненнями проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового та іншого законодавства за період з 02 листопада 2010 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 30 серпня 2013 року №351/17-НОМЕР_3 (а.с. 16-28), яким встановлено порушення статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26 грудня 1992 року №13-92, Наказ Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року №12 "Про затвердження Інструкції "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю" (Додаток №7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 14 лютого 2001 року №53)) із змінами та доповненнями пункту 138.2 статті 138, пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177 "Податкового кодексу України" №2755 - VI, заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевіряється, на суму 10076,38 грн., в тому числі по періодам:- з 02 листопада 2010 року по 31 грудня 2010 року на суму - 503,93 грн.,- за 2011 рік на суму - 2367,62 грн.,- за 2012 рік на суму - 7204,83 грн.;пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010 року з наступними змінами та доповненнями, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 21378 грн. в тому числі по періодах:- січень 2011 року в сумі - 247 грн.,- лютий 2011 року в сумі - 121 грн.,- березень 2011 року в сумі - 75 грн.,- квітень 2011 року в сумі - 440 грн.,- травень 2011 року в сумі - 247 грн.,- червень 2011 року в сумі - 290 грн.,- липень 2011року в сумі - 542 грн.,- серпень 2011 року в сумі - 776 грн., жовтень 2011 року в сумі - 387 грн.,- листопад 2011 року в сумі - 249 грн.,- грудень 2011 року в сумі - 761 грн., січень 2012 року в сумі - 316 грн.,лютий 2012 року в сумі - 37 грн.,березень 2012 року в сумі - 268 грн.,травень 2012 року в сумі - 621 грн.,липень 2012 року в сумі - 845 грн.,серпень 2012 року в сумі - 449 грн.,вересень 2012 року в сумі - 119 грн.,жовтень 2012 року в сумі - 178 грн.,листопад 2012 року в сумі -13963 грн.,грудень 2012 року в сумі - 447 грн.

Позивач, не погодившись із висновками, викладеними податковим органом в акті перевірки від 30 серпня 2013 року №351/17-НОМЕР_3, направив до податкового органу заперечення на вказаний акт (а.с. 31-35), за результатами розгляду якого Лубенська ОДПІ задовольнила його частково, а саме в частині неправомірного виключення зі складу валових витрат за період з 02 листопада 2010 року по 31 грудня 2010 року суми 1659,53 грн. на придбання бензину, у зв'язку з включенням платником до складу валових витрат плати за бензин лише в сумі 829,81 грн. (лист-відповідь на заперечення №367/10/17-048 від 20 вересня 2013 року) (а.с. 36).

На підставі акту перевірки від 30 серпня 2013 року №351/17-НОМЕР_3 Лубенською ОДПІ 24 вересня 2013 року прийнято податкові повідомлення рішення: №0009661702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 26368,50 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі - 21378 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі - 4990,50 грн. (а.с. 14); №0009541702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 12345,04 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 9951,92 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 2393,12 грн. (а.с. 15).

Фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення взято висновок головного державного-інспектора в акті перевірки про відсутність права у платника податку на включення до складу податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ за попередні періоди, позивач на підставі заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та /або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) включила до складу податкового кредиту за листопад 2012 року податкову накладну, виписану постачальником у попередньому звітному податковому періоді, а саме у вересні 2012 року.

Позивач 14 грудня 2012 року подав до Лубенської ОДПІ декларацію з ПДВ за листопад 2012 року, в якій до складу податкового кредиту включив суму ПДВ у розмірі 13766,67 грн. згідно податкової накладної, виписаної ТОВ "НВО "Присадки" за № 1403 від 13 вересня 2012 року, яка не була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, позивачем до податкового органу подано Додаток №8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)", в якому заявив про порушення постачальником ТОВ "НВО "Присадки" порядку реєстрації податкових накладних у зв'язку з відсутністю податкової накладної №1403 від 13 вересня 2012 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 вересня 2013 року - №0009541702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 12345,04 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 9951,92 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 2393,12 грн. необхідно відмовити, оскільки позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували зв'язок між фактом сплати орендної плати за автомобілі з проведенням господарської діяльності позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту а) пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно пункту 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "НВО "Присадки" підтверджується долученими до матеріалів справи документами, а саме: видатковою накладною №НВ-0001228 (а.с. 53), податковою накладною від 13 вересня 2012 року №1403 (а.с. 54), платіжним дорученням від 13 вересня 2012 року №78 (а.с. 55).

Розділом V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна, заповнена без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця у тому податковому періоді, в якому відбулася перша з подій, визначених пунктом 198.2 статті 198 Кодексу, у разі отримання її у такому звітному періоді. В разі отримання податкової накладної із запізненням в інших податкових періодах право на включення сум ПДВ, зазначених в ній, до податкового кредиту виникає у покупця в тому податковому періоді, в якому податкова накладна була отримана покупцем, з урахуванням того, що зазначене право зберігається за ним протягом 365 днів з дати виписки такої податкової накладної.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ "НВО "Присадки" виписано податкову накладну №1403 від 13 вересня 2012 року на суму 82600 грн. в тому числі ПДВ 13766,67 грн.

Відповідно до пунктів 201.14, 201.15 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що зазначеними нормами Податкового кодексу України передбачено, що в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних відображується, зокрема, й дата отримання платником податків відповідної податкової накладної.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1002 "Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 у за № 1402/18697) (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено форму Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, в якій передбачено, що в реєстрі відображається дата виписки та дата отримання податкових накладних в окремих рядках реєстру.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач за датою отримання податкової накладної, вказаної у акті перевірки, вніс всі передбачені законодавством відомості, зокрема, й відомості щодо дати отримання податкової накладної та згідно вказаних відомостей сформував податковий кредит з податку на додану вартість в податковій декларації за листопад 2012 року.

Надання до перевірки податкової накладної, зазначеної у акті перевірки, відображення позивачем цієї податкової накладної в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних є фіксацією факту та дати отримання податкової накладної позивачем у передбаченій чинним законодавством правовій формі.

З реєстру виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2012 року (а.с. 46-50), податкова накладна, виписана контрагентом позивачу у вересні 2012 року, позивачем фактично була отримана від вказаного контрагента у листопаді 2012 року, за результами чого позивачем включено до податкової декларації за листопад 2012 року, суму ПДВ за вересень 2012 року, що підтверджується додатком №5 до вказаної декларації (а.с. 42).

Відповідно до абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з абзацом 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що заява зі скаргою на постачальників подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Судовим розглядом встановлено, що контрагентом позивача порушено порядок заповнення та/або дотримання порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, разом із декларацією з ПДВ за листопад 2012 року позивачем поданий додаток №8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних) (Д8)" (а.с. 44). Позивачем разом із заявою додані копії первинних документів по операціям із контрагентом, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за листопад 2012 року суму ПДВ у загальному розмірі 13766,67 грн. згідно податкової накладної за вересень 2012 року виписаної контрагентом позивача, та заяви зі скаргою про порушення продавцем порядку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що посилання податкового органу про те, що заява зі скаргою повинна подаватися позивачем разом з декларацією за відповідний період, у якому відбувалися господарські операції із контрагентами позивача, суперечить положенням Податкового кодексу України, зокрема, пункту 198.6 статті 198, який передбачає право платника податку на включення до податкового кредиту суми ПДВ протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні правопорушення податкового законодавства, визначених актом перевірки від 30 серпня 2013 року №351/17-НОМЕР_3,на підставі висновків якого відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0009661702 від 24 вересня 2013 року в частині нарахування грошових зобов'язань на суму 17208,75 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач в своїй позовній заяві помилково вирахувала розмір суми грошового зобов'язання, вказавши суму 16980,50 грн., оскільки відповідно до наданої відповідачем розшифровки донарахованих сум податків по статтям в розрізі найменувань сума грошового зобов'язання становить 17208,75 грн. (а.с. 95).

Відповідно до статті 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З метою повного захисту прав суд виходить за межі позовних вимог та визнає протиправним і скасовує податкове повідомлення-рішення №0009661702 від 24 вересня 2013 року в частині нарахування податкових зобов'язань в сумі 17208,75 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 13767 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3441,75 грн.

На час формування позивачем у 2010 році валових витрат діяли норми Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26 грудня 1992 року №13-92, Наказ Головної державної податкової інспекції України від 14 лютого 2001 року №12 про затвердження Інструкції "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю".

Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Згідно з додатком 7 Інструкції "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю" (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) - відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997, чинної на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Порядок визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, а також доходів та витрат платника податку, їх склад врегульовано розділом ІІІ "Податок на прибуток підприємств" Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

Згідно із пунктами 177.2 та 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Судовим розглядом встановлено, що позивач орендував транспортні засоби, а саме автомобіль Suzuki Swift, державний номер НОМЕР_1 (договір оренди №2 від 01 грудня 2010 року), автомобіль Газель 33021, державний номер НОМЕР_4, (договір оренди №3 від 01 грудня 2010 року), автомобіль Volkswagen Polo, державний номер НОМЕР_2(договір оренди №1 від 14 серпня 2012 року) (а.с. 67-69). Метою укладення вищевказаних договорів, була необхідність користування позивачем автомобілями для службових поїздок та для вантажного перевезення дрібних речей.

Колегія суддів заначає, що під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції позивачем не надано доказів, які б підтверджували зв'язок між фактом сплати орендної плати за автомобілі з проведенням господарської діяльності позивача.

Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що необхідно відмовити у задоволені позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 вересня 2013 року - №0009541702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 12345,04 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 9951,92 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 2393,12 грн.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2014р. по справі № 816/500/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.