увійти
УКР
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2009 року Справа № 17/70
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Добродняк І.Ю. (доповідач)
суддів - Бишевська Н.А., Баранник Н.П.
при секретарі - Дубова К.С.
за участю представників:
позивача: - не з'явився
відповідача: - ОСОБА_1. дов від 10.01.09 № 17-59
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Волинська агропромислова фірма ім.Сичова М.І.»
на постанову господарського суду Кіровоградської області від 06.05.08.
у справі № 17/70 (категорія статобліку - 2.24)
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Волинська агропромислова фірма ім..Сичова М.І.»
до Кіровоградського обласного центру зайнятості
про скасування рішення, -
В С Т А Н О В И Л А :
Відкрите акціонерне товариство «Долинська агропромислова фірма ім. Сичова М.І.» звернулося до господарського суду Кіровоградської області з адміністративним позовом, в якому просило скасувати рішення № 1120-22/20651739 від 04.10.07 про застосування до ВАТ «Долинська агропромислова фірма ім.Сичова М.І.» економічних санкцій, відповідно до якого на позивача накладено економічну санкцію в сумі 43021,65 грн.
Вказані санкції застосовано до позивача на підставі перевірки, за результатами якої відповідачем зроблений висновок про порушення ВАТ «Долинська агропромислова фірма ім. Сичова М.І.» вимог Закону України «Про зайнятість населення», а саме: неповідомлення державної служби зайнятості про вивільнення працівників.
Постановою господарського суду Кіровоградської області від 06 травня 2008 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що позивачем невірно трактуються приписи ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» стосовно припинення нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута, оскільки застосовані оскаржуваним рішенням економічні санкції за порушення законодавства про зайнятість населення не пов'язані з будь-якою заборгованістю, а застосовані за правопорушення, допущені після порушення провадження у справі № 10/283 20.11.06. Зобов'язання по сплаті економічних санкцій за спірним рішенням виникло 04.10.07, вказані вимоги є поточними та не пов'язані із заборгованістю, а мають іншу правову природу ніж ті, про які йдеться мова в ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що 16.08.07 постановою господарського суду Кіровоградської області у справі № 10/283 ВАТ «Долинська агропромислова фірма ім. Сичова М.І.» визнано банкрутом. Статтею 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше. Керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.
За таких умов звільнення найманих працівників підприємства-банкрута здійснюється невідкладно, а тому твердження відповідача про порушення двох місячного строку на попередження працівників про їх вивільнення є необґрунтованим, у зв'язку з чим застосування до підприємства - банкрута економічних санкцій суперечить положенням цього Закону.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ухвалою від 20.11.06 господарським судом Кіровоградської області постановою у справі № 10/283 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Долинська агропромислова фірма ім. Сичова М.І.»
Постановою від 16.08.07 у справі № 10/283 господарським судом Кіровоградської області ВАТ «Долинська агропромислова фірма ім.Сичова М.І.» визнано банкрутом, щодо нього відкрито ліквідаційну процедуру на строк до 16.05.08.
04.10.07 інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Кіровоградського обласного центру зайнятості здійснена перевірка ВАТ «Долинська агропромислова фірма ім.Сичова М.І.», внаслідок якої встановлено факт, що протягом 2007 року на підприємстві вивільнено шість працівників відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, з порушенням вимог п. 5 ч.2 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення», а саме: без повідомлення державної служби зайнятості про вивільнення працівників. На підставі акту перевірки №239 від 04.10.07 рішенням про застосування економічних санкцій за порушення законодавства про зайнятість населення № 1120-22/20651739 від 04.10.07 начальником інспекції до позивача застосовано економічні санкції в розмірі 43021,65 грн.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що рішення відповідача про застосування економічних санкцій є правомірним.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до п.5 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників.
Відповідно до абзацу другого п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» у разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.
Тобто, чинним законодавством на позивача покладено обов'язок повідомляти державну службу зайнятості про вивільнення своїх працівників, а в разі невиконання такого обов'язку передбачено застосування штрафних санкцій у визначеному законом розміру.
Будь-яких виключень для підприємств, установ, організацій, в тому числі і тих, відносно яких порушено справи про банкрутство, щодо надання ними інформації до державної служби зайнятості, чинне законодавство не містить.
Посилання позивача на ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» колегія суддів не приймає до уваги з наступних підстав.
Відповідно до ст.23 вказаного Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, в тому числі, припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.
Правові наслідки визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, визначені абз.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», стосуються неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута, тобто відповідальності, яка застосовується до особи за невиконання або неналежне виконання нею зобов'язання.
Штраф, передбачений п.5 ч.2 ст.20 Законом України «Про зайнятість населення», має іншу правову природу, ніж економічні санкції, про які йдеться у приписах ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», і підпадає під адміністративно-господарські санкції в розумінні ст.ст.238, 239 Господарського кодексу України.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що положення абз.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не розповсюджуються на спірні правовідносини, інші правові підстави для звільнення позивача від відповідальності за порушення Закону України «Про зайнятість населення», скасування рішення № 1120-22/20651739 від 04.10.07 відсутні.
Таким чином колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування та ухвалення нового судового рішення не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Долинська агропромислова фірма ім.Сичова М.І.» залишити без задоволення, постанову господарського суду Кіровоградської області від 06 травня 2008 року у справі № 17/70 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом місяця до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.
Повний текст ухвали складено 05.06.09
