Рішення № 38303517, 16.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4645/14 16.04.14За позовом ПрАТ СК «АХА Страхування»

до СТзДВ «Гарантія»,

про відшкодування шкоди в порядку регресу 5 050,09 грн.

Суддя Головатюк Л.Д

Представники:

Від позивача: Ігнатенко Н.В.

Від відповідача: Ємчук В.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (надалі - страховик, позивач) звернулось до господарського суду м. Києва із позовом до страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (надалі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 5 050,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України в межах виплаченого відшкодування право зворотної вимоги до відповідальної за збитки особи, якою є відповідач як страховик цивільної відповідальності винної у ДТП особи. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов"язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов"язку здійснити регресну виплату.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.03.2014 порушено провадження у справі № 910/4645/14, розгляд справи призначено на 10.04.2014.

Представники сторін в судове засідання 10.04.2014 з'явилися, надали пояснення по справі та подали додаткові докази по справі. Під час розгляду справи суд оголосив перерву і призначив судове засідання на 16.04.2014.

В судове засідання 16.04.2014 представники сторін з'явилися, надали пояснення по суті справи та подали додаткові докази по справі. В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Між ПрАТ «АХА Страхування» (надалі- позивач) та ОСОБА_3 (надалі - страхувальник) 21.07.2016 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 039018/05АК (далі - Договір страхування), згідно з яким позивач прийняв на себе обов'язок відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу «ВАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_3 (надалі - застрахований автомобіль).

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням вказаним транспортним засобом на випадок настання подій, перелік яких наведено у Договорі, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; незаконне заволодіння; протиправні дії третіх осіб; інші випадкові події (пожежа, вибух або самозаймання транспортного засобу, стихійне лихо чи природні явища і т.п.).

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

13.06.2011 по 281 км + 250 м автодороги Кременець - Біла Церква у напрямку м. Сквира поблизу с. Мовчанівка мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП), у якій громадянин ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом «ЗАЗ 1103» реєстраційний номер НОМЕР_2, порушив п. 12.1 та п. 10.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого вчинив зіткнення з застрахованим позивачем автомобілем «ВАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_3, що призвело до механічних пошкоджень останнього.

Із довідки ВДАІ Житомирського РВУМВС в Житомирській області № 8827153 від 13.06.2011 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що транспортний засіб - автомобіль «ЗАЗ 1103» реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення майнової шкоди автомобілю марки «ВАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_3, знаходився під керуванням громадянина ОСОБА_4

Вироком Ружинського районного суду Житомирської області від 28.11.2011 (справа № 1-200/2011) ОСОБА_4 за вчинення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Відповідно до ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто, за укладеним договором одна сторона за договором зобов'язалася за винагороду (страховий внесок), котра сплачується іншою стороною, відшкодувати їй збитки, завдані застрахованому транспортному засобові в результаті настання визначеного договором страхового випадку.

13.06.2011 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування й надав всі необхідні документи.

Згідно висновку експертного авто товарознавчого дослідження про визначення вартості відновлюючого ремонту №211 від 13.09.2011, на підставі страхового акту № 2011/U/OMOD03438/UIA10383 від 24.10.2013 та розрахунку страхового відшкодування, позивачем на виконання умов Договору страхування виплачено на рахунок, визначений страхувальником, страхове відшкодування у розмірі 5 050,09 грн. відповідно до платіжного доручення № 2207 від 26.10.11, що підтверджується листом з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» № 43-8-3-00/771 від 15.04.2014 (в матеріалах справи).

Таким чином, до позивача, на думку останнього, перейшло в межах вказаної суми грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Вина ОСОБА_4 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «ЗАЗ 1103» реєстраційний номер НОМЕР_2 та завдання майнової шкоди автомобілю марки «ВАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_3, ним і відшкодовується, так як відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров"ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «ЗАЗ 1103» реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахована в СТзДВ «Гарантія», поліс № ВЕ/5828858, що підтверджується довідкою МТСБУ № 7/2-28/9735 від 02.04.2014 (в матеріалах справи). Вказаним полісом передбачено, що франшиза становить 1000,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб - 50000,00 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін , суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з огляду не таке:

Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано шкоду у результаті її порушеного права має право на її відшкодування.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної' пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

При дослідженні наданих позивачем доказів на підтвердження вартості витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом автомобіля «ВАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_3 з урахуванням зносу, судом було враховано, що відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частини 17 статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже, документами, які підтверджують дійсний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним вказаного вище ремонтом автомобіля, є розрахунок суми страхового відшкодування від 20.10.2011, та платіжне доручення № 2207 від 26.10.11, яким підтверджується факт перерахування коштів страхувальнику на відновлювальний ремонт застрахованого автомобіля. Зокрема, судом враховано, що наведені у вказаному наряді-замовлені роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із тими пошкодженнями, які зазначені у первинній довідці ВДАІ.

Відтак, реальний розмір витрат позивача, пов'язаних з відновлювальним ремонтом автомобіля «ВАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_3 СХ (з урахуванням зносу), склав 5 050,09 грн.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України "Про страхування").

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № ВЕ/5828858 та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування", статей 993, 1192 ЦК України, відповідач повинен відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50000 грн.), виходячи із розміру реально завданих збитків в межах суми, що перейшла до позивача та за мінусом встановленої франшизи, тобто у сумі 4050,09 грн. (5 050,09 грн. - 1000,00 грн. франшизи).

З матеріалів справи слідує, що позивач з метою отримання коштів від відповідача 12.07.2012 року звернувся до останнього із заявою (вих. № 1305АР) про виплату страхового відшкодування. Дана заява із доданими до неї документами, які необхідні для виплати страхового відшкодування на користь позивача, була отримана відповідачем, про що свідчить відмітка про отримання. Відповідач відповіді на заяву не надав і вимоги не виконав.

Враховуючи вимоги пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування (регламентна виплата) за полісами ОСЦПВВНТЗ повинна бути виплачена страховиком (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Проте, відповідач після отримання вищезазначеної заяви у встановлений пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк суми страхового відшкодування на користь позивача не виплатив.

Згідно до статті 33 ГПК України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону, відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому не визнає позовні вимоги у повному обсязі. Для обґрунтування своєї позиції, відповідач посилається на відсутність у матеріалах справи платіжного доручення, що свідчить про сплату позивачем страхового відшкодування страхувальнику. Однак, суд не може прийняти ці доводи, з огляду на наступне.

Позивачем було надано копію листа з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 15 квітня 2014 № 43-8-3-00/771 яким підтверджено факт перерахування коштів на рахунок ОСОБА_3 на підставі платіжного доручення № 2207 від 26.10.2011. Суд прийняв цей доказ.

Отже, відповідачем не було спростовано належними засобами доказування позовних вимог.

Тому, суд визнає за законні та обґрунтовані вимоги позивача, а отже позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» задовольнити частково.

2. Стягнути зі страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (04071, м. Київ, Подільський район, вул. Костянтинівська, буд. 56, оф. 13, код ЄДРПОУ 21130899) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, Подільський район, вул. Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ 20474912) суму страхового відшкодування у розмірі 4 050(чотири тисячі п'ятдесят) грн. 09 коп., судовий збір в розмірі 1 465(одна тисяча чотириста шістдесят п'ять) грн. 25 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л. Д.

Дата підписання повного тексту рішення: 18.04.2014.