Рішення № 38303375, 08.04.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2014 р. Справа № 911/973/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція», м.Ірпінь

про стягнення 41466,93 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 до Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція», м.Ірпінь про стягнення 41466,93 грн.

Провадження у справі №911/973/14 порушено відповідно до ухвали суду від 26.03.2014 року та призначено справу до розгляду на 08.04.2014 року.

Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій здійснив уточнений розрахунок позову і просить стягнути з відповідача 40000 грн. основного боргу, 982,56 грн. пені, 240 грн. інфляційних та 226,85 грн. 3% річних.

Відповідач в судове засідання 08.04.2014 року не з'явився, надав відзив на позов, в якому позовні вимоги визнав та подав заяву про розгляд справи без участі його представника.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

21.10.2013 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач) та Приватним акціонерним товариством «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» в особі керуючого санацією Жмайло О.В. (відповідач) було укладено Договір на проведення оцінки майна відповідача (далі - Договір).

На виконання умов Договору позивачем вчасно та у повному обсязі виконано роботи з незалежної оцінки майна відповідача, що підтверджується Актом приймання-передачі звіту про незалежну оцінку від 11.11.2013 року.

Відповідно до п. 2.1. Договору вартість робіт становить 40 000 грн. Відповідно до п. 2.2. Договору оплата за роботу підлягає перерахуванню на розрахунковий рахунок Виконавця у сумі 40 000,00 грн. протягом шістдесяти робочих днів з моменту підписання Договору.

Відповідно до п. 4.1.2. Договору, відповідач зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату робіт Позивача. Строк оплати відповідно до умов Договору настав 15.01.2014 року.

11.03.2014 року у зв'язку з відсутністю оплати за Договором, позивачем було надіслано на адресу відповідача Претензію. Станом на 25.03.2014 року відповідачем умови Договору не виконано, оплату за роботу не здійснено.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено прострочена заборгованість відповідача в сумі 40 000,00 грн., що відповідачем визнано у відзиві на позов.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку з простроченням відповідачем оплати за надані послуги, позивач просить стягнути з відповідача 982,56 грн. пені, 240 грн. інфляційних та 226,85 грн. 3% річних.

Пунктом 9.4. Договору передбачено, що у випадку порушення п. 2.2. Договору Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов'язання за кожний день прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Дослідивши розрахунок позовних вимог, судом встановлено, що пеня нарахована на фактичну суму заборгованості по кожному періоду окремо в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за періоди, що не перевищують шість місяців від дати прострочення зобов'язання. Таким чином, вимога про стягнення 982,56 грн. пені підлягає задоволенню.

Як визначено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних та інфляційних проведений на фактичну суму заборгованості по кожному періоду окремо в розмірі, передбаченому ст. 625 Цивільного кодексу України. Таким чином, вимога про стягнення 240 грн. інфляційних та 226,85 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, підписаній відповідачем, яка долучається до справи.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Враховуючи, що в ході розгляду спору судом встановлено зобов'язання відповідача сплатити на користь позивача 40000 грн. заборгованості, 982,56 грн. пені, 240 грн. інфляційних та 226,85 грн. 3% річних, що відповідачем визнано, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем визнані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» (08298, Київська область, м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 7, код 00292729) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (51217, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 40000 грн. основного боргу, 982,56 грн. пені, 240 грн. інфляційних, 226,85 грн. 3% річних та 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Кошик А.Ю.

дата підписання 16.04.2014 р.