Ухвала суду № 38303187, 14.04.2014, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"14" квітня 2014 р.

Справа № 903/429/13

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Укрзахідпідшипник” ЛТД, м. Луцьк

про відстрочку виконання рішення господарського суду від 03.071.2013р.

по справі № 903/429/13 за позовом ТзОВ “ТД Ирбис”, м. Харків

до товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Укрзахідпідшипник” ЛТД, м. Луцьк

про стягнення 265224,93 грн.

Суддя Слободян П. Р.

За участю представників сторін:

від заявника: н/з.

від позивача: н/з.

Суть спору: заявник – товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Укрзахідпідшипник” ЛТД, м. Луцьк просить відстрочити виконання рішення господарського суду від 03.07.2013р. по справі № 903/429/13 терміном на рік.

Заяву обґрунтовує тим, що ТзОВ "Торговий дім "Укрзахідпідшипник" ЛТД перебуває у скрутному матеріальному становищі, яке зумовлене наявністю економічної кризи в країні, яка також вплинула на різні галузі промисловості. Зазначені фактори негативно відобразилися на фінансово-господарській діяльності багатьох суб'єктів господарювання, в тому числі і на діяльності ТзОВ "Торговий дім "Укрзахідпідшипник" ЛТД по поставці підшипників, пасів, ланцюгів та іншої продукції до різного роду обладнання, що підтверджується фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва та відсутністю руху коштів по рахунках у банках, докази чого додаються.

Значно ускладнює ситуацію наявність великої кредиторської заборгованості товариства у розмірі 6 836 200, 00 гривень та дебіторської заборгованості у сумі 163 700, 00 гривень.

Виходячи з викладеного, конкретними обставинами, що ускладнюють виконання ТОВ "Торговий дім "Укрзахідпідшипник" ЛТД рішення суду від 03.07.13 року по справі № 903/429/13 та роблять його виконання неможливим на сьогоднішній день є: призупинення діяльності на підприємстві, відсутність руху коштів на рахунках, відсутність замовлень щодо оптової поставки товарів, що є основним видом діяльності товариства, велика заборгованість перед банківськими установами та контрагентами.

Фінансовий стан ТОВ "Торговий дім "Укрзахідпідшипник" ЛТД є вкрай критичним, а примусове виконання вказаного рішення через органи державної виконавчої служби призвело до ще глибшої кризи на підприємстві, оскільки накладено арешти на все майно, арештовані рахунки - діяльність товариства повністю паралізована, немає можливості сплачувати податки та платежі до фондів, а також заробітну плату працівникам.

Економічна криза та наявність інфляційних процесів у економіці держави не дозволяють на сьогоднішній день швидко відновити роботу підприємства.

Разом з тим, відстрочення рішення суду дозволить вийти на нормальний робочий режим ТОВ "Торговий дім "Укрзахідпідшипник" ЛТД та погасити заборгованість перед ПрАТ "ТД Ирбис".

ТзОВ “ТД Ирбис”, м. Харків у заперечені № 1230/04 від 09.04.2014р. на заяву ТзОВ "Торговий дім "Укрзахідпідшипник" просить відмовити в задоаоленні заяви про відстрочку виконання рішення, мотивуючи тим, що обставини на які посилається відповідач не дають підстав для надання на будь - який термін відстрочення погашення суми боргу. Відповідачем не надано належних фактів того, що відстрочення виконання рішення призведе до повного виконання рішення. Оскільки, заборгованість відповідача виникла ще у січні 2013 року і до теперішнього часу сума боргу ніяким чином не сплачувалася, тому немає підстав вважати, що відстрочення виконання рішення забезпечить виконання рішення у межах строку відстрочення, а не продовжить ухилення від його виконання.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, встановив:

Рішенням господарського суду Волинської області від 3 липня 2013 року у справі 903/429/13 стягнуто з відповідача в користь позивача" 265224 грн. 93 коп., з котрих 257589 грн. 80 коп. основного боргу, 1290 грн. 06 коп. три відсотки річних, 6 345 грн. 07 коп. пені, за 2 договорами поставки: № ДВ 2394 від 18 жовтня 2012 року і № ДВ 1704 від 20 березня 2012 року. Також, покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 304 грн. 5 коп. судового збору.

На виконання зазначеного вище рішення господарського суду видано наказ № 903/429/13 від 19 липня 2013 року.

1 квітня 2014 року відповідач звернувся до господарського суду із заявою № 30 про відстрочку виконання рішення господарського суду від 3 липня 2013 року.

Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 121 Господарського процесуального кодексу України: при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання; про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку; в необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.

Відповідно до пункту 7 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 9 від 17 жовтня 2012 року „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”, господарський суд на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі-рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно до пункту 7.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 9 від 17 жовтня 2012 року „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи – наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Відповідно до пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26 грудня 2003 року „Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання, суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім’ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Суд констатує, що сам факт скрутного фінансового становища не може бути підставою для розстрочки виконання рішення суду, оскільки сам же суб’єкт господарської діяльності своєю господарською діяльністю і привів свій фінансовий стан до тяжкого.

Водночас, проаналізувавши докази, додано відповідачем в обґрунтування свого важкого фінансового становища до заяви про відстрочку виконання рішення суду суд, зауважує наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.10.2013р. встановлено, що відповідно до статті 1 пункту 1.1. Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, затвердженого наказом № 49/121 від 26.01.2001 року Міністерством фінансів України: фінансовий стан підприємства це сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні й потенційні фінансові можливості підприємства; незадовільний фінансовий стан - характеризується неефективним розміщенням ресурсів та неефективним використанням їх, незадовільною платоспроможністю підприємства, наявністю простроченої заборгованості перед бюджетом, з заробітної плати, недостатньою фінансовою стійкістю у зв'язку з несприятливими тенденціями розвитку виробництва та збуту продукції підприємства.

З метою визначення фінансоваого стану підприємства проводиться фінансовий аналіз підприємства, який складається з таких етапів: оцінка майнового стану підприємства та динаміка його зміни; аналіз фінансових результатів діяльності підприємства; аналіз ліквідності; аналіз ділової активності; аналіз платоспроможності (фінансової стійкості);аналіз рентабельності. Основним джерелом інформації для фінансового аналізу є бухгалтерська (фінансова) звітність підприємства за два останні календарні роки та останній звітний період.

Суд дослідивши показники, наявні в копіях балансу за 31 грудня 2013 року та показники звіту про фінансові результати за 2013 рік, зауважує, що дійсно прослідковується нестабільний стан підприємства за 2013 рік, водночас, провівши розрахунок згідно формули абсолютної ліквідності (поточні активи поділити на поточні зобов’язання) якими встановлено, що дане підприємство є абсолютно ліквідне (Ліквідність — можливість швидкого переводу активу у готівку без істотної втрати його вартості (з мінімальними витратами). Гроші (монети та паперова готівка) є найбільш ліквідними активами. Платоспроможність постачальника та його здатність забезпечити своєчасне виконання боргових зобов'язань; Абсолютна ліквідність — здатність готівки і депозитів до запитання безпосередньо виконувати роль загальновизнаного засобу платежу і інші функції грошей). Це саме стосується і рентабельності (Рентабельність загальна – відношення балансового прибутку до середньорічної вартості виробничих фондів за їх початковою оцінкою).

Дослідивши довідки дебіторської та кредиторської заборгованості (станом на 31.03.2014р.) в сукупності, суд зауважує, що з них вбачається цілком задовільний стан відповідача та його платоспроможність.

Дане, в свою чергу, опосередковано свідчить про можливість відповідача виконувати свої боргові зобов’язання по судовому наказу.

Поряд з тим, відповідачем на підтвердження свого скрутного становища не додано інформації щодо наявності або відсутності у відповідача майна на яке може бути звернено стягнення.

Також, в заяві відсутній основний елемент необхідний для надання відстрочки – а, саме винятковість обставин. Крім того, з даної заяви та доданих доказів взагалі не вбачається, що не надання такої відстрочки зможе зробити неможливим виконання такого рішення у майбутньому (умова, котра також є обов’язковою для надання відстрочки або розстрочки).

Отже, виходячи з усього описаного вище відстрочка або розстрочка виконання рішення суду чи зміна способу його виконання можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об’єктивний вплив на виконання судового рішення. Крім цього, повинні враховуватись інтереси сторін, їх матеріальний стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи.

Таким чином, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Відповідно, встановлення та підтвердження факту наявності виключних обставин, на які посилається Відповідач за первісним позовом, можливо лише внаслідок сукупного аналізу відповідних доказів щодо наявності зазначених обставин, що безпосередньо впливають на можливість виконання рішення суду Відповідача у момент звернення рішення до виконання.

Враховуючи наведені положення законодавства в сукупності з дослідженими доказами, суд зазначає, що останні опосередковано свідчить про відсутність можливості настання негативних наслідків виконання рішення суду в разі ненадання відстрочки та на відсутність законних підстав для надання відстрочки.

При цьому, суд враховує можливі негативні наслідки для відповідача при виконанні рішення у встановлений строк але, перш за все, враховує такі ж наслідки і для позивача у виконавчому провадженні при затримці виконання рішення та вважає за необхідне не допускати їх настання (оскільки, саме надання такої відстрочки у даному випадку може зробити виконання цього судового рішення неможливим у майбутньому).

Суд зауважує, що до моменту розгляду заяви судом відповідачем не вчинено жодних дій щодо виконання рішення суду.

З матеріалів справи не вбачається та відповідачем взагалі не надано будь-яких доказів на підтвердження своєї вимоги про відстрочку виконання рішення суду.

Суд зауважує, що в будь-якому випадку всі докази, котрі вказують на важке матеріальне становище відповідача можуть свідчити лише про те, що саме відстрочка виконання рішення може в подальшому призвести до неможливості виконання рішення суду у майбутньому (в той час, як частина 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України передбачає можливість подання такої відстрочки лише при наявності (та усунення) обставин, що утруднюють виконання, чи роблять його неможливим).

Керуючись ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ухвалив:

В задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Укрзахідпідшипник” ЛТД, м. Луцьк № 30 від 31.03.2014р. про відстрочку виконання рішення господарського суду № 903/429/13 від 03.071.2013р. відмовити.

Суддя П. Р. Слободян