Ухвала суду № 38302981, 15.04.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/433/12

Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року задоволено адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.02.2014 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, головним державним податковим ревізором - інспектором Шоломицьким С.А проведено камеральну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 щодо даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за квітень 2011 рік.

За результатами перевірки податковим органом складено акт №366/1750/НОМЕР_1 від 30.05.2011 року про результати камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, під час якої було виявлено порушення п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, а саме арифметичну (методологічну) помилку (порушення), що вплинула на розрахунки з бюджетом.

Під час перевірки ревізором - інспектором використано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2011р. №146224 з урахуванням акту про результати позапланової документальної виїзної перевірки №1801/17/НОМЕР_1 від 28.04.2011 року.

В результаті чого, винесено податкове повідомлення - рішення №0008311750 від 07.07.2011 яким збільшено суму грошового зобов'язання по платежу податок на додану вартість в сумі 147500, 00 грн. та штрафні санкції в сумі 1 грн.

Крім того, головним державним податковим ревізором - інспектором Шоломицьким С.А. на підставі п. 200.10 ст. 200 ПК України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2011 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт №423/1750/НОМЕР_1 від 04.08.2011 року про результати камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість та виявлено порушення позивачем п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, а саме арифметичну (методологічну) помилку (порушення), що вплинула на розрахунки з бюджетом.

Під час перевірки ревізором - інспектором було використано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2011 року з урахуванням акту про результати позапланової документальної виїзної перевірки №2552/17/НОМЕР_1 від 14.06.2011 року.

В результаті виявлених порушень, податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення №0009831750 від 20 вересня 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 61166,87 грн. та за штрафними санкціями в сумі 1 грн.

Разом із тим, в зв`язку з несплатою суми грошового зобов`язання, визначеної в податкових повідомленнях - рішеннях, позивачу була вручена податкова вимога № 679 від 31.08.2011 року.

Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що діїта рішення відповідача не відповідають вимогам Податкового Кодексу, тобто є протиправними та підлягають скасуванню. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно із п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Як вбачається із матеріалів справи, головним державним податковим ревізором - інспектором проведено камеральну перевірку. Під час здійснення камеральних перевірок ревізором - інспектором були використані податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2011р. №146224 з урахуванням акту про результати позапланової документальної виїзної перевірки №1801/17/НОМЕР_1 від 28.04.2011 року та податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2011 року з урахуванням акту про результати позапланової документальної виїзної перевірки №2552/17/НОМЕР_1 від 14.06.2011 року.

Під час перевірки виявлено заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Виявлені порушення були на підставі податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2011р. №146224 з урахуванням акту про результати позапланової документальної виїзної перевірки №1801/17/НОМЕР_1 від 28.04.2011 року та податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року з урахуванням акту про результати позапланової документальної виїзної перевірки №2552/17/НОМЕР_1 від 14.06.2011 року.

Відповідно до акту невиїзної документальної перевірки від 28.04.2011 року виявлено правовідносини між ФОП ОСОБА_2 та ПП "Терріо - Пром".

Крім того, з акту позапланової документальної невиїзної перевірки від 28.04.2011 року вбачається, що податковим органом досліджувався період серпень 2010 року, однак під час проведення камеральної перевірки досліджено період звітності за квітень 2011 року.

04.08.2011 року ДПІ у м. Вінниці був складений акт камеральної перевірки, яким виявлено порушення щодо задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість.

Як вбачається із акту камеральної перевірки, податковим органом було використано податкову декларацію з ПДВ за червень 2011 р.

Під час камеральної перевірки було виявлено арифметичну (методологічну) помилку (порушення), що вплинула на розрахунки з бюджетом. Крім того, відповідач під час проведення камеральної перевірки керувався висновками акту позапланової невиїзної документальної перевірки від 14.06.2011р. № 2552/17/НОМЕР_1.

Колегія суддів дослідивши зміст акту позапланової невиїзної перевірки від 14.06.2011р., дійшов висновку, податковим органом було використано податкову декларацію з ПДВ за лютий 2010р. та акт перевірки № 355/23/34143709 від 04.10.2010р. ФГ «Дана Плюс».

Податковим органом зроблено висновки про зменшення суми податкового кредиту позивачем лише на підставі акту перевірки ФГ «Дана Плюс».

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Предметом камеральної перевірки була податкова декларація з ПДВ за червень 2011 року, однак з акту позапланової невиїзної перевірки від 14.06.2011р. слідує, що перевірено правильність обчислення ПДВ за період з 01.02.2010р. по 28.02.2010 р.

Відповідно до принципу диспозитивності, суд розглядає справу у межах позовних вимог. Як вбачається із матеріалів справи, позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення, винесені їх на підставі актів камеральних перевірок. Разом з тим, як було встановлено у судовому засіданні, ревізор Шоломіцький С.А. в порушення приписів Податкового кодексу, зокрема щодо меж проведення камеральних перевірок, неправомірно використав у своїх актах камеральних перевірок акти позапланових невиїзних документальних перевірок. Разом з тим, податковий орган жодних рішень за актами невиїзних документальних перевірок не приймав. Також вони не являються предметом оскарження у даній справі, а тому у суду немає підстав перевіряти обставини, які викладені у актах документальних невиїзних перевірок.

Відповідачем не було надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність прийнятого на підставі даного акту податкового повідомлення-рішення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене відповідач не довів правомірність своїх дій. В той же час позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають до задоволення.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Ватаманюк Р.В.

Курко О. П.