Постанова № 38302930, 07.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 квітня 2014 року 10:40 № 826/3227/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Семерак Н.С.,

представника відповідача - Бондар І.П. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційні мережі» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційні мережі» (далі - позивач, ТОВ «Дистрибуційні мережі») до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.12.2013 року № 0002952205.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на встановлених в ході перевірки недостовірних фактах, а тому прийняте відповідачем за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення про нарахування та сплату грошового зобов'язання є протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що позивачем в порушення норм податкового законодавства завищено витрати, що враховуються при визначенні оподаткування на суму нарахованих процентів за фінансовими позиками по договору позики. Крім того, ТОВ «Дистрибуційні мережі» в порушення вимог Податкового кодексу України, занижено дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів, робіт, послуг) за 4 квартал 2011 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Дистрибуційні мережі», код ЄДРПОУ 32849497, зареєстроване 19.04.2004 р. Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією за № 10671200000000584 та перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі наказу від 04.10.2013 р. № 671, направлень від 18.10.2013 р. № 1720, № 1721, № 1722, № 1728, № 1729, № 1730, згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Дистрибуційні мережі» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт перевірки №1875/26-53-22-05-21/32849497 від 28.11.2013 р. (далі - акт від 28.11.2013 р.).

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог, зокрема, п.135.1, п.135.2 ст.135, п. 137.1 ст.137, пп.14.1.95 п. 14.1.206 п.14.1 ст. 14, п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 504 261 грн., в тому числі, за 4 квартал 2011 року на суму 73 066 грн., за ІІ квартал 2012 року на 34 679 грн., за ІІІ квартал 2012 року на суму 152 511 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 244 005 грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 12.12.2013 року № 0002952205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 612 060 грн., в тому числі, за основним платежем та 504 261,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 107 799 грн.

Не погоджуючись із прийнятими відносно нього податковими повідомленнями-рішеннями, позивач в порядку, передбаченому ст. 56 Податкового кодексу України, оскаржив їх до Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Рішенням Головного управління Міндоходів у місті Києві про результати розгляду первинної скарги від 20.02.2014 року №1709/10/26-15-10-06-15 податкове повідомлення - рішення залишене без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Позивач, вважаючи, що податкове повідомлення - рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства, що призводить до порушення його прав та інтересів, звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, підставою для визначення податковим органом податкових зобов'язань у спірному податковому повідомленні-рішенні стало, на його думку, заниження ТОВ «Дистрибуційні мережі» податку на прибуток за 4 квартал 2011 року в частині доходу від операційної діяльності та неправомірного донарахування за 2-4 квартали 2012 року податку на прибуток в частині формування валових витрат за рахунок відсотків за користування позикою.

Перевіркою повноти визначення доходу, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р. податковим органом встановлено заниження на загальну суму 317 678 грн., в тому числі, за 4 квартал 2011 року на суму 317 678 грн.

Як вказано в акті від 28.11.2013 р., ТОВ «Дистрибуційні мережі» реалізовано та відвантажено товарів відповідно до оборотно-сальдових відомостей за 4 квартал 2011 року по бухгалтерським рахункам: 28 «Товари», 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 70 «Дохід від реалізації» на суму без податку на додану вартість 32 716 141 грн.

В той час, згідно рядка 02 Декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2011 року «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів, робіт, послуг)» становить 32 398 463 грн.

Однак, як встановлено судом, відповідач при перевірці відображених позивачем показників з податку на прибуток встановив їх заниження на підставі наступних документів: журналів - ордерів по рахунках 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 702 «Дохід від реалізації товарів», 28 «Товари», 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», договорів, видаткових накладних.

З досліджених судом копій податкової звітності вбачається, що відповідачем під час визначення суми оподаткування не були враховані вказані дані по іншим рахункам, зокрема, які входять до складу 70 рахунку «Доходи від реалізації», а саме: 703 «Дохід від реалізації робіт та послуг». 704 «Вирахування з доходів», 705 «Реалізацію без НДС».

З аналізу рахунку 70 «Доходи від реалізації» визначений у 4 кварталі 2011 року на визначення доходу в рахунок 79 «Фінансові результати» позивачем проведена сума 32 412 252 грн., яка складається з суми від реалізації товарів і послуг на суму 32 398 463 грн. та суми доходу отриманого від суборенди приміщень - 13 790 грн., яка відображена в додатку ІД до рядка 03 податкової декларації з податку на прибуток по коду рядку 03.7.

Зазначену суму від реалізації товарів і послуг на суму 32 398 463 грн. позивачем включено до податкової звітності за 4 квартал 2011 року, яка в сумі із рядком 03 ІД та попередніми показниками й склала суму доходів в розмірі 98 162 929 грн. (рядок 01 Декларації за 4 квартал 2011 року).

Крім того, при розрахунку різниці рядка 02 Податкової декларації за 4 квартал 2011 року в розмірі 97 622 545 грн. та рядка 02 Податкової декларації за 3 квартал 2011 року в розмірі 65 224 082 грн., рядок 02 декларації за 4 квартал 2011 року становить 32 398 463 грн.

Таким чином, на думку суду при перевірці податкового обліку позивача, сума доходу від операційної діяльності вказана правомірно, в той час відповідачем не доведено протилежного, не надано належних доказів, які підтвердили б суму визначену податковим органом та щодо неврахування під час визначення суми оподаткування обороти по рахункам 70 пояснень не надано.

Окрім того, при проведенні перевірки відповідачем встановлено, що ТОВ «Дистрибуційні мережі» віднесено до складу валових витрат відсотки за користування позикою, отриманої від ТОВ КУА «Капітал СТ», що діє за рахунок та в інтересах Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Диференціал» - в загальному розмірі 2 053 309 грн., які були нараховані відповідно до договору позики від 21.03.2012 року № 2103/12/Б/3.

Судом встановлено, що між позивачем (Позичальник) та ТОВ «Компанія з управління активами «Капітал СТ» (далі - ТОВ «КУА «Капітал СТ»), що діє за рахунок та в інтересах Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Диференціал» (далі - Пайовий венчурний інвестиційний фонд «Диференціал») (Позикодавець) укладено договір позики від 21.03.2012 року № 2103/12/Б/3, відповідно до умов якого Позикодавець передав у власність, а Позичальник прийняв грошову суму в розмірі 2 500 000,00 грн. строком на один рік у порядку та на умовах, передбачених цим договором, а Позичальник зобов'язується використати позику за цільовим призначенням згідно даного договору, своєчасно та в повному обсязі повернути позику позикодавцю та сплачувати Позикодавцю нараховану за користування позикою проценти, своєчасно у строки, визначені Договором належним чином виконувати свої зобов'язання за цим договором.

Відповідно до п.3.1 Договору, проценти за користування позикою нараховуються за період один місяць за методом «факт/факт» в гривнях, виходячи з розміру процентної ставки встановленої Договором. Процентна ставка за користування позикою становить 27 % річних.

Згідно п.3.2, Позичальник зобов'язується сплачувати нараховані проценти згідно п.3.1 цього Договору щомісяця протягом п'яти днів наступного місяця, що слідує за розрахунковим місяцем, а для останнього процентного періоду - в день повного погашення боргових зобов'язань за Договором.

Відповідач стверджує, що ТОВ «КУА «Капітал СТ», яке відповідно до діючого законодавства є юридичною особою та має повну правосуб'єктність, надає посередницьку фінансову послугу Пайовому венчурному інвестиційному фонду «Диференціал», оскільки фонд не є юридичною особою. При цьому, оскільки Пайовий венчурний інвестиційний фонд «Диференціал» не підпадає під визначення «кредитор», тобто не є юридичною особою, то й проценти сплачені за вище вказаним договором позики не можуть відноситись до валових витрат.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з визначенням та формуванням платником податків витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. №2755-VІ.

Згідно п.п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

В розумінні Податкового кодексу України, кредитор - юридична або фізична особа, яка має підтверджені у встановленому порядку вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, у тому числі щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також контролюючі органи - щодо податків та зборів.

Згідно статтей 1046-1048 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як уже встановлено судом, за договором позики від 21.03.2012 року № 2103/12/Б/3, Позикодавцем виступає ТОВ «Компанія з управління активами «Капітал СТ», що діє за рахунок та в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду «Диференціал».

В розумінні ст. ст. 22-23 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.03.2001 року № 2299-III (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), позикодавцем у спірних відносинах є не позивач, а Пайовий венчурний інвестиційний фонд «Диференціал».

Завданням цього Закону є регулювання суспільних відносин, що виникають у сфері спільного інвестування щодо створення та діяльності суб'єктів спільного інвестування, забезпечення гарантій прав власності на цінні папери та захист прав учасників фондового ринку.

Згідно ст. 22 вказаного Закону, пайовий інвестиційний фонд - це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності.

Пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою.

Статтею 23 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» визначено порядок створення пайового інвестиційного фонду провадження діяльності з управління пайовим інвестиційним фондом.

Так, пайовий інвестиційний фонд створюється за ініціативою компанії з управління активами шляхом придбання інвесторами випущених нею інвестиційних сертифікатів.

Для створення пайового інвестиційного фонду компанія з управління активами повинна здійснити дії у такій послідовності:

розробити та затвердити регламент пайового інвестиційного фонду;

подати до Комісії документи, необхідні для реєстрації регламенту інвестиційного фонду та внесення фонду до реєстру ІСІ;

укласти договори з аудитором (аудиторською фірмою), зберігачем чи депозитарієм, оцінювачем майна;

розробити та затвердити проспект емісії інвестиційних сертифікатів фонду;

подати до Комісії документи, необхідні для реєстрації проспекту емісії інвестиційних сертифікатів фонду;

організувати публічне (відкрите) або приватне (закрите) розміщення інвестиційних сертифікатів фонду.

Укладаючи договори за рахунок активів пайового інвестиційного фонду, компанія з управління активами діє від свого імені, з обов'язковим зазначенням в таких договорах реквізитів такого пайового інвестиційного фонду.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», управління активами ІСІ здійснює компанія з управління активами. Компанією з управління активами є господарське товариство у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, що створюється відповідно до законодавства України.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», діяльність компанії з управління активами може бути обмежена у випадках, передбачених законом.

Компанія з управління активами під час провадження діяльності з управління активами ІСІ не має права, зокрема, надавати позику за рахунок активів ІСІ (п.6).

Обмеження діяльності компанії з управління активами, передбачені пунктами 3, 5, 6, 8, 10 і 14 частини другої цієї статті, не поширюються на діяльність компанії з управління активами венчурного фонду.

Окрім того, згідно положень ст. 34 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» визначено, що до складу активів венчурного фонду можуть входити боргові зобов'язання. Такі зобов'язання можуть бути оформлені векселями, заставними, договорами позики та в інший спосіб, не заборонений законодавством України. Позики за рахунок коштів венчурного фонду можуть надаватися тільки юридичним особам, учасником яких є такий венчурний фонд.

Аналіз викладених законодавчих норм дає підстави вважати, що компанія з управління активами має право надавати за рахунок активів венчурного ІСІ (пайового чи корпоративного інвестиційного фонду) позики за умови дотримання вимог, встановлених статтею 34 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)».

Зокрема, такими вимогами у відповідності до вимог законодавства є наявність відповідної ліцензії на управління активами.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», діяльність з управління активами ІСІ провадиться компанією з управління активами на підставі ліцензії, що видається Комісією в порядку, встановленому законодавством, за поданням відповідної саморегулівної організації на ринку цінних паперів, яка об'єднує компанії з управління активами.

З досліджених судом доказів, які надані позивачем вбачається, що у ТОВ «Компанія з управління активами «Капітал СТ» наявна ліцензія, видана Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, серії АГ № 572077 щодо діяльності з управління активами інституційних інвесторів. Строк дії ліцензії визначений з 12.01.2011 р. по 12.01.2016 р.

Більш того, згідно свідоцтва Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, ТОВ «Компанія з управління активами «Капітал СТ» включено до Державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів 20.01.2011 р. за № 1745.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими, зокрема, вважаються послуги з довірчого управління фінансовими активами й послуги з надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту.

З огляду на вищевикладене, компанія з управління активами має право надавати за рахунок активів венчурного ІСІ (пайового чи корпоративного інвестиційного фонду) кошти у позику, що вважається фінансовою послугою, право надання якої дозволено, зокрема, компаніям з управління активами - фінансовим установам в розумінні ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Тобто, звідси випливає, що надання коштів у позику третім особам, в даному випадку ТОВ «Дистрибуційні мережі», вважається фінансовою послугою з надання кредитних коштів, що входить до компетенції компанії з управління активами та яка має статус небанківської фінансової установи.

Так, згідно п.п.14.1.258 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, фінансовий кредит - кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

Зважаючи на те, що компанії з управління активами з числа резидентів мають статус небанківських фінансових установ, які надають позику під певний процент та одночасно у договорі зазначається мета надання такої позики, тому така позика є фінансовим кредитом відповідно до Податкового кодексу України і призводить до виникнення боргових зобов'язань у сторін договору.

З урахуванням особливостей, встановлених Податковим кодексом України, до доходів, що не враховуються для визначення об'єкта оподаткування відноситься основна сума отриманих кредитів, позик та інших доходів, що визначені нормами цього розділу, які не враховуються для визначення об'єкта оподаткування (п.п.136.1.20 п.136.1 ст. 136 Податкового кодексу України).

Разом з тим, відповідно до п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

З урахуванням вище зазначених положень законодавства, проценти, сплачені (нараховані) позичальником за укладеним договором позики з компанією з управління активами на користь венчурного інвестиційного фонду (пайового і корпоративного ІСІ), активами якого вона управляє, відносяться позичальником до складу його валових витрат, а сама сума позики до складу валових доходів не включається.

Таким чином, твердження відповідача про безпідставне завищення позивачем валових витрат, що враховувались при визначенні об'єкта оподаткування на суму нарахованих процентів за фінансовим кредитом у розмірі 2 053 309 грн., не знайшли свого належного обґрунтування під час судового розгляду, відповідачем не спростовано належними доказами твердження позивача, отже, суд приходить до висновку, що збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток визначена відповідачем безпідставно, а спірне податкове повідомлення-рішення від 12.12.2013 року № 0002952205 винесене відповідачем всепереч вимогам податкового законодавства та підлягаю скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення з урахуванням наведених вимог.

Натомість, позивачем надано достатньо належних та допустимих доказів на обґрунтування позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційні мережі» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0002952205 від 12.12.2013 року.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційні мережі» (код ЄДРПОУ 32849497) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 500,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 11.04.2014 року.

Суддя В.П. Шулежко