Ухвала суду № 38302914, 15.04.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/412/14

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області до комунального підприємства "Аеропорт-Хмельницький" про надання дозволу на погашення податкового боргу в сумі 224241,0 грн., -

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до комунального підприємства "Аеропорт-Хмельницький" про надання дозволу на погашення податкового боргу в сумі 224241,0 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із судовим рішенням, Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по справі, яким задовольнити позов, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представник апелянта (відповідача) та позивача не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомлено, клопотань про відкладення розгляду справи не направлено.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, згідно корінця першої податкової вимоги №1/100 від 26.01.2006 року, загальна сума податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями станом на 25.01.2006 року становить 2686,5 гривень, а відповідно до корінця другої податкової вимоги №2/236 від 10.03.2006 року, загальна сума податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями станом на 09.03.2006 року - 36267,89 гривень.

Актом опису активів на які поширюється право податкової застави №38 від 22.04.2009 року, описано приміщення командно - диспечерського пункту, 3094,5 м кв., балансовою вартістю 421041,4 гривень на загальну суму - 421041,4 гривень.

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №23274566 від 22.04.2009 року, об'єктом обтяження є активи платника податків - боржник КП "Аеропорт Хмельницький", згідно з Актом опису активів на які поширюється право податкової застави №38 від 22.04.2009 року, термін дії - 22.04.2014 року.

Згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно і Витягу про державну реєстрацію прав від 19.04.2012 року, власником частки 67/100 (2927 кв.м) будівлі КДП загальною площею 4352 кв. м є територіальні громади сіл, селищ, міст Хмельницької області в особі Хмельницької обласної ради.

Пунктом 4.2 Статуту КП "Аеропорт Хмельницький" визначено, що майно Підприємства перебуває в комунальній власності і є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області та закріплюється за підприємством на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном, з обмеженням, визначеними у цьому Статуті, правомочності розпорядження майном за згодою управління майном.

Податковий орган направляв банкам, які обслуговують відповідача платіжні вимоги №№687 - 690 від 28.11.2011 року, які банками повернуті без виконання.

Згідно Довідки про заборгованість КП "Аеропорт Хмельницький" (код ЄДРПОУ 21324586) станом на 06.11.2013 року: недоїмка - 684947,43 гривень; залишок несплаченої пені - 65881,31 гривень.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що взяття у податкову заставу приміщення командно - диспечерського пункту Комунального підприємства "Аеропорт Хмельницький", яке забезпечує безпеку польотів, порушує вимоги ч. 1 ст.75 Повітряного кодексу України, ст.3 Закону України "Про заставу" і п.п. 87.3.7 п. 87.3 ст. 87, п. 89.2 ст.89 ПК України. Крім цього, позивач взяв (оформив) у податкову заставу майно без згоди власників з якого (майна) тільки 67/100 належать відповідачу - власнику, яким є територіальні громади сіл, селищ, міст Хмельницької області в особі Хмельницької обласної ради, а тому податковий орган не дотримався вимог ст.6 Закону України "Про заставу", згідно якої майно, яке перебуває у спільній власності, може бути передано в заставу тільки за згодою всіх співвласників і це майно (частки), може бути самостійним предметом застави за умови виділення його в натурі, чого не має у цьому випадку. Тобто, суд вважає, що позивач не довів позовні вимоги і що він діяв і діє в даний час на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Частиною 3 ст.78 ГК України визначено, що майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Згідно ст.136 ГК України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Відповідно до ст.3 Закону України № 2654-XII від 02.10.1992 року "Про заставу", заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Згідно ст.6 Закону України № 2654-XII, майно, що перебуває у спільній власності, може бути передано в заставу тільки за згодою всіх співвласників. Майно, що перебуває у спільній частковій власності (частки, паї), може бути самостійним предметом застави за умови виділення його в натурі.

Підпунктом 14.1.155 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Згідно п.87.3 ст.87 ПК України, не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків: 87.3.1. майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави; 87.3.2. майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління; 87.3.3. майнові права інших осіб, надані платнику податків у користування або володіння, а також немайнові права, у тому числі права інтелектуальної (промислової) власності, передані в користування такому платнику податків без права їх відчуження; 87.3.4. Кошти кредитів або позик, наданих платнику податків кредитно-фінансовою установою, що обліковуються на позичкових рахунках, відкритих такому платнику податків, суми акредитивів, що виставлені на ім'я платника податків, але не відкриті, суми авансових платежів та попередньої оплати за контрактами підприємств суднобудівної промисловості (клас 35.11 група 35 КВЕД ДК 009:2005), отримані від замовників морських та річкових суден та інших плавучих засобів; 87.3.5. майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України; 87.3.6. майно, вільний обіг якого заборонено згідно із законодавством України; 87.3.7. майно, що не може бути предметом застави.

Пунктом 89.2 ст.89 ПК України визначено, що право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу.

Згідно п.95.3 ст.95 ПК України, контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Відповідно до п.96.1 ст.96 ПК України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: 96.1.1. виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; 96.1.2. затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; 96.1.3. ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; 96.1.4. прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Законом України № 545-IV від 20.02.2003 року "Про Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації" визначено, що аеропорт - комплекс споруд, що призначений для приймання/відправлення повітряних суден, обслуговування повітряних перевезень, проведення авіаційних робіт і має для цих цілей аеродром, аеровокзал, інші наземні споруди та необхідне обладнання. Акт незаконного втручання - це в тому числі: руйнування або пошкодження об'єктів радіонавігаційного забезпечення чи втручання в їх експлуатацію, якщо будь-яка зазначена дія загрожує безпеці повітряного судна під час польоту.

Згідно п.17 ч.1 ст.1 Повітряного кодексу України, аеропорт - комплекс споруд, призначених для приймання, відправлення повітряних суден та обслуговування повітряних перевезень, що має для цих цілей аеродром, інші наземні споруди та необхідне обладнання.

Частиною 1 ст.75 Повітряного кодексу України визначено, що аеродроми та аеродромні об'єкти (злітно-посадкові смуги, руліжні доріжки, перони, інші елементи аеродромів), що забезпечують безпеку польотів та перебувають у державній чи комунальній власності, не підлягають відчуженню, продажу, приватизації, обміну, передачі в заставу.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене позивач не довів правомірність своїх дій, а тому позовні вимоги позивача є не обґрунтованими, не підтверджені належними доказами, не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому не підлягають до задоволення.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Ватаманюк Р.В.

Курко О. П.