Постанова № 38302830, 11.04.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2014 року справа № 813/9019/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

з участю секретаря судового засідання Процько Ю.В.,

представників позивача Корця І.В., Савки Д.В.,

представника відповідача Лукіної К.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Техбуд-Україна»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.10.2013 р. №0000802210.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у позивача наявні всі підтверджуючі документи, пов'язані зі здійсненням господарських операцій з його контрагентом ТзОВ «Рекламно-виробничий дім «Апхіл», тому вимог чинного законодавства позивач не порушував. Крім того, зазначає, що жодним з чинних законів не передбачено право органу податкової служби самостійно у позасудовому порядку визнавати недійсність договорів, а також даних, зазначених платником податків у податкових деклараціях.

Представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задоволити з мотивів, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов заперечив з мотивів, зазначених в акті перевірки та запереченні на позов від 20.01.2014 року. Вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що винесене з урахуванням вимог чинного законодавства. Посилається на те, що в ході проведення перевірки, результати якої оскаржуються платником податків, встановлена відсутність фактичного придбання товару від ТзОВ «Рекламно-виробничий дім «Апхіл», яка відображена ПП «Техбуд-Україна» без мети настання реальних наслідків, отримання безпідставної податкової вигоди, що полягає у заниженні податку на додану вартість за липень 2013 року на суму 420 174 грн. Зазначає, що у ТзОВ «Рекламно-виробничий дім «Апхіл» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, тому неможливо підтвердити факт реального здійснення господарських операцій даним суб'єктом господарювання. Будь-яких документів, що підтверджують факт перевезення товару від ТзОВ «Рекламно-виробничий дім «Апхіл» до ПП «Техбуд-Україна» до перевірки не надано. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для справи суд виходив з наступного.

За результатами позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Техбуд-Україна» з питань перевірки показників декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року складено акт № 195/81/22-10/35145911 від 18.10.2013 р.

Перевіркою встановлено порушення ПП «Техбуд-Україна» (код ЄДРПОУ: 35145911) п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VЙ (із змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на додану вартість за липень 2013 року на суму 420174 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 31.10.2013 р. №0000802210, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «Техбуд-Україна» з податку на додану вартість в розмірі 525117,50 грн., з яких 420174,00 грн. зобов'язання за основним платежем, 105043,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійсненні операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається даті тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію договору підряду від 01.07.2013 року №01-07/13, копії видаткових накладних від 01.07.2013 року, від 04.07.2013 року, від 05.07.2013 року, від 05.07.2013 року, від 08.07.2013 року, від 09.07.2013 року, від 27.07.2013 року, від 27.07.2013 року, від 27.07.2013 року, від 27.07.2013 року, податкових накладних від 02.07.2013 року, від 03.07.2013 року, від 04.07.2013 року, від 05.07.2013 року, від 08.07.2013 року, від 09.07.2013 року, від 12.07.2013 року, від 25.07.2013 року, від 27.07.2013 року, від 27.07.2013 року, від 27.07.2013 року , від 27.07.2013 року акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000001 та акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000002.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В ході проведення перевірки податковим органом не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів; у ТзОВ «Рекламно-виробничий дім «Апхіл» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби; не надано до перевірки товарно-транспортних накладних чи будь-яких інших первинних документів на підтвердження фактичного виконання господарської операції, а саме, поставки товару, неможливо встановити де, за якою адресою, ким та якими транспортними засобами здійснювалось відвантаження та перевезення товару. ПП «Техбуд-Україна» отримало товар, що вказаний у вищенаведених видаткових накладних, не від ТзОВ «Рекламно-виробничий дім «Апхіл», а від невстановлених осіб. ПП «Техбуд-Україна» не надано до перевірки актів виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних робіт. Тому неможливо встановити факт проведення робіт по будівництву спарених котеджів по вул. Янева, 10 у м. Львові ТзОВ «Рекламно-виробничий дім «Апхіл».

Суд приймає до уваги доводи податкового органу, оскільки при розгляді справи представники позивача відмовились надавати пояснення щодо ходу виконання господарських операцій, які зафіксовані у представлених документах, вказуючи, що первинні документи надані, тому позов підлягає задоволенню.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТзОВ «Рекламно-виробничий дім «Апхіл» не підтверджується представленими доказами. За відсутності фактичного здійснення операцій відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування ПДВ, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевказане, суд вважає, що ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області правомірно збільшила суму грошового зобов'язання ПП «Техбуд-Україна» з податку на додану вартість на суму 420174,00 грн. основного платежу та підставно застосувала штрафні (фінансові) санкції у розмірі 105043,50 грн.

У задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.ст. 94, 98 КАС України судові витрати у формі сплаченого позивачем судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 71, 94, 158, 159, 160-163, 167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Стягнути з ПП «Техбуд-Україна» до бюджету 4129,19 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Крутько О.В.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 16.04.2014 року.