Постанова № 38302571, 15.04.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 квітня 2014 рокум. ПолтаваСправа №816/978/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Марченко О.Є.,

та представника відповідача - Висоти І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернувся до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 27 листопада 2013 року №0007362202/1049 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1700 грн та №0007372202/1050 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 32 289 грн 25 коп. - повністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом порушено права та законні інтереси ФОП ОСОБА_2 у сфері публічно-правових відносин через безпідставне застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідач позов не визнав. Надав до суду письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2 повністю, виходячи з обставин, встановлених фактичною перевіркою господарської одиниці позивача.

Позивач в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі та додаткові пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила відмовити у задоволенні позову з підстав та мотивів, викладених у письмових запереченнях Кременчуцької ОДПІ.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_2 у встановленому законодавством порядку зареєстрований як фізична особа - підприємець, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 /а.с., 11-12/ та з 01 квітня 2008 року перебуває на обліку платників податків у Комсомольському відділенні Кременчуцької ОДПІ за №5267 /а.с. 10/.

Працівниками управління податкового та митного аудиту Головного управління Міндоходів у Полтавській області 29 жовтня 2013 року на підставі наказу від 28 жовтня 2013 року №426 та направлень від 29 жовтня 2013 року №1119, №1120 проведено фактичну перевірку щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), господарської одиниці ФОП ОСОБА_2, а саме магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті від 29 жовтня 2013 року №0000213 порушення позивачем, окрім іншого, вимог пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: не забезпечення виконання друку фіскального звітного чеку за 30 липня 2013 року, 24 січня 2013 року, 25 серпня 2013 року, 13 липня 2013 року та незбереження фіскального звітного чеку за 28 липня 2012 року /а.с. 58-59/.

Крім того, в ході перевірки виявлено факт неоприбуткування готівкових коштів в повній сумі їх фактичного надходження в Книгах обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків за період з 01 липня 2013 року по 18 липня 2013 року включно в розмірі 3603 грн 60 коп. (КОРО №1602001205/3) та в період з 02 липня 2012 року по 25 липня 2012 року включно в розмірі 2854 грн 25 коп. (КОРО №1602001205/2), загальна сума неоприбуткованих коштів склала 6457 грн 85 коп., що є порушенням вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

На підставі зазначених висновків акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 27 листопада 2013 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0007362202/1049, яким на підставі пункту 4 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1700 грн /а.с. 42-43/;

- №0007372202/1050 про застосування до позивача на підставі абзацу 3 статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" в розмірі 32 289 грн 25 коп. /а.с. 41/.

Позивач, не погодившись із вказаними рішеннями, оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що визначені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дані рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 27 листопада 2013 року №0007362202/1049, судом встановлено наступне.

Даним податковим повідомленням-рішенням до позивача, окрім іншого, застосовано штраф за не забезпечення виконання друку фіскального звітного чеку за 30 липня 2013 року, 24 січня 2013 року, 25 серпня 2013 року, 13 липня 2013 року та незбереження фіскального звітного чеку за 28 липня 2012 року загалом в розмірі 1700 грн (340 грн х 5).

Пунктом 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року №265/95-ВР передбачено, що cуб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 4 статті 17 вказаного Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання.

Суд зазначає, що позивач у адміністративному позові не заперечував порушення вимог пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Разом з цим, позивач заперечив правомірність визначення розміру штрафної (фінансової) санкції.

Суд погоджується з такими запереченнями ФОП ОСОБА_2 з огляду на наступне.

Аналіз наведених вище положень пункту 9 статті 3 та пункту 4 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" дає підстави для висновку, що зазначена фінансова санкція встановлена за порушення суб'єктами підприємницької діяльності вимоги закону щоденно друкувати фіскальний звітний чек та зберігати його в книзі обліку розрахункових операцій.

Не виконуючи, протягом певного періоду, обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче.

Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, суб'єкта господарювання, у даному випадку, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Відтак, в разі вчинення суб'єктом підприємницької діяльності порушення, відповідальність за яке передбачено пунктом 4 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", відповідний контролюючий орган може застосувати до порушника лише одну фінансову санкцію в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 грн) незалежно від кількості випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чека та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Вказану правову позицію наведено у постановах Верховного Суду України від 16 квітня 2013 року (справа №21-89а13), від 04 червня 2013 року (справа №21-155а13) та від 17 грудня 2013 року (справа №21-442а13).

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом безпідставно застосовано до позивача фінансові санкції за порушення вимог пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" загалом в розмірі 1700 грн, адже розмір таких санкцій має становити 340 грн.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії та згідно з частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 27 листопада 2013 року №0007362202/1049 в частині застосування до ФОП ОСОБА_2 штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1360 грн, а позов в даній частині - задовольнити.

Водночас, враховуючи те, що позивач не заперечує факт вчинення ним зазначеного вище порушення вимог пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а наявність такого порушення підтверджена матеріалами фактичної перевірки, у задоволенні іншої частини позовних вимог ФОП ОСОБА_2 відносно податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 27 листопада 2013 року №0007362202/1049 суд відмовляє.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 27 листопада 2013 року №0007372202/1050, суд зазначає наступне.

Даним податковим повідомлення-рішенням до позивача за порушення вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що виявилось у неоприбуткуванні готівкових коштів в повній сумі їх фактичного надходження в книгах обліку розрахункових операцій загалом в розмірі 6457 грн 85 коп., на підставі абзацу 3 статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" застосовано фінансові санкції у п'ятикратному розмірі від суми неоприбуткованих коштів (6457 грн 85 коп. х 5 = 32 289 грн 25 коп.).

Мотивуючи позовні вимоги в даній частині, позивач виходив з того, що Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не передбачено відповідальності суб'єкта підприємницької діяльності за нездійснення (несвоєчасне здійснення) запису до КОРО в разі наявності в ній роздрукованого Z-звіту, а застосування контролюючим органом положень Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" не відповідає приписам Конституції України.

Вказані доводи, на думку суду, є хибними з огляду на наступне.

За приписами пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

За змістом статті 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах доходів і зборів книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Абзацом третім статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року №436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Проаналізувавши наведені вище норми матеріального права, суд дійшов висновку, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у КОРО. Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке абзацом третім статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" встановлено відповідальність у вигляді застосування штрафу у п'ятикратному розмірі від неоприбуткованої суми.

Аналогічну правову позицію у спорах даної категорії висловлено у постановах Верховного Суду України від 11 грудня 2012 року (справа №21-400а12), від 26 лютого 2013 року (справи №№21-7а13, 21-35а13) та від 12 листопада 2013 року (справа №21-370а13).

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано позивачем, що фіскальні звітні чеки за період з 01 липня 2013 року по 18 липня 2013 року включно на суму в розмірі 3603 грн 60 коп. (КОРО №1602001205/3) та в період з 02 липня 2012 року по 25 липня 2012 року включно на суму в розмірі 2854 грн 25 коп. (КОРО №1602001205/2) позивачем підклеєно до книг обліку розрахункових операцій, що не зареєстровані у контролюючому органі.

Відображення готівки у належним чином зареєстрованій КОРО на підставі фіскальних звітних чеків у спірний період позивачем не проводилось.

За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідача про вчинення ФОП ОСОБА_2 порушення вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

При цьому, суд, також, враховує висновки Верховного Суду України, наведені у постанові від 02 квітня 2013 року (справа №21-77а13), за змістом яких відносини стосовно відповідальності суб'єктів господарювання за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не врегульовано. Так само, щодо спірних відносин відсутні й інші закони, сфера дії яких би охоплювала такі відносини, а тому застосовуватись у даному випадку мають саме приписи Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про те, що податковим повідомленням-рішенням від 27 листопада 2013 року №0007372202/1050 до позивача правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 32 289 грн 25 коп. А відтак, підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення та задоволення позову ФОП ОСОБА_2 в зазначеній частині - відсутні.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною першою статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За приписами частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладені фактичні обставини справи в їх сукупності та зважаючи на висловлену Верховним Судом України правову позицію стовно спірних відносин, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову ФОП ОСОБА_2 частково.

За змістом частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно з підпунктом 3 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Таким чином, на користь позивача з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Кременчуцької ОДПІ необхідно стягнути судові витрати у вигляді сплаченого ФОП ОСОБА_2 судового збору в розмірі 7 грн 31 коп.

Крім того, суд, з урахуванням положень частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" та на підставі пункту 1 частини першої статті 7 вказаного Закону, вважає за необхідне повернути позивачу надміру сплачений судовий збір в розмірі 991 грн 71 коп.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 27 листопада 2013 року №0007362202/1049 в частині застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1360 (одна тисяча триста шістдесят) гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (код ЄДРПОУ 38742715) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 7 (сім) гривень 31 (тридцять одна) копійка.

Повернути фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) надміру сплачений платіжним дорученням від 18 лютого 2014 року №6 судовий збір в розмірі 991 (дев'ятсот дев'яносто одна) гривня 71 (сімдесят одна) копійка.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 17 квітня 2014 року.

Суддя О.О. Кукоба