Постанова № 38300845, 10.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/7274/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Романішина В.Л.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

за участю секретаря Фурмана А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтотехніка Центр» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтотехніка Центр» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2013р. ТОВ «Спецавтотехніка Центр» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.03.2013р. №0000732240, №0000742240, №0000752240 та №0000762240.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення товариством вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 49, 138, 139, 184, 198, 201, 203 Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки ТОВ «Спецавтотехніка Центр» правомірно формувало валові витрати та податковий кредит по взаємовідносинах з контрагентами на підставі укладених сторонами договорів, а підставами для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали виключно висновки актів перевірок щодо контрагентів позивача. Угоди були укладені відповідно до вимог діючого законодавства, не містять ознак нікчемності, не оскаржені і не визнані недійсними в судовому порядку. Жодних реальних, визначених законодавством ознак фіктивності в діяльності контрагентів позивача станом на час укладення та виконання у спірному періоді укладених з ними угод не було. Висновки, які містяться в акті перевірки, зроблені без будь-якого обґрунтування та без наявності будь-яких доказів. До перевірки позивачем було надано відповідні первинні документи про виконання укладених угод, які містять необхідні реквізити, було надано докази про здійснення оплат за ними, а також докази правомірності списання матеріальних цінностей, що давало право підприємству на формування кредиту та валових витрат. Позивач вважає, що ним виконано всі передбачені законодавством вимоги, необхідні для формування податкового кредиту та валових витрат, а відтак висновки податкового органу є неправомірними та такими, що суперечить вимогам Податкового кодексу України.

ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області проти позову заперечила, зазначивши, що проведеною перевіркою встановлено, що позивачем безпідставно завищено податковий кредит та безпідставно сформовано валові витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток у період з 01.10.2011р. по 30.09.2012р. Товариство мало взаємовідносини з контрагентами, які не виконують свої зобов'язання та здійснюють діяльність з порушенням норм податкового законодавства. Угоди позивача по операціях з контрагентами мають ознаки нікчемності, не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничих та складських приміщень, транспортних засобів, а тому, як наслідок, здійсненні без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідач вважає правомірними, вимоги позову - безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.11.2013р. позов ТОВ «Спецавтотехніка Центр» залишено без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ТОВ «Спецавтотехніка Центр» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин справи, та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити. В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом без поважних на то причин було відмовлено товариству в праві надати додаткові докази для повного і всебічного розгляду справи, зокрема, що стосується актів про неможливість проведення зустрічних звірок, на які посилається відповідач в обґрунтування правомірності прийнятих ним рішень.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м.Одеси про проведення документальної планової перевірки від 15.01.2013р. №92, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на І квартал 2013 року, у період з 28.01.2013р. по 15.02.2013р. службовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Спецавтотехніка Центр» (код ЄДРПОУ 20932817) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011р. по 30.09.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 30.09.2012р., за результатами якої складено акт перевірки №894/22-4/20932817 від 22.02.2013р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем:

- п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.184.5 ст.184, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.8, п.201.9, п.201.10 ст.201, п.п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 741938 грн. (у тому числі: жовтень 2011 року - 637306 грн., листопад 2011 року - 65432 грн., грудень 2011 року - 30000 грн., вересень 2012 року - 9200 грн.);

- п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.2, п.п.138.10.2, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності, станом на 30.09.2012р. на суму 416085 грн.;

- п.49.2, п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, з урахуванням вимог п.152.9 ПК України, в результаті чого встановлено надання до ДПІ у Приморському районі м.Одеси декларації з податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року з порушенням термінів подання звітності;

- п.49.18, п.49.2 ст.49, п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємство надало до ДПІ у Приморському районі м.Одеси Декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року з порушенням строків подання звітності, визначених законодавством;

- п.п.2.11, 2.12 п.2, п.п.3.1, 3.5 п.3 Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004р. №637, п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі вказаного акту перевірки 11.03.2013р. ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000732240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1112097 грн. (в тому числі: за основним платежем - 741938 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 370969 грн.), за порушення п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.184.5 ст.184, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.8, п.201.9, п.201.10 ст.201, п.п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України;

- №0000742240, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1020 грн. (в тому числі: за основним платежем - 0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1020 грн.) за порушення п.49.18, п.49.2 ст.49, п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України;

- №0000752240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 1020 грн. (в тому числі: за основним платежем - 0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1020 грн.) за порушення п.49.2, п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України;

- №0000762240, яким ТОВ «Спецавтотехніка Центр» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартали 2012 року в розмірі 416085 грн., за порушення п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.2, п.п.138.10.2, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «Спецавтотехніка Центр» про визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено та не підтверджено належними письмовими доказами факту подальшого використання, відображених в накладних та актах виконаних робіт, послуг, виконуваних контрагентами товариства у період з 01.10.2011р. по 30.09.2012р., у власній господарській діяльності, що свідчить про безпідставне формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість сплачених за податковими накладними по взаємовідносинах з контрагентами та витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток. Колегія суддів не погоджується з такими висновками Одеського окружного адміністративного суду.

Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарською є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, яка діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агенте договорами.

Згідно пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються у тому числі адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування управління підприємством: а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати від проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством, у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату та загальногосподарського персоналу; в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона; г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримав платник податку для забезпечення господарської діяльності; г) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати); д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; е) витрати на врегулювання спорів у судах; є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; ж) інші витрати загальногосподарського призначення.

Відповідно до п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 ПК України витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; г) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідна, умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат визначених у пп.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу. Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.(ч.ч. 2, 3 п.138.1, п.138.2 ст.138 ПК України).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 211 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час вчинення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть використовуватись зведені облікові документи.

В оскаржуваній постанові суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено правомірності формування витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток у період з 01.10.2011р. по 30.09.2012р., а також не доведено реального характеру угод, укладених товариством з контрагентами, та настання наслідків по їх виконанню. У зв'язку з цим, суд вважав правомірними дії відповідача щодо зменшення суми від'ємного значення, яка була завищена ТОВ «Спецавтотехніка Центр» у загальному розмірі 416085 грн.

Так, предметом доказування у даному випадку є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

В акті перевірки, серед іншого, зазначено, що позивачем було безпідставно завищено податковий кредит та безпідставно сформовано витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток у період з 01.10.2011р. по 30.09.2012р., по взаємовідносинах з контрагентами, які не виконують свої зобов'язання та здійснюють діяльність з порушенням норм податкового законодавства.

Зокрема, перевіркою показників, відображених у рядку 06.1/06.2 податкових декларацій «Адміністративні витрати», за період з 01.10.2011р. по 30.09.2012р. на підставі бухгалтерських рахунків №30 «Каса», №31 «Поточні рахунки», №39 «Витрати майбутніх періодів», №372 «Розрахунки з вітчизняними особами», №13 «Знос необоротних активів», №20 «Виробничі запаси», №22 «МШП», №661 «Розрахунки з оплати праці», №65 «Розрахунки за страхуванням», №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», №661 «Розрахунки з оплати праці», №65 «Розрахунки за страхуванням», №685 «Розрахунки з іншими кредиторами», №92 «Адміністративні витрати», відомостей нарахування заробітної платні, штатного розпису товариства, договорів, актів виконаних робіт та послуг, накладних, банківських виписок, касової книги, встановлено завищення задекларованих TOB «Спецавтотехніка Центр» показників у рядку 06.1/06.2 податкової декларації «Адміністративні витрати» в 4 кварталі 2011 року у сумі 82500 грн., в зв'язку із тим, що TOB «Спецавтотехніка Центр» завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, на вартість послуг, ТМЦ, отриманих від «Олдеко», на підставі первинних документів, що не підтверджують зв'язок з господарською діяльністю TOB «Спецавтотехніка Центр».

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено в акті перевірки, у перевіряємий період між TOB «Спецавтотехніка Центр» та ТОВ «Олдеко» укладено договори: №25 від 03.10.2011р. про надання послуг, які включають в себе прибирання приміщень замовника: автосалону «Хонда» за адресою: м.Одеса, пл. Катерининська, 5, в тому числі миття фасадних вікон та прилеглих підсобних приміщень, виробничих приміщень СТО за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 52 та прилеглих підсобних приміщень; №49 від 11.11.2011р. щодо виконання робіт/надання послуг ТОВ «Олдеко» з розробки ескізів та виготовлення поліграфічної продукції щодо товарів замовника з Додатком №1, який є невід'ємною частиною договору; №8 від 03.10.2011р. про передачу постачальником (ТОВ «Олдеко») у власність покупця (ТОВ «Спецавтотехніка Центр») продукції, визначеної у податкових накладних, видаткових накладних, рахунках-фактурах, тощо або в додатках до цього договору; №48 від 10.11.2011р. щодо виконання та передачі робіт/послуг із розробки ескізів та виготовлення поліграфічної продукції замовнику - ТОВ «Спецавтотехніка Центр»; №35 від 08.11.2011р. щодо виконання та передачі робіт/послуг із розробки ескізів та виготовлення поліграфічної продукції замовнику - ТОВ «Спецавтотехніка Центр» щодо його товарів.

Виконання вказаних господарських операцій з ТОВ «Олдеко» підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними, актами здачі-приймання виконаних робіт/наданих послуг.

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями законодавства. При огляді документів, що підтверджують господарські операції позивача з ТОВ «Олдеко», суд приходить до висновку, що реквізити цих документів повністю відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ПК України і дозволяють ідентифікувати проведені операції для складання податкової звітності позивача.

Колегія суддів вважає, що позивачем належними первинними документами доведено факт виконання зобов'язань за договорами, як це передбачено ст.206 ЦК України, з ТОВ «Олдеко».

Однак, ДПІ у Приморському районі м.Одеси при проведенні перевірки замість дослідження первинних документів використовувала матеріали звірок контрагентів позивача, на підставі яких останньому донараховувала суми податків.

Зокрема, в акті перевірки податковий орган посилається на наявність податкової інформації щодо постачальника ТОВ «Олдеко», по якому ДПІ у Приморському районі м.Одеси складено: акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Олдеко» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за жовтень 2011 року від 14.02.2012р. №3070/23-5/37680145, акт про неможливість проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Олдеко» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за листопад 2011 року від 27.01.2012р. №53/23-5/37680145, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Олдеко» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за листопад 2011 року від 17.02.2012р. №318/23-5/37680145 та акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Олдеко» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за грудень 2011 року від 24.02.2012р. №505/23-5/37680145, згідно яких вказане підприємство не має на балансі складських та виробничих приміщень, транспортних засобів та фактичних трудових ресурсів, що унеможливлює здійснення виконання на замовлення контрагентів робіт/надання послуг, неможливість постачання таких робіт чи послуг, що свідчить про формальний характер операцій з таким підприємством та фактична неможливість здійснення господарської діяльності.

Однак, колегія суддів вважає, що сама по собі наявність або відсутність у контрагента окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Більше того, при вирішенні спору судом не враховано, що за результатами оскарження ТОВ «Олдеко» в судовому порядку дій ДПІ у Приморському районі м.Одеси щодо проведення 14.12.2011р., 17.02.2012р. та 24.02.2012р. зустрічних звірок ТОВ «Олдеко» та складання за їх результатами актів від 14.12.2011р. №3070/23-5/37680145, від 17.02.2012р. №318/23-5/37680145, від 24.02.2012р. №505/23-5/37680145, а також формування у зазначених актах висновків про нереальність здійснення господарської діяльності у жовтні, листопаді та грудні 2012 року, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.04.2012р. у справі №1570/795/2012, яку ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012р. залишено без змін, визнано протиправними дії ДПІ у Приморському районі м.Одеси по складанню актів від 14.12.2011р. №3070/23-5/37680145, від 17.02.2012р. №318/23-5/37680145, від 24.02.2012р. №505/23-5/37680145. Вказані судові рішення набрали законної сили, доводів протилежного відповідачем не надано.

Також, судом встановлено укладення позивачем договорів з ТОВ «Юкмас» №44 від 15.11.2011р., №43 від 14.11.2011р., №48 від 02.12.2011р. та №51 від 07.12.2011р. про виконання робіт/послуг, за якими позивачем замовлялись послуги з розробки ескізів та виготовлення поліграфічної продукції, а також дії з розробки та розповсюдження буклетів замовника згідно з додатками до них.

В оскаржуваній постанові Одеський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належним чином оформленими документами реальності вищевказаних договорів, укладених між ТОВ «Спецавтотехніка Центр» та ТОВ «Юкмас». Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, оскільки крім актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), недоліки в заповненні яких стали підставою для висновку про недоведеність реальності здійснення договірних відносин, в матеріалах справи містяться податкові накладні, видаткові накладні, недоліків в заповненні яких перевіркою не встановлено. Колегія суддів вважає, що недоліки в заповненні реквізитів первинних документів, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки платника податків, не роблять такі документи недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Слід зазначити, що головним у складанні бухгалтерських та податкових документів є повне відображення здійсненої господарської операції та наявність на цих документах реквізитів, достатніх для ідентифікації юридичної особи та платника податку на додану вартість.

В акті перевірки ДПІ у Приморському районі м.Одеси посилається на інформацію, яка міститься у акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Юкмас» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період листопад 2011 року від 14.02.2012р. №304/23-5/37009873, акті про неможливість проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «Юкмас» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період січень-травень, грудень 2011 року від 24.02.2011р. №503/23-5/37009873, акті про неможливість проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «Юкмас» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період червень-серпень 2011 року від 18.11.2011р. №2934/37009873 та акті неможливість проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «Юкмас» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період вересень-жовтень 2011 року від 12.12.2011р. №3029/23-5/37009873, в яких податковим органом сформовано висновки про нереальність здійснення господарської діяльності ТОВ «Юкмас» з контрагентами у вказані в цих актах періоди.

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «Спецавтотехніка Центр» Одеським окружним адміністративним судом залишено поза увагою, що дії ДПІ у Приморському районі м.Одеси щодо проведення зустрічних звірок ТОВ «Юкмас», складання за їх результатами актів від 14.02.2012р. №304/23-5/37009873, від 24.02.2011р. №503/23-5/37009873, від 18.11.2011р. №2934/37009873, від 12.12.2011р. №3029/23-5/37009873 та формування в них висновків про нереальність здійснення господарської діяльності ТОВ «Юкмас», визнано постановами Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2012р. у справі №1570/2627/2012 та від 12.03.2012р. у справі №2а/1570/11016/2011, які набрали законної сили, протиправними. Як наслідок, посилання ДПІ у Приморському районі м.Одеси в акті перевірки №894/22-4/20932817 від 22.02.2013р. на обставини, які зафіксовані зазначеними вище актами є безпідставними та не можуть братися судом до уваги.

З матеріалів справи, також, вбачається, що між ТОВ «Спецавтотехніка Центр» (Замовник) та ТОВ «Таверс» (Виконавець) були укладені наступні договори: договір №48 від 01.08.2011р., предметом якого є зобов'язання виконавця виконувати та надавати замовнику послуги з розповсюдження поліграфічної продукції (буклетів) та зобов'язання замовника своєчасно та у повному обсязі сплачувати надані послуги виконавцем; договір №64 від 15.09.2011р. предметом якого є зобов'язання виконавця виконувати та надавати замовнику роботи/послуги та зобов'язання замовника своєчасно та у повному обсязі сплачувати надані послуги виконавцем; договір №68 від 19.09.2011р., предметом якого є зобов'язання виконавця виконувати та надавати замовнику роботи та послуги та зобов'язання замовника своєчасно та у повному обсязі сплачувати виконані роботи/надані послуги виконавця; договір №69 від 20.09.2011р., предметом якого є зобов'язання надати замовнику послуги з розповсюдження поліграфічної продукції (буклетів) та зобов'язання замовника своєчасно та у повному обсязі сплачувати надані послуги виконавця.

Суд першої інстанції не взяв до уваги наявні у позивача первинні документи по взаємовідносинах з вказаним контрагентом, як такі, що підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ «Таверс», обмежившись лише цитуванням акту перевірки щодо недоліків у заповненні таких документів. Однак, колегія суддів вважає, що позивачем належними первинними документами доведено факт виконання зобов'язань за договорами з ТОВ «Таверс», як це передбачено ст.206 ЦК України.

Висновки податкового органу про відсутність факту реального здійснення договірних відносин з ТОВ «Таверс» базуються лише на відомостях, які містяться в акті №523/23-5/37422308 від 24.02.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «Таверс», щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період 01.01.2011р. по 31112.2011р.», дії по складанню якого та формуванню в ньому висновків визнано протиправними постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.07.2012р. у справі №1570/2870/2012, яку ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013р. залишено без змін.

Також, в акті перевірки податкова інспекція посилається на те, що 26.04.2012р. ДПІ у Приморському районі м.Одеси вже здійснювала перевірку позивача за період з 01.05.2011р. по 30.09.2011р., за результатами якої складено акт перевірки, яким встановлено зайве включення позивачем витрат з придбаних послуг у ТОВ «Таверс», в результаті чого винесено податкові повідомлення-рішення №0001082250 від 14.05.2012р. та №0001092250 від 14.05.2012р. Колегія суддів вважає безпідставними такі посилання відповідача, оскільки постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2012р. у справі №1570/5388/2012, яка набрала законної сили, вказані податкові повідомлення-рішення скасовано.

На підставі викладеного вище, колегія суддів знаходить обґрунтованими доводи апелянта про незаконність податкового повідомлення-рішення №0000762240 від 11.03.2011р., яким ТОВ «Спецавтотехніка Центр» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартали 2012 року в розмірі 416085 грн., за порушення п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.2, п.п.138.10.2, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, та наявність підстав для його скасування.

Що ж до законності податкового повідомлення-рішення №0000732240 від 11.03.2011р., суд апеляційної інстанції приходить до наступного.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2011р. по 30.09.2012р. встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 741938 грн., в тому числі: у жовтні 2011 року - 637338 грн., листопаді 2011 року - 65400 грн., грудні 2011 року - 30000 грн., вересні 2012 року - 9200 грн.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних, згідно вимог п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Згідно приписів п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного закону продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної: в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість: г) податковий номер платника (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм): є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача. Податкова накладна видається латником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За приписами п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

На думку суду першої інстанції, позивачем не доведено реального характеру укладених угод та настання наслідків по їх виконанню, тобто не доведено фактичного провадження господарської діяльності у період з 01.10.2011р. по 30.09.2012р. з контрагентами, по яких встановлено порушення згідно акту перевірки позивача. Суд апеляційної інстанції не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки, як встановлено вище, позивачем належними первинними документами доведено факт виконання зобов'язань за договорами, як це передбачено ст.206 ЦК України, з контрагентами. Наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Податкового кодексу, що свідчить про реальність господарських операцій.

Оскільки діючим законодавством України передбачена індивідуальна відповідальність, суб'єкт господарювання не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентом, у разі якщо не доведено про його обізнаність та спрямованість дій на отримання податкової вигоди.

За таких обставин, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок відповідача щодо порушення податкового законодавства ТОВ «Спецавтотехніка Центр» по взаємовідносинах з контрагентами у перевіряємий період, оскільки податковий кредит підтверджений належним чином оформленими первинними документами, неправильність оформлення яких не доведено відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договорів та їх виконання контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку та мали право на видачу податкових накладних. Доводів протилежного до суду апеляційної інстанції не надано.

Актом перевірки та іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту.

В акті перевірки ДПІ у Приморському районі м.Одеси посилається на висновки відділу податкової міліції за проведеними заходами по збору інформації про господарську діяльність та відповідальних осіб контрагентів позивача, однак такі висновки засвідчують лише виявлені в ході перевірки обставини та без аналізу первинних документів є недостатніми для позбавлення добросовісного платника податків права на податковий кредит. В матеріалах справи відсутній вирок суду, який підтвердив, що контрагенти позивача зареєстровані з метою проведення «фіктивної» фінансово-господарської діяльності.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності правочинів, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність у позивача об'єктів оподаткування по господарських операціях з контрагентами у розумінні ст.185, ст.198 Податкового кодексу України.

В акті перевірки зазначено, що в порушення вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.184.5 ст.184, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.1 п.201.8, п.201.9, п.201.10 ст.201, п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України ТОВ «Спецавтотехніка Центр» не відкоригувало податковий кредит з податку на додану вартість на суму 632838 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «ВК «Машбудлізинг» та ТОВ «Торгова фірма «Фінком і К», в результаті чого позивачем завищено податковий кредит у жовтні 2011 року на суму 632838 грн.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до договорів поставки від 16.10.2008р. №22/10/08 та від 19.01.2009р. №19/01/09, термін позовної давності по стягненню перерахованих ТОВ «ВК «Машбудлізинг» та ТОВ «Торгова фірма «Фінком і К» грошових коштів не сплинув, а тому колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта, що ТОВ «Спецавтотехніка Центр» не має підстав для коригування податкового кредиту з ПДВ, і, як наслідок, не завищило податковий кредит на суму 632838 грн.

А відтак, твердження ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про порушення ТОВ «Спецавтотехніка Центр» вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України в частині формування товариством податкового кредиту з ПДВ є недоведеними.

Що ж до податкових повідомлень-рішень №0000742240 від 11.03.2013р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1020 грн. за порушення п.49.18, п.49.2 ст.49, п.203.1 ст.203 ПК України та №0000752240 від 11.03.2013р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 1020 грн. за порушення п.49.2, п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 ПК України, то колегія суддів погоджується з висновком Одеського окружного адміністративного суду про відсутність підстав для їх скасування, оскільки матеріалами справи доведено, що податкові декларації з податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року подано ТОВ «Спецавтотехніка Центр» з порушенням термінів подання звітності - граничний термін - 09.02.2012р., дата фактичного подання - 10.02.2012р., а також несвоєчасно надано податкову декларацію з податку на прибуток за червень 2012 року від 22.08.2012р., в той час, коли граничний термін її надання - 20.07.2012р.

Пояснень щодо вказаних обставин ТОВ «Спецавтотехніка Центр» не надано ні в позовній заяві, а ні в апеляційній скарзі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.11.2013р., а тому підстав для скасування рішення суду в цій частині не вбачається.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно п.1, п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.3, 202 ч.1 п.1, п.4, 205, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтотехніка Центр» задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтотехніка Центр» задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 11.03.2013р. №0000732240 та №0000762240.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 11.04.2014р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.