Постанова № 38300467, 18.04.2014, Тернопільський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 819/547/14-a

"18" квітня 2014 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Хрущ В. Л.,

за участю:

секретаря судового засідання Найко Н. І.,

прокурора - Свачія М.І.,

представника позивача - Дубчак Ю. В.,

за відсутності відповідача,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Прокурора Теребовлянського району Тернопільської області в інтересах держави, в особі: Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (Теребовлянське відділення) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Теребовлянського району Тернопільської області в інтересах держави, в особі: Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (Теребовлянське відділення), звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1218,67 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем не здійснено в повному обсязі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 3-4 квартал 2013 року, внаслідок чого за нею рахується заборгованість на суму 1218,67 грн., яку прокурор, звернувшись до суду із даним позовом, і просить стягнути з відповідача як фізичної особи - підприємця в судовому порядку.

Відповідач в судові засідання - не з'являлась, хоча про розгляд повідомлялась належним чином, що підтверджується наявними у справі матеріалами.

Водночас, до судових засідань, призначених на 03.04.2014 року та на 15.04.2014 року - відповідач подавала до суду заяви, у яких просила долучити до справи копії квитанцій про сплату нею коштів, посилаючись на те, що сплата таких коштів здійсненна на погашення заявленої до стягнення суми заборгованості.

Для участі в розгляді справи з'явились прокурор - Свачій М. І. та представник позивача - Дубчак Ю.В., які пояснили, що сплата позивачем відповідних сум коштів відбулась не в рахунок погашення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а в рахунок сплати єдиного податку, тобто, за іншим платежем. А тому, зважаючи на те, що сплати жодних сум по єдиному внеску з боку відповідача станом на час розгляду справи - не відбулось, прокурор та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги, просили задовольнити позов. Крім того, і прокурор і представник позивача не заперечили щодо розгляду справи в порядку письмового провадження без фіксування технічними звукозаписувальними засобами, за наявними у справі документами.

З огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, однак, з урахуванням того, що у судове засідання прибули не всі особи, які беруть участь у справі, - розгляд справи за згодою прокурора та представника позивача здійснювався у письмовому провадженні, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з частиною 1 статті 41 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Відповідач, ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер ДРФО - НОМЕР_1), будучи зареєстрованою як фізична особа - підприємець, перебуває на відповідному обліку Теребовлянському відділенні Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області.

У 2013 році була платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в розумінні статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Згідно наявного у матеріалах справи розрахунку, здійсненого Теребовлянським відділенням Гусятинської ОДПІ, виходячи із розміру єдиного внеску, який встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини 1 статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування (єдиний податок, фіксований податок) залишок суми заборгованості ФОП ОСОБА_2 (з врахуванням здійснення часткового погашення належних до сплати сум за відповідні періоди, а також з врахуванням сум нарахованої пені за несвоєчасну сплату, - залишок заборгованості відповідача зі сплати єдиного внеску - становить 1218,67 грн.

Так, 19.02.2014 року відповідачу надіслана вимога про сплату боргу №Ф-25У на суму в сумі 1218,67грн., яка отримана відповідачем 26.02.2014 року. Доказів оскарження вказаної вимоги в адміністративному або судовому порядку - судом не встановлено.

Проте, як видно з матеріалів справи, всупереч вимогам статей 6, 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", - відповідач сплати вказаної суми заборгованості станом на час розгляду даної справи - не здійснила.

Поряд з цим, суд зазначає, що подані відповідачем до суду копії квитанцій № 169.768.1 від 31.03.2014 року (на суму 900,00 грн.) та №1122.461.1 від 14.04.2014 року (на суму 350,00 грн.) - підтверджують сплату нею відповідних сум по єдиному податку, порядок нарахування та строки сплати якого встановлені статтею 295 Податкового кодексу України, а не сум єдиного соціального внеску, який фізичними особами - підприємцями сплачується відповідно до положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Тобто, відповідач сплатила інший платіж, аніж той, про стягнення якого порушене питання у даній справі.

У зв'язку з наведеним, станом на час розгляду справи заборгованість по єдиному внеску у сумі 1218,67 грн. відповідачем - не сплачена, та рахується за нею.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові, та надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належним чином та підлягають задоволенню, - з огляду на наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI.

11.08.2013 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 04.07.2013 року №406-УІІ, яким внесені зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зокрема, з 01.10.2013 року адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється органами доходів і зборів України.

Згідно з п. 4) ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктами 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платника єдиного внеску зобов'язано своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Як передбачено ч. 11 ст. 8 цього Закону єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з вимогами п. 3) ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Пунктом 5) ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до п. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом вважається недоїмкою.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів Украни у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" та Закону з 01 жовтня 2013 року облік платежів здійснюється регіональними інспекціями Міністерства доходів і зборів.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці дев'ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Як вже було зазначено вище, судом встановлено, що відповідач не здійснила сплати у належному розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з чим станом на час розгляду даної справи за нею рахується несплачена в добровільному порядку заборгованість перед органами доходів і зборів в сумі 1218,67 грн.

Надані відповідачем суду копії квитанцій - підтверджують сплату нею відповідних сум по єдиному податку, тобто, здійснення іншого платежу, аніж сплата єдиного соціального внеску, передбаченого Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», про стягнення якого порушене питання у даній справі.

В той же час, докази добровільного погашення суми боргу з єдиного соціального внеску в матеріалах справи - відсутні, відповідачем не надані, а судом - не встановлені.

Частиною 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"органам доходів і зборів надане право звертатися до суду з позовом про стягнення недоїмки. Право органів доходів і зборів стягувати з платника податків несплачені суми єдиного внеску передбачене п.7 ч.1 ст.13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на систему органів прокуратури України покладена функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокуратурою інтересів держави у суді полягає у здійсненні прокурорами процесуальних та інших дій від імені держави, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Статтею 60 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, порушення адміністративним судом справ за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до суду в інтересах держави.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази, які мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, в їх сукупності, а також враховуючи те, що покладений на відповідача законом обов'язок щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - є визначальним для вирішення даного спору, і на час судового розгляду справи вказаний обов'язок відповідачем в добровільному порядку та в повному обсязі - не виконаний, відповідні докази, які б підтверджували погашення відповідачем заявленої до стягнення суми боргу - відсутні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги - є обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідають чинному законодавству, а тому - підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України - судові витрати у цій справі з відповідача - не стягуються.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 12, 41, 69-71, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Прокурора Теребовлянського району Тернопільської області в інтересах держави, в особі: Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (Теребовлянське відділення), - задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер ДРФО - НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (Теребовлянське відділення) заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 1218,67 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 67 копійок), шляхом стягнення вказаних коштів за наступними реквізитами: р/р-37197204001914 в ГУДКС України в Тернопільській області, МФО - 838012, код одержувача-38195106.

Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Хрущ В. Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В. Л.