Ухвала суду № 38299986, 18.04.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Цукуров В.П.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2014 року справа №255/1246/14-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Компанієць І.Д., суддів Шальєвої В.А., Бишова М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 11 березня 2014 року по справі №255/1246/14-а за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% від суддівської винагороди з 01 грудня 2013 року з урахуванням заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді відповідно до ч.3 ст.138 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" без обмеження максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

В обґрунтування позову зазначила, що отримує щомісячне довічне грошове утримання як суддя у відставці. Відповідно до ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розмір призначеного йому раніше щомісячного довічного грошового утримання підлягав перерахунку у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. Проте відповідач відмовив проводити перерахунок з урахуванням заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді відповідно до ч.3 ст.138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»

Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 11 березня 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення УПФУ в Ворошиловськом районі м. Донецька №1/311 від 23.12.2013 року про відмову ОСОБА_3 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов'язано відповідача здійснити ОСОБА_3 - судді у відставці перерахунок та виплату з 01.12.2013 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 90% розміру заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді без обмеження розміру щомісячного грошового утримання.

В апеляційній скарзі УПФУ в Ворошиловському районі м. Донецька просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.8 ст.183-2 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З листопада 2010 року позивач, як суддя у відставці, отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Відповідно до рішення Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013 року позивачу здійснено перерахунок розміру довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді згідно довідки Апеляційного суду Донецької області від 10.06.2013 року.

18.12.2013 року ОСОБА_3 звернулася до УПФУ в Ворошиловському районі м. Донецька з заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання в зв'язку зі зміною заробітної плати суддів, надала довідку Апеляційного суду Донецької області від 13.12.2013 року про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с.7)

Рішенням №1/311 від 23.12.2013 року позивачу відмовлено в перерахунку довічного грошового утримання з огляду на те, що Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачено проведення такого перерахунку органами Пенсійного фонду України. Такий перерахунок здійснюється тільки суддям Конституційного суду України. (а.с.9)

З 01.01.2012 року змінилася система оплати праці суддів, в зв'язку зі зміною складу грошового утримання (суддівської винагороди), як це передбачено ст. 129 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» в ред. 28.04.2012р.

Відповідно до ч.1 ст.138 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VІ) передбачено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" (3723-12), або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Частиною третьою зазначеної статті спеціального закону встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Тобто, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» встановлена гарантія матеріального забезпечення судді у відставці, яка не може бути обмежена в зв'язку з тим, що органи влади не встановили порядок, за яким призначена гарантія повинна бути отримана.

Відтак, за нормами Закону № 2453-VІ позивач має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання".

Відповідно до статті 8 КАС України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Оскільки перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивач просить провести з часу, коли Закон № 2453-VІ вже діяв, на ці правовідносини повинні розповсюджуватись норми зазначеного закону, що передбачають і прикінцеві положення Закону № 3668-VІ.

Крім того, постановою пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року № 8 «Про незалежність судової влади», роз'яснено, що гарантії незалежності і недоторканості суддів як носіїв судової влади та самостійності судів як судових органів визначено Конституцією та законами України. Такими гарантіями, зокрема, є: здійснення правосуддя виключно судами; особливий порядок призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів; особливий порядок фінансування та організаційного забезпечення судів; належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів. Тобто, належне матеріальне забезпечення суддів, в тому числі суддів у відставці, є однією із гарантій незалежності і недоторканості суддів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що рішення відповідача суперечить вимогам Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а тому правильно визнано судом першої інстанції протиправним та таким, що грубо порушує права позивача.

Крім цього, рішенням Конституційного Суду України №3-рп/2013 від -3.06.2013 року (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) визнано такими, що не відповідають Конституції (е неконституційними) частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453 в редакції ЗУ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 08.07.2011 року №3668.

При цьому в рішенні зазначено, що визначений Законом № 2453 порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання було змінено Законом № 3668, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон № 3668 звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів.

Отже, частина третя статті 138 Закону № 2453 не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів, а тому суперечить статті 126 Основного Закону України.

Стосовно обмеження максимального розміру грошового довічного утримання судді у відставці, визначеного ч.5 ст.138 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" Конституційний Суд зазначив, що в Рішенні від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 Конституційний Суд України вже вирішував питання про недопустимість встановлення в законі максимального розміру пенсії суддів або їх щомісячного довічного грошового утримання, наголошуючи, що це обмежить їх обсяг, а також зазначав, що‚ залишивши незмінним зміст права на пенсію та щомісячне довічне грошове утримання суддів, закон звузив обсяг цього права, встановивши граничну межу для таких виплат суддям (абзац шостий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини).

Враховуючи, що однією з гарантій незалежності суддів є заборона при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звужувати зміст та обсяг визначених Конституцією України таких гарантій, Конституційний Суд України вважає, що положення третього речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453, статті 2 Закону № 3668 стосовно встановлення максимального розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) суддів суперечать частині першій статті 126 Основного Закону України.

Відповідно до пп.3,4,5 Рішення Конституційного Суду України №3-рп/2013 від -3.06.2013 року положення Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI та Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Враховуючи те, що відповідно до довідки Апеляційного суду Донецької області заробітна плата працюючого судді на відповідній посаді у грудні 2013 року складає 24116,40 грн., суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача є обгрунтованим, оскільки діючим законодавством чітко визначено, що розмір довічного утримання, який призначено та виплачується судді у відставці розраховується із розміру грошового утримання працюючого судді, тому у разі збільшення розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, повинен збільшуватися розмір довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження максимального розміру грошового довічного утримання судді у відставці, визначеного ч.5 ст.138 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів".

З огляду на наведене, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального, процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду, не вбачається

Керуючись статтями 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 11 березня 2014 року по справі №255/1246/14-а - залишити без задоволення.

Постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 11 березня 2014 року по справі №255/1246/14-а - залишити без змін.

Відповідно до пункту 10 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Д.Компанієць

Судді В.А.Шальєва М.В.Бишов