Постанова № 38298329, 14.04.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2014 р. Справа № 906/1881/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Грязнов В.В. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу торгового товариства з обмеженою відповідальністю "Нарс" на рішення господарського суду Житомирської області від 18.02.2014 р. у справі № 906/1881/13

за позовом прокурора Житомирського району в інтересах держави в особі Новогуйвинської селищної ради

до торгового товариства з обмеженою відповідальністю "Нарс"

про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, повернення у комунальну власність земельної ділянки

за участю представників сторін:

прокурора - Данилюка О.С.;

позивача - не з’явився;

відповідача - не з’явився;

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Житомирського району звернувся до місцевого господарського суду із позовом в інтересах держави в особі Новогуйвинської селищної ради до торгового товариства з обмеженою відповідальністю "Нарс" про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, повернення у комунальну власність земельної ділянки.

Заявою від 25.01.2014 року прокурор уточнив позовні вимоги, просив визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку та повернути її у комунальну власність.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.02.2014 року (суддя Гансецький В.П.) вказаний позов задоволено повністю.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду Житомирської області від 12.04.2011 року у справі №18/5007/5/11 про розірвання договору купівлі-продажу від 21.10.2010 року, укладеного між Новогуйвинською селищною радою та ТТОВ "Нарс", у зв'язку з не виконанням вимоги щодо оплати вартості придбаної земельної ділянки, відпали правові підстави для перебування спірної земельної ділянки у власності відповідача, що в свою чергу, є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Суд зазначив, що з урахуванням вказаного рішення господарського суду Житомирської області, земельна ділянка є комунальною власністю Новогуйвинської селищної ради, у зв'язку з чим, об'єкт оренди підлягає поверненню вказаній селищній раді.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною каргою, в якій просить його скасувати в частині зобов’язання ТТОВ "Нарс" протягом п’яти днів з дня набрання даним рішенням суду законної сили повернути спірну земельну ділянку до комунальної власності Новогуйської селищної ради та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Апелянт зокрема зазначає, що необґрунтованими є твердження суду першої інстанції про те, що внаслідок розірвання договору купівлі-продажу від 21.10.2010 року орендні правовідносини між сторонами поновленню не підлягають, оскільки фактично ТОВ "Нарс" не набуло права власності на спірну земельну ділянку, а тому не поєднало в собі власника та землекористувача. Зауважує також, що місцевим господарським судом не взято до уваги, що починаючи з 12.04.2011 року відповідач вільно, відкрито та безперешкодно користується земельною ділянкою, яка необхідна для обслуговування будівлі насосної станції, справно та в повному обсязі сплачує орендну плату на підставі договору оренди від 01.04.2004 року.

Прокурор надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Житомирської області від 18.02.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Як правильно встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.04.2004 року Новогуйвинська селищна рада Житомирського району (орендодавець) та торгове товариство з обмеженою відповідальністю "Нарс" (орендар) уклали договір оренди земельної ділянки, згідно п. 1.1 якого на підставі рішення дев’ятої сесії двадцять четвертого скликання Новогуйвинської селищної ради від 11.09.2003 року, орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку, яка знаходиться на території Новогуйвинської селищної ради в межах смт.Гуйва для розташування культурно-оздоровчого центру (а.с.22-24).

Відповідно до п. 1.2, 1.3, 1.4 вказаного договору, в оренду передано земельну ділянку, площею 2,3506 гектарів, в тому числі під зеленими насадженнями – 2,3506 га із цільовим призначенням – розташування культуро-оздоровчого центру, категорія земельної ділянки – землі рекреаційного призначення.

Пунктом 2.1 договору оренди передбачено, що земельна ділянка передається в оренду терміном на 25 років з правом викупу для розташування культурно-оздоровчого центру.

Пунктом 5.1 договору оренди сторони погодили, що договір припиняється у разі: закінчення його терміну; розірвання договору згідно ст.31 Закону України "Про оренду землі"; одержання орендарем земельної ділянки у власність в порядку, передбаченому Земельним кодексом України; примусового викупу (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку, встановленому чинним законодавством; дострокового розірвання договору за взаємною згодою сторін.

Невід’ємною частиною договору є план орендної земельної ділянки та акт встановлення меж ділянки на місцевості (п. 7.3 договору оренди).

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Апеляційним судом встановлено, що Житомирським районним відділом державного підприємства Житомирський регіональний центр державного земельного кадастру вказаний договір оренди земельної ділянки на території Новогуйвинської селищної ради в межах смт.Гуйва, площею 2,3506 га від 01.04.2004 року зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею № 4 за №38.

Тобто, з 01.04.2004 року у відповідача виникло право оренди земельної ділянки.

У подальшому, рішенням Новогуйвинської селищної ради від 07.10.2010 року затверджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, яка передана в оренду ТТОВ "Нарс" для розташування культурно-оздоровчого центру за адресою: смт.Гуйва, вул.Армійська 2 згідно з рішенням Новогуйвинської селищної ради від 11.09.2003 року та надано згоду на її викуп ТТОВ "Нарс" (а.с.16-17).

21.10.2010 року сторони уклали договір купівлі-продажу, згідно п. 1.1 якого Новогуйвинська селищна рада передала у власність (продала), а ТТОВ "Нарс" прийняло у власність (купило), земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 2,3506 га, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, смт.Гуйва, вул.Армійська 2 (в межах населеного пункту), та зобов'язалося заплатити за неї гроші в сумі, указаній в п.2.2 цього договору (а.с. 12-13).

16.11.2010 року на підставі вказаного договору купівлі-продажу від 21.10.2010 року, нотаріально посвідченого Житомирським районним нотаріальним округом за № 722, відповідачу видано державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯЛ №851492, що зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею (а.с.14 - 15).

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі припиняється в разі поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря.

Аналогічне положення міститься у п. 5.1 договору оренди.

Враховуючи, що 21.10.2010 року сторони уклали договір купівлі-продажу, за яким ТТОВ "Нарс" прийняло у власність (купило) раніше ним же орендовану земельну ділянку, тобто в одній особі поєднано орендаря землі та її власника, за приписами ст. 31 Закону України "Про оренду землі", ст. 202 Земельного кодексу України, після державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, договір оренди від 01.04.2004 року припинив свою дію.

Відтак, з 16.11.2010 року правовідносини оренди між Новогуйвинською селищною радою, як орендодавцем, та ТТОВ "Нарс", як орендарем, припинені шляхом набуття останнім права власності на земельну ділянку.

Поряд з тим, рішенням господарського суду Житомирської області від 12.04.2011року у справі №18/5007/5/11, зазначений договір купівлі-продажу земельної ділянки від 21.10.2010 року, розірвано внаслідок істотного порушення ТТОВ "Нарс" його умов.

Вказане рішення господарського суду набрало законної сили 13.05.2011 року.

За таких обставин, розірвання договору купівлі-продажу від 21.10.2010 року у судовому порядку, стало підставою для звернення прокурора із даним позов до суду, оскільки відсутні правові підстави для перебування спірної земельної ділянки у фактичному користуванні ТТОВ "Нарс".

Приймаючи рішення у справі про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з положень ст. 31 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 598, 653 ЦК України, ст. 126 ЗК України та дійшов висновку, що заявлені вимоги про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов’язання ТТОВ "Нарс" повернути її позивачу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

За загальним правилом, встановленим ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За приписами ч.5 ст.188 Господарського кодексу України, ст. 653 Цивільного кодексу України якщо договір розривається в судовому порядку, зобов'язання припиняються з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Тобто, у даному випадку діє імперативне правило, за яким зобов'язання сторін, що виникли із договору купівлі-продажу від 21.10.2010 року вважаються припиненими з моменту набрання рішенням суду у справі №18/5007/5/11 законної сили – 13.05.2011 року.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України та статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

Враховуючи, що після набрання чинності рішенням господарського суду Житомирської області від 12.04.2011 року, яким розірвано договір купівлі-продажу земельної ділянки було нівельвано підставу видачі державного акта на земельну дялянку, останній підлягає визнанню недійсним.

У той же час, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що внаслідок розірвання договору купівлі-продажу, між сторонами поновлено орендні правовідносини, з огляду на наступне.

При розгляді даного спору, потрібно розмежовувати правові наслідки визнання договору купівлі-продажу недійсним та наслідки його розірвання.

Зміст правочину становлять права та обов’язки, про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися. Зміст договору чи іншого правочину закріплюється у його пунктах.

У ст. 203 Цивільного кодексу України, в якій визначено основні критерії чинності правочину, зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Недійсність правочину виникає через те, що дія схожа на правочин, але за своєю суттю не відповідає його характеристикам. Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: змісту правочину; недотримання форми; суб’єктного складу; невідповідність волі та волевиявлення. При визнанні недійсним такого правочину, як договір купівлі-продажу, останній визнаяється недійсним з моменту його укладення.

Розірванням договору є припинення зобов'язань його сторін. Під припиненням договірного зобов'язання розуміється абсолютне зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або в договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.

Таким чином, підставою для визнання правочину недійсним слугує невідповідність вимогам закону, а підставою розірвання правочину - неналежне виконання або невиконання його умов чи умов, встановлених для такого договору законом. В останньому випадку договір на момент його укладення не містить порушень закону. Розірвання договору свідчить про те, що правовідносини за ним виникли, існували в часі та в подальшому були припинені з відповідних підстав.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, визнання правочину недійсним пов’язане з анулюванням майнових наслідків його вчинення і встановленням наслідків, передбачених законом. При цьому, визнання правочину недійсним встановлює його недійсність з моменту укладення.

У той же час, наслідком розірвання договору в судовому порядку є припинення зобов'язання з моменту набрання рішенням суду законної сили.

За даних обставин, орендні правовідносини між Новогуйвинською селищною радою та ТТОВ "Нарс" були припинені 21.10.2010 року, з 22.10.2010 року склались правовідносини щодо власності земельної ділянки, з 13.05.2011 року такі правовідносини були розірвані, земельна ділянка вибула із власності відповідача та перейшла до комунальної власності Новогуйвинської селищної ради.

При цьому, виникнення орендних правовідносин можливе лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. За відсутності такого рішення неможливо зобов'язати цей орган в судовому порядку укласти такий договір або поновити його, адже таке зобов'язання суперечитиме вимогам законодавства.

Відтак, як аргументовано зауважив місцевий господарський суд, відповідач не позбавлений права знову звернутись до Новогуйвинської селищної ради з проханням про укладення нового договору оренди землі.

Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що звертаючись із позовом до суду 16.12.2013 року, трирічний строк позовної давності прокурором не пропущено, оскільки початок перебігу такого строку слід відраховувати з 13.05.2011 року - з дня набрання законної сили рішенням суду від 12.04.2011р. у справі №18/5007/5/11 про розірвання договору купівлі-продажу від 21.10.2010р.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 18.02.2014 р. у справі № 906/1881/13 залишити без змін, апеляційну скаргу торгового товариства з обмеженою відповідальністю "Нарс" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

3. Справу №906/1881/13 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Філіпова Т.Л.