Рішення № 38297619, 15.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 910/3800/14 15.04.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРТ Медіа», м. Київ

До Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», м. Київ

Про стягнення 139 083,82 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

Від позивача Кейно Д.І. - директор

Від відповідача Хіцевич О.Ю. - пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 139 083,82 грн. заборгованості, пені та трьох відсотків річних за Договором про надання рекламних послуг № 1209/13 від 11.09.2013р., посилаючись на порушення відповідачем, як замовником, умов щодо оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2014р. порушено провадження у справі № 910/3800/14 та розгляд справи призначено на 02.04.2014р.

31.03.2014р. через канцелярію суду позивач надав документи витребувані ухвалою суду про порушення провадження у справі.

В судовому засіданні 02.04.2014р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними посилаючись на те, що відповідача було віднесено до категорії неплатоспроможних та введено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 03.03.2014р. - 02.06.2014р., в зв'язку з чим просив суд у задоволенні позову відмовити. Також, до відзиву представник відповідача додав копію постанови НБУ № 107 від 28.02.2014р. та копію Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 9 від 28.02.2014р.

В судовому засіданні 02.04.2014р. було оголошено перерву до 15.04.2014р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд у задоволенні позову відмовити з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву, а саме, посилаючись на введення тимчасової адміністрації.

В судовому засіданні 15.04.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.09.2013р. між сторонами було укладено Договір про надання рекламних послуг №1209/13 (далі - Договір), відповідно до умов якого, відповідач, як замовник, доручає, а позивач, як виконавець, бере на себе зобов'язання провести рекламну кампанію в мережі Інтернет для замовника, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати послуги виконавця в строки та на умовах обумовлених в цьому Договорі та Додатках до нього.

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - Генеральним директором Кейно Д.І., який діяв на підставі Статуту та від відповідача - Першим заступником Голови Правління - Скіданом В.А., який діяв на підставі довіреності, та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним. Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

03.12.2013р. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 6-К до Договору, відповідно до умов якої, відповідач, як замовник, доручає, а позивач, як виконавець, бере на себе зобов'язання по друку та розміщенню рекламних матеріалів замовника впродовж періоду рекламної кампанії: з 04.12.2013р. по 28.02.2014р.

24.12.2013р. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 11-К до Договору, відповідно до умов якої, відповідач, як замовник доручає, а позивач, як виконавець бере на себе зобов'язання по розміщенню рекламних матеріалів замовника впродовж періоду рекламної кампанії: з 01.01.2014р. по 28.02.2014р.

Додаткові угоди підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - Генеральним директором Кейно Д.І., та від відповідача - В.о. Голови Правління Пекуром П.П., які діяли на підставі Статуту, та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорені, не розірвані, не визнані недійсними. Таким чином, Додаткові угоди є дійсними, укладеними належним чином та є обов'язковими для виконання сторонами.

На виконання умов Договору позивачем були надані рекламні послуги, на загальну суму 137 935 грн., що підтверджується Актами надання послуг від 31.01.2014р. № 13 на суму 116 832,60 грн. та № 10 на суму 21 102,40 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками без зауважень та приймаються судом, як належні докази виконання позивачем договірних зобов'язань.

Відповідно до п. 2.2 Договору, оплата послуг виконавця проводиться замовником шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця вартості рекламних послуг згідно з відповідними Додатками до Договору на підставі виставлених виконавцем рахунків впродовж 15-ти банківських днів з моменту підтвердження замовником звіту та підписання відповідного Акту приймання-передачі наданих послуг.

Відповідач, порушуючи умови Договору, за надані позивачем послуги не розрахувався та в подальшому грошові кошти не сплатив.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, оскільки, відповідача було віднесено до категорії неплатоспроможних та введено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 03.03.2014р. - 02.06.2014р., в підтвердження чого відповідач посилається на копію постанови НБУ № 107 від 28.02.2014р. та копію Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 9 від 28.02.2014р.

Також, відповідач посилається на ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якої під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Суд не приймає доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки, дана норма, як і закон в цілому не встановлює заборону суду на прийняття рішення, а стосується лише примусового виконання кошті в рамках виконання судового рішення.

Таким чином, заборгованість відповідача за надані позивачем рекламні послуги становить - 137 935 грн.

Належним чином засвідчені копії вище вказаних документів долучені до матеріалів справи та їх оригінали, досліджувалися під час судових засідань, і відповідно визнаються судом такими, що посвідчують наведені факти та обставини господарських відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом заходів відповідальності. Позивач, відповідно до п. 5.5 Договору, нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що складає - 933,42 грн.

В пункті п. 5.5 Договору сторони визначили, що у випадку порушення замовником термінів, передбачених п.2.2 Договору, замовник зобов'язаний сплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки (від суми оплати якої прострочена) за кожен день прострочки. Сплата пені не звільняє замовника від належного виконання своїх зобов'язань згідно з Договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Оскільки пеня нарахована за період до введення тимчасової адміністрації, тобто не обмежена строком встановленим ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тому за перевіреним розрахунком, суд, визнає вимогу позивача про стягнення пені обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню 933,42 грн.

Також, на суму боргу позивач нараховує три відсотка річних у розмірі 215,40 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наявність прострочення з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, але за уточненим розрахунком суду - 170,06 грн. (період нарахування з 16.02.2014р. - 02.03.2014р.).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, але таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язанні з розглядом справи, зокрема, сплати судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (03057, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 41, код ЄДРПОУ 19357489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРТ Медіа» (03115, м. Київ, пр-т Перемоги, 136, 2-й поверх, літ. А, нежиле приміщення, код ЄДРПОУ 36477269), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість в розмірі - 137 935 (сто тридцять сім тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) грн., пеню у розмірі - 933 (дев'ятсот тридцять три) грн. 42 коп., три відсотки річних у розмірі - 170 (сто сімдесят) грн. 06 коп. та 2 776 (дві тисячі сімсот сімдесят шість) грн. 84 коп. - витрати по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Суддя І.Д. Курдельчук

Повне рішення складено 18 квітня 2014 року.